Постанова

від 27.04.2022 по справі 687/140/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 687/140/21

провадження № 61-20109св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство «Кочубіївське»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року

у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Приватного підприємства «Кочубіївське» (далі - ПП «Кочубіївське») про усунення перешкод у користуванні шляхом витребування належної їй земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди.

Позовну заяву мотивовано тим, що вона є власником земельної ділянки

з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів Андріївської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області, площею 1,5000 га, кадастровий номер 6825280200:03:002:0059.

Зазначала, що ПП «Кочубіївське» набуло право користування її земельною ділянкою у протиправний спосіб, оскільки договір оренди вона не підписувала.

Вказувала, що право оренди за відповідачем було зареєстровано на підставі договору оренди землі від 16 грудня 2012 року, за умовами якого він набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації, однак вказаний договір не було зареєстровано, тому вважала, що вказаний договір оренди чинності не набрав.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:

- усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 1,5 га, кадастровий номер 6825280200:03:002:0059, що розташована за межами населених пунктів Андріївської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області шляхом витребування її

з незаконного володіння ПП «Кочубіївське»;

- скасувати державну реєстрацію права оренди ПП «Кочубіївське» щодо земельної ділянки площею 1,5 га, кадастровий номер 6825280200:03:002:0059, що розташована за межами населених пунктів Андріївської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області, зареєстроване 12 червня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про речове право 10019159.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області

від 09 серпня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки договір оренди землі № 7 від 16 грудня

2012 року, а також додаткова угода до договору оренди землі від 06 квітня 2017 року, якою продовжено строк дії договору оренди землі до 11 червня 2032 року підписаний особисто ОСОБА_1 . Твердження позивача про те, що нею не передавалась у користування ПП «Кочубіївське» зазначена земельна ділянка спростовується актом приймання-передачі об`єкта оренди, що є невід`ємним додатком до договору. Крім того, на виконання умом договору оренди, ОСОБА_1 щороку отримувала орендну плату.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області

від 09 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто перешкоди в користуванні земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 1,5 га, кадастровий номер 6825280200:03:002:0059, що розташована за межами населених пунктів Андріївської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області шляхом витребування

її з незаконного володіння ПП «Кочубіївське».

Скасовано державну реєстрацію права оренди ПП «Кочубіївське» щодо земельної ділянки площею 1,5 га, кадастровий номер 6825280200:03:002:0059, що розташована за межами населених пунктів Андріївської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області, зареєстроване 12 червня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про речове право 10019159.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки

ПП «Кочубіївське» не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, договір між ним та ОСОБА_1 чинності не набрав, відповідно, відповідач не набув прав орендаря за спірним договором оренди землі. Враховуючи, що додаткова угода від 06 квітня 2017 року є невід`ємною частиною спірного договору оренди землі, а основний договір чинності не набрав, не набула чинності також і додаткова угода, у зв`язку з чим спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача, а запис про проведену державну реєстрацію речового права оренди за відповідачем скасуванню.

ОСОБА_1 підтвердила понесені витрати на правничу професійну допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15 000,00 грн відповідно до умов договору від 14 січня 2021 року № 01-21/фо про надання правової допомоги, укладеного між нею та АО «Юридична компанія «Рудик та партнери».

У відзиві, який надійшов до суду першої інстанції 12 березня 2021 року, представник ПП «Кочубіївське», зокрема, просив суд критично оцінити докази щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн, посилаючись на їх необґрунтованість та завищення розміру цих витрат. Зважаючи на принципи співмірності та справедливості апеляційний суд вважав, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 7 750,00 грн у суді першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині вирішення питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь ОСОБА_1

з ПП «Кочубіївське» змінити. Абзац шостий резолютивної частини постанови Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада

2021 року в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з приватного підприємства «Кочубіївське» змінити, зазначивши «15 000,00 грн» замість «7 750,00 грн».

В іншій частині судове рішення апеляційного суду не оскаржується, а тому

в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував того, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат

з власної ініціативи.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення, заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку викладеного

у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2019 року у справі № 902/347/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 676/5537/19 (провадження № 61-559св20).

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно

з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати

з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів

у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру

з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження

№ 14-382цс19).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи

з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що правову допомогу з представництва інтересів позивача ОСОБА_1 в суді першої інстанції згідно з договором

від 14 січня 2021 року № 08-21фо надавало адвокатське об`єднання «Юридична компанія «Рудик та партнери» (а.с. 22).

Відповідно до ордера серії ХМ № 010180 послуги надавав адвокат

Рудик В. М., який має статус адвоката відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 13 червня 2012 року № 773 (а.с. 23).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача надав акт від 21 липня 2021 року № 1 про виконання робіт за вказаним договором, у якому викладено детальний опис робіт, та оригінал квитанції від 26 липня 2021 року № 0.0.2210285443.1на суму 15 000,00 грн (а.с. 103, 105).

Відповідно до акта виконаних робіт на правничу допомогу, пов`язану зі збиранням доказів 2,5 години - 3 750,00 грн, а саме: підготовка та направлення поштою запиту відділу у Чемеровецькому районі

ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, підготовка та направлення поштою запиту до Чемеровецької РДА, отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримання інформації

з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку. Підготовка позову до суду - 6 годин, що становить 9 000,00 грн. Підготовка до судового засідання та участь 29 березня

2021 року в судовому засіданні 30 хв. - 750,00 грн. Підготовка до судового засідання та участь 14 липня 2021 року в судовому засіданні 1 година -

1 500,00 грн. Всього - 15 000,00 грн.

Відповідно до оригіналу квитанції від 26 липня 2021 року

№ 0.0.2210285443.1на суму 15 000,00 грн позивач сплатила АО «Юридична компанія «Рудик та партнери» 15 000,00 грн за надану правничу допомогу. Оскільки позов задоволено, то понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача.

У відзиві на позовну заяву представник ПП «Кочубіївське», зокрема, просив суд критично оцінити докази щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн, посилаючись на їх необґрунтованість та завищення розміру цих витрат (а.с. 39, 52).

Враховуючи зміст позовних вимог та докази, подані стороною позивача на підтвердження обґрунтованості судових витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема, акт № 1 про виконання робіт за договором від 21 липня 2021 року, апеляційний суд правильно вважав за необхідне визначити розмір правничої допомоги, пов`язаної зі збором доказів в сумі 500,00 грн, підготовкою позову до суду в розмірі 5 000,00 грн, підготовкою та участю

у двох судових засіданнях 2 250,00 грн, що разом становить 7 750,00 грн.

Отже, апеляційний суд, врахувавши принципи співмірності та справедливості дійшов правильного висновку про те, що стягненню

з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 7 750,00 грн у суді першої інстанції.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з власної ініціативи зменшив розмір витрат на правничу допомогу не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи

(а.с. 39, 52).

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2019 року у справі № 902/347/18, від 02 грудня 2020 року у справі

№ 676/5537/19 (провадження № 61-559св20) не заслуговують на увагу, оскільки такі висновки не суперечать висновкам викладеним апеляційним судом у цій справі.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк