Рішення

від 11.11.2021 по справі 923/1231/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2021 року , м. Херсон, справа № 923/1231/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. , розглянувши справу

за позовом прокурора-керівника Олешківської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача - 1 - Херсонської районної ради,

позивача - 2 - Південного офісу Держаудитслужби України,

позивача - 3 - Комунальної установи Центр по обслуговуванню установ та закладів освіти району Олешківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кастум

про стягнення 84398,60 грн,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Прокурора

13.09.2021 прокурор-керівник Олешківської окружної прокуратури Херсонської області звернувся в інтересах держави в особі Херсонської районної ради Херсонської області, Південного офісу Держаудитслужби України та Комунальної установи Центр по обслуговуванню установ та закладів освіти району Олешківської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кастум про стягнення 84398,60 грн.

За твердженнями прокурора, позовна заява вжита як захід прокурорського реагування та направлена на захист економічних інтересів держави в особі Позивачів, оскільки внаслідок укладення правочинів було завдано шкоди бюджету у вигляді незаконних витрат, а безпосередньо Позивачами не вжито належних заходів, які б перешкоджали незаконному витрачанню коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор вказав, що:

- 02.01.2019 між КУ Центр по обслуговуванню установ та закладів освіти району ОМР та ТОВ Кастум був укладений договір про закупівлю № 1, за умовами якого здійснювалася закупівлі природного газу,

- у межах договору сторони уклали додаткові угоди № 1 від 14.01.2019, № 2 від 16.01.2019 та № 3 від 18.01.2019, за умовами яких змінювали вартість природного газу у сторону збільшення, а кількість його поставки відповідно зменшували,

- зміна ціни газу здійснена з порушенням положень частини 4 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі , що виявилося у завищенні ціни основного договору не у відповідності до діючого законодавства, оскільки воно не підтверджене документально,

- наявність порушення законодавства при укладенні додаткових угод вказує на їх нікчемність, а тому як наслідок такої нікчемності ТОВ Кастум зобов`язане повернути до бюджету 84398,60 грн, які сплачені як різниця між вартістю поставленого товару за основним договором та вартістю товару за додатковими угодами,

- правовою підставою повернення є частина 1 статті 670 ЦК України.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою від 17.09.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження та установив сторонам строки подачі процесуальних заяв. Зокрема, Відповідачу був установлений строк для подачі відзиву - 20.10.2021. Ухвала суду Відповідачем отримана 01.10.2021, що слідує з повідомлення про вручення поштового відправлення № 7300312894512.

У свою чергу, Відповідач у встановлений строк відзиву на позов не подав, надіславши 20.10.2021 лише клопотання про продовження строку його подачі.

Безпосередньо у клопотанні Відповідач зазначив, що не має можливості підготувати відзив у зв`язку з попереднім перебуванням його представника у відрядженнях та у зв`язку з тривалими вихідними у жовтні.

Це клопотання судом відхилене через необґрунтованість, оскільки суд встановив достатній строк для подачі відзиву, який відповідає положенням частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (не менше 15 днів з моменту вручення ухвали про відкриття провадження у справі). Більш того, Відповідач у клопотанні вказав, що його представник перебував у відрядженнях до моменту отримання ухвали, що судом сприйнято як минулі обставини, які ніяким чином не впливали на можливість подальшої подачі відзиву. Наявність вихідних у жовтні також не впливала на можливість подачі відзиву, оскільки вони не були настільки тривалими, щоб унеможливити його написання.

Суд також зазначає, що станом на час прийняття рішення у справі Відповідач не подав відзиву та не подав клопотання про поновлення пропущеного строку для його прийняття.

За таких обставин, розгляд справи здійснений за наявними у ній документами.

Установлені судом обставини

02.01.2019 КУ Центр по обслуговуванню установ та закладів освіти району ОМР, виступаюча у якості Споживача, та ТОВ Кастум , як Постачальник, уклали договір № 1 на закупівлю (а.с. 39-46), за умовами якого:

- Постачальник зобов`язався поставити природний газу січні 2019 року, а Споживач - прийняти його та сплатити відповідну вартість (пункт 1.1.),

- Постачальник передає Споживачу природний газ в обсязі 80100 куб. м (пункт 2.1.),

- фактичний обсяг поставки газу визначається на підставі актів прийому-передачі (пункт 3.1.),

- ціна за 1000 куб. м складає 9080 грн з ПДВ (пункт 4.1.),

- загальна вартість договору становить 727308 грн з ПДВ (пункт 4.2.),

- ціна на газ змінюється нормативними актами уповноважених органів і є обов`язковою для сторін; зміна ціни вводиться в дію пропорційно до змін уповноважених органів, погоджується обома сторонами шляхом підписання додаткової угоди (пункт 4.3.),

- платежі за природний газ здійснюються у сумі 100 % вартості узгодженого до постачання обсягу газу (пункт 5.1.).

Відповідно до листа за вих. № 09/01/01 від 09.01.2019 (а.с. 55) ТОВ Кастум звернулося до КУ Центр по обслуговуванню установ та закладів освіти району ОМР з пропозицією про внесення змін до договору в частині визначення ціни природного газу у сторону збільшення та надало експертні висновки Черкаської та цінову довідку Житомирської торгово-промислової палат.

Зокрема, за змістом експертних висновків № О-1 від 03.01.2019 (а.с. 57) та № О-10 від 04.01.2019 (а.с. 56) Черкаської торгово-промислової палати вартість газу з 01.01.2019 за умови попередньої оплати становила 10822,80 грн за 1000 куб. м.

Відповідно до цінової довідки № В-7927 від 02.01.2019 (а.с. 58) Житомирської торгово-промислової палати вартість газу станом на 01.01.2019 становила 11833,2 грн за 1000 куб. м.

У межах дії договору вказані особи уклали додаткові угоди № 1 від 14.01.2019, № 2 від 16.01.2019 та № 3 від 18.01.2019, за умовами яких кожного разу здійснили збільшення ціни природного газу та одночасно зменшували кількість, яка підлягала поставці.

Зокрема,

- за додатковою угодою № 1 (а.с. 49-50) зменшено об`єм поставки до 72818,1818 куб. м газу та збільшена ціна за 1000 куб. м до 9988 грн,

- за додатковою угодою № 2 (а.с. 51-52) зменшено об`єм поставки до 66198,3471 куб. м газу та збільшена ціна за 1000 куб. м до 10986,80 грн,

- за додатковою угодою № 3 (а.с. 49-50) зменшено об`єм поставки до 60180,3155 куб. м газу та збільшена ціна за 1000 куб. м до 12085,48 грн; зазначено, що об`єм поставки у січні 2019 року склав 60180,3155 куб. м на загальну суму 727308 грн.

На виконання умов договору ТОВ Кастум поставило КУ Центр по обслуговуванню установ та закладів освіти району ОМР за актом № ОУ-0000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.01.2019 (а.с. 32) 60180 куб. м природного газу на загальну суму 630835,84 грн.

Відповідно до Рахунку-фактури № СФ-0000007 від 22.01.2019 (а.с. 31) ТОВ Кастум вказало, що загальна сума поставки газу становить 630835,84 грн та вона складається з поставки газу у кількості:

- 27628 куб. м у період з 1 по 14 січня 2019 року за ціною 7566,67 грн (без ПДВ) за 1000 куб. м,

- 4197 куб. м у період з 15 по 16 січня 2019 року за ціною 8323,33 грн (без ПДВ) за 1000 куб. м,

- 4214 куб. м у період з 17 по 18 січня 2019 року за ціною 9155,67 грн (без ПДВ) за 1000 куб. м,

- 24141 куб. м у період з 19 по 31 січня 2019 року за ціною 10071,23 грн (без ПДВ) за 1000 куб. м.

Як слідує з платіжних доручень № 211 від 29.01.2019 на суму 593623,02 грн (а.с. 33), № 221 від 29.01.2019 на суму 10482,48 грн (а.с. 34), № 232 від 29.01.2019 на суму 9434,23 грн (а.с. 35), № 225 від 29.01.2019 на суму 3144,74 грн (а.с. 36), № 235 від 29.01.2019 на суму 13627,23 грн (а.с. 37) та № 236 від 29.01.2019 на суму 524,14 грн (а.с. 38) КУ Центр по обслуговуванню установ та закладів освіти району ОМР сплатило ТОВ Кастум 630835,84 грн.

Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства

Щодо прокурорського представництва

Статтею 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.04.2008 № 4-рп/2008 неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Отже, законодавством встановлений обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Положення пункту 3 частини статті 131-1 Конституції України визначають, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Безпосередньо питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України Про прокуратуру . Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4).

У свою чергу, частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а за абзацом другим частини 5 цієї ж статті у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до положень частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: у чому полягає порушення інтересів держави; необхідність їх захист; визначені законом підстави для звернення до суду прокурора; зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поряд з цим, Верховним Судом (у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18) надані правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень щодо прокурорського представництва, основними з яких є: обов`язок прокурора обґрунтувати та довести підстави для представництва, у тому числі у чому полягає бездіяльність компетентного органу; недотримання таким органом розумного строку на звернення до суду із позовом; розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, з огляду на вказані правові положення на висновки Верховного Суду стосовно їх застосування, суд вважає, що:

- Прокурор у даній справі має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентних органів, тобто Позивачів;

- бездіяльність Позивачів наявна у тому випадку, коли вони знали або повинні були знати про порушення інтересів держави, але не зверталися до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Надаючи оцінку вказаним Прокурором обставинам бездіяльності Позивачів, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені положеннями Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні .

Так, за змістом абзацу 1 статті 1 Закону про фінансовий контроль здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Статтею 2 цього Закону визначено, що серед завдань відповідного органу є здійснення державного фінансового контролю за дотриманням законодавства про закупівлі; державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі; порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, статтею 5 Закону про фінансовий контроль встановлено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України Про публічні закупівлі , проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування; порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України; результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель; моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.

Пунктом 10 статті 10 Закону про фінансовий контроль надане право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У свою чергу, згідно з пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, в редакції на час вирішення справи в суді, визначено, що Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 цього ж Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 вказаного Положення Державна аудиторська служба України вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Безпосередньо порядок проведення перевірок державних закупівель Держаудитслужбою встановлений Порядком проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами , затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 01.08.2013 № 631.

За основними положеннями названого Порядку:

- він визначає процедуру проведення Держаудитслужбою, її міжрегіональними територіальними органами перевірок закупівель (пункт 1),

- перевірка закупівель - це перевірка, яка проводиться за наявності підстав, передбачених цим Порядком, щодо замовника за його місцезнаходженням чи за місцем розташування об`єкта його права власності (пункт 2),

- питання здійснення закупівель перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування з урахуванням вимог Порядку проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту (пункт 3),

- перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав:

замовник не усунув порушення, визначене у висновку про результати моніторингу закупівлі (далі - висновок), і таке порушення матиме негативний вплив для бюджетів, а також висновок не оскаржено до суду;

виявлення під час моніторингу закупівлі порушень щодо невідповідності опублікованих в електронній системі закупівель умов договору про закупівлю змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури закупівлі;

замовник не усунув порушення, визначене у висновку, і таке порушення призвело до невиконання ним вимог Закону України Про публічні закупівлі , а також висновок не оскаржено до суду;

наявність доручення або рішення Кабінету Міністрів України щодо проведення перевірок закупівель, якщо відповідні питання не можуть бути перевірені під час планових виїзних ревізій;

виникнення потреби у перевірці відомостей про порушення замовником законодавства у сфері закупівель, що надішли до органу державного фінансового контролю, або перевірці відомостей, наведених у зверненні (за умови закінчення строку подання скарги про відповідні порушення до органу оскарження згідно із Законом України Про здійснення державних закупівель ), якщо замовник не надав пояснення та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу державного фінансового контролю протягом трьох робочих днів з дня його надходження;

виявлення органом державного фінансового контролю вищестоящого рівня під час перевірки (в порядку здійснення контролю за достовірністю висновків органу державного фінансового контролю нижчестоящого рівня) актів перевірки закупівель невідповідності їх вимогам законодавства. Перевірка закупівель може бути ініційована органом державного фінансового контролю вищестоящого рівня, якщо розпочато службове розслідування стосовно посадових або службових осіб органу державного фінансового контролю нижчестоящого рівня, які проводили перевірку закупівель, або у разі повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;

у разі надходження скарги від замовника на дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю (пункт 4),

- у разі виявлення порушень законодавства у сфері закупівель посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення перевірки, мають право рекомендувати керівникові замовника вжити невідкладних заходів для усунення та недопущення їх у подальшому (пункт 25),

- результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки (пункт 26),

- складення акта перевірки закупівель, його підписання та реалізація результатів перевірки здійснюються за процедурами, передбаченими пунктами 35, 38-47, абзацами першим і другим пункту 48, пунктами 49-52 Порядку проведення інспектування, з урахуванням норм, установлених цим Порядком (пункт 27).

З викладених правових положень слідує, що Держаудитслужба повноважна проводити перевірки державних закупівель за наявності відповідних правових підстав та у відповідний спосіб.

Отже, Держаудитслужба набуває статусу позивача не тільки в контексті положень пункту 10 статті 10 Закону про фінансовий контроль та підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, але й внаслідок наявності у неї контрольних функцій щодо здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, у тому числі за наслідками державних закупівель.

Відповідно до пунктів 1.,2, 1.3. та 1.5. Статуту Комунальної установи Центр по обслуговуванню установ та закладів освіти району Олешківської міської ради (а.с. 87-97) Центр є юридичною особою, яка заснована на комунальному майні Олешківської територіальної громади, та яка підзвітна і підконтрольна Олешківській міській раді. Згідно з пунктом 2.2.1 Статуту завданням Центру є забезпечення на договірних засадах організації бухгалтерського обліку, звітності по виконанню кошторису видатків, матеріально-технічного забезпечення, господарського обслуговування, роботи з охорони праці, наданні юридично-консультаційних послуг установам та закладам освіти, що утримуються за рахунок місцевого бюджету.

Отже, Центр є належним компетентним органом у спірних правовідносинах.

Система, засади організації та діяльності, а також правового статусу місцевого самоврядування в Україні визначені положеннями Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

За змістом частини 2 статті 10 Закону про місцеве самоврядування районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Отже, Херсонська районна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст Херсонського району.

Положеннями абзацу 1 статті 17 названого Закону встановлено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Поряд з цим за змістом статті 18-1 Закону про місцеве самоврядування орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, Херсонська районна рада може бути позивачем в суді у випадку, коли це необхідно для реалізації її повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

За таких обставин Херсонська районна рада є належним компетентним органом у спірних правовідносинах.

Як слідує з листів Олешківської окружної прокуратури за вих. № 53-894вих-21 від 11.05.2021 (а.с. 98-104), № 53-946вих21 від 29.05.2021 (а.с. 126-131), № 53-2068вих.21 від 26.08.2021 (а.с. 143-149) Прокурор звернувся до Позивачів з вимогою про надання інформації про вжиті заходи стосовно правомірності збільшення ціни за спірним договором.

У свою чергу листами за вих. № 152125-14/1576-2021 від 13.05.2021 (а.с. 105-106), № 01-12/27/21 від 27.05.2021 (а.с. 132) та № 09-010/01-21/03 від 30.08.2021 (а.с. 151) Позивачі повідомили Прокурора про відсутність можливості звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно з листами за вих. № 53-2125вих21 від 02.09.2021 (а.с. 155), № 53-2124вих21 від 02.09.2021 (а.с. 156), № 53-2123вих21 від 02.09.2021 (а.с. 157) Прокурор поінформував Позивачів про звернення до суду з позовом в їх інтересах до Відповідача про стягнення заподіяної шкоди.

З викладеного слідує, що Позивачами не вживалися належні та необхідні заходи для стягнення спірно суми, а тому суд приходить до висновку, що Прокурором доведена наявність бездіяльності Позивачів у зверненні до суду з позов для захисту інтересів держави в суді. Більш того, суд зазначає, що такі заходи не вживалися Позивачами у розумні строки, тобто з моменту отримання від Прокурора відповідної інформації.

Таким чином, Прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її економічних інтересів правомірно звернувся до суду з цим позовом.

Щодо нікчемності додаткових угод

У частині 1 статті 202 ЦК України надане визначення правочину, а саме ним є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 204 того ж Кодексу встановлена презумпція правомірності правочину, зокрема, він є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. За частиною 1 цієї статті правочин не може суперечити законодавству.

Законодавством також установлені підстави для визнання правочину недійсним. А саме, за змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) (серед інших) вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 цього Кодексу. Водночас, частина 2 цієї статті передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, за вказаних правових норм недійсним (нікчемним) є правочин, який укладений з порушенням діючого законодавства і така недійсність (нікчемність) встановлена законом.

Надаючи відповідь на питання чи порушені норми законодавства при укладенні додаткових угод, суд зазначає наступне.

Порядок закупівель за державні кошти станом на час укладення договору № 1 від 02.01.2019 та додаткових угод до нього регулювався Законом України Про публічні закупівлі № 922-VІІІ від 25.12.2015 (надалі Закон № 922-VІІІ) (у редакції станом на час їх укладення).

Стаття 32 Закону № 922-VІІІ визначала, що за результатами процедури державних закупівель з переможцем торгів укладається договір про закупівлю (частина 2).

Основні вимоги до договору про закупівлю встановлені статтею 36 названого Закону. Частина 4 цієї статті передбачала, що умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі; істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку (серед іншого) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Частина 1 статті 37 Закону № 922-VІІІ встановлювала наслідки укладення договору з порушенням названої частини 4 статті 36, а саме у такому разі договір є нікчемним.

У пунктах 95 та 96 постанови від 18.06.2021 по справі № 927/491/19 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду надав правові висновки стосовно застосування наведених правових положень та вказав, що у випадку порушення вимог частини 4 статті 36 Закону Про публічні закупівлі договір про закупівлю відповідно до частини 1 статті 37 Закону Про публічні закупівлі є нікчемним.

Отже, відповідна нікчемність договору визначена законом.

У спорі додаткові угоди до договору закупівель вказують на їх укладення саме з метою збільшення ціни на 10 %.

Установлена законом неможливість зміни після укладення договору такої істотної його умови, як ціни закупівлі, вказує на необхідність дотримання умов проведеної процедури закупівель, оскільки в іншому випадку нівелюються сама необхідність проведення торгів та визначення їх переможця за основним критерієм найвигіднішої цінової пропозиції . Натомість допускання можливості зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій його сторін робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України Про публічні закупівлі .

Таким чином, положення пункту 2 частини 4 статті 36 Закону № 922-VІІІ вказують на можливість внесення змін до договору в частині зміни ціни лише у розмірі 10 % та у разі коливання цін на ринку товарів.

Роз`яснення Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 Щодо зміни істотних умов договору передбачає, що внесення змін до договору у залежності від ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Відтак, правомірність збільшення ціни за одиницю товару та укладення угод про доповнення договору залежить від наявності коливання цін на ринку з часу укладення договору № 1 від 02.01.2019 до моменту укладення додаткових угод та документального підтвердження такого коливання.

Зокрема,

- основний договір укладений 02.01.2019, а додаткова угода № 1 - 14.01.2019, а тому періодом коливання цін є період між цими датами,

- додаткова угода № 1 укладена 14.01.2019, а додаткова угода № 2 - 16.01.2019, а тому періодом коливання цін є період між цими датами,

- додаткова угода № 2 укладена 16.01.2019, а додаткова угода № 3 - 18.01.2019, а тому періодом коливання цін є період між цими датами.

Проте, надані ТОВ Кастум експертні висновки та цінова довідка Торговельно-промислових палат за своїм змістом не містять відомостей щодо коливання ціни на природний газ за періоди, які існували між датою укладення основного договору та відповідними датами укладення додаткових угод, та одна з одною. В них наявна інформації лише про ціну природного газу станом на 01.01.2019, яка взагалі виходить за межі укладеного договору.

З викладеного слідує, що при укладенні додаткових угод щодо зміни ціни товару, така зміна здійснена без належного підтвердження коливання цін у сторону їх збільшення за відповідні періоди, оскільки експертні висновки та цінова довідка не відповідали періодам, які існували між датами укладення основного договору, додаткових угод та одна з одною.

За таких обставин, суд висновує, що КУ Центр по обслуговуванню установ та закладів освіти району ОМР та ТОВ Кастум зміна ціни товару за додатковими угодами здійснена без належного підтвердження коливання цін у сторону їх збільшення, що є порушенням пункту 2 частини 4 статті 36 Закону № 922-VІІІ.

Наявність такого порушення є наслідком визнання додаткових угод нікчемними.

Щодо наслідків нікчемності додаткових угод

Частинами 1 та 5 статті 216 ЦК України встановлені правила, за якими: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину; вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

З метою вирішення заявленої Прокурором вимоги про стягнення з Відповідача надмірно сплачених коштів у сумі 84398,60 грн, правовою підставою якої вказані положення статті 670 ЦК України, суд зазначає наступне.

Установленими судом обставинами та зробленими висновками підтверджується, що КУ Центр по обслуговуванню установ та закладів освіти району ОМР та ТОВ Кастум за наслідками укладення додаткових угод до основного договору збільшили ціну товару з одночасним зменшенням її кількості, а безпосередньо ТОВ Кастум отримало відповідну плату за договором, у тому числі суму, яка складає різницю між вартістю газу за основним договором та збільшену вартість за додатковими угодами.

Проте, суд установив, що сторонами договір виконаний не на повну його суму, оскільки відповідно до його пункту 4.2. вартість поставки повинна була скласти 727308 грн, а безпосередньо за актом здачі-прийняття газу він поставлений на суму 630835,84 грн.

Відсутність вимоги КУ Центр по обслуговуванню установ та закладів освіти району ОМР до ТОВ Кастум про поставку газу на залишок суми, вказує на фактичну відмову від подальшого виконання його умов, що відповідає положенням частини 1 статті 670 ЦК України, за якою якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У спорі непередана кількість природного газу не була оплачена, а тому до спірних правовідносин положення названої правової норми застосовуються лише в частині можливої відмови покупця від передачі кількості газу, яка не вистачає.

У пунктах 160 та 161 названої вже постанови від 18.06.2021 по справі № 927/491/19 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду надав правові висновки стосовно застосування положень частини 1 статті 670 ЦК України та вказав, що обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України.

Проте, на думку суду такий висновок підлягає застосуванню лише у тому випадку, коли покупець бажав би отримати ту кількість товару, яку обумовив договором, та при цьому сплатив за неї її вартість не отримавши її.

У даному випадку КУ Центр по обслуговуванню установ та закладів освіти району ОМР не висловило бажання отримати природний газ у більшій кількості, ніж це вказано у відповідному акті здачі-приймання газу, та не сплачувало за таку кількість його вартість.

З огляду на викладене суд вважає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи частини 1 статті 670 ЦК України в частині вимог про повернення сплаченої суми. Натомість правовою підставою для її стягнення є положення статті 216 ЦК України, оскільки за наслідками нікчемності додаткових угод ТОВ Кастум , як продавець за договором, повинне повернути КУ Центр по обслуговуванню установ та закладів освіти району ОМР все, що воно одержало на їх виконання.

Частина перша статті 162 Господарського процесуального кодексу України регламентує, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої цієї ж статті позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

У постанові від 04.12.2019 по справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок стосовно застосування цієї правової норми. Суд у пунктах 81, 83 та 86 вказав, що:

- предмет позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів,

- підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу,

- правовими підставами позову є зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги,

- саме на суд покладений обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на викладене, право суду на самостійне надання правової кваліфікації відносинам сторін та правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору, нерозривне із безпосередньою позицією позивача (прокурора) щодо правової аргументації як вимог, так і характеристики спірних правовідносин. Крім того, у випадку коли позивач (прокурор) самостійно визначає правову підставу позову та предмет позовних вимог (який включає в себе не тільки визначену суму стягнення, але й певну матеріально-правову вимогу, стосовно якої просить прийняти судове рішення) та наполягає на їх обов`язковому застосуванню, суд вправі виходити за обрані позивачем (прокурором) межі (у тому числі межі матеріально-правової вимоги) з метою вирішення наявного спору з певним відхиленням, яке може мати місце у випадку, коли для правильної оцінки характеру правовідносин потребується аналіз інших правових норм, ніж ті, які вказані позивачем (прокурором).

Отже, оскільки Прокурор при стягненні спірної суми помилково визначив її правову природу, суд вважає, що вправі вийти за відповідні обрані ним межі правового обґрунтування заявлених вимог.

Відтак, оскільки за наслідками укладення нікчемних додаткових угод ТОВ Кастум отримало від КУ Центр по обслуговуванню установ та закладів освіти району ОМР додатково та безпідставно 84398,60 грн, а тому за реституцією воно зобов`язане повернути вказану суму. При цьому безпосередньо КУ Центр по обслуговуванню установ та закладів освіти району ОМР не зобов`язана перед ним поверненням товару, так як його отримання та оплата пов`язані із дією основного договору.

У позові Прокурор вказав, що грошові кошти повинні бути стягнуті в дохід місцевого бюджету, проте за названою статтею 216 ЦК України реституція стосується сторін недійсного правочину, а тому ТОВ Кастум повинне повернути отримані кошти саме КУ Центр по обслуговуванню установ та закладів освіти району ОМР, а не іншій особі. Таке повернення пов`язане також з тим, що місцевий бюджет є лише джерелом фінансування, а безпосередньо розпорядником бюджетних коштів та їх платником за договором є КУ Центр по обслуговуванню установ та закладів освіти району ОМР.

Водночас, суд не сприймає таку невідповідність, як таку, що впливає на обґрунтованість позовних вимог, оскільки вимога Прокурора про стягнення вказаної суми фактично є вимогою про здійснення судом реституції, а не безпосередньо вимогою про стягнення заборгованості за невиконаним зобов`язанням.

Висновки за результатами судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, обставин справи та вказаних правових положень, суд вважає, що:

- за пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону № 922-VІІІ встановлена можливість внесення змін до договору в частині зміни ціни не більше ніж на 10 % та у разі коливання цін на ринку товарів,

- правомірність збільшення ціни залежить від наявності коливання цін на ринку з часу укладення договору № 1 від 02.01.2019 до моменту укладення додаткових угод та документального підтвердження такого коливання,

- при укладенні додаткових угод щодо зміни ціни товару вона здійснена без належного підтвердження коливання цін у сторону їх збільшення за відповідні періоди,

- при зміні ціни товару у сторону збільшення учасниками договору закупівлі зменшувалася кількість поставки товару, що не відповідає умовам основного договору,

- учасниками договору закупівлі зміна ціни за додатковими угодами здійснена без належного підтвердження коливання цін у сторону їх збільшення, що є порушенням пункту 2 частини 4 статті 36 Закону № 922-VІІІ, а тому його наявність є наслідком їх нікчемності,

- із застосуванням статті 216 ЦК України ТОВ Кастум за реституцією зобов`язане повернути отримані 84398,60 грн, а безпосередньо КУ Центр по обслуговуванню установ та закладів освіти району ОМР не зобов`язане перед товариством поверненням товару, оскільки його передача здійснювалася за основним договором та у кількості, яка за вартістю є меншою на суму 84398,60 грн.

З огляду на зроблені висновки позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у справі є витрати Прокурора, які здійснені Прокуратурою Херсонської області, на сплату судового збору у сумі 2270 грн відповідно до платіжного доручення № 1789 від 02.09.2021, які у відповідності до приписів статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України ,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кастум (79019, м. Львів, проспект Чорновола, буд. 63; ідентифікаційний код 41087491) на користь Комунальної установи Центр по обслуговуванню установ та закладів освіти району Олешківської міської ради (75000, Херсонська область, м. Олешки, вулиця Паркова, буд. 22; ідентифікаційний код 38230941) - 84398,60 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кастум (79019, м. Львів, проспект Чорновола, буд. 63; ідентифікаційний код 41087491) на користь Херсонської обласної прокуратури (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; ідентифікаційний код 04851120) - 2270 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін