Постанова

від 28.01.2021 по справі 700/482/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/214/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 700/482/20 Категорія: 302000000 Пічкур С. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М., Бондаренка С.І.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванишин Олександра Олеговича на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальності Наше зерно Плюс , Державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Хижинська сільська рада Лисянського району Черкаської області про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із клопотанням від 19 липня 2019 року, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352.

Вказане клопотання, яке було підписане представником за довіреністю ОСОБА_3 , зареєстровано в ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 02.08.2019р. за вх.№К-5745/0/94-19.

За результатами розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видав наказ №23-3052/14-19-СГ від 16.08.2019 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Далі позивач через свого представника уклав договір з сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Після розробки, проект землеустрою був погоджений експертом державної експертизи Більською С.І. відповідно до висновку від 08.11.2019 №15050/82-19.

Через Управління надання адміністративних послуг 16 грудня 2019 від позивача подано заяву до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області. До заяви було долучено витяг з Державного земельного кадастру та погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За результатами розгляду заяви ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видав наказ від 02 січня 2020 року №23-65/14-20-СГ, яким відмовив позивачеві у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 у власність з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проект землеустрою та передано у власність іншій особі дану земельну ділянку.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що 20.01.2020 року згідно рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богданом Анатолійовичем, індексний номер: 50709807 від 20.01.2020, земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2), номер запису про право власності: 35090739.

Згідно довідки підставою для реєстрації права власності був Наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення №23-6688/14-19-СГ від 28.12.2019 року.

З цієї ж інформаційної довідки позивач дізнався, що державним реєстратором виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопою Б.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50796391 від 24.01.2020, яким зареєстровано інше речове право: право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс (код ЄДРПОУ: 43184117) (Орендар) на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352, номер запису про інше речове право: 35171925. Підставою для виникнення права оренди зазначено - договір оренди землі б/н від 20.01.2020.

Вважає, що накази ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28.12.2019 року про передачу у власність земельної ділянки та від 02.01.2020 року про відмову позивачеві у затвердженні проекту землеустрою є незаконними, а право власності ОСОБА_1 та договір оренди землі відповідно є недійсними.

Просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-65/ 14-20-СГ від 02.01.2020 Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-6688/14-19-СГ від 28.12.2019 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0352) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, індексний номер: 50709807 від 20.01.2020, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 за ОСОБА_1 та визнати припиненим право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 січня 2020 року, запис за номером 35090739;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс (код ЄДРПОУ 43184117), об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, розташованої на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, індексний номер: 50796391 від 24.01.2020, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 за Товариством з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс (код ЄДРПОУ 43184117) та визнати припиненим право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 січня 2020 року, запис за номером 35171925;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та надання цієї земельної ділянки у власність.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2020 року задоволено частково позов ОСОБА_2 , представника позивача - адвоката Якименко Олександра Володимировича, до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Наше зерно Плюс , Державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Хижинська сільська рада Лисянського району Черкаської області про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-65/14-20-СГ від 02.01.2020 Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-6688/14-19-СГ від 28.12.2019 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0352) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, індексний номер: 50709807 від 20.01.2020, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 за ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс (код ЄДРПОУ 43184117), об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, розташованої на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, індексний номер: 50796391 від 24.01.2020, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 за Товариством з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс (код ЄДРПОУ 43184117).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахуванням досліджених судом письмових доказів та послідовності надання заяв громадянам про надання земельної ділянки та дати прийняття і періодичність прийняття оскаржуваних наказів, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області діяв свідомо не добросовісно, чим порушив права позивача.

За обставин, що склалися, законним і справедливим було б надання спірної земельної ділянки у власність обом громадянам в межах норм, визначених ст. 121 ЗК України, в рівних частинах.

Як наслідок, вимоги позивача про скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки від 02 січня 2020 року №23-65/14-20-СГ, Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення від 28 грудня 2019 року № 23-6688/14-19-СГ, судом задоволено.

Оскільки право власності на земельну ділянку № 7122887600:03:001:0352 зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 на підставі незаконного правовстановлюючого документа, рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, індексний номер: 50709807 від 20.01.2020, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку теж підлягає до скасування. При цьому, з часу внесення запису про скасування державної реєстрації права власності, відповідне право власності вважається припиненим, а тому інші вимоги є передчасними.

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області під час передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 у власність ОСОБА_1 не дотримав вимог, передбачених Конституцією України та Земельним кодексом України, що з урахуванням вимог статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання Договору оренди землі укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс недійсним та скасування державної реєстрації права оренди, адже ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки як Орендодавець площею 2,00 га, не маючи на неї права.

Разом з тим, вимога про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та надання цієї земельної ділянки у власність, судом не задоволена, оскільки суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Іванишин Олександр Олегович, вважаючи рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції протиправно, з порушенням процесуальних норм ЦПК України (ч. 4 ст. 19, ч.ч. 1-3 ст. 274, ст. 276, ч.ч. 1, 2 ст. 277) розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового судового рішення.

Вказує, що надання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки одночасно ОСОБА_1 та позивачу не суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому дані фізичні особи набули рівні права на розроблення відповідних проектів землеустрою та подальше отримання у власність спірної земельної ділянки.

Зазначає, що ОСОБА_1 першим пройшов всі передбачені нормами земельного законодавства України етапи процедури безоплатної приватизації земельної ділянки: отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, замовив розроблення такого проекту у сертифікованого виконавця робіт із землеустрою, отримав погодження розробленого на його замовлення проекту землеустрою у визначеному законом порядку та звернувся із заявою про затвердження погодженого проекту землеустрою, у зв`язку з чим першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття ГУ Держгеокадастру у Черкаській області у встановлений нормами законодавства двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (тобто, не пізніше 08.10.2019 року) рішення про затвердження проекту землеустрою та надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Так, відповідач 24.09.2019 року звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про затвердження розробленого на його замовлення та погодженого в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області. Однак ГУ Держгеокадастру у Черкаській області було видано наказ № 23-4266/14-19-СГ від 07.10.2019 року Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки .

21.11.2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження того ж самого розробленого на його замовлення та погодженого в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення йому у власність спірної земельної ділянки, проте 29.11.2019 року ГУ Держгеокадастру у Черкаській області було повторно прийнято рішення у формі наказу №23-5591/14-19-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки .

Лише за результатами розгляду третьої заяви відповідача від 20.12.2019 року, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 28.12.2019 року було прийнято оскаржуваний наказ №23-6688/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення .

Вказує, що за дійсних обставин, які склалися між учасниками спірних правовідносин, вищезазначені оскаржувані рішення ГУ Держгеокадастру у Черкаській області щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності за своєю суттю повністю відповідають принципам справедливості, розумності, добросовісності та не порушують жодних законних прав чи інтересів позивача, так як спірну земельну ділянку було надано у власність особі, яка першою пройшла відповідну процедуру та першою отримала законне сподівання на отримання її у свою власність.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області підтримуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує на те, що за результатами розгляду заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , Головним управлінням згідно пункту 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, прийняті відповідні рішення з урахуванням вимог ст.ст. 15-1, 20, 118, 121, 122, 186 ЗК України, а саме: Наказ від 28.12.2019 №23-6688/14-19-СГ і Наказ від 02.01.2020 №23-65/14-20-СГ.

Вищезазначені накази Головного управління були прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є правомірними, законними та скасуванню не підлягають.

Крім того, вказує, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у даній справі, оскільки вони не є тотожними та врегульовані різними нормами матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу поданого представником ОСОБА_2 - адвокатом Якименком О.В. вказано, що реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи погодження проекту в порядку ст. 186-1 ЗК України, а саме в момент звернення до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передати земельну ділянку у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі. Як наслідок, посилання у апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 замовив, розробив та погодив проект землеустрою раніше ніж позивач, не має значимості для вирішення цього спору, оскільки ці дії вчинені на проміжних стадіях та не дають особи переваги під час розгляду заяви про затвердження проекту.

Щодо посилання на те, що апелянт першим звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із проханням затвердити проект землеустрою та надати йому земельну ділянку у власність, що підтверджується заявами від 24.09.2019 року та 21.11.2019 року, то обставинами справи встановлено, що за результатами розгляду зазначених вище заяв ГУ Держгеокадастру у Черкаській області у відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України видав накази, якими двічі відмовив йому у затвердженні проекту. При цьому протиправність та незаконність наказів та дій ГУ Держгеокадастру в Черкаській області може бути підтверджена лише за наявності відповідного судового рішення.

Також зазначає, що у своєму рішенні суд першої інстанції, цитуючи висновки Великої палати Верховного Суду викладені у постанові від 29.09.2020 року у справі №688/2908/16-ц, наголошує на тому, що одним із проявів недобросовісної поведінки органу державної влади, який є розпорядником земель державної власності, є надання необґрунтованої переваги особі, яка пізніше ніж інші звернулася до нього із заявою щодо цієї ділянки.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги доходить наступних висновків.

Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

27 січня 2021 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Іванишин О.О. про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що в цей же день 28.01.2021 року о 14 год. 30 хв. він бере участь у справі №522/18332/20 в якості представника ТОВ Бізнес центр Уолл Стріт в Приморському районному суді м. Одеси, яке було призначено значно раніше за судове засідання в цій справі.

Перевіривши зазначені підстави для відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в разі неявки у судове засідання учасника справи щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Алментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність в судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Представник ОСОБА_1 , посилаючись у клопотанні на те, що він перебуватиме у судовому засіданні в іншому місті, яке призначено раніше, ніж у даній справі, жодних доказів на підтвердження заявленого клопотання до суду апеляційної інстанції не надав.

З метою дотримання строків розгляду справи, судова колегія приходить до висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 16 серпня 2019 року № 23-3052/14-19-СГ, наданою позивачу ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту орієнтовного розміру 2,000 га.

Згідно договору від 01 жовтня 2019 року № 589 ФОП ОСОБА_4 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 55,3800, зокрема позивачу ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Через управління надання адміністративних послуг, 16 грудня 2019 року, ОСОБА_2 в особі свого представника подав заяву до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження вказаного проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року №23-65/14-20-СГ, відмовлено позивачеві у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 у власність з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проект землеустрою та передано у власність іншій особі дану земельну ділянку.

В той же час, наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 16 серпня 2019 року № 23-3015/14-19-СГ надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту орієнтовного розміру 2,000 га.

Тобто, в один день ГУ Держгеокадастру у Черкаській області надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, як позивачу так і відповідачу ОСОБА_1 .

Як видно із даних наказів ОСОБА_2 звернувся із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту 02.08.2019 року за Вх.К-5745/0/94-19 (т.1 а.с.60), водночас відповідач ОСОБА_1 звернувся із такою заявою 13.08.2019 року за Вх. К-6020/0/94-19 (т. 1 а.с. 59).

За даними реєстраційних номерів вказаних наказів, в один день ГУ Держегокадастру у Черкаській області спочатку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 (№ 23-3015/14-19-СГ), а потім ОСОБА_2 (№ 23-3052/14-19-СГ.

16 грудня 2019 року ОСОБА_2 подав заяву про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, (вхідний № Держгеокадастру К-9932/0/92-19 від 19.12.2019), а 17 грудня 2019 року, таку ж заяву на одну й ту ж земельну ділянку, через представника подав ОСОБА_1 (вхідний № Держгеокадастру К-10039/0/94-19 від 20.12.2019).

Знаючи про наявність двох заяв про затвердження проектів землеустрою на одну й ту ж земельну ділянку, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, 28 грудня 2019 року видає наказ № 23-6688/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2.0000 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0352) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Іншим наказом, від 02 січня 2020 року № 23-65/14-20-СГ, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області відмовляє ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту а частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом в частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом б частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118 та 186-1 ЗК України .

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього Кодексу . У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу . Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України , відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову в надані такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з положеннями частин четвертої, п`ятої, шостої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно змісту статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У частині першій статті 50 Закону України Про землеустрій визначено, що проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс 20) зазначено, що: у дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проєкті землеустрою. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України Про землеустрій ). Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України ). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

… Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України ), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

У даній справі на час звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 перебувала у державній власності (землі резервного фонду) та вже була сформована, їй було присвоєно кадастровий номер, що підтверджується Довідкою із державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 16.01.2018 року (т. 1. а.с. 111).

Вказане також підтверджується даними із проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення наданими як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 , оскільки в них міститься висновок, що земельні ділянки вже сформовані в НКС (Національній кадастровій системі).

Тому слід дійти висновку, що у порядку статті 50 Закону України Про землеустрій , проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок замовлялися для розроблення вказаними особами у зв`язку із зміною цільового призначення даної земельної ділянки із земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01) на ведення особистого селянського господарства (код 01.03).

З огляду на зазначене, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу в частині того, що ним було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки 27.08.2019 року, натомість ОСОБА_2 лише 01.10.2019 року, правового значення у даній справі не мають, оскільки земельну ділянку сформовано та присвоєно кадастровий номер, тобто визначено її як об`єкт цивільних прав, не за розробленим за його замовленням проектом землеустрою.

У вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс 20) вказано, що розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції.

Слід звернути увагу на черговість подачі заяв до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області. 16.12.2019 року подано заяву ОСОБА_2 , на яку ним отримано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02.01.2020 року про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки та 17.12.2019 року - ОСОБА_1 , якому наказом від 28.12.2019 року затверджено документацію із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення.

Отже, незважаючи на те, що заява ОСОБА_2 передувала подачі заяви ОСОБА_1 йому було відмовлено у затвердженні документації із землеустрою з підстав її затвердження ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про незаконність наказів ГУ Держгеокадастру у Черкаській області №23-65/14-20-СГ від 02.01.2020 року та №23-6688/14-19-СГ від 28.12.2019 року із зазначених вище підстав.

Щодо посилання скаржника на те, що він першим звернувся до ГУ Держгеокадастру в Черкаській області із проханням затвердити проект землеустрою та надати йому земельну ділянку у власність, що підтверджується заявами від 24.09.2019 року та 21.11.2019 року, то колегія суддів враховує наступне.

Як видно зі матеріалів справи, за результатами розгляду зазначених вище заяв ГУ Держгеокадастру у Черкаській області у відповідності до статті 118 ЗК України видав накази, якими двічі відмовив у затвердженні проекту.

Відповідно до частин 10, 11 статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Зазначені накази ГУ Держгеокадастру в Черкаській області про відмову у затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_1 ним до суду не оскаржені, що свідчить про фактичну згоду останнього з тим, що проект землеустрою не відповідає нормам чинного законодавства.

Отже, відсутність судових рішень про визнання незаконними рішень ГУ Держгеокадастру в Черкаській області щодо надання відмов на заяви ОСОБА_1 від 24.09.2019 року та 21.11.2019 року свідчить про те, що останній з ними погодився та вважав законними, а тому твердження апеляційної скарги, що він набув правомірні очікування на отримання земельної ділянки у власність раніше позивача, є необґрунтованими.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що дана справа, зважаючи на її складність, коло учасників справи, повинна була розглядатися судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження, водночас розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження, то колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 7 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування удового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом у порядку позовного провадження (загального або спрощеного) (пункт 2 частини 2 даної статті). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд за межі України тому з батьків хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справи незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина 4 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, зокрема незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2).

У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи (п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України).

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (частина 2 статті 274 ЦПК України).

Згідно вимог частини 3 ст. 274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи у порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

В ухвалі про відкриття провадження у справі від 06 липня 2020 року, судом визначено розгляд справи провести спрощеного позовного провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи скаржника, зважаючи на норми процесуального законодавства, які регулюють вказане питання, доходить висновку, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ч. 3 ст. 274 ЦПК України, врахувавши всі визначені процесуальним законодавством критерії, та вимоги ч. 4 приведеної статті, яка містить перелік справ, які не можуть бути розглянуті в зазначеному порядку, вимоги ч. 2 наведеної статті, дійшов обґрунтованого висновку про розгляд даної цивільної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванишин Олександра Олеговича - залишити без задоволення.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 січня 2021 року.

Судді: