Постанова

від 09.11.2021 по справі 687/140/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 687/140/21

Провадження № 22-ц/4820/1536/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М.

секретар судового засідання - Дубова М.В.,

з участю представника апелянта - адвоката Рудика В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 09 серпня 2021 року, суддя Борсук В.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Кочубіївське про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди) щодо земельної ділянки,

встановив:

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПП Кочубіївське про усунення перешкод у користуванні шляхом витребування належної їй земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди.

В обґрунтування позову вказала, що вона є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів Андріївської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області, площею 1,5000 га, кадастровий номер 6825280200:03:002:0059. Відповідач набув право користування її земельною ділянкою у протиправний спосіб, оскільки договір оренди вона не підписувала. Зазначила, що право оренди за відповідачем було зареєстровано на підставі договору оренди землі від 16.12.2012 року, за умовами якого він набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації, однак вказаний договір не було зареєстровано, відтак чинності він не набрав.

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 09.08.2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд вказав, що договір оренди землі №7 від 16.12.2012 року, а також додаткова угода до договору оренди землі від 06.04.2017 року, якою продовжено строк дії договору оренди землі до 11.06.2032 року підписаний особисто ОСОБА_1 . Твердження позивача про те, що нею не передавалась у користування ПП Кочубіївське зазначена вище земельна ділянка спростовується актом приймання-передачі об`єкта оренди, що є невід`ємним додатком до договору. Крім того, на виконання умом договору оренди, ОСОБА_1 щороку отримувала орендну плату.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування скарги вказала, що викладені у рішенні суду висновки першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи. Судом не враховано, що ПП Кочубіївське не виконало передбачений законом обов`язок щодо проведення державної реєстрації договору оренди. Проведення 12.06.2015 року державної реєстрації речового права на підставі вказаного договору оренди не може підмінити державну реєстрацію самого договору, а тому і не може впливати на момент набрання чинності цим договором оренди землі, про що також зазначено у постанові Великої палати Верховного Суду у справі №696/1693/15-ц.

В судовому засіданні представник апелянта, адвокат Рудик В.М., підтримав апеляційну скаргу та просив суд також вирішити питання щодо відшкодування на користь апелянта за рахунок відповідача понесених ОСОБА_1 судових витрат по оплаті правової допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 15000 грн.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції був повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,5 га, на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 399668.

Відповідно до умов договору оренди землі №7 від 16.12.2012 року, який підписаний сторонами, в оренду передано земельну ділянку розміром 1,5 га, кадастровий номер 6825280200:03:002:0059, строком на 7 років. Право оренди зареєстроване Реєстраційною службою Чемеровецького районного управління юстиції Хмельницької області 12.06.2015 року, запис №10019073.

06.04.2017 року було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 16.12.2012 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 11.06.2032 року.

На час підписання сторонами договору оренди частина четверта статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

У статті 125 ЗК України було визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною п`ятою статті 126 ЗК України було передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 18 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статей 125 , 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки має значення не день підписання такого договору, а день вчинення реєстраційних дій. Оскільки день/момент укладення договору оренди земельної ділянки та день/момент набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то днем/моментом укладення договору оренди земельної ділянки є саме дата його державної реєстрації, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), на яку посилається апелянт у апеляційній скарзі, зроблено наступний висновок: суди попередніх інстанцій установили, що на підставі договору оренди землі від 16.09.2010 року позивач передала спірну земельну ділянку в оренду дочірньому сільськогосподарському підприємству строком на 5 років. Цим договором оренди передбачено, що він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. При цьому його пунктом 19 передбачено, що орендар повинен здійснити державну реєстрацію договору у місячний термін. Отже, момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації. Такі умови договору відповідають статті 18 Закону України Про оренду землі , чинній на час виникнення спірних правовідносин. З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України Про оренду землі були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01 січня 2013 року відповідач не міг зареєструвати спірний правочин. Разом з тим, проведення 04 грудня 2013 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року. Отже, оскільки дочірнє сільськогосподарське підприємство не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно вказане сільськогосподарське підприємство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі .

У справі, яка переглядається, у пункті 20 договору оренди №7 від 16.12.2012 року передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється у 5-ти денний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Пунктом 31 договору закріплено обов`язок орендаря приступити до використання земельної ділянки в строки встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно пункту 44 договору оренди землі сторони погодили, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Установлені обставини свідчать, що державна реєстрація цього договору не була здійснена, а проведена 12.06.2015 року реєстрація речових прав оренди відповідача не змінює обумовлений договором момент укладення зазначеного договору оренди.

Отже, оскільки ПП Кочубіївське не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, договір між ним та ОСОБА_1 чинності не набрав, відповідно, відповідач не набув прав орендаря за спірним договором оренди землі (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.05.2021 року у справі № 624/410/20).

Враховуючи, що додаткова угода від 06.04.2017 року є невід`ємною частиною спірного договору оренди землі, а основний договір чинності не набрав, не набула чинності також і додаткова угода.

Отримання ОСОБА_1 грошових коштів за користування спірною земельною ділянкою не може слугувати підставою для підтвердження чинності правочину, оскільки підстави та порядок набуття ним чинності передбачено законом.

Таким чином, оскільки спірний договір оренди землі №7 від 16.12.2012 року чинності не набрав, відповідно, права та обов`язки сторін за таким договором не виникли, у зв`язку з чим спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача, а запис про проведену державну реєстрацію речового права оренди за відповідачем скасуванню.

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.08.2020 року у справі №541/726/17 (провадження №61-34038св18), від 09.09.2020 року у справі №500/2838/16-ц (провадження №61-20801св18).

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасуванням рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати по сплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанції в загальній сумі 4540 грн. (1816 грн. + 2724 грн.) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Згідно з ч.ч. 2-3, 5-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

ОСОБА_1 підтверджено понесення витрат на правничу професійну допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15000 грн. відповідно до умов договору №01-21/фо від 14.01.2021 року про надання правової допомоги, укладеного між АО Юридична компанія Рудик та партнери та ОСОБА_1 (а.с 22, 103, 105).

У відзиві на апеляційну скаргу, яка надійшла до суду першої інстанції 12.03.2021 року, представник ПП Кочубіївське , зокрема, просив суд критично оцінити докази щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 15000 грн., посилаючись на їх необґрунтованість та завищення розміру цих витрат (а.с. 39).

Зважаючи на принципи співмірності та справедливості колегія суддів доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 7750 грн. у суді першої інстанції. При цьому апеляційний суд, враховуючи зміст позовних вимог та докази, подані стороною позивача на підтвердження обґрунтованості судових витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема, акт №1 про виконання робіт за договором від 21.07.2021 року (а.с. 103), вважає за необхідне визначити розмір правничої дороги, пов`язаної зі збором доказів в сумі 500 грн., підготовкою позову до суду в розмірі 5000 грн., підготовкою та участю у двох судових засіданнях 2250 грн., що разом становитиме 7750 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 09 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 1,5 га, кадастровий номер 6825280200:03:002:0059, що розташована за межами населених пунктів Андріївської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області шляхом витребування її з незаконного володіння Приватного підприємства Кочубіївське .

Скасувати державну реєстрацію права оренди Приватного підприємства Кочубіївське щодо земельної ділянки площею 1,5 га, кадастровий номер 6825280200:03:002:0059, що розташована за межами населених пунктів Андріївської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області, зареєстроване 12.06.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про речове право 10019159.

Стягнути з Приватного підприємства Кочубіївське на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в сумі 1816 грн. та розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7750 грн. а також судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в сумі 2724 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 листопада 2021 року.

Судді: Р.С. Гринчук

Л.М. Грох

А.М. Костенко