Постанова

від 08.11.2021 по справі 910/6180/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2021 р. Справа№ 910/6180/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Демидової А.М.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представників сторін:

від позивача: Драненко Я.В.,

від відповідача-1: Іванова-Штундер Х.О.,

від відповідача-2: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг та ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2021

у справі № 910/6180/21 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг ,

2) ОСОБА_1 ,

про стягнення 6 879 638,59 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави заявлених вимог.

02.07.2021 від Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (далі - АТ Український будівельно-інвестиційний банк ) до Господарського суду міста Києва надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить:

1) вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на всіх рахунках боржника у банківських установах, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг (далі - ТОВ "Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг") в межах позовних вимог до останнього, які складають 6 746 413,78 грн, в т.ч. заборгованість за кредитним договором №LV/U/03-2-110 від 20.12.2019 в розмірі 1 746 474,18 грн та заборгованість за кредитним договором №LT/U/03-2-0023 від 06.03.2020 в розмірі 4 999 939,60 грн;

2) вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на всіх рахунках боржника у банківських установах, які належать ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), який є солідарним боржником з ТОВ "Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг", в межах позовних вимог, які складають: 6 879 638,59 грн, в т.ч. числі заборгованість за кредитним договором №LV/U/03-2-110 від 20.12.2019 в розмірі 1 746 474,18 грн; заборгованість за кредитним договором №LТ/U/03-2-0023 від 06.03.2019 в розмірі 4 999 939,60 грн; неустойка (пеня) нарахована за невиконання умов договору поруки №LV/U/03-2-0110/Р1 від 09.09.2020 в розмірі 43 537,89 грн; неустойка (пеня) нарахована за невиконання умов договору поруки №LТ/U/03-2-0023/Р1 від 06.03.2020 складає 89 686,92 грн.

В обґрунтування поданої заяви АТ Український будівельно-інвестиційний банк вказує, що отримана ним первинна бухгалтерська документація (фінансова звітність) ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг за перший квартал 2021 року свідчить про ухилення відповідачів від погашення заборгованості, відповідачі вже здійснювали і продовжують здійснювати дії з виведення грошових коштів ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг з обороту та витрачання їх на інші цілі, ніж погашення простроченої заборгованості.

На думку заявника, аналіз звітності підприємства свідчить, що у минулому році надходжень коштів на поточні рахунки ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг було достатньо, щоб у повному обсязі розрахуватись за кредитною заборгованістю, але Товариство обрало інший шлях і, не зважаючи на закінчення термінів обох кредитних договорів, не повертало банку гроші, замість цього використовуючи кредитні кошти банку в якості оборотних активів, розмістивши їх у вигляді дебіторської заборгованості на певних контрагентах. Заявник вказує, що протягом перших чотирьох місяців поточного року Товариство веде не надто активну господарську діяльність, яка є неефективною (збитковою). Заявник вважає, що більша частина надходжень на рахунки за цей період здійснюються за угодами, що були укладені у попередні періоди.

Позивач також зауважує, що ОСОБА_1 , який є поручителем за кредитними договорами, є громадянином Російської Федерації, який має посвідку на тимчасове проживання на території України. Хоч ОСОБА_1 вважається резидентом України, центр його життєвих інтересів знаходиться поза межами території України, оскільки більшу частину свого часу він проживає на території Республіки Австрія, де має дозвіл на постійне проживання. Позивач вважає, що вказана обставина підтверджується тим, що місцем укладення Договору поруки-1 було місто Зальцбург, Австрія. Власного нерухомого майна ОСОБА_1 не має, а квартиру для проживання винаймає за договором оренди. Це дає підстави стверджувати, що центр життєвих інтересів ОСОБА_1 знаходиться поза межами території України і у разі виведення належного йому майна поза межі України буде значно ускладнено виконання судового рішення.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 заяву АТ Український будівельно-інвестиційний банк про забезпечення позову у справі № 910/6180/21 задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на грошові кошти на всіх рахунках боржника у банківських установах, які належать ТОВ "Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг", в межах позовних вимог до відповідача-1, які складають 6 746 413,78 грн, в тому числі заборгованість за кредитним договором №LV/U/03-2-110 від 20.12.2019 в розмірі 1 746 474,18 грн та заборгованість за кредитним договором №LT/U/03-2-00323 від 06.03.2020 в розмірі 4 999 939,60 грн. Вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на грошові кошти на всіх рахунках боржника у банківських установах, які належать ОСОБА_1 , який є солідарним боржником з ТОВ "Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг", в межах позовних вимог, які складають: 6 879 638,59 грн, в тому числі заборгованість за кредитним договором №LV/U/03-2-l 10 від 20.12.2019 в розмірі 1 746 474,18 грн; заборгованість за кредитним договором №LT/U/03-2-0023 від 06.03.2020 в розмірі 4 999 939,60 грн; неустойка (пеня) нарахована за невиконання умов договору поруки №LV/U/03-2-0110/Р1 від 09.09.2020 в розмірі 43 537,89 грн; неустойка (пеня) нарахована за невиконання умов договору поруки №LT/U/03-2-0023/Р1 від 06.03.2020 складає 89 686,92 грн.

Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована тим, що у даному випадку позивач належним чином підтвердив наявність умов для застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідачів. Суд погодився з висновками заявника, які ґрунтуються на оцінці, зокрема, фінансової звітності ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг , обставинах наявності у відповідачів значної заборгованості за кредитними договорами №LV/U/03-2-110 від 20.12.2019 та №LТ/U/03-2-0023 від 06.03.2019 та ухилення від її оплати, центру життєвих інтересів ОСОБА_1 , про те, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти відповідачів, в межах суми позову, може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову внаслідок відчуження належних відповідачам грошових коштів, за рахунок яких може бути виконано рішення суду. Оскільки у цій справі позивач заявив майнові вимоги про стягнення кредитної заборгованості, то застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти боржників суд визнав адекватним, розумним та співмірним із заявленими позовними вимогами та пов`язаним з ними. При цьому суд врахував співвідношення права (інтересу), за захистом якого позивач звернувся до суду, та наслідків вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів, про застосування яких просить позивач.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021, ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг та ОСОБА_1 подали до Північного апеляційного господарського суду спільну апеляційну скаргу, у якій просять оскаржувану ухвалу скасувати, у задоволенні заяви АТ Український будівельно-інвестиційний банк про забезпечення позову від 01.07.2021 у справі №910/6180/21 відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржники посилаються на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права та відсутність належного аналізу наданих сторонами доказів.

На думку скаржників, у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Скаржники вважають, що твердження суду про адекватність та співмірність застосування заходів забезпечення позову тотожне питанню задоволення позову, що в силу ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021 та витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.В., судді Корсак В.А., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6180/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за спільною апеляційною скаргою ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №910/6180/21.

15.09.2021 матеріали справи №910/6180/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 поновлено ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг та ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №910/6180/21. Розгляд справи призначено на 19.10.2021.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Демидова А.М. (у зв`язку з лікарняним судді Мартюк А.І.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №910/6180/21 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 на задоволення клопотання АТ Український будівельно-інвестиційний банк відкладено судове засідання на 08.11.2021. Зобов`язано ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг та ОСОБА_1 надати пояснення щодо обставин, яким чином (у який спосіб: власноручно чи із застосуванням факсиміле) було підписано апеляційну скаргу ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі № 910/6180/21.

Позиції учасників справи.

АТ Український будівельно-інвестиційний банк надало відзив на апеляційну скаргу у справі №910/6180/21, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить відмовити у її задоволенні, ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі № 910/6180/21 залишити без змін як законну та обґрунтовану.

АТ Український будівельно-інвестиційний банк у поданому відзиві вказує, що апеляційна скарга підписана факсиміле, а тому має бути залишена без розгляду, а апеляційне провадження закрите.

Позивач стверджує, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи і чинним законодавством не обмежено щодо подання декількох заяв про забезпечення позову, якщо позивач вважає їх обґрунтованими.

Крім того АТ Український будівельно-інвестиційний банк вважає, що скаржники не надали доказів на спростування викладених позивачем тверджень в обґрунтування заяви про забезпечення позову.

ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг та ОСОБА_1 надали спільні пояснення на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021, у яких ОСОБА_1 стверджує, що підписав цю апеляційну скаргу, а також вказує, що подання апеляційної скарги повністю відповідає його волі та інтересам. Додатково зазначає, що апеляційна скарга скріплена печаткою ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг .

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

З урахуванням пояснень ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг та ОСОБА_1 щодо підписання апеляційної скарги (у яких ОСОБА_1 стверджує, що підписав цю апеляційну скаргу, а також вказує, що подання апеляційної скарги повністю відповідає його волі та інтересам, додатково зазначає, що апеляційна скарга скріплена печаткою ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг ), враховуючи, що суд не є експертною установою, яка може достеменно встановити справжність підпису особи, а також відсутність клопотань про призначення з цього приводу судової експертизи, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій до ТОВ "Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 6 879 638,59 грн за кредитними договорами, зокрема просить:

1) стягнути солідарно з ТОВ "Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг" та поручителя ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №LV/U/03-2-110 від 20.12.2019 у розмірі 1 746 474,18 грн;

2) стягнути солідарно з ТОВ "Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг" та поручителя ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №LТ/U/03-2-0023 від 06.03.2019 у розмірі 4 999 939,60 грн;

3) стягнути з ОСОБА_1 пеню за договором поруки №LV/U/03-2-0110/Р1 від 09.09.2020 у розмірі 43 537,89 грн;

4) стягнути з ОСОБА_1 пеню за договором поруки №LТ/U/03-2-0023/Р1 від 06.03.2020 у розмірі 89 686,92 грн.

В обґрунтування заявлених вимог АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" посилається на невиконання ТОВ "Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг" як позичальником зобов`язань за кредитними договорами №LV/U/03-2-110 від 20.12.2019 та №LТ/U/03-2-0023 від 06.03.2019 щодо погашення траншів кредитної лінії і сплати процентів за користування кредитними коштами та порушенням ОСОБА_1 як поручителем зобов`язань за договорами поруки №LV/U/03-2-0110/Р1 від 09.09.2020 та №LТ/U/03-2-0023/Р1 від 06.03.2020 у розмірі 89 686,92 грн, укладеними в забезпечення виконання вказаних кредитних договорів.

АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, у якій просило:

1) вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на всіх рахунках боржника у Банківських установах, які належать ТОВ "Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг" в межах позовних вимог до останнього які складають 6 746 413,78 грн, в т.ч. заборгованість за Кредитним договором №LV/U/03-2-110 від 20.12.2019 в розмірі 1 746 474,18 грн та заборгованість за Кредитним договором №LT/U/03-2-00323 від 06.03.2020 в розмірі 4 999 939,60 грн;

2) вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на всіх рахунках боржника у Банківських установах, які належать ОСОБА_1 , який є солідарним боржником з ТОВ "Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг", в межах позовних вимог, які складають: 6 879 638,59 грн, в т.ч. числі заборгованість за Кредитним договором №LV/U/03-2-110 від 20.12.2019 в розмірі 1 746 474,18 грн; заборгованість за Кредитним договором №LТ/U/03-2-0023 від 06.03.2019 в розмірі 4 999 939,60 грн; неустойка (пеня) нарахована за невиконання умов Договору поруки №LV/U/03-2-0110/Р1 від 09.09.2020 в розмірі 43 537,89 грн; неустойка (пеня) нарахована за невиконання умов Договору поруки №LТ/U/03-2-0023/Р1 від 06.03.2020 складає 89 686,92 грн.

В обґрунтування поданої заяви АТ Український будівельно-інвестиційний банк вказує, що отримана ним первинна бухгалтерська документація (фінансова звітність) ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг за перший квартал 2021 року свідчить про ухилення відповідачів від погашення заборгованості, відповідачі вже здійснювали і продовжують здійснювати дії з виведення грошових коштів ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг з обороту та витрачання їх на інші цілі, ніж погашення простроченої заборгованості.

АТ Український будівельно-інвестиційний банк з наданням відповідних документів вказує, що протягом 1 кварталу 2021 року ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг зазнало збитків на суму 2 356 тис. грн: всього доходів - 2 121 тис. грн (з яких чистий дохід від реалізації продукції - 1 746 тис. грн); всього витрат - 4 477 тис. грн (з яких інші операційні витрати - 2 513 тис. грн). Власний капітал Товариства станом на 31.03.2021 негативний - 4 008 тис. грн.

Запаси ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг станом на 31.03.2021 (кінець періоду) складають лише 67 тис. грн, з яких 64 тис. грн - готова продукція, в той час як станом на 01.01.2021 (початок періоду) цей показник складав 362 тис. грн та 361 тис. грн відповідно. Таким чином, за 1 квартал 2021 року Товариство витратило/реалізувало своїх запасів на 295 тис. грн (тобто на 81%), при цьому їх не поповнюючи.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги підприємства станом на 31.03.2021 складає 1 844 тис. грн, 92% цієї заборгованості в сумі 1 694 тис. грн є такою, що утворилась (останній день періоду) та належить лише одному контрагенту - ТОВ Енерджі 365 (термін погашення заборгованості не вказаний). Решта заборгованості (147 тис. грн) датована 2020 роком.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг станом на 31.03.2021 складає 2 692 тис. грн, 62% цієї заборгованості в сумі 1 665 тис. грн є довгостроковою (до 01.04.2025) та належить лише одному контрагенту - нерезиденту з США (ENERGY INTERNANIONAL GROUP CO), який є єдиним учасником ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг .

Аналіз структури виплат (відтоків) та отримання (надходжень) коштів з поточних рахунків підприємства за період з 01.01.2021 по 30.04.2021 показав, що сумарні залишки на поточних рахунках скоротилися з 2 056 тис. грн станом на 01.01.2021 (початок періоду) до 9 тис. грн станом на 30.04.2021 (кінець періоду), при цьому сумарні надходження на поточні рахунки в сумі 14 593 тис. грн є меншими на 2 047 тис. грн за сумарні відтоки з поточних рахунків підприємства.

Довідка №ODE-07.8/128 від 25.01.2021 свідчить, що обороти за рахунками ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг в Банку ПУМБ за період з 01.06.2020 по 31.12.2020 склали: в євро 852 410,60; в доларах США 302 711,82; в гривнях 61 088 175,65.

Згідно з фінансовою звітністю малого підприємства та розшифровки від 12.03.2021 боржник на кінець звітного періоду мав чистий дохід від реалізації продукції 61 920 500,00 грн, але не погасив заборгованість за кредитними договорами у визначені строки.

Наведене, на думку позивача, свідчить, що ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг за наявності простроченої з листопада 2020 року заборгованості здійснює господарську діяльність, отримує прибуток, але витрачає його не для виконання своїх зобов`язань з погашення заборгованості, а натомість формує безстрокову (без терміну повернення) дебіторську заборгованість перед третіми особами.

Викладене доводить факт витрачання боржником коштів не для здійснення розрахунків з позивачем за наявності невиконаного зобов`язання, що є достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову.

Крім того, позивач зазначає, що єдиним учасником ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг є нерезидент Компанія Енерджі Інтернешнл Груп КС КО. , що знаходиться в США, а кінцевим бенефіціаром є ОСОБА_2 , громадянин США, що також дає підстави вважати, що належне боржнику майно може бути відчужене на користь учасника-нерезидента.

Позивач також вказує, що ОСОБА_1 , який є поручителем за кредитними договорами, є громадянином Російської Федерації, який має посвідку на тимчасове проживання на території України. Хоч ОСОБА_1 вважається резидентом України, центр його життєвих інтересів знаходиться поза межами території України, оскільки більшу частину свого часу він проживає на території Республіки Австрія, де має дозвіл на постійне проживання. Позивач вважає, що вказана обставина підтверджується тим, що місцем укладення одного з договорів поруки було м. Зальцбург, Австрія. Власного нерухомого майна ОСОБА_1 не має, а квартиру для проживання винаймає за договором оренди. Це дає підстави стверджувати, що центр життєвих інтересів ОСОБА_1 знаходиться поза межами території України і у разі виведення належного йому майна поза межі України буде значно ускладнено виконання судового рішення.

Зазначені доводи заяви підтверджуються такими наданими АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову доказами:

- фінансова звітність малого підприємства (дата 01.01.2021), яка містить відомості про баланс на 31.12.2020 та звіт про фінансові результати за 2020 рік (за підписом керівника ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг ОСОБА_1 та головного бухгалтера Товариства, скріплено печаткою Товариства);

- розшифровка від 12.03.2021 з повідомленням про результати діяльності ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг за 2020 (за підписом керівника ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг ОСОБА_1 );

- довідка ПУМБ №ODE-07.8/128 від 25.01.2021 з інформацією про обороти за рахунками ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг за період з 01.06.2020 по 31.12.2020;

- фінансова звітність малого підприємства (дата 01.04.2021), яка містить відомості про баланс на 31.03.2021 та звіт про фінансові результати за І квартал 2021 року (за підписом керівника ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг ОСОБА_1 та головного бухгалтера Товариства, скріплено печаткою Товариства);

- розшифровка дебіторської та кредиторської заборгованості ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг на 31.03.2021: стр.1125 форми 1-м Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги та стр.1615 форми 1-м Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги ;

- розшифровка дебіторської та кредиторської заборгованості ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг на 31.03.2021: стр. 1155 форми 1-м Інша поточна дебіторська заборгованість та стр. 1690 форми 1-м Інша поточні зобов`язання ;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 311 за січень 2021 - квітень 2021 року;

- довідка ПУМБ №ODE-07.8/651 від 21.05.2021 з інформацією про обороти за рахунками ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг за період з 01.01.2020 по 30.04.2020;

- довідка ПУМБ №КНО-55.2.3.1/1252 від 21.05.2021 з інформацією про кредитну заборгованість ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг станом на 21.05.2021.

Доводи АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" щодо проживання ОСОБА_1 на території Республіки Австрія ОСОБА_1 підтверджує вказаними у наданих спільно з ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг поясненнях відомостями щодо фактичного свого місцеперебування в іншій країні (Австрія, м. Відень). Водночас ОСОБА_1 заперечує проти доводів позивача про те, що центр його ( ОСОБА_1 ) життєвих інтересів знаходиться поза межами території України та вказує, що перебування у іншій країні не перешкоджає йому відділено керувати справами ТОВ Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг , підписувати та пересилати документи; додатково вказує, що його перебування за межами України на момент укладання правочину не викликало у представників банку сумнівів щодо добросовісності та виконання зобов`язань.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У свою чергу, вирішуючи питання про забезпечення позову господарському суду слід виходити з приписів ст. ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), а також, здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача), щодо відсутності підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, інших учасників судового процесу, та яким чином, чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №904/5876/19, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Враховуючи встановлені у справі обставини, покладені позивачем в обґрунтування поданої заяви доводи та надані на їх підтвердження докази, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідачів на рахунках, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Колегія суддів бере до уваги доводи позивача, що центр життєвих інтересів ОСОБА_1 знаходиться поза межами території України і у разі виведення належного йому майна (в т.ч. грошових коштів, які знаходиться на його рахунках) поза межі України буде значно ускладнено виконання судового рішення. Водночас колегія суддів зауважує, що за текстом поданої заяви позивач стверджує, що ОСОБА_1 власного нерухомого майна не має, а квартиру для проживання винаймає за договором оренди; водночас, позивач не вказує про наявність у ОСОБА_1 іншого (окрім грошових коштів) майна, проте посилається на можливість виведення ОСОБА_1 за межі України майна в цілому (тобто, як грошових коштів, так і іншого майна). Наведені доводи позивача суперечать один одному, оскільки виведення майна за межі України можливе лише за його наявності, однак, як вказано вище, позивач не вказує про наявність такого майна (окрім грошових коштів) і не надає доказів на підтвердження його наявності.

Щодо грошових коштів, які знаходяться на рахунках ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про накладення арешту на грошові кошти на всіх рахунках боржника у банківських установах, які належать ОСОБА_1 в межах позовних вимог, а не на всі грошові кошти останнього.

Колегія суддів зазначає, що у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №911/1111/20.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що накладення арешту на грошові кошти зумовить низку процесів, які впливають не лише на зобов`язання відповідача-1 з виконання рішення суду, а й зобов`язання оплачувати податки та збори, впливають на права працівників отримувати заробітну плату, то колегія суддів звертається до позиції Верховного Суду у постанові від 19.10.2021 у справі №917/126/21.

У зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 зі справи № 905/361/19.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження .

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження ).

За наведених підстав у їх сукупності колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції про задоволення заяви АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" та забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на грошові кошти на всіх рахунках відповідачів у банківських установах в межах позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду у цій справі є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №910/6180/21 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №910/6180/21 залишити без змін.

Справу №910/6180/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.11.2021.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді А.М. Демидова

В.А. Корсак