Ухвала

від 04.11.2020 по справі 700/482/20

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/482/20

Провадження № 2/700/284/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді: Пічкур С.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Сіденко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, в залі суду в смт. Лисянка Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Якименко Олександр Володимирович, до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Наше зерно Плюс , Державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Хижинська сільська рада Лисянського району Черкаської області про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Представник позивача - адвокат Якименко О.В. звернувся до суду з позовом у якому просив:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-65/ 14-20-СГ від 02.01.2020 Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність;

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-6688/14-19-СГ від 28.12.2019 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0352) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області;

3. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, індексний номер: 50709807 від 20.01.2020, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 за ОСОБА_2 та визнати припиненим право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 січня 2020 року, запис за номером 35090739;

4. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс (код ЄДРПОУ 43184117), об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, розташованої на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області;

5. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, індексний номер: 50796391 від 24.01.2020, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 за Товариством з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс (код ЄДРПОУ 43184117) та визнати припиненим право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 січня 2020 року, запис за номером 35171925;

6. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та надання цієї земельної ділянки у власність.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі по тексту - Відповідач-1) із клопотанням від 19 липня 2019 року, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352.

Вказане клопотання, яке було підписане представником за довіреністю ОСОБА_3 , зареєстровано в ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 02.08.2019р. за вх.№К-5745/0/94-19.

За результатами розгляду клопотання Відповідач-1 видав наказ №23-3052/14-19-СГ від 16.08.2019 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Далі Позивач через свого представника уклав договір з сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Після розробки, проект землеустрою був погоджений експертом державної експертизи Більською С.І. відповідно до висновку від 08.11.2019 №15050/82-19.

Через Управління надання адміністративних послуг 16 грудня 2019 від Позивача подано заяву до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області. До заяви було долучено витяг з Державного земельного кадастру та погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За результатами розгляду заяви Відповідач-1 видав наказ від 02 січня 2020 року №23-65/14-20-СГ, яким відмовив Позивачеві у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 у власність з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проект землеустрою та передано у власність іншій особі дану земельну ділянку.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Позивачу стало відомо, що 20.01.2020 року згідно рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богданом Анатолійовичем, індексний номер: 50709807 від 20.01.2020, земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 (далі - Відповідач-2), номер запису про право власності: 35090739.

Згідно довідки підставою для реєстрації права власності був Наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення №23-6688/14-19-СГ від 28.12.2019 року.

З цієї ж інформаційної довідки Позивач дізнався, що державним реєстратором виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопою Б.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50796391 від 24.01.2020, яким зареєстровано інше речове право: право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс (код ЄДРПОУ: 43184117) (Орендар) на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352, номер запису про інше речове право: 35171925. Підставою для виникнення права оренди зазначено - договір оренди землі б/н від 20.01.2020.

Вважає, що накази Відповідача-1 від 28.12.2019 року про передачу у власність земельної ділянки та від 02.01.2020 року про відмову Позивачеві у затвердженні проекту землеустрою є незаконними, а право власності Відповідача-2 та договір оренди землі відповідно є недійсними.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами абзацу першого частини 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.8 ст.118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 ЗК України).

Отже, Земельним кодексом України визначено порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам, що передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Позивач пройшов всі означені вище етапи та 16.12.2019 року подав до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, як розпорядника землями державної власності сільськогосподарського призначення, заяву про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки.

Вказана заява зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 19 грудня 2019 року за вхідним номером К-9932/0/94-19, що підтверджується відміткою на цій же заяві, яку далі було повернуто Позивачеві.

Згідно з статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Враховуючи те, що Позивач з відповідною заявою звернувся раніше ніж Відповідач-2, а також те, що його дії щодо оформлення земельної ділянки були послідовними, своєчасними, з дотриманням вимог законодавства, Відповідач-1 фактично надав необґрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки іншій особі, що є порушенням конституційного права на рівність перед законом, гарантованого статтею 24 Конституції України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частинами 1, 4 статті 10 ЦПК України прямо передбачено, що суд повинен застосовати принцип верховенства права з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі "Ганс-Адам II проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини" ).

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах: "Меллахер та інші проти Австрії" від 19.12.1998 та "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 35).

Отже, за змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Наголошує на тому, що після звернення до ГУ Держгеокадастру України у Черкаській області із заявою від 19.12.2019р. у Позивача виникли "законні сподівання" щодо оформлення права власності на спірну земельну ділянку, в межах дозволу та проекту землеустрою, оскільки він вчинив юридично значущі дії щодо вирішення питання про отримання у майбутньому права власності на неї: отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки, розробив такий проект та погодив його у визначеному порядку, у зв`язку із чим, він мав легітимні сподівання та правомірні очікування на закінчення процедури отримання у власність земельної ділянки, яка залежить від правомірної поведінки уповноваженого державного органу.

Отже, у даній справі легітимні сподівання Позивача на отримання земельної ділянки передбачено чинними нормами законів України, тобто, вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".

Оскільки Відповідач-1 фактично надав привілеї іншій особі без будь-яких на те законних обґрунтувань, він цим неправомірно позбавив Позивача права власності на майно у вигляді правомірних очікувань .

Вказує, що в діях посадових осіб ГУ Держгеокадастру в Черкаській області містяться ознаки зловживання своїми посадовими правами, оскільки прийняття будь-яких рішень стосовно передачі земельної ділянки у власність іншій особі за заявою, яка була подана пізніше за Позивача, є передчасним та таким, що надає Відповідачеві-2 переваги при отриманні земельної ділянки без наявності законодавчо визначених підстав, що порушує щонайменше вимоги статті 24 Конституції України стосовно Позивача, який подав заяву про передачу земельної ділянки у власність раніше.

Пунктом 5 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Така позиція узгоджується із висновками Верховного суду, викладеними в постанові від 23.01.2018 у справі №918/350/16, згідно яких у розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Рішення суб`єкта владних повноважень про передачу фізичній особі у власність земельної ділянки є незаконним, як наслідок укладений цією особою Договір оренди землі, призводить до порушення прав Позивача, як потенційного власника земельної ділянки, в зв`язку з чим, Позивач відповідно наділений правом на оскарження спірного правочину в судовому порядку.

Під час передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 не дотримано вимог, передбачених Конституцією України та Земельним кодексом України, що з урахуванням приписів ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання Договору оренди землі недійсним.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , яка викладена у новій редакції згідно Закону України №340-ІХ від 05.12.2019, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У зв`язку із незаконністю наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про передачу у власність земельної ділянки та недійсністю договору оренди землі, для відновлення попереднього становища та повернення земельної ділянки до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, належним способом захисту буде також скасування рішень державного реєстратора та визнання припиненими права власності та права оренди землі.

У зв`язку із незаконністю дій Відповідача-1, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав Позивача, вважає за належне саме зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у власність Позивача земельну ділянку.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, направив суду клопотання про підтримання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи без їх участі.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Від представників відповідачів ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідач-1 у відзиві на позов заперечував поти його задоволення повністю зокрема вказуючи, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області діє на підставі Положення Про Головне управління Держгеокадастру Черкаській області , затвердженого наказом Державної служби України питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 (в редакції наказу Держгеокадастру від 20 лютого 2020 року №53).

Відповідно до пункту 4.13 Положення про Головне управління, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, Головне управління наділене повноваженнями розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Черкаської області.

Пунктом 8 Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, визначено ст. 4 ЗК України.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності па землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 81 ЗК України однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є безоплатна їх передача із земель державної і комунальної власності.

Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Водночас згідно із приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

16.08.2019 Головним управлінням видано Наказ № 23-3052/14-19-СГ, яким надано Позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області (за межами населеного пункту).

В подальшому, через Центр надання адміністративних послуг, до Головного управління звернувся Позивач із заявою від 19.12.2019 (вх. № 9932/0/94-19) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хижинської сільської ради (за межами населеного пункту) Лисянського району Черкаської області.

За результатами розгляду поданих документів Головним управлінням Наказом від 02.01.2020 № 23-65/14-20 - СГ відмовлено Позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 55,3800 га, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проект землеустрою та передано у власність іншій особі дану земельну ділянку .

Вищезазначені накази Головного управління були прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є правомірними, законними та скасуванню не підлягають.

Відповідач -3 у відзиві на позов теж просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю та необґрунтованістю, зокрема посилаючись на те, що згідно ст.. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України, земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також: прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Частина 2 ст. 4 ЗК України визначає, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

У частинах 1 та 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих лілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У відповідності до ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно частин 8-10 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Пунктом б ч. 1 ст. 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки було замовлено Відповідачем-2 ще 21.08.2019 року, в той час як Позивач замовив свій проект землеустрою лише 01.10.2019 року, що підтверджується відповідними завданнями на виконання робіт, які є невід`ємною частиною даних проектів.

Розроблений на замовлення Відповідача-2 проект землеустрою отримав передбачене нормами земельного законодавства України позитивне погодження компетентного органу, де відображено у висновку експерта державної експертизи ОСОБА_5 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 29.08.2019 року № 9465/82-19.

При цьому наголошує, що розроблений на замовлення Відповідача-2 проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки отримав позитивне погодження компетентного органу відповідно до норм земельного законодавства ще 29.08.2019 року, а розроблений на замовлення Позивача проект землеустрою отримав таке погодження лише 8.11.2019 року, що підтверджується відповідними висновками про розгляд проектів землеустрою, які є невід`ємною частиною даних проектів.

В подальшому, Відповідач-2 неодноразово звертався до Відповідача-1 із відповідними заявами про затвердження вищезгаданого проекту землеустрою та передачу йому земельної ділянки у власність.

Так, за заявами Відповідача-2, зареєстрованими за вх. № К-7322/0/94-19 від 24.09.2019 року та № К-8720/0/94-19 від 21.11.2019 року, Відповідач-1 своїми наказами №23-4266/14-19-СГ від 07.10.2019 року та № 23-5591/14-19-СГ від 29.11.2019 року відмовляв у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність Відповідача-2.

Натомість, за заявою Відповідача-2, яка була зареєстрована за вх. № К-10039/0/94-19 від 20.12.2019 року, у передбачений нормами земельного законодавства двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відповідачем-1 було прийнято наказ № 23-6688/14-19-СГ від 28.12.2019 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено вищезазначений проект землеустрою здодо відведення земельних ділянок загальною площею 55,3800 га у власність для ведення особистого селянського господарства та надано Відповідачу-2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ - 01.03), розташовану в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

При цьому, звертає увагу, що Відповідач-2 вперше звернувся із заявою про затвердження розробленого на його замовлення та погодженого в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки до Відповідача-1 ще 24.09.2019 року, а Позивач вперше звернувся до Відповідача-1 із такою заявою лише 20.11.2019 року, що підтверджується відповідними наказами Відповідача-1 за № 23-4266/14- 19-СГ від 07.10.2019 року та № 23-5566/14-19-СГ від 29.11.2019 року, якими було відмовлено в затвердженні таких проектів та наданні спірної земельної ділянки у власність через наявність у них певних недоліків.

Таким чином, вищенаведені обставини безумовно підтверджують, що саме Відповідач-2 першим замовив розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки йому у власність, першим отримав погодження проекту компетентним органом відповідно до норм законодавства, першим звернувся до Відповідача-1 із заявою про затвердження проекту землеустрою та надання йому земельної ділянки, а отже саме Відповідач-1, а не Позивач, першим вчинив юридично значущі дії щодо отримання у власність спірної земельної ділянки.

Представник відповідача-2 у відзиві на позов вимоги позивача не визнав повністю та просив відмовити у їх задоволенні зокрема вказуючи, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес А Д проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 3 cт. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічні процесуальні норми містить також ч. 1 cт. 81 ЦПК України.

Проте, Позивачем по даній справі не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами порушення Відповідачами будь-яких його законних прав чи інтересів, не доведено наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів Відповідача-1 та рішень Відповідача-4, визнання недійсним договору оренду землі, визнання припиненими набутих Відповідачем-2 та Відповідачем-3 речових прав на спірну земельну ділянку та зобов`язання Відповідача-1 прийняти рішення про передачу права власності на спірну земельну ділянку Позивачу, а тому в задоволенні позовних вимог Позивача просить відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні до них правовідносини, суд виходить з наступного.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 16 серпня 2019 року № 23-3052/14-19-СГ, наданою позивачу ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту орієнтовного розміру 2,000 га.

Згідно договору від 01 жовтня 2019 року № 589 ФОП ОСОБА_4 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 55,3800, зокрема позивачу ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Через управління надання адміністративних послуг, 16 грудня 2019 року, ОСОБА_1 через свого представника подав заяву до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження вказаного проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року №23-65/14-20-СГ, відмовлено Позивачеві у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 у власність з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проект землеустрою та передано у власність іншій особі дану земельну ділянку.

В той же час, наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 16 серпня 2019 року № 23-3015/14-19-СГ надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту орієнтовного розміру 2,000 га.

Тобто, в один день Відповідач-1 надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність на одну й ту ж земельну ділянку двом різним фізичним особам.

При цьому, за даними реєстраційних номерів вказаних наказів, дійсно в один день спочатку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою ОСОБА_2 (№ 23-3015/14-19-СГ), а потім ОСОБА_1 (№ 23-3052/14-19-СГ) (а.с. 59-60 т. 1).

Отже, Відповідач - 1 достовірно знав, що на вказану ділянку претендують кілька осіб, а тому мав би надати земельну ділянку кожному з них, в межах норм визначених законом.

Проте, відразу після того, як ОСОБА_1 16 грудня 2019 року подав заяву про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, (вхідний № Держгеокадастру К-9932/0/92-19 від 19.12.2019. а.с. 63 т. 1) на наступний день, 17 грудня 2019 року, таку ж заяву на одну й ту ж земельну ділянку, через представника подав ОСОБА_2 (вхідний № Держгеокадастру К-10039/0/94-19 від 20.12.2019. а.с. 61 т. 1).

Знаючи про наявність двох заяв про затвердження проектів землеустрою на одну й ту ж земельну ділянку, Відповідач-1, 28 грудня 2019 року видає наказ № 23-6688/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2.0000 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0352) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Іншим наказом, від 02 січня 2020 року № 23-65/14-20-СГ, Відповідач-1 відмовляє ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Згідно з ч. 2, п. в ч. 3, ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ст. 118 Земельного кодексу України, який передбачає: подачу заяви до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування; надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

За змістом зазначених норм права, прийняття відповідним органом державної влади рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність особі, є завершальним етапом безоплатного одержання земельної ділянки у власність та підтверджує реалізацію права особи на одержання земельної ділянки із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації по виду використання.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц зокрема вказує, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), не розкриття необхідної контрагенту інформації тощо.

При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пунктів б , ґ статті 5 ЗК України земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає зазначеним принципам.

Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим.

Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції.

За викладених обставин, з урахуванням досліджених судом письмових доказів та послідовності надання заяв громадянами про надання земельної ділянки та дати прийняття і періодичність прийняття оскаржуваних наказів, Відповідач - 1 діяв свідомо не добросовісно, чим порушив права позивача.

За обставин, що склалися, законним і справедливим було б надання спірної земельної ділянки у власність обом громадянам в межах норм, визначеним ст. 121 ЗК України в рівних частинах.

Як наслідок, вимоги позивача про скасування наказів Відповідача -1 Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки від 02 січня 2020 року №23-65/14-20СГ, Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення від 28 грудня 2019 року № 23-6688/14-19-СГ підлягають до задоволення.

Оскільки право власності на земельну ділянку № 7122887600:03:001:0352 зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі незаконного правовстановлюючого документа, рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, індексний номер: 50709807 від 20.01.2020, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку теж підлягає до скасування. При цьому, з часу внесення запису про скасування державної реєстрації права власності, відповідне право власності вважається припиненим, а тому інші вимоги є передчасними.

Відповідач -1 під час передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 у власність ОСОБА_2 не дотримав вимог, передбачених Конституцією України та Земельним кодексом України, що з урахуванням вимог статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання Договору оренди землі укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс недійсним та скасування державної реєстрації права оренди, адже ОСОБА_2 уклав договір оренди земельної ділянки як Орендодавець площею 2,00 га не маючи на неї права.

Разом з тим, вимога про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та надання цієї земельної ділянки у власність, не може бути задоволена, оскільки суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань судочинства.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були надані ними і які досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 5 , 12 , 13 , 81 , 142 , 211 , 258 , 259 , 263-265 , 268 , 273 ЦПК України , суд,

вирішив:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Якименко Олександр Володимирович, до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Наше зерно Плюс , Державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Хижинська сільська рада Лисянського району Черкаської області про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-65/14-20-СГ від 02.01.2020 Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-6688/14-19-СГ від 28.12.2019 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0352) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, індексний номер: 50709807 від 20.01.2020, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 за ОСОБА_2 .

Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс (код ЄДРПОУ 43184117), об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0352, розташованої на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Аналолійовича, індексний номер: 50796391 від 24.01.2020, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0352 за Товариством з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс (код ЄДРПОУ 43184117).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12 листопада 2020 року.

Суддя С. Д. Пічкур