Рішення

від 02.11.2021 по справі 160/12750/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року Справа № 160/12750/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/12750/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

28.07.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради, в якій позивач (в т.ч. з урахуванням уточненої позовної заяви) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІX сесії VIII скликання Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року №51-9/VІІІ про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва, прийнятого в порушення ст. 4, пункту "ґ" забезпечення гарантій прав на землю ст. 5, пункту "г" ст. 12, ч. 1 ст. 35, ст. 116, частин 1, 4, 7 ст. 118, пункту "в" частини 1 ст. 121, частини 1 ст. 122 Земельного кодексу України;

- зобов`язати Піщанську сільську раду (код ЄДРПОУ 04338836) надати у встановлений законом місячний строк ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Садово - городнього товариства Швейник в приватну власність для ведення індивідуального садівництва (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), орієнтовною площею 0,07 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 у справі №160/12750/21 вищезазначену позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.

До суду надійшла заява позивача про усунення недоліків адміністративного позову (вх. №74141/21 від 30.08.2021).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 у справі №160/538/21 Піщанську сільську раду зобов`язано повторно розглянути заяву (клопотання) позивача від 11.11.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення індивідуального садівництва. Разом з тим, як стверджує позивач, відповідачем у встановлений законодавством місячний строк його заяву не розглянуто й означене рішення суду не виконано. 24.07.2021 ОСОБА_1 отримано від Піщанської сільської ради лист за № 02-25/205 про розгляд скарги із копією рішення ІX сесії VIII скликання Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року № 51-9/VІІІ. Позивач вважає це рішення протиправним та аргументує власну позицію тим, що Піщанською сільською радою, як відповідним органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, на території якого розташована вказана земельна ділянка з орієнтовною площею, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність у відповідності ст. 4, пункту ґ забезпечення гарантій прав на землю ст. 5, пункту г ст. 12, частини 1 ст. 35, ст. 116, частин 1, 4, 7 ст. 118, пункту в частини 1 ст.121, частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, незаконно, на думку позивача, не надано дозвіл з прийняттям відповідного рішення на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, чим вчинено протиправні дії, якими завдано ОСОБА_1 значної матеріальної та моральної шкоди. Так, як зауважив позивач, підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. ОСОБА_1 зазначив, що спірна земельна ділянка перебуває у його користуванні й площу цієї ділянки було зазначено у заяві (клопотанні) позивача від 11.11.2020 і ця площа є орієнтовною. Позивач зазначає, що приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства згідно ч. 5 ст. 35 Земельного кодексу України. Додатково позивач звернув увагу на положення ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, згідно з якою забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені означеною нормою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/12750/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

28.09.2021 до суду надійшов від Піщанської сільської ради відзив на позовну заяву (вх. №83748/21), в якому відповідач заперечив проти заявлених до суду позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 у справі № 160/538/21 отримано Піщанською сільською радою 26.05.2021 й виконано у добровільному порядку шляхом проведення повторного розгляду заяви (клопотання) ОСОБА_1 від 11.11.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення індивідуального садівництва та винесення цієї заяви на розгляд дев`ятої сесії Піщанської сільської ради від 01.06.2021, й за результатами голосування відповідачем прийнято рішення №51-9/VIIІ від 01.06.2021. Відповідач вважає прийняте ним рішення законним, оскільки земельна ділянка, якою користується позивач, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташована на території Садово - городнього товариства "Швейник". При цьому, відповідач зауважує, що згідно Державного акта на право постійного користування землею Серія II - ДП № 000660 від 24.12.1996, земельна ділянка розміром 6,1 гектарів надана у постійне користування Садово-городньому товариству «Швейник» . Згідно довідки голови садівницького товариства від 29.07.2020 ОСОБА_1 є членом садівницького товариства «Швейник» , розміщеного на території Піщанської сільської ради, ділянка АДРЕСА_1 і користується земельною ділянкою, площею 0,053 гектарів, яка у 2020 році була надана позивачу у користування. Водночас, як наголошує відповідач, будь-якої згоди на припинення права користування земельною ділянкою від голови Садово-городнього товариства «Швейник» на адресу Піщанської сільської ради не надходило. Відповідач стверджує, що в порушення ст.ст. 118. 123 Земельного кодексу України, не отримавши відповідного погодження від голови Садово-городнього товариства «Швейник» щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, ОСОБА_1 намагається оформити у приватну власність земельну ділянку, яка була надана йому у користування як члену Садово - городнього товариства «Швейник» .

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 30.07.2018 та паспортом серії НОМЕР_3 від 19.10.2004, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, згідно виданої головою Садівницького товариства Швейник довідки від 29.07.2020 позивач є членом садівницького товариства Швейник , розміщеного на території Піщанської сільської ради, ділянка АДРЕСА_1 і користується земельною ділянкою, площею 0, 053 га, яка була надана йому у користування у 2020 році.

13.11.2020 до Піщанської сільської ради надійшла заява (клопотання) позивача від 11.11.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,07 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , із доданими документами згідно наступного переліку додатків:

1. Копія паспорта ОСОБА_1 з ідентифікаційним номером;

2. Копія посвідчення інваліда війни II групи ОСОБА_1 ;

3. Копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Садово-Городнього товариства Швейник Ідентифікаційний код 24243635 від 0710.1993;

4. Довідка на право користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , розташованою по АДРЕСА_1 , яка видана Садово-Городнім товариством Швейник 29.07.2020;

5. Копія Кадастрового плану розташування земельних ділянок СГТ Швейник , у тому числі з вказанням земельної ділянки, що підлягає приватизації.

Листом Піщанської сільської ради №2747/02-24 від 23.11.2020 ОСОБА_1 повідомлено про те, що його заяву (клопотання) розглянуто та 20.11.2020 було проведено установчу сесію Піщанської сільської ради, на якій було затверджено новий склад депутатського корпусу.

Також в означеному листі було зазначено, що з дня надходження його звернення до установчої сесії, засідання постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони природи Піщанської сільської ради, не проводилося та зазначено, що порушене питання буде розглянуто на другому засіданні постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони природи Піщанської сільської ради.

21.12.2020 позивачем було направлено на адресу відповідача скаргу, яка отримана останнім 29.12.2020, в якій позивач просив невідкладно розглянути його заяву (клопотання) від 11.11.2020 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,07 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Порушене позивачем питання було винесено на розгляд постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони природи Піщанської сільської ради 22.12.2020, що підтверджується Витягом з протоколу засідання №2 від 22.12.2020, зі змісту якого видно, зокрема: п.33 Порядок денний: Розгляд заяви ОСОБА_1 - відділу земельних ресурсів та екології надати письмову відповідь.

У листі Піщанської сільської ради №3045/02-24 від 23.12.2020 позивача було повідомлено про те, що його заяву розглянуто на черговій комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони природи Піщанської сільської ради. У заяві позивача (яка надійшла листом до Піщанської сільської ради) не вірно зазначено цільове призначення земельної ділянки (в заяві індивідуальне садівництво, а бажана земельна ділянка в схематичному зображені до приватизації знаходиться на земельній ділянці, яка надана в постійне користування Садово-городньому товариству ШВЕЙНИК ), відповідно цільове призначення в заяві повинно бути для колективного садівництва. В заяві не відповідає площа земельної ділянки відповідно до довідки Голови садівницького товариства Швейник (в заяві зазначена площа 0,07 га., в довідці голови с/т ШВЕЙНИК площа 0.053 га). До заяви додано не повний пакет документів, а саме відсутні: - Схематичне зображення земельної ділянки на плані садового товариства; - Завірена копія Державного акту на садове товариство; - Завірена копія Статуту садового товариства. Враховуючи вищевикладене, в Піщанській сільській раді відсутня можливість задовольнити заяву позивача. Рекомендовано звернутися повторно з відповідною заявою та пакетом документів.

Не погодившись із означеною позицією відповідача, ОСОБА_1 оскаржив бездіяльність Піщанської сільської ради до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, звернувшись з відповідним адміністративним позовом.

За результатами розгляду означеного спору, Дніпропетровським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 18.03.2021 у справі № 160/538/21, за яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Піщанської сільської ради щодо не розгляду заяви (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва від 11.11.2020 у спосіб, встановлений Земельним кодексом України. Зобов`язано Піщанську сільську раду повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 від 11.11.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення індивідуального садівництва. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Згідно із відомостями КП ДСС означене рішення суду надійшло до Піщанської сільської ради 25.05.2021.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача зі скаргою від 09.07.2021 стосовно не виконання Піщанською сільською радою рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 у справі № 160/538/21.

У відповідь на означену скаргу відповідач направив позивачу лист за вих. №02-25/205 від 14.07.2021, в якому повідомив останнього, що з метою виконання рішення суду в добровільному порядку питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва було винесено на розгляд сесії Піщанської сільської ради 01.06.2021 й за результатами голосування прийнято рішення №51-9/VIII від 01.06.2021, копію якого додано до цього листа.

Так, 01.06.2021 на дев`ятій сесії восьмого скликання Піщанської сільської ради за результатами розгляду поданої позивачем заяви (клопотання) від 11.11.2020 із доданими до неї документами відповідачем прийнято рішення Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва за №51-9/VIII, згідно з яким гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,07 га у власність для ведення індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з тим що:

- поданий пакет документів не відповідає ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України (відсутня письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально голови садового товариства Швейник , на території якого розташована бажана земельна ділянка щодо виділення у власність);

- відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України в графічному зображенні не зазначені площа та розміри земельної ділянки;

- в графічному матеріалі не має погодження (підпису та печатки) голови садового товариства Швейник щодо розташування земельної ділянки ОСОБА_1 в садовому товаристві;

- в довідці голови садового товариства Швейник зазначена площа земельної ділянки, якою користується гр. ОСОБА_1 (та є членом садового товариства) 0,053 га, а в заяві зазначено 0,07 га, що на 0,017 га більше ніж в довідці;

- площа 0,017 га не значиться в користуванні гр. ОСОБА_1 (площа земельних ділянок садових товариств, якими користуються члени садового товариства визначаються внутрішніми зборами членів садового товариства шляхом голосування), також площа 0,017 га може накладатися на земельну ділянку сусіднього землекористувача садового товариства ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав із означеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України; тут і надалі у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч. 1 ст. 20 ЗК України).

За приписами ч. 1 і ч. 2 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 35 ЗК України, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт б частини 1 статті 81 Земельного кодексу України).

Відповідно до п.п. в ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0, 12 гектара.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок під індивідуальне садівництво із земель державної і комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 розділу IV ЗК України.

Так, згідно із положеннями статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Як слідує із матеріалів справи, позивач вирішив скористатися своїм законним правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва та з цією метою звернувся до Піщанської сільської ради з заявою (клопотанням) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,07 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована в межах населеного пункту Піщанської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 .

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 ЗК України.

Статтею 118 ЗК України визначено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно із приписами ч. 6 і ч. 7 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або орган) місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 24.04.2018 у справі №814/1961/17, від 02.02.2021 у справі №420/3294/19.

Суд зазначає, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,07 га у власність для індивідуального садівництва, за адресою: АДРЕСА_1 , з огляду на таке.

Як встановлено з матеріалів справи, земельна ділянка, якою користується позивач, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 га та розташована на території Садово-городнього товариства Швейник .

Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею Серія II - ДП №000660 від 24.12.1996, земельна ділянка розміром 6,1 гектарів надана у постійне користування Садово-огородньому товариству Швейник .

Згідно довідки голови садівницького товариства від 29.07.2020 гр. ОСОБА_1 є членом Садівницького товариства Швейник , розміщеного на території Піщанської сільської ради, ділянка АДРЕСА_1 і користується земельною ділянкою, площею 0,053 гектарів, яка у 2020 році була надана йому у користування.

При цьому, суд зауважує, що згідно наданого позивачем разом із заявою (клопотанням) від 11.11.2020 кадастрового плану розташування земельних ділянок Садово-городнього товариства Швейник в якості ділянки, яку позивач має намір приватизувати, вказано не ту, ділянку, що була надана ОСОБА_1 у користування, як члену Садового -городнього товариства Швейник , а іншу ділянку, яку згідно позначення на плані надано у користування іншій особі та яка межує із ділянкою, закріпленою Садово-городнім товариством Швейник за позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

З аналізу зазначених вище норм слідує, що для отримання у власність (одержання у користування) бажаної земельної зацікавлена особа разом із клопотанням повинна надати погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) (ч. 6 ст. 118 ЗК України) або письмову згоду землекористувача, засвідчену нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки) (ч. 2 ст. 123 ЗК України).

При цьому, згідно із приписами ч. 5 ст. 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Стаття 141 ЗК України визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою, серед яких, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Одночасно із цим стаття 142 ЗК України регулює питання добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою, згідно з ч. ч. 3, 4 якої припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації, а стаття 143 ЗК України визначає підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою від голови Садово - городнього товариства Швейник , не було надано позивачем, разом із його заявою (клопотанням) від 11.11.2020 й у подальшому до Піщанської сільської ради не надходило.

Так, зі змісту відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів, судом встановлено, що 17.09.2021 відповідач в особі голови сільської ради звернувся до голови Садово-городнього товариства Швейник із запитом за вих. №2438/02-24 від 17.09.2021 щодо надання інформації чи звертався ОСОБА_2 за погодженням щодо відведення земельної ділянки Садово-городнього товариства Швейник в приватну власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,07 га та чи розглядалося дане питання на загальних зборах товариства.

У відповідь на означений запит відповідачем отримано від голови Садово-городнього товариства Швейник лист від 21.09.2021, в якому останній зазначив, що станом на день надходження запиту Піщанської сільської ради, ОСОБА_1 за погодженням щодо відведення йому земельної ділянки Садово - городнього товариства Швейник в приватну власність для ведення індивідуального садівництва не звертався. Питання щодо відведення земельної ділянки на загальних зборах Садово-городнього товариства Швейник не розглядалося. Будь-яких рішень стосовно порушеного питання товариством не приймалось.

При цьому, в означеному листі міститься зауваження, що згідно Державного акта на право постійного користування землею Серія II - ДП №000660 від 24.12.1996, земельна ділянка, розміром 6,1 гектарів надана у постійне користування Садово-городньому товариству Швейник та належить до земель сільськогосподарського призначення; цільове призначення 01.06 Для колективного садівництва .

Відповідно до ст.50 Закону України Про землеустрій №858-IV від 22.05.2003, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою:

пояснювальну записку;

копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду, та ін. документи.

З урахуванням наведених вище положень ст. ст. 116, 118, 123 ЗК України та ст. 50 Закону України "Про землеустрій", у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, необхідна згода землевласника (землекористувача).

Водночас, доказів надання головою Садово - городнього товариства Швейник відповідної згоди відповідачу і суду не було надано, а наявні в матеріалах справи докази (зокрема, лист-відповідь голови Садово-городнього товариства Швейник від 21.09.2021) свідчать, що така згода землекористувачем не надавалась.

Таким чином, спірна земельна ділянка фактично перебуває у користуванні іншої особи, а саме: Садового - городнього товариства Швейник .

Доказів на спростування такої обставини позивачем до суду не надано.

Суд відзначає, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі ст.118 ЗК України може бути надано лише на вільну земельну ділянку.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №826/765/17.

Отже, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні такого дозволу, Піщанська сільська рада діяла у межах своїх повноважень та на підставі норм чинного законодавства.

Решта доводів та заперечень сторін, означених висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява №4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N303-A, п.29).

Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Також, слід зазначити, що згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постановах від 24.04.2018 у справі №401/2400/16-ц і від 20.11.2018 у справі №911/44/17, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оскаржуватися на предмет його законності, а вимоги про визнання такого рішення незаконним - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на земельну ділянку), що виникло внаслідок і після реалізації відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, суд зауважує, що оскаржене ОСОБА_1 рішення ІX сесії VIII скликання Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за №51-9/VІІІ від 01.06.2021 про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва не призвело до виникнення, зміни або припинення цивільних прав щодо спірної земельної ділянки.

Суд звертає увагу, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність чи користування. Однак надання дозволу дає особі правомірні, небезпідставні сподівання та очікування, що після розробки проекту землеустрою земельну ділянку їй може бути надано, якщо для цього не буде законних перешкод.

Однак, треба зауважити, що позивач обґрунтовано розраховує на позитивне рішення у питанні наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, та в подальшому, після розробки проекту землеустрою, на передачу вказаної земельної ділянки у власність або користування.

Проте, відповідач, відмовляючи в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, керувався, зокрема, ч. 6 ст. 118 ЗК України і ч. 5 ст. 116 ЗК України, оскільки станом на момент прийняття спірного рішення за результатами розгляду заяви позивача, означена земельна ділянка перебувала у користуванні іншої особи, а саме: Садово - городнього товариства Швейник й позивачем не було надано письмової згоди землекористувача разом із відповідною заявою (клопотанням).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).

У відповідності до положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши оскаржене рішення Піщанської сільської ради на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд виходить із того, що станом на момент прийняття рішення за результатом розгляду заяви позивача, спірна земельна ділянка перебувала у користуванні Садово-городнього товариства Швейник , у розпорядженні суду відсутні належні, достовірні та достатні докази припинення права користування означеною юридичною особою цією земельною ділянкою, й позивачем не було надано письмової згоди землекористувача разом із відповідною заявою (клопотанням).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,07 га у власність для ведення індивідуального садівництва, за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав невідповідності поданих позивачем документів вимогам ч. 2 ст. 123 ЗК України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 139, 242 - 246, 247, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Піщанської сільської ради (вул. Центральна, 4, с.Піщанка, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51283; код ЄДРПОУ 04338836) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Повний текст рішення складений 02.11.2021.

Суддя О.В. Царікова