Постанова

від 07.12.2006 по справі 15/254-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/254-НА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"07" грудня 2006 р.                                                            Справа №15/254-НА

за позовом  Закритого акціонерного товариства "Хмельницької фінансово-будівельноїкомпанії"   м. Хмельницький    

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0002302301/0/1515 від 18 травня 2006р.

Суддя  Муха М.Є.                    

Секретар судового засідання Капустян А.В.

Представники сторін:

від позивача             Клюка В.Ф. –за довіреністю №100 від 06.12.2005р.

                                   Британчук І.В. –директор

від відповідача         Яндола В.Г. –за довіреністю №35820/9/10-2 від 22.11.2006р.

                                   Мельник В.В. –за довіреністю №21073/9/10 від 10.08.2006р.

У судовому    засіданні  згідно  ч.3 ст.  160 КАСУ  проголошено  вступну  і  резолютивну частини постанови.

Постанова приймається 07.12.2006року, оскільки в судовому засіданні 04.12.2006року оголошувалась перерва.

Суть спору

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0002302301/0/1515 від 18.05.2006р.

В судовому засіданні 07.12.2006р. представник позивача уточнив предмет позовних вимог у зв'язку із чим  просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0002302301/0/1515 від 18.05.2006р., яким донараховано податок на додану вартість в сумі 40587грн. і застосовано штрафні санкції в розмірі 61065грн. посилаючись на те, що останнє прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

Наголошує, що у відповідності до п. 1.4 Закону України „Про податок на додану вартість” поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем на баланс орендаря згідно з договорами фінансової оренди, або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки  операції з передачі товарів в межах договору схову, довірчого управління, оперативної оренди, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі. Зауважив, що з метою фінансування будівництва між ЗАТ „Фін-Ком” та Забудовниками (Пайовиками фізичними особами) до 1.01.2004року у відповідності до Закону України „Про інвестиційну діяльність” Цивільного кодексу України в редакції 1963 року укладено договори дольової участі на будівництво житла останнім. Даний закон (ст. 4) ввів обмеження на укладання таких договорів тільки з 15.01.2006 року. Згідно даних договорів ЗАТ „Фін-Ком” виконує функції Замовника і фактично об'єктом оподаткування ЗАТ „Фін-Ком” є не поставка всього об'єкта будівництва, як це вказано в акті перевірки, а лише послуги з організації будівництва, які ЗАТ „Фін-Ком” надає Забудовникам, тобто утримання служби Замовника. Вказані послуги є лише складовою частиною вартості всього будівництва і виділені в окрему главу зведеного кошторису №10, яка має назву „Утримання служби Замовника” за що сплачувалось ПДВ підприємством. Саме будівництво квартир і будинку в цілому ведеться підрядними організаціями, а тому зобов'язання зі сплати ПДВ та податку на прибуток по інших главах кошторисної вартості будівництва виникають у інших учасників будівництва - Підрядників, яких Замовник (ЗАТ „Фін-Ком”), залучає для виконання будівельно-монтажних робіт та для надання відповідних послуг, пов'язаних з будівництвом. Зазначив, що ДПІ провела зустрічну перевірку і ті дійсно сплачували ПДВ по всьому будівництву, це підтверджено зустрічними перевірками проведеними ДПІ підрядних організації ( п. 2.14. акту).

Повідомив, що договорами дольового фінансування укладених між ЗАТ „Фін-Ком” та Забудовниками визначено, що внесені Забудовниками кошти, та передані на будівництво матеріали не переходять у власність Замовника, а переходять лише в його управління для виконання умов цього договору (п.1.1. Договору), крім того, до Замовника не переходить право власності на об'єкт будівництва (квартиру, гараж і т.д.), а він залишається власністю дольовика. Після будівництва і прийняття державною комісією будинку дольовику видається довідка, що він повністю профінансував свою квартиру, на підставі чого оформляється право власності Хмельницьким міськвиконкомом на дану квартиру. При розгляді питання оподаткування податком на додану вартість коштів Пайовиків (Дольовиків), котрі знаходяться на окремому рахунку в ЗАТ „Фін-Ком” і не є його власністю, перевіряючі в порушення вищевказаної статті Закону виходять з принципу, що ці кошти стають власністю ЗАТ „Фін-Ком” з моменту поступлення їх на рахунок, що суперечить заключеним договорам. Таким чином, підприємство не отримало права власності на об'єкти будівництва, матеріали, будівельно-монтажні роботи, внесені грошові кошти , а отже, відсутній об'єкт оподаткування у вигляді „поставки товару” (об'єкта будівництва). Також зазначив, що в акті перевірки ДПІ вказує на те, що відсутня передача права власності в межах вказаного договору, і разом з тим, незважаючи на цей факт, вона посилається на порушення п.1.4. ст.1; п.4.1. ст.4; п.5.1.20 ст.5; п.7.3, п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Таким чином, посилання в даному випадку на вказані статті зі сторони ДПІ є безпідставним незаконним і нелогічним, оскільки ці статті Закону України „Про податок на додану вартість” повністю підтверджують правильність обліку і визначення об'єкту та бази оподаткування, як це здійснює ЗАТ „Фін-Ком”. Звертає увагу суду на те, що в даний час ЗАТ „Фін-Ком” за кошти Забудовників, котрі не є його власністю, завершує для Забудовників будівництво другої черги житлового комплексу по вул. Свободи, 22, яке розпочато ще в квітні 2002 року при цьому ніколи не виконувало і не виконує будівельно-монтажних робіт власними силами, а здійснює тільки функції Замовника на будівництві вказаного комплексу. З моменту набрання чинності Закону України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” в своїй діяльності, керується листом №06-10/220 від 4.03.2004р. комітету ВР України з питань фінансів і банківської діяльності, листом №272-розп. від 6.04.2004р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України „Щодо здійснення діяльності по залученню в управління коштів фізичних та юридичних осіб у зв'язку з набранням чинності Закону України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”, Цивільним та Господарським кодексами України, що набрали чинності з 01.01.2004р. в котрих відсутні положення та правові механізми, котрі зобов'язали б ЗАТ „Фін-Ком” розірвати раніше заключені договори з Забудовниками і заключити нові договори через фінансову установу або вносити зміни до укладених раніше договорів. Отже, виходячи з цього, умови договорів, укладених до набрання чинності Закону України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів, що підтверджується, вказаними вище, листами та діючими в даний час кодексами і законами.

Відповідач у відзиві на позов, додаткових запереченнях, поясненнях, представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують. Посилаються на те, що перевірка проведена у відповідності до вимог чинного законодавства. В ході перевірки встановлено, що в порушення п. 1.4 ст. 1, пп.3.1.1 п. 3.1 ст.3, пп.4.1 ст. 4, пп.5.1.20 п. 5.1 ст. 5, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” ЗАТ „Фін-Ком” занижено суму податку на додану вартість на 40587 грн. В періоді, що перевірявся, підприємство залучало кошти від фізичних осіб та юридичних осіб на будівництво житлових будинків. Із забудовниками - фізичними особами та юридичними особами ЗАТ „Фін-Ком” були заключені типові договори по залученню коштів від фізичних та юридичних осіб в довірче управління по дольовому фінансуванню будівництва квартир. Зауважили, що термін „дольове фінансування будівництва квартир” не визначений ні в цивільному, ні в податковому законодавстві. Оскільки ст.ст.6, 627 ЦКУ надано можливість укладати договори, що не передбачені актами цивільного законодавства, але відповідають загальним його принципам, то можливі такі угоди (договори), які складаються у вигляді комбінації ознак властивих договорам підряду або доручення. Наголошують, що як   свідчить    аналіз   договорів укладених    між Забудовниками фізичними особами та Замовником –ЗАТ „Фінком” то дані договори містять в основному елементи договору будівельного підряду, які визначені главою 29 ЦК УРСР та главою 61 ЦКУ. Фактично ЗАТ „Фінком” взяв на себе функції підрядника (генерального підрядника), а фізичні особи функції - забудовника. З 01.01.04 р. вступив в дію Закон України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”. Підприємства, які залучають кошти для фінансування будівництва житла без застосування механізмів зазначених Законом і не відповідають вимогам встановлених до управителів, починаючи із зазначеної дати не можуть здійснювати залучення коштів в управління з метою фінансування будівництва житла. Відповідно до ст.4 Закону України „Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.2001 р. за № 2664 - III управління фінансовими активами є фінансовою послугою, яку мають право надавати лише фінансові установи. Діяльність із надання будь-яких фінансових послуг, що передбачає пряме чи опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Крім того зазначили, що ст. 9 Закону України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” визначено, що діяльністю з управління активами вважається діяльність, що здійснюється за винагороду компанією управління активами на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інвесторам на праві власності. При цьому, активами інституту спільного інвестування вважається сукупність майна, корпоративних прав та вимог, яка сформована за рахунок коштів спільного інвестування. Також, даним Законом визначено, компанія з управління активами повинна здійснювати професійну діяльність на підставі ліцензії. Зазначили, що у ЗАТ „Фінком” відповідна ліцензія на залучення коштів в управління з метою фінансування будівництва житла у 2004-2005 рр. відсутня. Таким чином, на діяльність ЗАТ „Фін-Ком” з довірчого управління коштами та матеріалами не поширюються вимоги п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” . У Законі України „Про податок на додану вартість” не міститься окремих положень щодо оподаткування операцій, які проводяться на підставі договорів довірчого управління коштами (матеріалами) в дольовому будівництві. Таким чином, на діяльність ЗАТ „Фін-Ком” з довірчого управління коштами та матеріалами не поширюються вимоги п.п. абз 3 п.4.7 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”. Зазначена норма Закону регулює виключно операції, які проводяться платниками ПДВ в межах договорів доручення. Виходячи з вищевказаного вважають, що операції з будівництва житла, які проводить ЗАТ „Фін-Ком” на підставі договорів довірчого управління коштами (матеріалами) в дольовому будівництві відповідно до норм 1.4 ст. 1 та пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” підпадають під визначення операцій з поставки послуг і тому підлягають обкладанню ПДВ на загальних підставах за ставкою 20%. Зазначили, що база оподаткування з поставки вищевказаних послуг визначається у загальновстановленому порядку відповідно до норм п.4.1 ст.4 Закону. Наголошують, що згідно пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата ,яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок   платника  податку   як   оплата  товарів   (робіт, послуг), що підлягають   продажу   ,а у разі   продажу товарів   (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти   - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої —дата інкасації готівкових коштів у банківській установі,що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт(послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт(послуг) платником податку. В випадку будівництва житла за рахунок коштів фізичних осіб першою подією являється зарахування коштів замовників квартир на розрахунковий рахунок підприємства. Відповідно до пп.5.1.20 п.5.1 ст.5 Закону України „Про податок на додану вартість”, Законом України від 15.06.2004 року №1782 -IV „Про внесення змін до Закону України „Про податок на додану вартість"(щодо поставки житла та землі), який набрав чинності з 01.01.2004 р., звільняються від оподаткування операції з будівництва житла для фізичних осіб у випадках, якщо до 1 січня об'єкт був переданий у власність покупця або були розпочаті роботи з будівництва такого житла під зобов'язання покупця або інвестора, та при цьому покупець або інвестор сплатив внесок, не менший ніж 30% від вартості загальної площі такого житла, визначеної за цінами , що діяли на дату такої сплати. Звертає увагу суду на те, що фактично ЗАТ „Фін-Ком” мав розпочате будівництво житлових будинків до 1.01.04р. і окремими фізичними особами були станом на 1.01.04р. сплачені внески, не менші ніж 30 % від вартості загальної площі такого житла , визначеної за цінами ,що діяли на дату такої сплати. В порушення пп.1.4, ст.4, пп, 3.1.1, п.3.1, ст.3, пп.7.3.1,п.7.3, ст.7 Закону ЗАТ „Фін-Ком” занижено податкове зобов'язання на суму 437643 грн. Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону датою виникнення податкового кредиту вважається дата перерахування грошових коштів в звітному періоді в зв'язку з придбанням товарів ( робіт, послуг).Відповідно до пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону, у разі коли товари (роботи, послуги), що придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. В порушення пп.. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону занижено податковий кредит в сумі 397056 грн. Отже, сума податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті складає 40587 грн. З врахуванням викладеного просять суд у задоволенні позову ЗАТ „Фін-Ком” відмовити.

Відповідач подав заперечення на висновок судово-бухгалтерської експертизи №1406 від 17.10.2006р. та просить суд не враховувати останній при вирішенні спору.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне

10.05.2006року працівниками Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ „Хмельницька фінансово-будівельна компанія” (код ЄДРПОУ 21336365). За результатами перевірки складено акт № 2117/23-4/21336365.

У акті перевірки, серед іншого, зазначено, що перевіркою правильності визначення чистої суми зобов'язань з ПДВ за перевіряємий період встановлено, що в порушення п.п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1, п.7.3.1, п.7.3 ст.7, п.п.7.4.3, п.7.4, ст.7, п.п.5.1.20 п.5.1 ст.5 Закону України „Про податок на додану вартість” № від 03.04.1997р. №168 із змінами та доповненнями занижено ПДВ на загальну суму 40587грн.

В розрізі звітних періодів платником допущено: заниження на суму 122129 грн., завищення на суму 81542грн.

Операції з будівництва житла, які проводить ЗАТ „Фінком” на підставі договорів довірчого управління коштами (матеріалами) в дольовому будівництві відповідно до норм п.п.1.4 ст.1 та п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” підпадають під визначення операцій з поставки послуг і тому підлягають обкладанню ІІДВ на загальних підставах за ставкою 20%.

База оподаткування з поставки вищевказаних послуг визначається у загальновстановленому порядку відповідно до норм п.4.1 ст.4 Закону.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг ) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого  відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що піддягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти   - дата їх оприбуткування в касі платника  податку,   а   при   відсутності   такої  -  дата   інкасації   готівкових   коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт(послуг) платником податку.

В випадку будівництва житла за рахунок коштів фізичних осіб першою подією являється зарахування коштів замовників квартир на розрахунковий рахунок підприємства.

Відповідно до п.п.5.1.20 п.5.1 ст.5 Закону України „Про податок на додану вартість” із змінами внесеними Законом України від 15.06.2004 року №1782-IV „Про внесення змін до Закону України „Про податок на додану вартість” (щодо поставки житла та землі), який набрав чинності з 01.01.2004р. звільняються під оподаткування операції з будівництва житла для фізичних осіб у випадках, якщо до 1 січня об'єкт був переданий у власність покупця або були розпочаті роботи з будівництва такого житла під зобов'язання покупця або інвестора, та при цьому покупець або інвестор сплатив внесок, не менший ніж 30% від вартості загальної площі такого житла, визначеної за цінами, що діяли на дату такої сплати.

Фактично ЗАТ „Фінком” мав розпочате будівництво житлових будинків до 01.01.04р. і окремими фізичними особами були станом на 01.01.04р. сплачені внески, не менші ніж 30% від вартості загальної площі такого житла, визначеної за цінами, що діяли на дату такої сплати.

В порушення п.п.5.1.20 п.5.1 ст.5 Закону занижено обсяг послуг, що звільнений від оподаткування ПДВ по ЗАТ „Фінком” на суму 5095936 грн.

Згідно даних декларацій з ПДВ  в 2004-2005рр обсяг операцій, що звільнені від оподаткування відсутній.

В порушення п.п.1.4 ст.4, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1  п.7.3 ст.7 Закону ЗАТ „Фінком” занижено обсяг послуг пов'язаних з будівництвом житла на суму 2303903 грн., що призвело до заниження ПІДВ на суму 437643грн. (2188202x20%)

Відповідно до п.п7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону, у разі коли товари (роботи, послуги), що придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту  включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

В ході перевірки у кожному звітному періоді визначено частку операцій, звільнених від оподаткування, шляхом відношення фактичної виручки отриманої від фізичних осіб, які станом на 01.01.2004р. сплатили 30% вартості житла, до загального обсягу надходження коштів від замовників.

В порушення п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону занижено податковий кредит в сумі  397056 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки, 18.05.2006року Кам'янець-Подільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002302301/0/1515, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 101652грн., в тому числі 40587грн. –за основним платежем, 61065грн. –за штрафними санкціями.

Позивач, не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням - рішенням просить суд визнати останнє протиправним та скасувати його.

Ухвалою суду від 14.08.2006року провадження у справі №15/254-НА зупинялось у зв'язку з призначенням по справі судово-бухгалтерської експертизи, проведення якої доручалось Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На розгляд експертизи ставились наступні питання: Чи у відповідності до діючого законодавства проводився бухгалтерський облік за перевіряємий період з 01.01.2003р. по 31.12.2005р. по отриманих коштах Дольовиків (фізичних і юридичних осіб) в ЗАТ „Фін-Ком”, що поступали на окремий рахунок Забудовників?; Чи правильно визначалась база оподаткування ПДВ по коштах отриманих ЗАТ „Фін-Ком” на рахунок Компанії за виконання нею функції Замовника по будівництву та ведення технічного нагляду за ходом будівництва згідно глави 10 зведеного кошторису з рахунку Забудовників?; Чи правильно визначена в акті перевірки база оподаткування ПДВ по коштах Дольовиків,    що    поступають    на    окремий    рахунок Забудовників    для фінансування будівництва їх квартир та інших приміщень згідно укладених угод при умові, що право власності на ці кошти та об'єкт будівництва не переходить до ЗАТ „Фін-Ком” відповідно до заключних договорів?

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи №1406 від 17.10.2006р. встановлено, що ведення бухгалтерського обліку в ЗАТ „Фін-Ком” за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року по отриманих коштах дольовиків не суперечить вимогам ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року, Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції про застосування Плану рахунків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.12.99р. за №893/4186. У висновку також зазначено, що в результаті дослідження наданих документів встановлено, що об'єктом оподаткування ЗАТ „Фін-Ком” є не поставка всього об'єкта забудовникам, а лише послуги з організації будівництва, які ЗАТ „Фін-Ком” надає забудовникам, що є ні що інше як утримання служби замовника. Дані послуги є частиною вартості усього будівництва і виділені в окрему главу зведеного кошторису №10, яка має назву „Утримання служби замовника” і є об'єктом оподаткування як податком на додану вартість так і податком на прибуток. Будівництво квартир і будинків в цілому ведеться підрядними організаціями, яких ЗАТ „Фін-Ком” залучає для виконання будівельно-монтажних робіт та надання послуг, пов'язаних з будівництвом. Матеріалами зустрічних перевірок підрядних організацій підтверджується, що податок на додану вартість ними сплачувався з усіх господарських операцій, пов'язаних з будівництвом даного будинку. Дане не суперечить вимогам п.3.1.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість„. Враховуючи те, що відповідно до укладених договорів право власності на кошти забудовників та об'єкт будівництва не переходить до ЗАТ „Фін-Ком”, визначена в акті перевірки база оподаткування ПДВ по коштах Дольовиків та встановлення заниження податку на додану вартість у сумі 40587грн. за період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року документально та нормативно не підтверджується.

Досліджуючи  надані  сторонами  докази,  аналізуючи наведені  представниками сторін пояснення та заперечення, оцінюючи  їх  в  сукупності, судом  враховується  наступне.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Актом перевірки позивача, відповідачем  встановлено, що в порушення п. 1.4 ст. 1, п.п.3.1.1 п. 3.1 ст.3, п.п.4.1 ст. 4, п.п.5.1.20 п. 5.1 ст. 5, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” ЗАТ „Фін-Ком” занижено суму податку на додану вартість на 40587 грн. при залученні підприємством коштів від фізичних осіб та юридичних осіб на будівництво житлового будинку.

Зазначений висновок відповідача суд вважає необґрунтованим та документально не підтвердженим з врахуванням наступного.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що до 01.01.2004р. ЗАТ „Фін-Ком” (Замовник) уклало договори з фізичними особами (Забудовник) по дольовому фінансуванню будівництва житлового будинку по вул. Свободи, 22 м. Хмельницький, шляхом залучення коштів або матеріалів Забудовника у довірче управління Замовником. При цьому, за змістом наявного в матеріалах справи договору, внесені Забудовником кошти або передані ним будівельні матеріали не переходять у власність Замовника, а переходять лише у довірче управління для виконання умов договорів по дольовому фінансуванню будівництва (п.1 договору).

Згідно даного договору Забудовник зобов'язується на протязі будівництва житлового будинку профінансувати фактичну собівартість вказаної житлової квартири по кожному з договорів, яка формується Замовником. При цьому до Замовника не переходить право власності на вказані квартири та внесені Забудовником кошти або матеріали на будівництво таких квартир.

До фактичної собівартості будівництва включаються всі витрати, прибутки компанії, зумовлені виконанням функцій Замовника по будівництву вказаного будинку (п.2.1-2.3 договору).

Відповідно до п.2.5 договору, після здачі будинку державній комісії Замовник видає Забудовнику довідку про завершення останнім фінансування для оформлення свідоцтва на право власності на квартиру.

Таким чином укладені договори по дольовому фінансуванню будівництва житлового будинку по вул. Свободи, 22 не передбачають переходу права власності на майно. При одержанні майна та коштів у ЗАТ „Фін-Ком” виникають боргові зобов'язання перед Забудовниками. Зазначені боргові зобов'язання погашаються підприємством з передачею  після завершення будівництва Забудовникам документів для оформлення права власності на відповідну частину будинку.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що діяльність позивача по залучення коштів або матеріалів Забудовника у довірче управління відносяться до операцій з борговими зобов'язаннями оподаткування якої регулюється п.7.9 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, за змістом якого не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податків у  довірче управління, що не передбачають переходу права власності на таке майно з урахуванням положення п.7.9.6  ст.7 даного Закону.

Судом також враховується, що експертом у висновку судово –бухгалтерської експертизи №1406 від 17.10.2006р., зазначено, що поступлення грошових коштів від дольовиків по ЗАТ „Фін-Ком” обліковуються по кредиту рахунку 48 „Цільове фінансування і цільове надходження” по кожному об'єкту будівництва та по кожному забудовнику. Облік цих внесків здійснюється методом накопичення до повної сплати вартості частини будинку відповідно до договору. Після завершення будівництва кошти накопичені на рахунку 48 закриваються на рахунок 15 „Капітальні інвестиції”. Дане підтверджується роздруківками головної книги складеної за допомогою комп'ютерних програм за 2003-2005 роки. Відображення господарських операцій, пов'язаних з будівництвом житлового будинку за рахунок грошових коштів забудовників в ЗАТ „Фін-Ком” не суперечить вимогам Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції про застосування Плану рахунків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.12.99р. за №893/4186, ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року.

ЗАТ „Фін-Ком” щомісячно проводив розрахунок вартості утримання служби замовника по будівництву житлових будинків за рахунок дольових внесків забудовників. В таких розрахунках включено по елементах всі види затрат ЗАТ „Фін-Ком”. В бухгалтерському та податковому обліку відображалися господарські операції по утриманню служби замовника по будівництву житлових будинків за рахунок дольових внесків забудовників.

Оскільки право власності на кошти, перераховані Забудовниками на будівництво житлового будинку не переходить до ЗАТ „Фін-Ком”, то в податкових деклараціях з ПДВ товариство відображало лише вартість послуг по утриманню служби замовника. Підприємство не відображало в декларації з ПДВ операції з надання послуг, відповідно до п.5.1.20 ст.5 Закону, положення якого діють у випадках, коли будівництво житлових будинків розпочато до 01.01.2004 року та фізичними особами сплачено дольових внесків не менше 30% від загальної вартості житла.

Експертом встановлено, що ЗАТ „Фін-Ком”, пільгою передбаченою п.5.1.20 ст.5 Закону не користувалося ні до 01.01.2004 року, ні після 01.01.2004 року, відповідно експертом не встановлено невиконання даного пункту позивачем.

Експертом також не встановлено невиконання позивачем п.3.1 ст.3  та п.4.1 ст. 4 Закону, оскільки право власності на грошові кошти, які надходять від дольовиків на будівництво, не переходить до ЗАТ „Фін-Ком”, у зв'язку із чим останні  не можуть бути об'єктом оподаткування та базою оподаткування податком на додану вартість.

При поступленні грошових коштів від дольовиків на фінансування будівництва на рахунок ЗАТ „Фін-Ком”, у ЗАТ не виникають податкові зобов'язання по ПДВ на дату зарахування коштів, а тому невиконання п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону експертним дослідженням не встановлено.

Зважаючи на те, що господарська діяльність ЗАТ „Фін-Ком” пов'язана лише з операціями, які оподатковуються податком на додану вартість, то застосування перевіряючим п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону, який передбачає розподіл податкового кредиту між операціями які оподатковуються та не оподатковуються, є безпідставним, а тому порушення даного пункту експертним дослідженням не встановлено також.

Крім того, в результаті дослідження наданих документів експертом встановлено, що протягом 2003-2005 років ЗАТ „Фін-Ком” не виконувало будівельно - монтажних робіт власними силами, а здійснювало тільки функції замовника на будівництві об'єктів. Об'єктом оподаткування ЗАТ „Фін-Ком” є не поставка всього об'єкта забудовникам, а лише послуги з організації будівництва, які ЗАТ „Фін-Ком” надає забудовникам, що є ні що інше як утримання служби замовника. Дані послуги є частиною вартості усього будівництва і виділені в окрему главу зведеного кошторису №10, яка має назву „Утримання служби замовника” і є об'єктом оподаткування як податком на додану вартість так і податком на прибуток. Будівництво квартир і будинків в цілому ведеться підрядними організаціями, яких ЗАТ „Фін-Ком” залучає для виконання будівельно - монтажних робіт та надання послуг, пов'язаних з будівництвом.

З приводу вступу у дію з 01.01.2004р. Закону України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” від 19.06.2003 року №978, за приписами якого підприємства, які залучають кошти для фінансування будівництва житла без застосування механізмів зазначених цим законом (фонд фінансування будівництва та фонд операцій з нерухомістю) не відповідають вимогам, встановлених до управителів, починаючи із зазначеної дати не можуть здійснювати залучення коштів в управління з метою фінансування будівництва житла. Управителями фонду фінансування будівництва або фонду операцій з нерухомістю можуть бути фінансові установи, які внесені до Державного реєстру фінансових установ і отримали відповідні ліцензії, судом враховується наступне.

За змістом п.1 та п.9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, даний Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року, до договорів,  що були укладені до 1  січня  2004  року  і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Договори по дольовому фінансуванню будівництва житлового будинку по вул. Свободи, 22 та будівництво другої черги житлового комплексу по вул. Свободи, 22 були укладені та відповідно розпочато до набрання чинності Законом України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”, тобто до 01.01.2004р.

Цивільний та Господарський кодекси України, що набрали чинності з 01.01.2004 року, не містять положень та правових механізмів, які зобов'язували б суб'єктів господарювання додатково врегулювати раніше врегульовані правові відносини шляхом розірвання діючих та укладення нових або внесення змін до укладених раніше договорів та угод. Не містить таких вимог і Закон України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”.

Відповідно суд приходить до висновку, що оскільки правовідносини з будівництва житла були врегульовані до набрання чинності Закону України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” під час дії Цивільного кодексу Української РСР (1963р.), спосіб яким сторони врегулювали зазначені правовідносини зберігає чинність на весь строк дії укладених договорів.

При цьому судом враховується викладена позиція із даного питання Комітетом ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності у листі-роз'ясненні №06-10/229 від 09.03.2004 року та Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України в листі №272 від 06.04.2004 року.

Зважаючи на викладені обставини та враховуючи висновок судово – бухгалтерської експертизи №1406 від 17.10.2006р., суд вважає позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення  № 0002302301/0/1515 від 18.05.2006 року обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються з підстав викладених вище. При цьому суд зважає на приписи ст.71 КАС України, в силу якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи  задоволення позову згідно ч. 3 ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем   (держмито в сумі 3,40грн. та витрати на оплату судово-бухгалтерської експертизи в розмірі 2511грн. 36коп.), присуджуються йому. При цьому згідно ч. 1 ст. 94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного  бюджету України.                      

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п.п.3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства „Хмельницька фінансово-будівельна компанія” м. Хмельницький до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0002302301/0/1515 від 18.05.2006р. задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0002302301/0/1515 від 18.05.2006р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Хмельницька фінансово-будівельна компанія” (м. Хмельницький, вул. Свободи, 22, к.3, код 21336365) понесені витрати по державному миту в розмірі 3грн. 40коп. (три гривні 40коп.) та витрати на оплату судово-бухгалтерської експертизи в розмірі 2511грн. 36коп. (дві тисячі п'ятсот одинадцять гривень 36коп.).

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                      М.Є. Муха

Постанова складена у повному обсязі і підписана 11.12.2006р.

Віддруковано 3 примірники:

1 –до справи;

2 –позивачу;

          3 –відповідачу.