Постанова

від 11.11.2021 по справі 700/482/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 700/482/20

провадження № 61-3391св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальності Наше Зерно Плюс , державний реєстратор виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопа Богдан Анатолійович,

третя особа - Хижинська сільська рада Лисянського району Черкаської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 ,

в інтересах якого діє адвокат Іванишин Олександр Олегович, на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2020 року

у складі судді Пічкура С. Д. та постанову Черкаського апеляційного суду

від 28 січня 2021 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Новікова О. М., Бондаренка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі -

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області), ОСОБА_2 , Товариства

з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс (далі - ТОВ Наше Зерно Плюс ), державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А. про

визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру

у Черкаській області, рішень державного реєстратора, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 19 липня 2019 року він звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га,

для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться

на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки під кадастровим номером 7122887600:03:001:0352.

За результатами розгляду його заяви, зареєстрованої 02 серпня

2019 року за вх. № К-5745/0/94-19, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видало наказ від 16 серпня 2019 року №23-3052/14-19-СГ про надання йому дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На підставі укладеного 01 жовтня 2019 року між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договору було розроблено проєкт землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки, площею 2,0 га, який відповідно до висновку про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08 листопада 2019 року № 15050/82-19 було погоджено експертом державної експертизи Більською С. І.

16 грудня 2019 року він через управління надання адміністративних послуг подав заяву до ГУ Держгеокадасту у Черкаській області з проханням затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га, у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, до якої долучив витяг

з Державного земельного кадастру та погоджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За результатами розгляду його заяви ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видало наказ від 02 січня 2020 року № 23-65/14-20-СГ, яким йому відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 у власність з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проєкт землеустрою та передано у власність іншій особі цю саму земельну ділянку.

Вказував, що згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав

на нерухоме майно йому стало відомо про те, що 20 січня 2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопою Б. А. було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 за ОСОБА_2 , а підставою для реєстрації права власності був наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації з землеустрою та надання земельної ділянки

у власність зі зміною цільового призначення від 28 грудня 2019 року

№ 23-6688/14-19-СГ. Крім того, державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50796391, від 24 січня 2020 року, яким зареєстровано інше речове право на земельну ділянку - право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс (орендар) на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352, номер запису про інше речове право: 35171925. Підставою для виникнення права оренди зазначено договір оренди землі від 20 січня 2020 року, б/н.

Вважав, що вищевказані накази ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року № 23-6688/14-19-СГ про передачу у власність

ОСОБА_2 земельної ділянки та від 02 січня 2020 року

№ 23-65/14-20-СГ про відмову йому у затвердженні проєкту землеустрою є незаконними, а право власності ОСОБА_2 та договір оренди землі - недійсними, оскільки він звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки раніше, ніж ОСОБА_2 , і його дії щодо оформлення земельної ділянки були послідовними, своєчасними, з дотриманням вимог законодавства. Проте,

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області надало необґрунтовану перевагу

у відведенні земельної ділянки іншій особі, що порушує його право на рівність перед законом (стаття 24 Конституції України).

Крім того, подальше надання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки

в оренду ТОВ Наше Зерно Плюс порушує його права та законні інтереси,

як потенційного власника земельної ділянки, а тому він має право

на оспорення договору оренди землі від 20 січня 2020 року.

Для відновлення його порушеного права необхідно також визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2

й реєстрації договору оренди.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року

№23-65/ 14-20-СГ Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким йому відмовлено

у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року

№23-6688/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0352) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50709807 від 20 січня

2020 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку

з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 за ОСОБА_2 та визнати припиненим право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку

з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352, яке зареєстроване

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 січня 2020 року, запис за номером 35090739;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс , об`єктом оренди за яким

є земельна ділянка площею 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, розташована на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50796391 від 24 січня

2020 року, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку

з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 за ТОВ Наше Зерно Плюс та визнати припиненим право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 січня 2020 року, запис за номером 35171925;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження ОСОБА_1 проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської

області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та надання цієї земельної ділянки у власність.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 16 липня

2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Хижинську сільську раду Лисянського району Черкаської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року №23-65/14-20-СГ Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року

№23-6688/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою

та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0352) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50709807 від 20 січня

2020 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку

з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 за ОСОБА_2 .

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс , об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, розташована на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50796391 від 24 січня

2020 року, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку

з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 за ТОВ Наше Зерно Плюс .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач із заявою про затвердження проєкту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки звернувся раніше, ніж ОСОБА_2 , а тому мав легітимні сподівання та правомірні очікування на закінчення процедури отримання

у власність земельної ділянки. Натомість ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, діючи недобросовісно, надало необґрунтовану перевагу

у відведенні земельної ділянки іншій особі. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані накази

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області необхідно визнати незаконними та скасувати.

Ураховуючи, що під час передачі у власність спірної земельної ділянки не дотримано вимог, передбачених Конституцією України та ЗК України, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є недійсним.

У зв`язку із незаконністю наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про передачу у власність земельної ділянки та недійсністю договору оренди землі, для відновлення попереднього становища та повернення земельної ділянки до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, суд скасував рішення державного реєстратора та визнав припиненим право власності

ОСОБА_2 , право оренди землі ТОВ Наше Зерно Плюс .

Разом із тим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги позивача про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження йому проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки під кадастровим номером 7122887600:03:001:0352

із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, оскільки суд позбавлений можливості втручатися

у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діяв адвокат

Іванишин О. О., залишено без задоволення, рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правильним є висновок суду першої інстанцій про неправомірність дій ГУ Держгеокадастру

у Черкаській області щодо передачі у власність спірної земельної ділянки особі, яка пізніше за позивача звернулася із заявою про затвердження проєкту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки, чим фактично надано йому необґрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки.

Доводи ОСОБА_2 про те, що він першим звернувся до ГУ Держгеокадастру в Черкаській області із проханням затвердити проєкт землеустрою та надати йому земельну ділянку у власність, що підтверджується заявами від 24 вересня 2019 року та 21 листопада

2019 року, колегія суддів апеляційного суду вважала неспроможними, оскільки наказами ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, які не оскаржені в установлено законом порядку, двічі відмовлено у затвердженні наданого ним проєкту.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд зазначив, що розгляд судом першої інстанції цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідає вимогами частин третьої, четвертої статті 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, яка у березні 2021 року надійшла до Верховного Суду, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Іванишин О. О., посилаючись

на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1

і ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити. У решті рішення судів попередніх інстанцій залишити

без змін.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник вказує те,

що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня

2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18),

від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження

№ 11-377апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18), від 21 листопада 2018 року у справі

№ 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 28 листопада 2018 року

у справі № 826/5735/16 (провадження № 11-986апп18), від 12 грудня

2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18),

від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження

№ 14-511цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (провадження № 14-61цс19), від 27 березня 2019 року у справі

№ 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19), від 17 квітня 2019 року

у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 21 серпня

2019 року у справі № 805/2857/17-а (провадження № 11-303апп19),

від 27 листопада 2019 року у справі № 815/1915/18 (провадження

№ 11-947апп19), від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19), від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), від 23 червня 2020 року у справі

№ 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19), від 04 вересня 2019 року

у справі № 527/2036/18 (провадження № 61-10568св19), від 22 вересня

2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження №12-204гс19),

від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження

№ 14-28цс20), а також постановах Верховного Суду від 30 серпня 2018 року

у справі № 817/586/17 (провадження № К/9901/38699/18), від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18 (провадження № К/9901/67463/18),

від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19), від 24 січня 2020 року у справі № 316/979/18 (провадження № К/9901/12049/19), від 08 липня 2020 року у справі

№ 363/2968/16-ц (провадження № 61-38547св18), від 27 жовтня 2020 року

у справі № 686/24410/17 (провадження № 61-45945св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 472/1282/17 (провадження №61-41390св18),

від 11 листопада 2020 року у справі № 570/4524/17 (провадження

№ 61-48556св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 686/10381/16 (провадження № 61-14840св18), та належним чином не дослідили зібрані

у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору дослідили виключно обставину подання сторонами заяви про затвердження проекту землеустрою, без належного дослідження та правової оцінки попередніх дій та поведінки усіх учасників спірних правовідносин. Суди попередніх інстанцій не врахували, що, отримавши

в один день (16 серпня 2019 року) дозвіл на розроблення проєкту землеустрою, позивач значно пізніше (лише 01 жовтня 2019 року) за нього (21 серпня 2019 року) замовив розроблення відповідного проєкту землеустрою, значно пізніше (лише 05 листопада 2019 року) за нього

(27 серпня 2019 року) розробив та подав свій проєкт на погодження

в порядку вимог статті 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), значно пізніше (лише 08 листопада 2019 року) за нього (29 серпня 2019 року) отримав позитивне погодження такого проєкту, і значно пізніше (20 листопада 2019 року) за нього (24 вересня 2019 року) вперше звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про затвердження свого погодженого проєкту землеустрою. Отже, позивач свідомо допустив зволікання із розробкою та поданням на затвердження свого проєкту,

у зв`язку з чим міг очікувати, що спірну земельну ділянку буде надано

у власність іншій особі. При цьому положення статті 118 ЗК України не містять жодних підстав відмови для затвердження проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, тоді як перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту. Ураховуючи, що він отримав відповідне погодження розробленого на його замовлення проекту землеустрою ще

29 серпня 2019 року та ще 24 вересня 2019 року вперше звернувся до

ГУ Держегеокадастру у Черкаській області із заявою про його затвердження, відповідно до діючого законодавства указаний орган не пізніше 08 жовтня 2019 року зобов`язаний був прийняти виключно єдине та безальтернативне рішення про затвердження проєкту землеустрою та передачу йому у власність спірної земельної ділянки. Зазначав, що на той час були відсутні жодні інші претенденти на спірну земельну ділянку, які

б пройшли всю процедуру її безоплатної приватизації. Дії

ГУ Держегеокадастру у Черкаській області щодо відмови у затвердженні його проєкту землеустрою вважає проявом недобросовісної поведінки,

у зв`язку зі чим він змушений був неодноразово повторно звертатися із аналогічними заявами. Суди попередніх інстанцій зазначеним обставинам та доказам, наданим на їх підтвердження, належної оцінки не наддали.

Також зазначав, що судами не вирішено існуючий між сторонами спір щодо набуття у власність спірної земельної ділянки, що зумовило виникнення правової невизначеності та необхідності стороні вживати додаткові засоби захисту.

Не звернули уваги суди попередніх інстанцій про заявлення позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно до неналежного відповідача - державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А.

Зазначав, що з урахуванням дотримання ним визначеної законодавством процедури безоплатного отримання у власність спірної земельної ділянки та проходження ним всіх її етапів значно раніше за позивача, суди попередніх інстанцій фактично позбавили його набутого на законних підставах права власності на спірну земельну ділянку, що свідчить про незаконне та непропорційне втручання у його право на мирне володіння майном та є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також вважає, що суд першої інстанції помилково розглянув справу

в порядку спрощеного позовного провадження та не урахував, що з огляду на кількість сторін та інших учасників справи, її складність, обраний позивачем спосіб захисту, значення справи для сторін зазначена справа повинна була розглядатися судом виключно в порядку загального позовного провадження.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги заявник посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних справах.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якименко О. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 ,

в інтересах якого діє адвокат Іванишин О. О., з пропуском встановленого судом строку на подання відзиву та без відповідного клопотання про його поновлення, а тому Верховний Суд не бере його до уваги.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат

Іванишин О. О., задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій установлено, що із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності

у власність, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту звернулося двоє осіб, а саме: 02 серпня 2019 року ОСОБА_1

(Вх. К-5745/0/94-19), та 13 серпня 2019 року - ОСОБА_2

(Вх. К-6020/0/94-19).

Наказами ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 16 серпня 2019 року № 23-3052/14-19-СГ та № 23-3015/14-19-СГ надано ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 відповідно дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту орієнтовного розміру 2,00 га.

На підставі договору № 210 від 21 серпня 2019 року Державним підприємством Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на замовлення представника ОСОБА_2 було розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 55,3800, зокрема ОСОБА_2 на підставі наказу

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 16 серпня 2019 року

№ 23-3015/14-19-СГ.

Відповідно до висновку про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 29 серпня 2019 року № 9465/82-19 експертом державної експертизи Кулик Н. О. погоджено розроблений Державним підприємством Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 55,3800 га громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами населеного пункту

в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Наказами ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 07 жовтня 2019 року № 23-4266/14-19-СГ та від 29 листопада 2019 року № 23-5599/14-19-СГ ОСОБА_2 було відмолено у затвердженні проєкту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 у власність, з підстав наявності недоліків у проєкті землеустрою.

Згідно договору від 01 жовтня 2019 року № 589 ФОП ОСОБА_3 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 55,3800, зокрема ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Відповідно до висновку про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08 листопада 2019 року № 1505018219 експертом державної експертизи Більською С. І. погоджено розроблений ФОП ОСОБА_3 проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 55,3800 га громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами населеного пункту

в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області

Через управління надання адміністративних послуг 16 грудня 2019 року

ОСОБА_1 подав заяву про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, (вхідний № ГУ Держгеокадастру у Черкаській області К-9932/0/92-19 від 19 грудня 2019 року), а 17 грудня 2019 року, таку ж заяву на одну й ту ж земельну ділянку, через представника подав

ОСОБА_2 (вхідний № ГУ Держгеокадастру у Черкаській області

К-10039/0/94-19 від 20 грудня 2019 року).

За результатами розгляду зазначених заяв, наказом ГУ Держгеокадастру

у Черкаській області від 28 грудня 2019 року № 23-6688/14-19-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0352) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області. Натомість наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року

№23-65/14-20-СГ, відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проєкту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 у власність з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проєкт землеустрою та передано у власність іншій особі дану земельну ділянку.

20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішенняухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15

ЦК України).

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання

за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної

і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пункту а частини третьої статті 22 ЗК України

землі сільськогосподарського призначення передаються у власність

та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння

та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом в частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом б частини першої статті 121 ЗК України передбачено,

що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок

та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Встановлено, що 16 серпня 2019 року, тобто в один день,

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видало накази, якими спочатку надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою ОСОБА_2 ,

а потім ОСОБА_1 , хоча позивач першим подав відповідну заяву - зареєстровано 02 серпня 2019 року за вх. № В-5745/0/94-19, а заяву ОСОБА_2 зареєстровано 13 серпня 2019 року за вх. № К-6020/0/94-19.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель

і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених

у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність

є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову у надані такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу,

у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно

із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до положень частин четвертої, п`ятої та шостої статті 186-1

ЗК України розробник проєкту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проєкту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні

з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж

та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації

у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України Про землеустрій проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

У дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України Про землеустрій ).

Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії

на землі власника, аби мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.

Разом із тим, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, провадження № 14-301цс18).

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду

у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20, яку суди застосували, в якій також зазначено, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності

чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

Встановлено, що на час звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області спірна земельна ділянка

з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 перебувала у державній власності (землі резервного фонду) та вже була сформована, їй було присвоєно кадастровий номер, що підтверджується довідкою із державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 16 січня 2018 року № 116/16-18.

Проєкти землеустрою щодо відведення земельної ділянки замовлялися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою зміни її цільового призначення із земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01) на ведення особистого селянського господарства (код 01.03)

у порядку статті 50 Закону України Про землеустрій , а тому посилання відповідача на те, що ним розроблено та погоджено експертом державної експертизи проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки раніше (29 серпня 2019 року), ніж позивачем (08 листопада 2019 року) правового значення для правильного вирішення цієї справи немає, так як спірну земельну ділянку вже було сформовано та присвоєно кадастровий номер, тобто визначено її як об`єкт цивільних прав не за розробленим за замовленням відповідача проєктом землеустрою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року

у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20, на яку вірно послалися суди попередніх інстанцій, зазначено, що розподіл землі

є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності

і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася

з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому

є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу.

За змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності

на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, чи погодження проєкту у порядку статті 186-1 ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передання земельної ділянки

у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі.

Судами встановлено, що після розроблення проєкту землеустрою та його погодження у порядку статті 186-1 ЗК України ОСОБА_1 16 грудня

2019 року подав до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області заяву про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

у власність для ведення особистого селянського господарства,

у відповідь на яку ним отримано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року № 23-65/14-20-СГ про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки з тих підстав, що вказану земельну ділянку вже було передано у власність іншій особі. Однак, ОСОБА_2 подав заяву про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність

17 грудня 2019 року і наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області

від 28 грудня 2019 року № 23-6688/14-19-СГ йому затверджено документацію із землеустрою та надано земельну ділянку у власність зі зміною цільового призначення.

З урахуванням наведеного, суди на підставі належним чином оцінених

доказів, поданих сторонами, правильно виходили з того, що, незважаючи

на те, що заява ОСОБА_1 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність передувала подачі заяви ОСОБА_2 , йому було відмовлено у затвердженні документації

із землеустрою з підстав її затвердження ОСОБА_2 , що свідчить

про фактичне надання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області необґрунтованої переваги у відведенні земельної ділянки ОСОБА_2 ,

а не позивачу.

За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про незаконність наказів ГУ Держгеокадастру

у Черкаській області від 02 січня 2020 року № 23-65/14-20-СГ Про відмову

у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та від 28 грудня 2019 року № 23-6688/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки

у власність із зміною цільового призначення .

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Верховний Суд вважає також вірним висновки судів про недійсність договору оренди землі, укладеного 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс , щодо земельної ділянки під кадастровим номером 7122887600:03:001:0352, так як під час передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки ГУ Держгеокадастру

у Черкаській області не було дотримано вимог, передбачених Конституцією України та ЗК України, що з урахуванням положень статей 203, 215 ЦК України, є правовою підставою для визнання вказаного договору оренди землі недійсним.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 першим пройшов

всі передбачені земельним законодавством процедури безоплатної приватизації земельної ділянки, а тому першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття ГУ Держгеокадастру у Черкаській області рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання йому спірної земельної ділянки у власність, є безпідставними, оскільки спростовуються змістом положень статті 118 ЗК України, відповідно до якої завершальним

етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. На відмінну від ОСОБА_2 , позивач першим подав належно оформлену заяву про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому першим отримав легітимні сподівання

та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття ГУ Держгеокадастру у Черкаській області рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання йому спірної земельної ділянки у власність.

Посилання касаційної скарги на відповідні правові висновки Верховного Суду не заслуговують на увагу, оскільки у цих справах інші фактичні обставини.

ОСОБА_2 першим, ніж ОСОБА_1 , розробив проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, проте розроблення вказаного проєкту землеустрою було зумовлено зміною цільового призначення спірної земельної ділянки, яка вже була сформованою, їй присвоєно кадастровий номер, а тому його законний інтерес щодо можливості завершити розпочату процедуру приватизації земельної ділянки у такому випадку не підлягає захисту.

При цьому розроблений ОСОБА_2 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки містив недоліки, а тому саме з цих підстав

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області наказами від 07 жовтня 2019 року № 23-4266/14-19-СГ та від 29 листопада 2019 року № 23-5591/14-19-СГ відмовляло у задоволенні заяв ОСОБА_2 від 24 вересня 2019 року та від 21 листопада 2019 року відповідно про затвердження проєкту землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 у власність.

Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постановах: від 02 червня 2021 року у справі № 700/316/20-ц, провадження № 61-3508св21;

від 17 червня 2021 року у справі № 700/297/20, провадження № 61-3502св21, від 12 липня 2021 року у справі № 700/294/20, провадження № 61-3376св21, від 08 вересня 2021 року у справі № 700/311/20 провадження

№ 61-7747св21, від 15 вересня 2021 року у справі № 700/318/20, провадження №61-6443ск21, від 06 жовтня 2021 року у справі № 700/303/20, провадження №61-8524св21.

Таким чином, зроблені судами висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України) ,

застосовані судами попередніх інстанцій правові позиції є релевантними

до спірних правовідносин, підстави для відступлення від яких відсутні.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надали оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення

є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України).

Посилання заявника на те, що державний реєстратор виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області

Цьопа Б. А. не є належним відповідачем у справі не заслуговують на увагу,

з урахуванням того, що сам державний реєстратор виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області

Цьопа Б. А. не оскаржував ні рішення суду першої інстанції, ні постанову апеляційного суду в частині, що стосується позовних вимог щодо нього, не заперечував свого правового статусу у справі та не уповноважував заявника на оскарження судових рішень у цій частині.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються вищенаведеним

і не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових

рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних помилок.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Іванишин Олександр Олегович, залишити без задоволення.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 січня

2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк