Рішення
від 22.02.2022 по справі 910/6180/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2022Справа № 910/6180/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг",

2) ОСОБА_1

про стягнення 6 879 638,59 грн,

Представники сторін:

від позивача: Драненко Я.В.,

від відповідача-1: Штундер Я.Г.,

від відповідача-2: Штундер Я.Г., ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 6 879 638,59 грн за кредитними договорами, а саме:

1) стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг" та поручителя ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № LV/U/03-2-110 від 20.12.2019 у розмірі 1 746 474,18 грн;

2) стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг" та поручителя ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № LТ/U/03-2-0023 від 06.03.2020 у розмірі 4 999 939,60 грн;

3) стягнути з ОСОБА_1 пеню за договором поруки № LV/U/03-2-0110/Р1 від 09.09.2020 у розмірі 43 537,89 грн;

4) стягнути з ОСОБА_1 пеню за договором поруки № LТ/U/03-2-0023/Р1 від 06.03.2020 у розмірі 89 686,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 як позичальником зобов`язань за кредитними договорами № LV/U/03-2-110 від 20.12.2019 та № LТ/U/03-2-0023 від 06.03.2020 щодо погашення траншів кредитної лінії і сплати процентів за користування кредитними коштами та порушенням відповідачем-2 як поручителем зобов`язань за договорами поруки № LV/U/03-2-0110/Р1 від 09.09.2020 та № LТ/U/03-2-0023/Р1 від 06.03.2020 у розмірі 89 686,92 грн, укладеними в забезпечення виконання вказаних кредитних договорів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" про забезпечення позову у справі № 910/6180/21 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6180/21, призначено підготовче засідання у справі на 16.06.2021.

16.06.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про витребування доказів по справі та клопотання про відкладення підготовчого засідання та встановлення додаткового строку для подання процесуальних документів.

В підготовче засідання 16.06.2021 з`явилися представники позивача та відповідача-1.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; клопотання представника відповідача-1 про відкладення підготовчого засідання задовольнити; відкласти підготовче засідання на 27.07.2021; клопотання відповідача-1 про витребування документів задовольнити, а саме, зобов`язати позивача надати в наступне засідання для огляду судом оригінали документів, що були долучені до позовної заяви.

02.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

05.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, заява про залучення третіх осіб по справі та клопотання про призначення економічної експертизи документів фінансово-кредитних операцій по кредитних договорах.

23.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

23.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

27.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по суті відзиву.

27.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи у справі.

В підготовче засідання 27.07.2021 з`явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, на підставі ст. 119 ГПК України ухвалив поновити пропущений строк для подання відповідачами відзивів та пояснень з долученням додаткових доказів.

Представник відповідачів підтримав заяву про залучення до участі у справі третіми особами інших майнових поручителів за кредитними договорами № LV/U/03-2-110 від 20.12.2019 та № LТ/U/03-2-0023 від 06.03.2020, а саме, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТОВ «УЛФ-ФІНАНС».

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволені заяви відповідачів про залучення до участі у справі третіх осіб відмовити у зв`язку з необґрунтованістю, оскільки рішення у цьому спорі не вплине на права та обов`язки вказаних осіб.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в підготовчому засіданні перерву до 10.08.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 заяву Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" про забезпечення позову у справі № 910/6180/21 задоволено, накладено арешт на грошові кошти на всіх рахунках боржника у банківських установах, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг" та ОСОБА_1 в межах позовних вимог.

05.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2.

10.08.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли клопотання про відкладення підготовчого засідання та пояснення щодо вілеміту відповідальності ОСОБА_1

10.08.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про оголошення перерви в підготовчому засіданні та клопотання про призначення судової економічної експертизи.

В підготовче засідання 10.08.2021 з`явився представник позивача.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання представників відповідачів задовольнити; відкласти підготовче засідання на 20.09.2021.

15.09.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли пояснення щодо необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду.

17.09.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли пояснення в частині порушення банківської таємниці при укладенні договору поруки.

В підготовче засідання 20.09.2021 з`явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання відповідача-1 про призначення експертизи, що надійшло до суду 05.07.2021, залишити без розгляду, через непідтримку його представником відповідача-1.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву до 04.10.2021.

04.10.2021 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.

В підготовче засідання 04.10.2021 з`явилися представники сторін.

В підготовчому засіданні судом розглянуто клопотання відповідача-1 про призначення судової економічної експертизи.

За приписами частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

З аналізу наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Заслухавши пояснення представників сторін по суті клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи, суд вважає, що матеріали справи містять достатню кількість доказів для повного та об`єктивного вирішення спору, суд у даному випадку може самостійно встановити обставини щодо наявності/відсутності кредитної заборгованості, які входять до предмета доказування, а відповідачем-1 в свою чергу не наведено сукупності умов, визначених статтею 99 ГПК України, необхідних для призначення у справі відповідної експертизи.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання відповідача-1 про призначення у справі судової економічної експертизи відмовити через необґрунтованість та безпідставність.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання представника відповідачів про оголошення перерви в підготовчому засіданні задовольнити, оголосити в підготовчому засіданні перерву до 27.10.2021.

20.10.2021 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача-2 надійшли заперечення до протоколу на судове засідання від 04.10.2021.

Ухвалою від 25.10.2021 заперечення відповідача-2 до протоколу на судове засідання від 04.10.2021 залишено без розгляду.

В підготовче засідання 27.10.2021 з`явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання представника відповідача-1 про оголошення перерви та надання часу для укладення мирової угоди задовольнити, оголосити у підготовчому засіданні перерву до 15.11.2021.

В підготовче засідання 15.11.2021 з`явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання представника позивача та відповідача-1 про надання додаткового часу для укладення мирової угоди задовольнити; оголосити в підготовчому засіданні перерву до 06.12.2021.

В підготовче засідання 06.12.2021 з`явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті 24.01.2022.

В судове засідання 24.01.2022 з`явилися представники позивача та відповідача-1.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 14.02.2022.

04.02.2022 до суду від позивача надійшла заява про надання розрахунку заборгованості.

В судове засідання 14.02.2022 з`явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 23.02.2022.

22.02.2022 через загальний відділ діловодства суду від відповідачів надійшли пояснення (судові дебати).

В судове засідання 23.02.2022 з`явилися представники сторін.

Представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представники відповідачів проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні повністю.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 23.02.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.12.2019 між Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» (Кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг» (Позичальник) укладено Кредитний договір № LV/U/03-2-110 (надалі також - Кредитний договір № LV/U/03-2-110), згідно з п. 1.1 якого Кредитодавець, на положеннях та умовах цього Договору відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію (відкличну), а Позичальник зобов`язується використовувати кредитні кошти на цілі, зазначені в пункті 2.2. цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, повертати Банку кредитні кошти за Кредитною лінією в повному обсязі та у строки, передбачені цим Договором, а також виконувати інші умови цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору № LV/U/03-2-110, ліміт кредитної лінії складає 3 500 000,00 грн.

Згідно з п. 2.2 Кредитного договору № LV/U/03-2-110 кредитні кошти надаються на поповнення обігових коштів.

Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору № LV/U/03-2-110 кредитні кошти надаються на термін з 20.12.2019 року по 19.06.2020 року.

09.09.2020 сторонами укладено договір про внесення змін № 1 до Кредитного договору № LV/U/03-2-110, яким п. 2.3 Кредитного договору № LV/U/03-2-110 викладено в наступній редакції: « 2.3. Кредитні кошти надаються на термін з 20.12.2019 року по 30.09.2020 року.»

09.11.2020 сторонами укладено договір про внесення змін № 2 до Кредитного договору № LV/U/03-2-110, яким пункти 2.1, 2.3 Кредитного договору № LV/U/03-2-110 викладено в новій редакції:, а саме:

« 2.1. Ліміт кредитної лінії складає 3 500 000,00 грн.»;

« 2.3. Кредитні кошти надаються на термін з 20.12.2019 року по 30.11.2020 року.».

Пунктом 2.4 Кредитного договору № LV/U/03-2-110 передбачено, що процентна ставка за користування кредитними коштами складає 24% річних.

За приписами пунктів 2.11, 2.11.1 Кредитного договору № LV/U/03-2-110, сторони встановлюють, що обчислення строку надання Кредиту, нарахування процентів

по Договору здійснюється щоденно за фактичне число календарних днів користування Кредитом в періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості за Кредитом, починаючи з дня надання Кредиту (часткового надання Кредиту) до дня повного погашення заборгованості за Кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повного погашення Кредиту.

Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредитних коштів в повному обсязі.

У п. 2.12 Кредитного договору № LV/U/03-2-110 визначено, що сплата платежів за Кредитами здійснюється Позичальником у наступному порядку:

2.12.1. Часткове погашення Траншів та остаточне погашення отриманих Кредитів здійснюється щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день повернення заборгованості за Кредитами в повній сумі, на рахунок № НОМЕР_1 в АТ "УКРБУДІНВЕСТБАНК".

2.12.2. Сплата процентів за фактичне використання кредитних коштів Кредитодавця здійснюється щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, за який нараховані проценти, та в день повернення заборгованості за Кредитами в повній сумі, на рахунок НОМЕР_2 в АТ "УКРБУДІНВЕСТБАНК".

Згідно з п. 2.13 Кредитного договору № LV/U/03-2-110, у разі, якщо день сплати процентів та/або погашення Кредитів припадає на вихідний (святковий, неробочий) день, сплата процентів та/або погашення Кредитів здійснюється в перший робочий день, що є наступним за вихідним (святковим, неробочим) днем.

У п. 2.14 Кредитного договору № LV/U/03-2-110 Сторони встановлюють наступну черговість погашення заборгованості за цим Договором:

1) прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування Траншами;

2) прострочена заборгованість за Траншами;

3) пені за несвоєчасне погашення Траншів та сплати процентів;

4) строкова заборгованість за нарахованими процентами;

5) строкова заборгованість за Траншами;

6) інші штрафні санкції.

Цим Договором Сторони домовились про те, що у випадку виникнення у Позичальника прострочення сплати частини Кредиту або процентів за користування кредитними коштами за будь-який період. Банк має право достроково вимагати погашення наданого Позичальнику Кредиту. Вимогу про дострокове погашення заборгованості за Кредитом та частини Кредиту, що залишилась, Банк направляє Позичальнику рекомендованим листом за адресою, зазначеною у цьому Договорі, Позичальник зобов`язаний повернути заборгованість за Кредитом та частину Кредиту, що залишилась, протягом 10 (Десяти) днів з моменту надіслання Кредитодавцем відповідної вимоги. (п. 2.16 Кредитного договору № LV/U/03-2-110)

Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору № LV/U/03-2-110, у разі прострочення Позичальником строків сплати комісії та процентів, визначених цим Договором, а також прострочення строків повернення Кредитів, Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період невиконання зобов`язань за цим Договором, за кожен день прострочення.

Сторони, керуючись положеннями чинного законодавства України, в тому числі п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за взаємною згодою встановили, що нарахування штрафних санкцій (неустойок: штрафів, пені) за прострочення виконання Позичальником зобов`язань за даним Договором не припиняється через 6 (Шість) місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції (неустойки: пені, штрафи) Банк має право продовжувати нараховувати до дати повного виконання Позичальником відповідних прострочених зобов`язань за Договором, а Позичальник повинен сплатити такі штрафні санкції в повному обсязі. (п. 4.5 Кредитного договору № LV/U/03-2-110)

Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до остаточного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань. (п. 5.3 Кредитного договору № LV/U/03-2-110)

На виконання умов Кредитного договору № LV/U/03-2-110 банк надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг» кредитні кошти в сумі 3 500 00,00 грн, що підтверджується виписками по рахункам позичальника.

09.09.2020 між Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено Договір поруки № LV/U/03-2-0110/Р1 (надалі також - Договір поруки № LV/U/03-2-0110/Р1), за яким Поручитель зобов`язується перед Кредитором в повному обсязі відповідати всім належним йому майном за виконання Позичальником зобов`язань, що випливають з Кредитного договору (Кредитний договір № LV/U/03-2-0110 від 20.12.2020, укладений між Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг»), та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі майбутніх), а саме:

- погашення основної суми Кредиту в розмірі - 3 500 000,00 грн. (Три мільйони п`ятсот тисяч гри. 00 коп.), у строк до « 30» вересня 2020 року, до умов Кредитного договору;

- погашення процентів по Кредиту в розмірі - 24 % (Двадцять чотири проценти) річних, у порядку та строки, що визначені Кредитним договором;

- погашення комісій у розмірах, порядку та строки, що визначені Кредитним договором;

- погашення штрафних санкцій, передбачених Кредитним договором та витрат пов`язаних зі стягненням заборгованості за Кредитним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до закінчення 15 (п`ятнадцятирічного) строку від останнього дня, передбаченого для виконання зобов`язання за Кредитним договором. (п. 7.13 Договору поруки № LV/U/03-2-0110/Р1)

06.03.2020 між Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» (Кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг» (Позичальник) укладено Кредитний договір № LТ/U/03-2-0023 (надалі також - Кредитний договір № LТ/U/03-2-0023), згідно з п. 1.1 якого Кредитодавець, на положеннях та умовах цього Договору та Додаткових договорів, відкриває Позичальнику відновлювану, відкличну, траншеву кредитну лінію, а Позичальник зобов`язується використовувати кредитні кошти на цілі, зазначені в пункті 2.2. цього Договору, своєчасно та у йому обсязі сплачувати Кредитодавцю проценти за користування кредитними коштами, повертати Кредитодавцю кредитні кошти в повному обсязі та у строки, передбачені цим Договором та Додатковими договорами, а також виконувати інші умови цього Договору та Додаткових договорів.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору № LТ/U/03-2-0023, кредитна лінія надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Транші відновлюваної кредитної лінії надаються в межах строку користування Кредитною лінією. Загальна максимальна отримана Позичальником та непогашена сума коштів за Кредитною лінією не повинна перевищувати відповідний встановлений Ліміт Кредитної лінії.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору № LТ/U/03-2-0023, ліміт кредитної лінії встановлюється у сумі 5 000 000,00 грн.

Кредитні кошти надаються на оплату/придбання Товару (Газ вуглеводний скраплений пропан - бутан) згідно Рамочного договору купівлі-продажу СУГ № 01В/ХЕ/UKR/2019 від 13.11.2019, укладеного між АТ «GASPOL» та ТОВ «Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг». (п. 2.2 Кредитного договору № LТ/U/03-2-0023)

Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору № LТ/U/03-2-0023, строк користування кредитною лінією з 06 березня 2020 року по 15 липня 2020 року. Строк користування кожним траншем не може перевищувати строк користування кредитною лінією.

09.09.2020 сторонами укладено договір про внесення змін № 1 до Кредитного договору № LТ/U/03-2-0023, яким п. 2.3 Кредитного договору № LТ/U/03-2-0023 викладено в наступній редакції: « 2.3. Строк користування кредитною лінією з 06 березня 2020 року по 30 вересня 2020 року. Строк користування кожним траншем не може перевищувати строк користування кредитною лінією.».

09.11.2020 сторонами укладено договір про внесення змін № 2 до Кредитного договору № LV/U/03-2-110, яким пункти 2.1, 2.3 Кредитного договору № LТ/U/03-2-0023 викладено в новій редакції:, а саме:

« 2.1. Ліміт кредитної лінії встановлюється у сумі 5 000 000,00 грн..»;

« 2.3. Строк користування кредитною лінією з 06 березня 2020 року по 30 грудня 2020 року. Строк користування кожним траншем не може перевищувати строк користування кредитною лінією.».

Процентна ставка за користування кредитними коштами складає 22% проценти річних. Додатковим договором може бути встановлений інший розмір процентної ставки. (п. 2.4 Кредитного договору № LТ/U/03-2-0023)

Як встановлено у п. 2.11 Кредитного договору № LТ/U/03-2-0023, за користування грошовими коштами/Траншами Кредитної лінії Кредитодавцем нараховуються, а Позичальником сплачуються проценти за час фактичного користування грошовими коштами відповідно до умов, визначених цим Договором, виходячи з розміру процентної ставки, визначеної у п.2.4. цього Договору.

За приписами п. 2.13 Кредитного договору № LТ/U/03-2-0023 нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредитних коштів в повному обсязі.

У п. 2.17 Кредитного договору № LТ/U/03-2-0023 встановлено, що погашення кожного Траншу, наданого в межах Ліміту Кредитної лінії, здійснюється у строки, визначені Додатковими договорами до цього Договору на підставі яких ці Транші надавалися, але у будь-якому разі не пізніше останнього дня строку користування Кредитною лінією, визначеного у п. 2.3. цього Договору.

У п. 2.21 Кредитного договору № LТ/U/03-2-0023 Сторони встановлюють наступну черговість погашення заборгованості за цим Договором та Додатковим договорами:

1) прострочена заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами;

2) прострочена заборгованість за комісіями;

3) прострочена заборгованість за кредитними коштами;

4) пені за несвоєчасне погашення кредитних коштів та сплати процентів;

5) строкова заборгованість за нарахованими процентами;

6) строкова заборгованість за комісіями, строк сплати яких настав;

7) строкова заборгованість за кредитними коштами;

8) інші штрафні санкції.

Цим Договором Сторони домовились про те, що у випадку виникнення у Позичальника прострочення виконання зобов`язань з повернення Траншів Кредитної лінії, сплати процентів за користування кредитними коштами за будь-який період. Кредитодавець має право достроково вимагати погашення заборгованості за наданою Позичальнику Кредитною лінією. Вимогу про дострокове погашення заборгованості за Кредитом та частини Кредиту, що залишилась, Кредитодавець направляє Позичальнику рекомендованим листом за адресою, зазначеною у цьому Договорі, Позичальник зобов`язаний повернути заборгованість за кредитом та частину кредиту, що залишилась, протягом 10 днів з моменту надіслання Кредитодавцем відповідної вимоги. (п. 2.24 Кредитного договору № LТ/U/03-2-0023).

Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору № LТ/U/03-2-0023, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання Позичальником грошових зобов`язань за цим Договором Кредитодавець має право нарахувати та стягнути, а Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня, від суми невчасно виконаного/невиконаного платежу за кожний день прострочення виконання з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені (несвоєчасне погашення заборгованості), до дати припинення цих обставин.

Сторони, керуючись положеннями чинного законодавства України, в тому числі п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за взаємною згодою встановили, що нарахування штрафних санкцій (неустойок: штрафів, пені) за прострочення виконання Позичальником зобов`язань за даним Договором не припиняється через 6 (шість) місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції (неустойки: пені, штрафи) Кредитодавець має право продовжувати нараховувати до дати повного виконання Позичальником відповідних прострочених зобов`язань за Договором, а Позичальник повинен сплатити такі штрафні санкції в повному обсязі. (п. 4.4 Кредитного договору № LТ/U/03-2-0023)

Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до остаточного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань. (п. 7.7 Кредитного договору № № LТ/U/03-2-0023)

В межах вказаного Кредитного договору № LТ/U/03-2-0023 сторонами укладено ряд додаткових договорів щодо надання траншів кредитної лінії, а саме: № 1 від 17.03.2020, № 2 від 17.03.2020, № 3 від 30.03.2020, № 4 від 13.04.2020, № 5 від 13.04.2020, № 6 від 13.014.2020, № 7 від 13.04.2020, № 8 від 29.04.2020, № 9 від 27.05.2020, № 9 від 29.05.2020, № 10/1 від 29.05.2020, № 11 від 29.05.2020.

На виконання умов Кредитного договору № LТ/U/03-2-0023 банк надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг» кредитні кошти в сумі 9 007 701,50 грн, що підтверджується виписками по рахункам позичальника.

06.03.2020 між Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено Договір поруки № LТ/U/03-2-0023/Р1 (надалі також - Договір поруки № LТ/U/03-2-0023/Р1), за яким Поручитель зобов`язується перед Кредитором в повному обсязі відповідати всім належним йому майном за виконання Позичальником зобов`язань, що випливають з Кредитного договору (Кредитний договір № LV/U/03-2-0023 від 06.03.2020, укладений між Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг»), та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі майбутніх), а саме:

- погашення основної суми Кредиту в розмірі - 5 000 000,00 грн. (Три мільйони п`ятсот тисяч гри. 00 коп.), у строк до « 15» липня 2020 року, до умов Кредитного договору;

- погашення процентів по Кредиту в розмірі - 22 % (Двадцять два процента) річних, у порядку та строки, що визначені Кредитним договором;

- погашення комісій у розмірах, порядку та строки, що визначені Кредитним договором;

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до закінчення 15 (п`ятнадцятирічного) строку від останнього дня, передбаченого для виконання зобов`язання за Кредитним договором (п. 7.12 Договору поруки № LV/U/03-2-0023).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що позичальником порушено умови Кредитних договорів № LV/U/03-2-110 та № LТ/U/03-2-0023 в частині строків погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

У зв`язку з цим заборгованість позичальника:

- за Кредитним договором № LV/U/03-2-110 станом на 09.04.2021 становить 1 746 474,18 грн, з яких 1 633 444,00 грн - заборгованість за простроченою сумою кредиту, 8 153,99 грн - заборгованість за простроченими процентами, 107 876,19 грн - пеня за несвоєчасно сплачений кредит;

- за Кредитним договором № LТ/U/03-2-0023 станом на 17.03.2021 становить 4 999 939,60 грн, з яких 4 792 931,80 грн - заборгованість за простроченою сумою кредиту, 23 432,11 грн - заборгованість за простроченими процентами, 183 575,69 грн - пеня за несвоєчасно сплачений кредит.

Таким чином, у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за Кредитними договорами № LV/U/03-2-110 та № LТ/U/03-2-0023 щодо повернення кредитних коштів і сплати процентів та, враховуючи, що зобов`язання відповідача-1 були забезпечені порукою ОСОБА_1 , просить суд солідарно стягнути з відповідачів вказану заборгованість.

Водночас, позивач також просить на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні суду про нарахування відсотків та пені до моменту виконання рішення.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві (з урахуванням додаткових пояснень) відповідач-1 зазначає, що позивачем неправомірно проводилось нарахування відсотків, пені та комісії за кредитними договорами № LV/U/03-2-110 та № LТ/U/03-2-0023 після строку їх дії (з 01.12.2020 та з 31.12.2020 відповідно), оскільки не враховано вимог статей 1048, 1050, 1054 ЦК України; для проведення перерахунку реальної заборгованості за кредитними договорами мають бути враховані платежі по тілу кредиту, які сплачувались відповідачем-1 в якості погашення процентів після дії кредитних договорів; позивачем не відображено та не враховано у виписах по особовим рахункам по кредитному договору № LТ/U/03-2-0023 грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн, які зараховувались у якості комісії по кредитному договору; зниження платоспроможності відповідача зумовлена встановленням карантину та запровадженням посилених протиепідемічних заходів, що негативно вплинуло на бізнес.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві (з урахуванням додаткових пояснень) відповідач-2 зазначає, що він не підписував договорів про внесення змін № 2 від 09.11.2020 до кредитних договорів № LV/U/03-2-110 та № LТ/U/03-2-0023, тобто як поручитель письмової згоди на збільшення строку користування кредитною лінією до 30.11.2020 та 30.12.2020 відповідно за кредитними договорами № LV/U/03-2-110 та № LТ/U/03-2-0023 не надавав і про такі зміни повідомлений не був, а тому було допущено зміну зобов`язання, яке прямо впливає на відповідальність поручителя, зокрема, збільшено строк кредитування, що призвело до включення особливо обтяжливої відповідальності відповідача-2; позивачем неправомірно проводилось нарахування відсотків, пені та комісії за кредитними договорами № LV/U/03-2-110 та № LТ/U/03-2-0023 після строку їх дії (з 01.12.2020 та з 31.12.2020 відповідно), оскільки не враховано вимог статей 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання умов Кредитного договору № LV/U/03-2-110 за заявкою позичальника позивачем було надано відповідачу-1 кредитні кошти в сумі 3 500 00,00 грн з терміном користування до 30.11.2020, що підтверджується виписками по рахункам позичальника.

Крім того, на виконання умов Кредитного договору № LТ/U/03-2-0023 за заявкою позичальника позивачем було надано відповідачу-1 траншами кредитні кошти в сумі 9 007 701,50 грн з терміном користування до 30.12.2020, що підтверджується виписками по рахункам позичальника.

Отже, позивач взяті на себе зобов`язання за Кредитними договорами № LV/U/03-2-110 та № LТ/U/03-2-0023 виконав належним чином, надавши позичальнику в користування кредитні кошти, в той час як позичальником допущено порушення виконання зобов`язання в частині своєчасного повернення усього обсягу кредитних коштів.

Так, на момент звернення позивача до суду із цим позовом, виходячи з наявних в матеріалах справи банківських виписок з особового рахунку позичальника, підтверджується прострочення повернення позичальником кредиту за Кредитним договором № LV/U/03-2-110 в розмірі 1 633 444,00 грн, а за Кредитним договором № LТ/U/03-2-0023 в розмірі 4 792 931,80 грн.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача до суду (21.04.2021 та 28.04.2021) відповідачем-1 було здійснено часткове погашення кредиту за Кредитним договором № LV/U/03-2-110 кредитні кошти в сумі 100 000,00 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/6180/21 в частині стягнення заборгованості за простроченою сумою кредиту в розмірі 100 000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Враховуючи наведене, на момент прийняття рішення у даному спорі заборгованість позичальника зі сплати кредиту, яка підлягає стягненню, за Кредитним договором № LV/U/03-2-110 становить 1 533 444,00 грн, а за Кредитним договором № LТ/U/03-2-0023 - 4 792 931,80 грн.

Відповідно до заявлених вимог, поряд з сумою основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами за Кредитним договором № LV/U/03-2-110 за період з 20.12.2019 по 08.04.2021 у сумі 8 153,99 грн (24,00% річних відповідно до п. 2.4 договору) та Кредитним договором № LТ/U/03-2-0023 за період з 17.03.2020 по 08.04.2021 у сумі 23 432,11 грн (22,00% річних відповідно до п. 2.4 договору).

При цьому, Кредитним договором № LV/U/03-2-110 (в редакції договору про внесення змін № 2 від 09.11.2020) передбачено строк надання кредитної лінії по 30.11.2020, а Кредитним договором № LТ/U/03-2-0023 (в редакції договору про внесення змін № 2 від 09.11.2020) - по 30.12.2020.

Досліджуючи аргументацію сторін про правомірність нарахування позивачем процентів за користування кредитом, суд виходить з такого.

Відповідно до приписів частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Водночас за змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користування боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання Велика Палата Верховного Суду вказала на таке.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини 4 статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

У постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 зазначено, що у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, а в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання було неодноразово підтримано Великою Палатою Верховного Суду та касаційними судами у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 17.11.2021 у справі № 910/22113/17, від 08.12.2021 у справі № 922/4053/20.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що основна заборгованість за кредитними договорами підтверджена, проте заявлені проценти саме за користування кредитом нараховані після спливу строку кредитування (після 30.11.2020 за Кредитним договором № LV/U/03-2-110 та після 30.12.2020 за Кредитним договором № LТ/U/03-2-0023), а тому задоволенню не підлягають у повному обсязі.

При цьому, відповідач-1 зазначає про необхідність зарахування в рахунок погашення основного боргу за Кредитним договором № LV/U/03-2-110 сплаченої ним суми відсотків у загальному розмірі 248 188,97 грн (у грудні 2019-червні 2020 року) та за Кредитним договором № LТ/U/03-2-0023 суми в загальному розмірі 993 181,09 грн, що складається зі сплаченої комісії в розмірі 500 000,00 грн. (у січні 2021 року) та 493 181,09 грн відсотків (у грудні 2019-червні 2020 року) .

Однак, вказані доводи відповідача-1 вважає необґрунтованими та відхиляє з огляду на таке.

Дослідивши умови кредитних договорів судом установлено, що такі договори не містить жодних положень про автоматичне здійснення зарахування коштів, сплачених позичальником як проценти за користування кредитом, на погашення тіла кредиту.

Відповідно до поданих доказів, після настання строку повернення кредиту (30.11.2020 та 30.12.2020) відповідачем-1 самостійно та в добровільному порядку до червня 2021 року включно сплачувались проценти за користування кредитом, а також комісія за управління кредитною лінією одноразовим платежем у розмірі 500 000,00 грн 04.01.2021.

При цьому, позичальником вказувались відповідні призначення платежу, як то: % за користування кредитом та погашення комісії.

Таким чином, що позичальник самостійно та в добровільному порядку здійснював платежі в рахунок погашення комісії та процентів за користування кредитом, а не в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позичальник звертався до банку з вимогою зарахувати кошти, сплачені як погашення комісії та процентів, в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту. Також матеріали справи не містять доказів, що банк самостійно здійснив зарахування коштів, сплачених як погашення комісії та процентів за користування кредитом, в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту.

Отже, на момент звернення до суду кошти, сплачені на погашення комісії та процентів за користування кредитом, не були зараховані на погашення суми тіла кредиту, а питання щодо зарахування коштів, сплачених на погашення комісії та відсотків, в рахунок погашення суми тіла кредиту взагалі не може розглядатися в рамках даного судового процесу.

Аналогічний висновок викладався Верховним Судом у постановах від 20.04.2021 у справі № 910/21454/17, від 20.04.2021 у справі № 910/20947/17, від 17.11.2021 у справі № 910/22113/17.

Разом з тим, не підлягають задоволенню заявлені позивачем до стягнення пеня за несвоєчасно сплачений кредит у розмірі 104 876,19 грн за Кредитним договором № LV/U/03-2-110 та у розмірі 183 575,69 грн за Кредитним договором № LТ/U/03-2-0023, з огляду на таке.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд зазначає, що частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-рп/1999 від 09.02.1999, положення частини 1 статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Законом України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» №691-IX від 16.06.2020, були внесені зміни до розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України та доповнено п. 8 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Зазначені зміни також внесено до Цивільного кодексу України (розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 15).

Закон України №691-IX від 16.06.2020 набрав чинності 04.07.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Оскільки Закон України №691-IX від 16.06.2020 набрав чинності в період дії карантину на території України і у самому Законі визначено початок перебігу строку звільнення позичальника від сплати неустойки саме з початку дії карантину, суд дійшов висновку, що у Законі передбачено правило зворотної дії в часі положень цього Закону до відносин, що виникли до введення його в дію.

Із позовної заяви вбачається, що позивачем здійснено нарахування пені за несвоєчасно сплачений кредит за договором № LV/U/03-2-110 за період з 01.12.2020 по 08.04.2021 та за договором № LТ/U/03-2-0023 за період з 31.12.2020 по 08.04.2021.

З огляду на приписи розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", якою установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин та який станом на момент ухвалення господарським судом рішення у цій справі не завершився, суд дійшов про те, що нарахування позивачем пені за прострочення сплати заборгованості за тілом кредиту за кредитними договорами № LV/U/03-2-110 та № LТ/U/03-2-0023 з 12.03.2020 у сумі 288 451,88 грн є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 08.12.2021 у справі № 922/4053/20 та від 16.12.2021 у справі № 922/4076/20.

Отже, зважаючи на викладені приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, що підлягає стягненню із суб`єкта господарювання у зв`язку з порушенням ним господарського зобов`язання в період карантину, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Разом з тим, як вже було встановлено судом, 09.09.2020 між Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено Договір поруки № LV/U/03-2-0110/Р1 (надалі також - Договір поруки № LV/U/03-2-0110/Р1), за яким Поручитель зобов`язується перед Кредитором в повному обсязі відповідати всім належним йому майном за виконання Позичальником зобов`язань, що випливають з Кредитного договору (Кредитний договір № LV/U/03-2-0110 від 20.12.2020, укладений між Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг»), та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі майбутніх), а саме:

- погашення основної суми Кредиту в розмірі - 3 500 000,00 гри. (Три мільйони п`ятсот тисяч гри. 00 коп.), у строк до « 30» вересня 2020 року, до умов Кредитного договору;

- погашення комісій у розмірах, порядку та строки, що визначені Кредитним договором;

При цьому Сторони домовляються про відсутність необхідності додаткового погодження з Поручителем внесення будь-яких змін до Кредитного договору, укладання додаткових договорів до Кредитного договору та подальшого інформування Поручителя про внесення будь-яких до Кредитного договору та укладені додаткові договори. (у тому числі такі, внаслідок яких збільшується обсяг його відповідальності за цим договором) Поручитель цим надає згоду на зміну зобов`язань, що випливають з Кредитного договору. (п. 2.2 Договору поруки № LV/U/03-2-0110/Р1)

Відповідно до п. 4.2 Договору поруки № LV/U/03-2-0110/Р1, у разі невиконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором в встановлені ним строки, Поручитель зобов`язується сплатити заборгованість Позичальника в 10 (Десятиденний) строк з дати пред`явлення Кредитором вимоги. Датою пред`явлення Кредитором вимоги про оплату заборгованості Боржника є або день вручення Кредитором вимоги Поручителю особисто, або 4 (Четвертий) день з дня здачі такої вимоги до установи зв`язку. До вимоги Кредитора додається розрахунок суми заборгованості. Про одержання вимоги Кредитора Поручитель зобов`язаний повідомити Позичальника.

У п. 6.1 Договору поруки № LV/U/03-2-0110/Р1 визначено, що порука, встановлена даним Договором, припиняється належним виконанням в повному розмірі Позичальником взятих на себе Зобов`язань за Кредитним договором чи виконанням Поручителем своїх зобов`язань, згідно з умовами цього Договору.

- погашення основної суми Кредиту в розмірі - 5 000 000,00 гри. (Три мільйони п`ятсот тисяч гри. 00 коп.), у строк до « 15» липня 2020 року, до умов Кредитного договору;

- погашення комісій у розмірах, порядку та строки, що визначені Кредитним договором;

При цьому Сторони домовляються про відсутність необхідності додаткового

погодження з Поручителем внесення будь-яких змін до Кредитного договору, укладання

додаткових договорів до Кредитного договору та подальшого інформування Поручителя про внесення будь-яких до Кредитного договору та укладені додаткові договори. (у тому числі такі, внаслідок яких збільшується обсяг його відповідальності за цим договором) Поручитель цим надає згоду на зміну зобов`язань, що випливають з Кредитного договору (п. 2.2 Договору поруки № LV/U/03-2-0023).

Відповідно до п. 4.2 Договору поруки № LV/U/03-2-0023, у разі невиконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором в встановлені ним строки, Поручитель зобов`язується сплатити заборгованість Позичальника в 10 (Десятиденний) строк з дати пред`явлення Кредитором вимоги. Датою пред`явлення Кредитором вимоги про оплату заборгованості Боржника є або день вручення Кредитором вимоги Поручителю особисто, або 4 (Четвертий) день з дня здачі такої вимоги до установи зв`язку. До вимоги Кредитора додається розрахунок суми заборгованості. Про одержання вимоги Кредитора Поручитель зобов`язаний повідомити Позичальника.

У п. 6.1 Договору поруки № LV/U/03-2-0023 визначено, що порука, встановлена даним Договором, припиняється належним виконанням в повному розмірі Позичальником взятих на себе Зобов`язань за Кредитним договором чи виконанням Поручителем своїх зобов`язань, згідно з умовами цього Договору.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до закінчення 15 (п`ятнадцятирічного) строку від останнього дня, передбаченого для виконання зобов`язання за Кредитним договором (п. 7.12 Договору поруки № LV/U/03-2-0023).

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами першою та другою статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

При цьому, щодо заперечень відповідача-2 з приводу припинення поруки на підставі ст. 559 ЦК України у зв`язку із збільшенням відповідальності поручителя в частині виконання умов кредитних договорів № LV/U/03-2-110 та № LТ/U/03-2-0023 до 30.11.2020 та до 30.12.2020 відповідно, суд зазначає таке.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

За змістом статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

За загальним правилом, установленим частиною першою статті 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом частини третьої статті 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Так, за правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.

Приписи частини першої статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/1309/18.

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 7.6 договорів поруки № LV/U/03-2-0110/Р1 та № LV/U/03-2-0023 передбачено, що всі зміни та доповнення до цього Договору здійснюються в письмовій формі, шляхом укладання договорів про внесення змін та доповнень, підписаних Сторонами або їх уповноваженими представниками, якщо інше не передбачено умовами цього Договору.

Суд вважає слушними заперечення відповідача-2, що він не підписував договорів про внесення змін № 2 від 09.11.2020 до кредитних договорів № LV/U/03-2-110 та № LТ/U/03-2-0023, тобто як поручитель письмової згоди на збільшення строку користування кредитною лінією до 30.11.2020 та 30.12.2020 за кредитними договорами № LV/U/03-2-110 та № LТ/U/03-2-0023 не надавав і про такі зміни повідомлений не був.

Водночас, зважаючи на ч. 1 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладання договорів поруки), відповідач-2 як поручитель все-одно несе відповідальність, однак за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Отже, змінений строк кредитування на обсяг відповідальності поручителя у даному випадку не впливає, оскільки заявлений позивачем розмір кредитної заборгованості знаходиться в межах, за які поручився відповідач-2 у пункті 2.1 договорів поруки № LV/U/03-2-0110/Р1 та № LV/U/03-2-0023.

З огляду на викладене вище, суд доходить до висновку, що у даному випадку відповідачі мають відповідати перед позивачем за невиконання грошових зобов`язань з повернення кредиту за кредитними договорами № LV/U/03-2-110 та № LТ/U/03-2-0023 як солідарні боржники, а порука припиненою в силу положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) вважатися не може.

Разом з тим, суд також відхиляє як необґрунтовані та недоведені викладені у поясненнях доводи відповідача-2 про нікчемність договорів поруки № LV/U/03-2-0110/Р1 та № LV/U/03-2-0023 через порушення умов, визначених у ч. 2 ст. 228 ЦК України.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з ОСОБА_1 пеню за Договором поруки № LV/U/03-2-0110/Р1 у розмірі 43 537,89 грн та за Договором поруки № LV/U/03-2-0023 у розмірі 89 686,92 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

За приписами пунктів 5.2, 5.3 договорів поруки № LV/U/03-2-0110/Р1 та № LV/U/03-2-0023, які є тотожними, за порушення терміну погашення (перерахування) коштів, згідно з п.4.2 цього договору, Поручитель сплачує Кредитору пеню (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня (неустойка), від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені (неустойки) приймається календарна кількість днів в місяці та році. Облік пені (неустойки), згідно цим Договором здійснюється Кредитором касовим методом.

Сторони, керуючись положеннями чинного законодавства України, в тому числі п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за взаємною згодою встановили, що застосування штрафних санкцій (неустойок: штрафів, пені) за прострочення виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором не припиняється через 6 (Шість) місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції (неустойки: пені, штрафи) Кредитор має право продовжувати стягувати до дати повного виконання Позичальником та/або Поручителем відповідних прострочених зобов`язань за Кредитним договором.

Так, у п. 4.2 договорів поруки № LV/U/03-2-0110/Р1 та № LV/U/03-2-0023 сторони погодили, що у разі невиконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором в встановлені ним строки, Поручитель зобов`язується сплатити заборгованість Позичальника в 10 (Десятиденний) строк з дати пред`явлення Кредитором вимоги. Датою пред`явлення Кредитором вимоги про оплату заборгованості Боржника є або день вручення Кредитором вимоги Поручителю особисто, або 4 (Четвертий) день з дня здачі такої вимоги до установи зв`язку. До вимоги Кредитора додається розрахунок суми заборгованості. Про одержання вимоги Кредитора Поручитель зобов`язаний повідомити Позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2021 банк направив на адресу ОСОБА_1 повідомлення (вимоги) про виконання порушених зобов`язань № 20 та № 21 від 16.01.2021, у яких вимагав усунути порушення кредитних договорів № LV/U/03-2-110 та № LТ/U/03-2-0023 шляхом сплати у повному обсязі кредиту, процентів та пені (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та накладна від 16.01.2021 наявні в копіях в матеріалах справи).

Отже, з огляду на викладене, датою пред`явлення вимоги поручителю вважається 20.01.2021, а тому сплата ним заборгованості перед банком мала відбутися до 01.02.2021.

Оскільки визначені договорами поруки зобов`язання відповідач-2 не виконав у встановлений строк, позивач правомірно нарахував пеню за договорами поруки за період з 14.02.2021 по 08.04.2021.

Перевіривши розрахунки пені, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та здійснені арифметично правильно, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, позивач просить суд на підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України зазначити в резолютивній частині рішенні про нарахування пені з 18.03.2021 до моменту виконання рішення за наведеною формулою.

Так, згідно з ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Застосування частини 10 статті 238 ГПК України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованої пені за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Відповідно до частин 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що відповідно до положень ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України наявні всі правові підстави для її застосування у даному випадку.

Водночас, позивач безпідставно просить розпочати нарахування пені з 18.03.2021, адже заявлена позивачем та стягнута судом сума пені вже включає період з 18.03.2021 по 08.04.2021.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду пені з 09.04.2021 та до моменту виконання рішення суду за формулою, наведеною позивачем.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з викладеним суд зазначає, що здійснені судом заходи забезпечення позову в межах цієї справи за ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021, відповідно до ч. 7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 910/6180/21 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 100 000,00 грн за кредитним договором № LV/U/03-2-110 від 20.12.2019 у зв`язку з відсутністю предмета спору.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг" (пров. Виноградний, 6, кв. 28, м. Київ 01021, ідентифікаційний код 42201780) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (вул. Чорновола Вячеслава, 8, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 26547581) заборгованість за простроченою сумою кредиту за кредитним договором № LV/U/03-2-110 від 20.12.2019 у розмірі 1 533 444,00 грн.

4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг" (пров. Виноградний, 6, кв. 28, м. Київ 01021, ідентифікаційний код 42201780) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (вул. Чорновола Вячеслава, 8, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 26547581) заборгованість за простроченою сумою кредиту за кредитним договором № LТ/U/03-2-0023 від 06.03.2020 у розмірі 4 792 931,80 грн.

5. Стягнути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (вул. Чорновола Вячеслава, 8, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 26547581) пеню за договором поруки № LV/U/03-2-0110/Р1 від 09.09.2020 у розмірі 43 537,89 грн.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з 09.04.2021 і до моменту виконання цього рішення пеню за Договором поруки № LV/U/03-2-0110/Р1 від 09.09.2020, за такою формулою: Пеня = С х 20СД х Д / 100, де С - сума заборгованості за період; 20СД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення; Д - кількість днів прострочення, і стягнути отриману суму пені з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (вул. Чорновола Вячеслава, 8, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 26547581).

6. Стягнути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (вул. Чорновола Вячеслава, 8, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 26547581) пеню за договором поруки поруки № LТ/U/03-2-0023/Р1 від 06.03.2020 у розмірі 89 686,92 грн.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з 09.04.2021 і до моменту виконання цього рішення пеню, за Договором поруки № LТ/U/03-2-0023/Р1 від 06.03.2020 за такою формулою: Пеня = С х 20СД х Д / 100, де С - сума заборгованості за період; 20СД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення; Д - кількість днів прострочення, і стягнути отриману суму пені з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (вул. Чорновола Вячеслава, 8, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 26547581).

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Інтернешнл Груп-Трейдінг" (пров. Виноградний, 6, кв. 28, м. Київ 01021, ідентифікаційний код 42201780) на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (вул. Чорновола Вячеслава, 8, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 26547581) судовий збір у розмірі 48 197,82 грн.

8. Стягнути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (вул. Чорновола Вячеслава, 8, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 26547581) судовий збір у розмірі 50 196,19 грн.

9. В іншій частині позову відмовити.

10. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02.05.2022

Суддя Т. Ю. Трофименко


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	22.02.2022
Оприлюднено	21.06.2022
Номер документу	104166617
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань банківської діяльності кредитування забезпечення виконання зобов’язання

Євсіков О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 22.02.2022 по справі 910/6180/21ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/6180/21

Рішення від 22.02.2022

Рішення
від 22.02.2022 по справі 910/6180/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА