Постанова

від 08.11.2021 по справі 545/1346/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 545/1346/19

провадження № 61-22561св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М. Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Терешківська сільська рада Полтавського району Полтавської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Полтавська районна державна нотаріальна контора, Хорольська державна нотаріальна контора,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Кривчук Т. О., Драниці Ю. В., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (далі - Терешківська сільська рада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Полтавська районна державна нотаріальна контора, Хорольська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, припинення права власності територіальної громади на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

В обґрунтування позову вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його сестра - ОСОБА_2 , яка на час відкриття спадщини фактично проживала з ним за однією адресою, проте зареєстровані вони були за різними адресами.

Вказує, що ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка, яка перейшла у власність територіальної громади, що порушує спадкові права

ОСОБА_1 .

За таких обставин просив встановити факт його постійного проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем - ОСОБА_2 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 ; припинити право власності територіальної громади Терешківської сільської ради на відумерлу спадщину - земельну ділянку

площею 4,37 га з кадастровим номером 5324083900:00:034:0026, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва (на збірному кадастровому плані за № 413), розташовану на території Терешківської (колишньої Микільської) сільської ради; передати в натурі

ОСОБА_1 та визнати за ним в порядку спадкування право власності на вказану земельну ділянку.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 25 вересня

2019 року, ухваленим у складі судді Кіндяка І. С., позов задоволено.

Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини зі спадкодавцем - ОСОБА_2 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Припинено право власності територіальної громади Терешківської сільської ради на відумерлу спадщину - земельну ділянку площею 4,37 га з кадастровим номером 5324083900:00:034:0026, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва (на збірному кадастровому плані за № 413), розташовану на території Терешківської (колишньої Микільської) сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Передано в натурі ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Скасовано заходи забезпечення позову у даній справі, застосовані ухвалою цього ж суду від 18 червня 2019 року .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведення належними і допустими доказами факту проживання позивача разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, тому вважав, що ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину після ОСОБА_2 .

Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року задоволено апеляційну скаргу Терешківської сільської ради, скасовано рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 25 вересня 2019 року у частині вирішення позовних вимог про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_2 , припинення права власності територіальної громади Терешківської сільської ради на відумерлу спадщину - земельну ділянку площею 4,37 га, кадастровий номер 5324083900:00:034:0026, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на збірному кадастровому плані за № 413, розташовану на території Терешківської (колишньої Микільської) сільської ради Полтавського району Полтавської області; передання в натурі ОСОБА_1 вказаної земельної та визнання за ним права власності на цю земельну ділянку з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 проживала на АДРЕСА_1 самостійно та на день її смерті ніхто з нею зареєстрований не був. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вимог ОСОБА_1 про встановлення факту його постійного проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому він не може вважатися таким, що прийняв спадщину.

Апеляційний суд зазначив, що свідки, на показання яких посилався суд першої інстанції, не допитані у судовому засіданні під присягою, тому їх показання оцінюються судом у сукупності з іншими як письмові докази.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року та залишити в силі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 25 вересня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку апеляційного суду про недоведеність позову. Заявник вважає, що апеляційний суд не надав належної оцінки письмовим пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили, що ОСОБА_1 у 2013 року забрав

ОСОБА_2 проживати до свого будинку

АДРЕСА_1 , де спадкодавець проживала до дня смерті.

На думку заявника, висновок апеляційного суду не відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 317/2329/15-ц (провадження № 61-2414св18), від 28 лютого 2018 року у справі № 633/344/16-ц (провадження № 61-1550св17) та від 4 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18), про те, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Позиція інших учасників справи

12 березня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Терешківської сільської ради, який не може бути врахований касаційним судом, оскільки відзив підписаний ОСОБА_6 , доказів на підтвердження повноважень якої на представництво інтересів цієї ради до відзиву не надано.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У лютому 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками записані: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (мати).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 22 травня 2019 року № 00022920341 суди встановили, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками її записано: ОСОБА_7 (батько) та ОСОБА_8 (мати).

Згідно з актовим записом № 6 у Книзі реєстрації шлюбів від 26 березня

1951 року, складеним Бригадирівською сільською радою Хорольського району Полтавської області, ОСОБА_10 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 16 березня 1951 року.

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою.

З актового запису № 11, складеного 14 квітня 2014 року виконавчим комітетом Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, суди встановили, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судами встановлено, що після ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, а саме земельна ділянка (пай) площею 4,37 га з кадастровим номером 5324083900:00:034:0026, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Терешківської (колишньої Микільської) сільської ради Полтавського району Полтавської області.

З довідки, виданої Полтавською районною державною нотаріальною конторою

від 23 липня 2019 року № 01-16/941, суди встановили, що відповідно до даних алфавітних книг та спадкового реєстру спадкова справа відносно майна ОСОБА_2 не відкривалася.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 5 березня

2019 року у справі № 545/195/19 задоволено заяву виконавчого комітету Терешківської сільської ради та визнано відумерлою спадщину, якою є земельна ділянка (пай) з кадастровим номером 5324083900:00:034:0026, площею 4,37 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Терешківської (колишньої Микільської) сільської ради Полтавського району Полтавської області, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ; передано вказану земельну ділянку до комунальної власності виконавчого комітету Терешківської сільської ради.

З довідки виконавчого комітету Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області від 11 грудня 2018 року № 02-27/682 суди встановили, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживала до дня своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на АДРЕСА_1 ; спільно з нею на день її смерті ніхто не проживав та не був зареєстрований; заповіт від імені ОСОБА_2 Ялосовецькою сільською радою не посвідчувався та не реєструвався.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері

(стаття 1262 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом від 3 березня 2004 № 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року

за № 283/8882, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Переглядаючи справу, апеляційний суд дослідив довідку виконкому Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області

№ 02-27/682 від 11грудня 2018 року, надав їй оцінку та визнав належним та допустимим доказом у справі. Разом із тим, суд апеляційної інстанції врахував відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, на які посилався ОСОБА_1 і спростували інформацію, зазначену у вказаній довідці, зокрема того, що він смерті проживав зі спадкодавцем, та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про ненадання апеляційним судом належної оцінки показанням свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зводяться до необхідності переоцінки доказів, які оцінено судами попередніх інстанцій із додержанням норм процесуального права, і містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено

статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 3 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Крім того, апеляційний суд врахував, що вказані особи не були допитані у судовому засіданні судом першої інстанції, тому їх письмові пояснення у розумінні статті 90 ЦПК України не можуть вважатись показаннями свідків та оцінюються судом у сукупності з іншими письмовий доказами. При цьому, клопотання про допит цих свідків у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заявляв.

Доводи касаційної скарги про невідповідність висновків апеляційного суду правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 317/2329/15-ц (провадження № 61-2414св18), від 28 лютого 2018 року у справі № 633/344/16-ц (провадження № 61-1550св17) та від 4 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18 ), не впливають на правильність вирішення справи по суті, оскільки у вказаних справах суди попередніх інстанцій за відсутності факту реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця вважали доведеним цей факт іншими доказами, а у даній позивач не виконав обов`язок з доведення належними і допустимими доказами обставин, на які він посилався. Тому постанови у вказаних справи прийняті Верховним Судом за інших фактичних обставин.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої

статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук