Постанова

від 08.11.2021 по справі 467/906/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

08.11.21

22-ц/812/1992/21

Єдиний унікальний номер судової справи № 467/906/20

Провадження № 22-ц/812/1992/21 Доповідач апеляційного суду - Самчишина Н.В.

Постанова

іменем України

08 листопада 2021 року м. Миколаїв справа № 467/906/20

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за участі:

- представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

- представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2021 року, яке ухвалено головуючим суддею Кологривою Т.М. у приміщенні цього ж суду, вступна та резолютивна частина якого проголошено о 12 годині 45 хвилин, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_5 , Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Центр надання адміністративних послуг м. Южноукраїнська,

встановив:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 діючи через свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області), Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Арбузинська райдержадміністрація), ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Центр надання адміністративних послуг м. Южноукраїнська, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що на підставі рішення Новогригорівської сільської ради народних депутатів № 2 від 29 червня 2001 року ОСОБА_1 було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії 1-МК № 022807, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 213, та за яким позивачу було передано у власність земельну ділянку загальною площею 14.99 га, яка складалась з двох окремих земельних ділянок площами 7.47 га та 7.52 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новогригорівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

З метою отримання кадастрових номерів на вказані земельні ділянки та внесення відомостей до державного земельного кадастру, державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач розпочала процедуру виготовлення відповідної технічної документації. Однак під час підготовки документів виявилося, що на належну їй земельну ділянку 1 площею 7.52 га, яка по довжині межує з земельними ділянками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , 31 травня 2018 року вже зареєстровано право власності за відповідачем ОСОБА_3 .

При цьому, ОСОБА_3 не зверталася до власників земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з приводу погодження меж земельних ділянок. Земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 4820382000:06:000:0068 та визначено площу 7.519 га.

За договором оренди землі від 07 серпня 2018 року ОСОБА_3 зазначену земельну ділянку передала в оренду ОСОБА_5 строком до 07 серпня 2025 року.

Посилаючись на те, що рішення Арбузинської райдержадміністрації про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ОСОБА_3 та державна реєстрація, як права власності останньої на земельну ділянку, так і права оренди, прийнято з порушенням процедури формування та передання її у власність ОСОБА_3 , порушують її права власника цієї земельної ділянки, уточнивши свої вимоги, позивач остаточно просила:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Арбузинської районної державної адміністрації № 118 від 04 травня 2018 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі ОСОБА_3 , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої в межах Благодатненської сільської ради;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820382000:06:000:0068 площею 7.519 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої в межах Благодатненської сільської ради (номер запису про право власності 26480330);

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4820382000:06:000:0068, яке було зареєстровано на підставі договору оренди землі від 07 серпня 2018 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ОСОБА_5 .

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 09 червня 2021 року за клопотанням представника позивача до участі в справі в якості співвідповідача залучено Первомайську районну державну адміністрацію Миколаївської області.

У відзиві на позовну заяву відповідач ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, заперечуючи проти позову посилалося, як на те, що не є тією особою, яка повинна нести відповідальність за позовом, так і відсутності у Держгеокадастру у даному випадку підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки.

У письмових поясненнях представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , заперечуючи проти позову, посилалася на те, що ОСОБА_3 не порушено права позивача ОСОБА_1 на земельну ділянку, зважаючи на те, що ОСОБА_3 отримала у власність земельну ділянку у відповідності до вимог законодавства.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Арбузинської районної державної адміністрації № 118 від 04 травня 2018 року про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі ОСОБА_3 , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої в межах Благодатненської сільської ради.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, записи та інформацію, в тому числі запис про державну реєстрацію права власності № 26480330 від 31.05.2018 року, що вчинені державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг м. Южноукраїнська Лазаренко О.В., що стосуються проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером: 4820382000:06:000:0068 площею 7.519 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої в межах Благодатненської сільської ради за ОСОБА_3 .

У задоволенні решти вимог - відмолено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Стягнуто з Первомайської райдержадміністрації Миколаївської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем на підставі наданих ним доказів доведений факт накладення земельних ділянок один на одну: земельна ділянка з кадастровим номером 4820382000:06:000:0017 площею 7.52 га, що належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 фактично накладається на належну на праві власності відповідачу ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 4820382000:06:000:0068 площею 7.5190 га.

Встановивши порушення речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку, суд дійшов висновку про визнання незаконним та скасування розпорядження Арбузинської райдержадміністрації № 118 від 04 травня 2018 року, яким затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі ОСОБА_3 , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої в межах Благодатненської сільської ради, оскільки земельна ділянка, що належить відповідачу ОСОБА_3 є земельною ділянкою, яка у системі координат накладається на належну позивачу ОСОБА_1 на праві власності земельну ділянку, яку остання отримала значно раніше, ніж відповідач.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820382000:06:000:0068 площею 7.519 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої в межах Благодатненської сільської ради (номер запису про право власності 26480330).

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, зареєстрованої за ОСОБА_3 , суд першої інстанції врахувавши те, що позивач з вимогою щодо припинення договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , до суду не зверталася, а звернулася тільки з вимогою про скасування державної реєстрації укладеного правочину, яка відповідно до статті 19 ЦПК України є похідною від спору щодо такого майна або майнових прав, дійшов висновку про те, що за таких обставин відсутні підстави для застосування обраного позивачем способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених його прав та інтересів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що їй було правомірно надано дозвіл на розроблення технічної документації, а згодом надано земельну ділянку у власність, оскільки не було жодних передбачених законом підстав для відмови у вчиненні таких дій, висновок суду про порушення порядку при наданні земельної ділянки та прав позивача є безпідставними, не ґрунтуються на законі, позивачем не надано достатніх доказів того, що земельна ділянка відповідача має перетин із земельною ділянкою позивача та висновок суду щодо задоволених вимог не мотивований.

Відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не подали.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, які брали участь у судовому засіданні, в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

В силу положень статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша стаття 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частин першої, другої та третьої 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частин першої та другої статті 321 ЦК України).

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частини першої статті 386 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 22 ЗК України, в діючий редакції Кодексу від 18 грудня 1990 року N 561-XII, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

За статтею 23 цього ж Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Судом установлено та таке вбачається з матеріалів справи, що на підставі рішення Новогригорівської сільської ради народних депутатів № 2 від 29 червня 2001 року ОСОБА_1 було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії 1-МК № 022807, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 213, та за яким позивачу було передано у власність земельну ділянку загальною площею 14.99 га, яка складалась з двох окремих земельних ділянок площами 7.47 га та 7.52 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новогригорівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

Відповідно до технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на землю, розробленої Миколаївською філією інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 2001 році, здійснено формування земельної ділянки ОСОБА_1 , з присвоєнням земельній ділянці площею 7.52 га кадастрового номеру 4820382000:01:000:0017 та встановлені межі цієї земельної ділянки з землями запасу та землеволодільцями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т.1 а.с.122-127).

Пунктом другим Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Зважаючи на викладене, земельна ділянка в межах території Новогригорівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області розміром 7,52 га була сформована, оскільки визначено її площу, межі, присвоєно кадастровий номер 4820382000:01:000:0017 та передана у власність ОСОБА_1 .

Невнесення відомостей до державного земельного кадастру та державного реєстру речових прав на нерухоме майно про земельну ділянку на підставі технічної документації із землеустрою, на думку колегії суддів, не припиняло речове право позивача на цю землю.

Отже, суд першої інстанції вірно констатував те, що позивач наділена правом вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27 квітня 2017 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Бойченко В.А. відповідач ОСОБА_3 отримала у спадщину після смерті ОСОБА_8 право на земельну частку(пай) у землі, яка знаходилась в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства Новогригорівське розміром 8.36 в умовних кадастрових гектарах.

Отримавши у спадщину право на земельну частку(пай), яка належала померлому на підставі Сертифікату на право на земельну частку(пай) серії МК № 0131800, відповідач ОСОБА_3 реалізувала своє право на виділення в натурі належної їй земельної ділянки.

Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом ґ частини першої статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки зокрема на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року №899-IV.

Відповідно до статті 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначені в статті 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Відповідно до цієї статті сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку; приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Згідно зі статтею 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов`язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; є-1) внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст у порядку, визначеному законом; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація: 1) розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності; 2) розпоряджається землями державної власності відповідно до закону; 11) погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України Про землеустрій , щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З матеріалів справи вбачається, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 була розроблена фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 на підставі укладеного між сторонами договору від 01 вересня 2017 року. Підставою для виконання робіт стало розпорядження Арбузинської райдержадміністрації № 213 від 02 серпня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_3 надано дозвіл на виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8.36 в умовних кадастрових гектарах. Благодатненською сільською радою погоджено передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 8.36 умовних кадастрових гектарів.

Розпорядженням № 118 від 04 травня 2018 року Арбузинської райдержадміністрації затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка передається у власність ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новогригорівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, а також передано у власність земельну ділянку у розмірах, визначених технічною документацією у фізичних гектарах ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7.5199 га з кадастровим номером 4820382000:06:000:0068 в межах території Благодатненської сільської ради (с.Новогригорівка) Арбузинського району.

Частиною 1 статті 2 Закону України Про місцеві державні адміністрації передбачено, що місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при затвердженні розпорядження № 118 від 04 травня 2018 року Арбузинською райдержадміністрацією було допущено порушення вимог Закону, зокрема статті 7 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Так, цією статтею передбачено, що проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб`єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом. У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) включає: проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини 1 статті 11 вищезазначеного Закону встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За правилами статті 22 Закону України Про землеустрій землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Згідно зі статтею 49-1 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв). У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Відповідно до статті 55 Закону України Про землеустрій у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Саме про зобов`язання землевпорядної організації здійснити встановлення в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки (паю) у відповідності з проектом організації земельних ділянок (паю) йде мова у пункті 3 розпорядження Арбузинської райдержадміністрації № 213 від 02 серпня 2017 року і що передбачено статтею 7 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , яке фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9 , що розробляв технічну документацію на земельну ділянку ОСОБА_3 , не був виконаний, а райдержадміністрацією при ухваленні рішення про затвердження технічної документації не було перевірено на відповідність її вимогам закону.

Вказана технічна документація не містить проекту організації земельних ділянок (паю) по колишній Благодатненській сільській раді.

Окрім цього, технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі містить кадастровий номер земельної ділянки 4820382000:06:000:0017, незважаючи на те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 30 жовтня 2019 року, 31 травня 2018 року державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг м. Южноукраїнська Лазаренко О.В. на підставі розпорядження № 118 від 04 травня 2018 року Арбузинської райдержадміністрації зареєстровано право власності за відповідачем ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 7.519 га з присвоєнням іншого кадастрового номеру 4820382000:06:000:0068 (номер запису про право власності 26480330). Також, у відповідності до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23 березня 2018 року здійснювався пошук земельної ділянки з кадастровим номером земельної ділянки 4820382000:06:000:0068 в Державному земельному кадастрі.

Як встановлено позивач ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-МК № 022807, виданого 31 січня 1992 року Новогригорівською сільською радою, є власником земельної ділянки загальною площею 14.99 га, яка складається з двох окремих земельних ділянок площами 7.47 га та 7.52 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новогригорівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

На одну з земельних ділянок площею 7.47 га позивачем ОСОБА_1 була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 на підставі укладеного між сторонами договору від 07 жовтня 2018 року.

У 2001 році Миколаївським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук було виконано технічну документацію зі складання Державних актів на право приватної власності на землю громадянам (210 осіб) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новогригорівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, копію якої, завірену відділом в Арбузинському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, суду надала позивач (т. 1 а.с.122-127). До складу вказаної документації як додаток до рішення 16 сесії 23 скликання Новогригорівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області входить список громадян, яким передані в приватну власність земельні ділянки (паї). У вказаному списку під номерами 8, 10 зазначена ОСОБА_1 , загальна площа обох земельних ділянок визначена у розмірі 14.99 га. Під номером 7 зазначено ОСОБА_7 , під номером 9 - ОСОБА_6 .

На а.с. 125 т. 1 наявний кадастровий план двох земельних ділянок, переданих в приватну власність ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новогригорівської сілсьської ради Арбузинського району Миколаївської області, яким визначено, що спірна ділянка № НОМЕР_1 (позначена у списку за № 8) має площу 7.52 га з присвоєнням їй кадастрового номеру 4820382000:06:000:0017, ділянка № НОМЕР_2 (позначена у списку за № 10) має площу 7.47 га з присвоєнням їй кадастрового номеру 4820382000:06:000:0019.

Крім того, на а.с. 126 т. 1 міститься витяг з загального плану всіх земельних ділянок, на якому визначено, що земельна ділянка з записом 8 ОСОБА_1 розташована поміж земельних ділянок ОСОБА_7 (№7) та ОСОБА_6 (№9). Вказаний план розміщення спірної земельної ділянки відповідає плану меж земельної ділянки (т. 1 а.с.98), яка знаходиться у технічній документації на земельну ділянку, виготовленій відповідачем ОСОБА_3 .

У відповідності до акту про встановлення меж земельних ділянок в натурі та передачу і прийом межових знаків під охорону та зберігання від 23 липня 2001 року на підставі плану організації земельних ділянок (паїв) виконано встановлення в натурі меж земельних ділянок, переданих в приватну власність ОСОБА_1 загальною площею 14.99 га.

За змістом листа фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 , адресованого на ім`я позивача, їй повідомлено про неможливість виконання умов договору за наявності розташування в межах земельної ділянки іншої земельної ділянки (накладки). Винесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 7.52 га неможливо, оскільки на цьому місці зареєстрована (сформована) інша земельна ділянка площею 7.5190 га, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі від 01 вересня 2017 року ФОП ОСОБА_9 з кадастровим номером 4820382000:06:000:0068, яка передана у власність ОСОБА_3 для ведення товарного виробництва, що підтверджується відомостями про земельну ділянку із сайту Держгеокадастру (Публічна кадастрова карта України). Таким чином, виникла помилка -невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам, розташування в межах земельної ділянки іншої земельної ділянки (накладка). Також вказано, що технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі містить інший кадастровий номер 4820382000:06:000:0017, підставою для виконання робіт було розпорядження Арбузинської районної державної адміністрації № 213 від 02 серпня 2017 року, яким було надано дозвіл на виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 8.36 га умовних кадастрових гектарів без посилання на проект землеустрою щодо організації земельних часток(паїв), на підставі якого земельна ділянка була сформована та без протоколу зборів власників земельних часток( паїв) про розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства, що передбачено статтями 7, 9 Закону України Про порядок виділення у натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України Про державний земельний кадастр державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

У відзиві на позовну заяву ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області зазначало, що оскільки позивачка не розробляла технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) державна реєстрація цієї земельної ділянки не проводилась, відповідно інформація про неї відсутня в Державному земельному кадастрі, тому при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_3 у Державного кадастрового реєстратора не було підстав, передбачених ч. 6 ст. 424 Закону України Про Державний земельний кадастр , для відмови у її здійснені.

Встановивши вищезазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого до висновку, з яким погоджується колегія суддів, про те, що позивачем на підставі наданих ним доказів доведений факт передачі належної їй, раніше сформованої земельної ділянки, ОСОБА_3 , а саме земельна ділянка з кадастровим номером 4820382000:06:000:0017 площею 7.52 га, що належить на праві власності ОСОБА_1 фактично передана у власність відповідачу ОСОБА_3 з кадастровим номером 4820382000:06:000:0068 площею 7.5190 га.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Встановивши порушення речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку, суд дійшов правильного висновку про визнання незаконним та скасування розпорядження Арбузинської райдержадміністрації № 118 від 04 травня 2018 року, яким затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі ОСОБА_3 , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої в межах Благодатненської сільської ради, оскільки земельна ділянка, що належить відповідачу ОСОБА_3 є земельною ділянкою, яка у системі координат накладається на належну позивачу ОСОБА_1 на праві власності земельну ділянку, яку остання отримала значно раніше, ніж відповідач.

За вказаних обставин, саме по собі посилання в апеляційній скарзі на законність набуття відповідачем ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку та не порушення цим прав позивача не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються доказам, що містяться в матеріалах справи, яким судом надано належну оцінку.

Доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції матеріали справи не містять.

У постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 629/1853/16-ц (провадження № 61-2535св19) Верховний Суд звернув увагу на те, що порядок скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно передбачений Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141. Так, відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтованого допустив одночасне із визнанням недійсним та скасуванням рішення органу місцевого самоврядування, яким визначені речові права на спірну земельну ділянку ОСОБА_3 , скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820382000:06:000:0068 площею 7.519 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої в межах Благодатненської сільської ради (номер запису про право власності 26480330).

В зв`язку з викладеним, суд першої інстанції, надаючи оцінку наявності підстав для часткового задоволення позову, вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не є підставою для його скасування, оскільки є наслідком невірного тлумачення норм чинного законодавства та зводяться до незгоди відповідача з висновками суду, з його оцінкою.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що апеляційна скарга не містить доводів щодо не правильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вирішуючи позовні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, зареєстрованої за ОСОБА_3 .

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, з огляду на доводи апеляційної скарги, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, визнав незаконним та скасував розпорядження Арбузинської райдержадміністрації про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі та скасував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, записи та інформацію, в тому числі запис про державну реєстрацію права на спірну земельну ділянку.

За таких обставин, відповідно до статті 375 ЦПК України відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: П.П. Лисенко

Т.В. Серебрякова

Повний текст судового рішення складений 09 листопада 2021 року.