Ухвала

від 20.05.2010 по справі 15/254-на

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУ Д УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2010 р. К-15940 /07

Вищий адміністративний су д України у складі колегії су ддів:

Головуючий: Нечитайло О.М.

Судді: Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Сергейчук О.А.

Степашко О.І.

при секретарі судового за сідання Коротковій О.В.

за участю представників:

позивача: Клюки В.Ф., Британчука І.В.,

відповідача: Дмитрієвої А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Дер жавної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Господар ського суду Хмельницької обл асті від 07.12.2006 року

та ухвалу Житомирського апеляційного господарськог о суду від 26.06.2007 року

у справі №15/254-НА

за позовом Закритого ак ціонерного товариства «Хмел ьницька фінансово-будівельн а компанія»

до Державної податково ї інспекції у м. Хмельницьком у

про визнання протиправ ним та скасування подат кового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне то вариство «Хмельницька фінан сово-будівельна компанія»зв ернулось до Господарського с уду Хмельницької області з п озовом до Державної податков ої інспекції у м. Хмельницько му про визнання протиправним та скасування податкового п овідомлення-рішення від 18.05.2006 р оку №0002302301/0/1515, яким позивачу визн ачено суму податкового зобов ' язання з податку на додану вартість у розмірі 101652,00 грн., з я ких 40587,00 грн. - основний платіж та 61065,00 грн. - штрафні (фінансов і) санкції.

Постановою Господарського суду Хмельницької області в ід 07.12.2006 року (суддя - Муха М.Є.), з алишеною без змін ухвалою Жи томирського апеляційного го сподарського суду від 26.06.2007 рок у (судова колегія у складі: гол овуючий суддя - Черпак Ю.К., с удді - Веденяпін О.А., Іонніко ва І.А.), позов задоволено.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотиво вано тим, що контролюючим орг аном неправомірно донарахов ано податкові зобов' язання з податку на додану вартість , оскільки залучаючи кошти ві д фізичних осіб - замовникі в будівництва - у довірче уп равління, що не передбачає пе реходу права власності на та кі кошти до позивача, останні й здійснював лише операції з надання послуг по утриманню служби замовника, які оподат ковував податком на додану в артість у повному обсязі.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій були пр ийняті з порушенням норм мат еріального права, Державна п одаткова інспекція у м. Хмель ницькому звернулась до Вищог о адміністративного суду Укр аїни із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про ві дмову у задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що с удами попередніх інстанцій було неправильно застосован о норми п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7. 3.1 п. 7.3, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону Україн и «Про податок на додану варт ість».

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, за зміст ом яких проти вимог останньо ї заперечує з мотивів її необ ґрунтованості та просить вка зану касаційну скаргу залиши ти без задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної і нстанції перевіряє правильн ість застосування судами пер шої та апеляційної інстанцій норм матеріального та проце суального права, правової оц інки обставин у справі і не мо же досліджувати докази, вста новлювати та визнавати довед еними обставини, що не були вс тановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про до стовірність того чи іншого д оказу.

Судами попередніх інстанц ій встановлено, що відповіда чем було здійснено планову в иїзну перевірку дотримання п озивачем вимог податкового т а валютного законодавства, з а наслідками якої складено а кт від 10.05.2006 року №2117/23-4/21336365 та прийн ято оскаржуване податкове по відомлення-рішення. Проведен ою перевіркою було встановле но порушення позивачем п. 1.4 ст . 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1 ст. 4, пп. 5.1.20 п. 5.1 с т. 5, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону У країни «Про податок на додан у вартість», у результаті чог о занижено податок на 40587,00 грн.

Такі висновки пов' язані з обставинами справи, відпові дно до яких у періоді, що перев ірявся, позивач залучав кошт и від фізичних та юридичних о сіб на будівництво житлових будинків, укладаючи з такими особами типові договори по з алученню коштів у довірче уп равління для дольового фінан сування будівництва.

Донараховуючи позивачу по даткові зобов' язання з пода тку на додану вартість, відпо відач вказав на те, що у Законі України «Про податок на дода ну вартість»не міститься окр емих положень щодо оподаткув ання операцій, які проводять ся на підставі договорів дов ірчого управління коштами, а тому дійшов висновку, що опер ації з будівництва житла, які здійснював позивач, відпові дно до норм п. 1.4, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 наз ваного Закону підпадають під визначення операцій з поста вки послуг та підлягають опо даткуванню податком на додан у вартість на загальних підс тавах за ставкою 20%. У свою черг у, пп. 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України « Про податок на додану вартіс ть»(у редакції, чинній на моме нт виникнення спірних правов ідносин) передбачено, що звіл ьняються від оподаткування о перації з продажу або переда чі у власність новозбудовано го житла фізичним особам для його використання як місця п роживання, якщо до 1 січня 2004 ро ку житло було передано у влас ність покупця або були розпо чаті роботи з будівництва та кого житла під зобов'язання п окупця або інвестора та при ц ьому покупець або інвестор с платив внесок, не менший ніж т ридцять відсотків від вартос ті загальної площі такого жи тла, визначеної за цінами, що д іяли на дату такої сплати. Оск ільки позивач фактично мав р озпочате будівництво житлов их будинків до 01.01.2004 року і окре мими фізичними особами стано м на цю дату були сплачені вне ски, не менші ніж тридцять від сотків від вартості загально ї площі житла, у кожному звітн ому періоді відповідачем бул о визначено частку операцій, звільнених від оподаткуванн я, з врахуванням обсягу яких і визначено податкові зобов' язання товариства.

Задовольняючи позовні вим оги та спростовуючи наведені висновки контролюючого орга ну, суди попередніх інстанці й зазначили, що діяльність по зивача по залученню коштів з абудовників у довірче управл іння відноситься до операцій з борговими зобов' язаннями , оподаткування якого регулю ється п. 7.9 ст. 7 Закону України « Про оподаткування прибутку п ідприємств»від 28.12.1994 року №334/94-В Р (далі - Закон України №334), за змістом якого не включаються до валового доходу і не підля гають оподаткуванню кошти аб о майно, залучені платником п одатків у довірче управління , що не передбачає передачі п рава власності на таке майно , з урахуванням положень підп ункту 7.9.6 цього пункту.

Зважаючи на те, що умови укл адених договорів не передбач али переходу права власності на одержані кошти, у товарист ва виникали виключно боргові зобов' язання перед забудов никами, які погашались після завершення будівництва шлях ом передачі документів для о формлення права власності на відповідну частину будинку, а відтак об' єктом оподатку вання податком на додану вар тість могла бути лише вартіс ть послуг з організації буді вництва, а не поставка всього об' єкта забудовникам.

Між тим, підтримуючи з навед ених мотивів викладену право ву позицію платника податків та погоджуючись з його довод ами, суди попередніх інстанц ій без належної правової оці нки залишили той факт, що заст осування правил оподаткуван ня, визначених п. 7.9 ст. 7 Закону У країни «Про оподаткування пр ибутку підприємств», також м ає свої особливості, дотрима ння яких позивачем залишилос я поза межами предмету доказ ування у даній справі.

Так, підпунктом 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Зак ону України «Про оподаткуван ня прибутку підприємств»з ур ахуванням особливостей, вста новлених Законом, передбачен о, що не включаються до валово го доходу і не підлягають опо даткуванню кошти або майно, з алучені платником податку у зв'язку з цивільно-правовими договорами, що не передбачаю ть передачі права власності на таке майно.

Таким чином, сума коштів, пе рерахованих забудовниками д ля фінансування будівництва житлового будинку згідно з в ищезазначеним договором, не включається до валового дохо ду підприємства, а витрати пі дприємства, пов'язані з викон анням за дорученням забудовн иків відповідних угод від св ого імені за рахунок забудов ників, не включаються до його валових витрат.

При цьому різниця між сумою коштів, одержаних підприємс твом від забудовників для фі нансування будівництва житл ового будинку згідно з вищез азначеним договором, і розмі ром фактичних витрат підприє мства, пов'язаних з виконання м доручення забудовників заб езпечити фінансування будів ництва житлового будинку, вв ажається доходом підприємст ва, який включається до його в алового доходу.

Отже, зміст викладеної прав ової норми, яка регулює право відносини щодо оподаткуванн я коштів, залучених на умовах довірчого управління, свідч ить на користь висновку, що од нією з умов застосування при писів п. 7.9 ст. 7 Закону України № 334 є невключення до складу вал ових витрат витрат підприємс тва, пов'язаних з виконанням з а дорученням забудовників в ідповідних угод від свого ім ені за рахунок забудовників.

Наведене законодавче регу лювання є втіленням такого п ринципу побудови податкової системи як принцип рівності , сутність якого зводиться до рівноваги та співвідношення між податковим тиском та под атковими вигодами, адже непр ипустимим є формування об' є кта оподаткування без сукупн ості усіх його складових еле ментів, якими у контексті под атку на прибуток є як валові в итрати, так і валовий дохід (п. 3.1 ст. 3 Закону України №334).

У той же час, висновки акту п еревірки щодо недотримання позивачем при залученні для фінансування будівництва ко штів фізичних та юридичних о сіб умов податкової політики , визначених законодавцем, зв ажаючи на факт включення до с кладу витрат усіх фактичних витрат підприємства, пов' яз аних з виконанням доручення забудовників щодо забезпече ння фінансування будівництв а, не були спростовані судами попередніх інстанцій. Без до слідження цих обставин та на дання їм правової оцінки вис новок про необґрунтованість донарахування товариству по датку на додану вартість є пе редчасним.

Безпідставне звуження суд ами кола правовідносин та об ставин, якими вони обґрунтов уються, призвело до порушенн я приписів ч. 1 ст. 138 КАС України щодо предмету доказування у судовому процесі.

Недотримання судами першо ї та апеляційної інстанцій п риписів ч. 4 та ч. 5 ст. 11 Кодексу а дміністративного судочинст ва України щодо офіційного з ' ясування всіх обставин у с праві може призвести до непр авильного вирішення справи т а не може бути усунено судом к асаційної інстанції, а тому в ідповідно до частини 2 статті 227 цього Кодексу є підставою д ля скасування ухвалених по с праві судових рішень з напра вленням справи на новий розг ляд до суду першої інстанції .

Під час нового розгляду спр ави суду першої інстанції сл ід взяти до уваги наведене в ц ій ухвалі, вжити передбачені процесуальним законом заход и для забезпечення встановле ння всіх обставин справи та з огляду на доводи, які наводив контролюючий орган в обґрун тування правомірності свог о рішення, з' ясувати, чи не бу ли спрямовані дії позивача н а безпідставне одержання под аткових вигод, для чого слід п равильно визначити предмет д оказування у справі, зобов' язати податковий орган надат и докази в обґрунтування сво їх тверджень або витребувати їх з власної ініціативи, та в залежності від встановленог о і у відповідності з чинним з аконодавством вирішити спір .

На підставі викладено го, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинс тва України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Де ржавної податкової інспекці ї у м. Хмельницькому задоволь нити частково.

2. Постанову Господарського суду Хмельницької області в ід 07.12.2006 року та ухвалу Житомирс ького апеляційного господар ського суду від 26.06.2007 року у спр аві №15/254-НА скасувати, а справу направити на новий розгляд д о суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної с или з моменту проголошення т а не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених стат тею 237 Кодексу адміністративн ого судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.

Судді Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Сергейчук О.А.

Степашко О.І.