Ухвала

від 10.11.2021 по справі 920/1202/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

10.11.2021 Справа № 920/1202/21 м. Суми

Суддя господарського суду Сумської області Жерьобкіна Є.А., розглянувши заяву Липоводолинської селищної ради № 02-25/2581 від 01.11.2021 (вх. № 3992 від 09.11.2021) про забезпечення позову,

УСТАНОВИВ:

09.11.2021 позивач подав позовну заяву (вх. № 3991 від 09.11.2021), в якій просить суд визнати недійсним договір оренди землі (земельної ділянки № 5923255100:02:003:0387) від 31.03.2008, укладений між Фізичною особою - підприємцем Щербаком Борисом Івановичем та Липоводолинською районною державною адміністрацією.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2021, справу призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову № 02-25/2581 від 01.11.2021 (вх. № 3992 від 09.11.2021), в якій просить суд застосувати захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку № 5923255100:02:003:0387.

Позивач зазначає, що враховуючи звернення Липоводолинської селищної ради до суду з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі від 31.03.2008, відповідач, на його думку, може вчинити дії, направлені на розпорядження орендованою землею, користуючись діючим правом орендаря, незважаючи на те, що власником земель за межами населених пунктів є місцеві ради.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

За приписами ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

В силу положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Розглянувши заяву Липоводолинської селищної ради (вх. № 3992 від 09.11.2021) про забезпечення позову, суд не встановив, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки заявник не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Доводи заявника стосовно того, що відповідач може вчинити протиправні дії з розпорядження земельною ділянкою, що є предметом договору оренди землі від 31.03.2008, мають характер припущень, не підтверджених доказами. Позивачем не подані докази на підтвердження вчинення відповідачем відповідних дій чи наміру (підготовки) до їх вчинення.

Суд зауважує, що предметом позову, що подав позивач, є визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Фізичною особою - підприємцем Щербаком Борисом Івановичем та Липоводолинською районною державною адміністрацією. В разі задоволення цих позовних вимог, рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню.

Суд враховує, що заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

З огляду на викладене, у зв`язку з не підтвердженням доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову на підставі ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні заяви Липоводолинської селищної ради № 02-25/2581 від 01.11.2021 (вх. № 3992 від 09.11.2021) про забезпечення позову, за її необґрунтованістю.

Керуючись статтями 2, 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви Липоводолинської селищної ради № 02-25/2581 від 01.11.2021 (вх. № 3992 від 09.11.2021) про забезпечення позову у справі № 920/1202/21.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255- 257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала підписана суддею 10.11.2021.

Суддя Є.А. Жерьобкіна