Постанова

від 03.11.2021 по справі 640/3156/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3156/21 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Піскунова О.Ю.

пр-к позивача Рокицький В.А.

пр-к відповідача Скрибко І.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІНКОМС до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю ВІНКОМС звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2021 року № 00043650701, № 00043710701.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові-повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 25.01.2021 року № 00043650701, №00043710701.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та винести нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувані рішення ГУ ДПС у м. Києві було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. Зокрема, відповідач наголошує, що з метою отримання документів та пояснень контролюючим органом направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу ТОВ ВІНКОМС запит від 27.11.2020 № 152693/10/26-15-07-01-05, щодо забезпечення надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків) з податку на додану вартість та Додатку 2 до Декларацій (Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та вплинули на формування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з ПДВ); суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ) зокрема за грудень 2019 року, липень, серпень 2020 року.

Оскільки, ТОВ ВІНКОМС не надано до перевірки первинних документів, у зв`язку з чим, контролюючим органом складено акт ненадання первинних документів до перевірки від 02.12.2020 №597/Ж6/26-15-07-01-05.

Апелянт вважає неправомірним дослідженнях судом першої інстанції наданих позивачем первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами за перевіряємий період, оскільки такі документи вважаються відсутніми на час перевірки та на час складення такої звітності.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційні скарги до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 жовтня 2021 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, наполягаючи на законності та обґрунтованості судового рішення, зазначає, що 27 жовтня 2020 року (за один місяць до початку проведення відповідної перевірки) ним листом від 27.10.2020 року № 27-10/10 відповідачу було надано первинні документи, які додані до даного позову.

Отже, на думку позивача, станом на момент початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача в розпорядженні контролюючого органу були документи, які мали відношення до предмету здійснюваної ним перевірки.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Переглядаючи справу у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ ВІНКОМС зареєстровано Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією 01.02.2019 року. Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 10681020000054238. Код суб`єкта господарювання за ЄДРПОУ: 42787249.

ТОВ ВІНКОМС , перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 19.11.2020 року № 575-п та на підставі пункту 78.1.8 статті 78 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВІНКОМС (код 42787249), за результатами якої складено Акт від 09 грудня 2020 року № 977/Ж5/26-15-07-01-05/42787249.

Висновками вказаного Акту перевірки встановлено порушення ТОВ ВІНКОМС , а саме:

- п. 185.1. ст. 185; п. 198.1, п. 198.3., п. 198.6. ст. 198; п.201.10. ст. 201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9 191 072 гривень, в т.ч. по періодах: рудень 2019 року - 104 048 гривень, липень 2020 року - 3 593 216 гривень, серпень 2020 року -493 808 гривень та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ), на загальну суму - 7 772 017 гривень, у т.ч. за вересень 2020 року - 7 772 017 гривень;

- п. 44.1., п. 44.6. ст. 44, п. 85.2. ст. 85 ПК України - посадовим особам контролюючого органу не надано документи під час перевірки.

25 січня 2021 року, за результатами перевірки, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 00043690701, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України п. 57.3 ст. 57, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ ВІНКОМС збільшено розмір грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 11 488 840 грн., в тому числі 9 191 072, 00 грн. за податковими зобов`язаннями та 2 297 768,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 00043710701, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України ТОВ ВІНКОМС зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 7 772 017, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем Податкового кодексу України є необґрунтованими, у зв`язку із чим податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями ст.185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст.187 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість вказаної у податковій накладній , до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому у статті 1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року (надалі - Положення № 88).

Пунктом 2.1 Положення № 88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Виходячи з такого, що документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції,

для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи убачається, що позивачем 16.10.2020 року до податкового органу було подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2020 року.

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 18.11.2020 ГУ ДПС у м. Києві, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75,пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України, видно наказ про проведення документальної позапланової перевірки позивача з 19.11.2020 тривалістю 10 робочих днів. Наказ на адресу позивача не направлявся.

19112020 року перевіряючими складено акт №285/Ж6/26-15-07-01-05 про неможливість проведення перевірки ТОВ Вінкомс , згідно якого за податковою адресою : м.Київ, вул. Курінного Петра,буд11, офіс 304,- посадові особи або законні представники підприємства відсутні.

19.11.2020 року ГУ ДПС у м. Києві, на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, прийнято наказ № 575-п Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВІНКОМС" (код 42787249) з 26.11.2020р.

Копію наказу від 19.11.2020 року № 575-п направлено на податкову адресу позивача (03148, м. Київ, вул. Петра Курінного, 11, офіс 304) та повідомлення від 24.11.2020 № 62/26-15-07-01-05 про необхідність надання первинних документів до перевірки.

09.12.2020 року відповідачем складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 977/Ж5/26-15-07-01-05/427-87249, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Виходячи з норм пп.21.1.1, 21.1.4 п.21.1 ст. 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У той же час, абз. 2 п. 42.5 ст. 42 ПК України, передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення

Згідно п.78.5 ст.78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Пунктом 79.1 статті 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79 ПК України).

Відтак, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.

Матеріалами справи встановлено, що позивач не отримував до початку проведення перевірки копію наказу від 19.11.2020 р. № 575-п " Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВІНКОМС" (код 42787249) та повідомлення від 24.11.2020 № 62/26-15-07-01-05 про початок і місце її проведення.

Положеннями абз.6 пп.42.4 ст.42 ПК України передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Проте, виходячи із інформації про рух рекомендованого поштового відправлення, яка була наявна у відповідача на визначену дату початку перевірки (26.11.2020 року), поштою не було надано підтверджень неможливості вручити платнику податків вказаного відправлення з наказом про проведення перевірки.

Також, колегія суддів звертає увагу, що поштове відправлення на адресу позивача податковим органом було здійснено 25.11.2020 року, тобто за день до початку проведення перевірки. При цьому, суд також зазначає, що відповідачем перевірку проведено 26.11.2020 року та закінчено 09.12.2020 року, тобто до того, як 29.12.2020 року (дані https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно п.21 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (далі - Правила № 270), адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу через смс-повідомлення, повідомлення, що підтримується засобами Інтернету, або повідомлення у паперовому вигляді за встановленим оператором поштового зв`язку зразком.

Відповідно до п.91 Правил № 270 інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка. За бажанням адресата реєстроване поштове відправлення, поштовий переказ можуть бути доставлені йому за поштовою адресою, зазначеною відправником, кур`єром за додаткову плату.

Пунктом 92 Правил № 270 встановлено, що рекомендовані поштові листи підлягають доставці додому.

Згідно п.99 Правил № 270 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Проте доказів повідомлення позивача про надходження на його адресу рекомендованого (реєстрованого) поштового відправлення, тобто про його обізнаність про таке надходження й ухилення від отримання поштової кореспонденції, відповідачем надано не було, що з огляду на приписи ст.17 ПК України виключає обґрунтованість доводу відповідача про належне вручення позивачу копії наказу від 19.11.2020 р. № 575-п " Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВІНКОМС" (код 42787249) та повідомлення від 24.11.2020 № 62/26-15-07-01-05 про початок і місце її проведення.

Отже, не ознайомлення позивача до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з наказом про її проведення, відомостями про дату її початку та місце проведення перевірки, є грубим порушенням вимог п.79.2 ст.79 ПК України, а не виконання відповідачем вимог п.79.2 ст.79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відтак, доводи відповідача про вручення платнику податків наказу та повідомлення про проведення перевірки з посиланням на п.42.2 ст.42 ПК України є безпідставними.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 28.04.2020 р. по справі № 805/429/17-а, від 26.03.2020 р. по справі № 813/823/16, від 27.02.2020 р. по справі № П/811/3206/15, від 14.02.2020 р. по справі № 814/456/14, від 06.02.2020 р. по справі № 821/543/16.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що пунктом 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Також, колегією суддів встановлено, що під час проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, податковим органом було направлено запит від 27.11.2020 року № 152693/10/26-15-07-01-05 Про надання документів .

Вказане поштове відправлення було повернуто на адресу податкового органу з відміткою пошти "за закінченням встановлено строку зберігання", у зв`язку з чим відповідачем складено Акт від 02.12.2020 року № 597/Ж6/26-15-07-01-05 про ненадання документів.

У той же час, згідно наданої до суду копії поштового відправлення (конверту), запит від 27.11.2020 року № 152693/10/26-15-07-01-05, податковим органом на адресу позивача було направлено лише 01.12.2020 року, що виключало, з урахуванням строку на його доставлення до адресу позивача, будь-яку можливість, станом на 02.12.2020 року надання витребуваних документів.

Крім того, колегія суддів зауважує, що позивачем під час розгляду даної справи, на підтвердження правомірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке ставить більше 100 тис. грн. за вересень 2020 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за грудень 2019 року, липень, серпень 2020 року, а саме:

- копію Договору поставки від 13.07.2020 року № 409 П/ХФ, укладеного з ПАТ Миронівский хлібопродукт (код ЄДРПОУ 25412361), умовами якого є поставка на адресу позивача курятини охолодженої та замороженої ТМ Наша ряба . На виконання вказаного договору, позивачем надано копії видаткових накладних, товаротранспортні накладні, акти приймання-передачі продукції;

- копію Договору поставки від 31.08.2020 року № 93, укладеного з ПАТ Птахофабрика Тернопільська (код ЄДРПОУ 03369177), умовами якого є поставка на адресу позивача яйця курячі. На виконання вказаного договору, позивачем надано копії видаткових накладних, товаротранспортні накладні, акти приймання-передачі продукції;

- копію Договору поставки від 01.09.2020 року № 134, укладеного з ТОВ Слов`янська хохлушка (код ЄДРПОУ 40734352), умовами якого є поставка на адресу позивача яйця курячі. На виконання вказаного договору, позивачем надано копії видаткових накладних, товаротранспортні накладні, акти приймання-передачі продукції;

- копію Договору поставки від 01.08.2020 року № 215/20, укладеного з ТОВ Захід Агропродукт (код ЄДРПОУ 31877853), умовами якого є поставка на адресу позивача яйця курячі. На виконання вказаного договору, позивачем надано копії видаткових накладних, товаротранспортні накладні, акти приймання-передачі продукції;

- копію Договору поставки від 27.08.2020 року № 27/08-20, укладеного ТОВ Пташине подвір`я (код ЄДРПОУ 37970022), умовами якого є поставка на адресу позивача яйця курячі. На виконання вказаного договору, позивачем надано копії видаткових накладних, товаротранспортні накладні, акти приймання-передачі продукції;

- копію Договору поставки від 01.09.2020 року № б/н, укладеного ТОВ Захид-Птиця (код ЄДРПОУ 33191421), умовами якого є поставка на адресу позивача яйця курячі. На виконання вказаного договору, позивачем надано копії видаткових накладних, товаротранспортні накладні, акти приймання-передачі продукції;

- копію Договору поставки від 04.09.2020 року № 13, укладеного ФГ Стимул 777 (код ЄДРПОУ 33191421), умовами якого є поставка на адресу позивача яйця курячі. На виконання вказаного договору, позивачем надано копії видаткових накладних, товаротранспортні накладні, акти приймання-передачі продукції;

- копію Договору поставки від 20.07.2020 року № 20/07-20.1, укладеного ТОВ Союзторг-2015 (код ЄДРПОУ 39773206), умовами якого є поставка на адресу позивача сирної продукції. На виконання вказаного договору, позивачем надано копії видаткових накладних, товаротранспортні накладні, акти приймання-передачі продукції.

В подальшому ТОВ ВІНКОМС придбаний товар, в межах своєї господарської діяльності, реалізовувало: ТОВ Торговий дім Аскаліс (договір поставки №14/01/20 від 14.01.2020 р.); на ТОВ АНСТОПАБЛ (договір поставки №21-20 від 22.07.2020 р.); ТОВ ПРАЙМ АГРО СЕРВІС (договір поставки №33-20 від 30.07.2020 р.); ТОВ ФОРНАТЕКС ПРОФІТ (договір поставки № 37-20 від 13.08.2020 р.); ТОВ АГРОВЕСТ ТОРГ (договір №17-20 від 18.07.2020 р.); ТОВ БУДВЕСТ ЛАЙН (договір поставки №24-20 від 23.07.2020 р.); ТОВ НАУКОВО ВИРОБНИЧА ФІРМА СЕМТОК (договір поставки №34-20 від 05.08.2020 р.).

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів складених позивачем за результатами його господарської діяльності судом встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Вказані вище господарські операції були належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даній справі реальність господарських операцій позивача із контрагентами встановлена на підставі первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що подані позивачем документи, оформлені ним у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а отже підтверджують реальні зміни у його майновому стані та дають підстави вважати, що господарські операції з його контрагентами спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2019 року по справі №820/6512/16.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно задекларовано суму від`ємного значення , що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації звітного (податкового) періоду за вересень 2020 року.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, чого під час розгляду даної справи встановлено не було.

Відтак, підстави для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.01.2021 року № 00043650701, № 00043710701 є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 10.11.2021р.)