Рішення

від 18.08.2006 по справі 20/157пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/157пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

18.08.06 р.                                                                               Справа № 20/157пн                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.                                                                                                

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Василь і К”, м.Шахтарськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лілія”, м.Шахтарськ

про визнання права власності та визначення частки

за участю представників

від позивача:     Курдибаха І.В. - директор

від відповідача: Прокопенко М.Ф. – директор, Давидов В.М. - дов.

СУТЬ СПОРУ:

            До господарського суду Донецької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Василь і К”, м.Шахтарськ, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лілія”, м.Шахтарськ, про визнання права власності та визначення частки.

             23 травня 2006 року позивач уточнив позовні вимоги та наполягав на визнанні будівлі, під магазини, розташованої за адресою: м.Шахтарськ, вул.Леніна, 24-а, визначеної під літерою „В”, належною на праві спільної  часткової власності ТОВ „Василь і К” спільно з ТОВ „Лілія”,  а також на встановленні частки позивача в будівлі під  магазини, розташованої за вищевказаною адресою, та що знаходиться в спільній частковій власності сторін, у  вигляді приміщення, визначеного на викопіюванні  поверхового плану за № 9, площею 42,1 кв.м.

            В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір від 20.11.97 р., акт державної комісії, викопіювання  поверхового плану, свідоцтво про право власності, рішення  виконкому, проектну документацію, звіт, протокол № 3 від 10.10.97 р. , платіжне доручення № 6 від 06.04.99 р., лист відповідача від 17.12.99 р. № 36, проект договору № 16 від 17.12.99 р., заяву на ім'я міського голови, акт  від 13.01.98 р., лист на ім'я начальника інспекції Держпожежнагляду м.Шахтарська, довідку в.о. головного архітектора м.Шахтарська, розпорядження Шахтарського  міського голови від 18.03.98 р.  № 82 р., заяву на ім”я  голови Шахтарського міськвиконкому, рішення Шахтарського міськрайсуду від 13.04.06р., рішення  апеляційного суду Донецької області від 04.07.06 р., письмові пояснення  громадянина Курдибахи В.М., а також на приписи ст.ст. 115, 331, 355, 357, 392 Цивільного кодексу України, ст. 140 Господарського кодексу України, ст.ст. 26, 48 Закону України „Про власність”.

            Позивач клопотав про об'єднання даної справи із справою № 6/339 господарського суду Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Василь і К”, м.Шахтарськ, про виділ частки з майна, що знаходиться в спільній частковій власності. Зазначене клопотання судом залишено без задоволення.

           Відповідач проти позову заперечив, однак письмового відзиву по суті позовних вимог суду не надав, долучив до матеріалів справи копії процесуальних документів по справі № 22-5590-2006р., а також копії свідоцтва, листів, актів, висновку, плану, рішень, заяви, дозволу, договорів, кошторису, архітектурно-технічного паспорту, схеми, завдання, постанови господарського суду  Донецької області від 12.01.05 р. по справі № 43/415 згідно із Реєстром  № 55 від 07.06.06 р.

         Ухвалою суду від 09.06.06 р. провадження у справі було зупинено.

         Ухвалою суду від 09.08.06р. провадження у справі поновлено.

         У судовому засіданні оголошувалися перерви з 07.06.06 р. до 09.06.06 р. та з 14.08.06 р. до 18.08.06 р.

         Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

          20 листопада 1997 року відповідачем (Землекористувач) та позивачем (Забудовник) укладено договір про часткову участь в будівництві будівлі під магазини  (далі – Договір), згідно із яким сторони домовились приймати участь в будівництві будівлі під  магазини  в частковому відношенні ( п.1.1.Договору).

         Відповідно до п.1.2. Договору, відповідач надає позивачеві  викопіювання частини генерального плану будівництва комплексу ринку (замовником розробки проекту є відповідач) та виділяє позивачеві земельну ділянку  під забудову.

         Згідно із п.1.3. Договору, Забудовник сплачує за проектну документацію та її погодження  500,00 грн.

         Відповідно до п.1.4. Договору, частка Забудовника в будівництві будівлі під магазини складається з  розміру плати за викопіювання проектної документації та витрат на будівництво відповідно до  кошторису.      

         Пунктом 1.5. Договору передбачено, що будівництво приміщення під магазин Забудовник здійснює самостійно.

         Згідно із п.2.1. Договору, Землекористувач зобов'язаний своєчасно передати Забудовнику належним чином оформлене викопіювання проектних документів, надати копію державного акту про право володіння (користування) землею, виділити земельну ділянку  відповідно до проектної документації.

         Пунктом 2.2. та 3.1. Договору передбачено, що Забудовник зобов'язаний в 3-денний строк після підписання договору сплатити за викопіювання проектної документації, будівельні роботи здійснювати відповідно до діючих норм та правил, після закінчення будівництва приміщення зареєструвати його в Бюро технічної інвентаризації.

         Платіжним дорученням № 6 від 06.04.99 р. позивач перерахував відповідачеві 500,00 грн. за проектну документацію.

         Будівництво спірного приміщення здійснювалося засновником ТОВ „Василь і К” громадянином Курдибахою В.М. за власний рахунок та власними матеріалами за дорученням засновників товариства, яке оформлено протоколом № 3 від 10.10.97 р.

         Зазначеним протоколом засновнику ТОВ „Василь і К” Курдибаха В.М. також було доручено після закінчення будівництва надати звіт про використання матеріалів та передати їх на баланс підприємства.

         В матеріалах справи наявний звіт про використані матеріали від 10.01.98 р. на суму 5800,00 грн.

         15 вересня 2004 року згідно із актом прийому-передачі майна засновник ТОВ „Василь і К” Курдибаха В.М. передав  до статутного фонду товариства у його власність будівельні матеріали на суму 6850,00 грн.

         У січні 2006 року громадянин Курдибаха В.М. звернувся до Шахтарського міськрайоного суду Донецької області із позовом про визнання права власності на використані при будівництві спірного приміщення будівельні матеріали, передані в наступному до статутного фонду ТОВ „Василь і К”.

         Рішенням зазначеного суду від 12.04.06 р. про справі 22-5590-2006р. позов було задоволено.

         Рішенням апеляційного суду Донецької області від 04.07.06 р. рішення Шахтарського міськрайсуду від 12.04.06 р. скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

         При цьому, рішення від 12.04.06 р. містить висновок апеляційного суду Донецької області про те, що будівельні матеріали, про які йдеться в позові, тобто ті, які були використані громадянином Курдибахою В.М. при будівництві спірного об'єкту, є власністю товариства з обмеженою відповідальністю „Василь і К”.

        У зв'язку з тим, що Договором не передбачено наслідків його виконання сторонами, тобто не визначено, яким чином між сторонами має розподілятися результат спільної діяльності, посилаючись на те, що договірні зобов'язання позивачем виконані, останній звернувся до суду із  вимогами про визнання за ним права власності на збудовану під магазини будівлю, розташовану  у м. Шахтарську по вул. Леніна, 24-а, що зазначена на викопіюванні поверхового плану під літерою „В”,  в складі спільної часткової власності, та про встановлення частки позивача в цій власності у вигляді  приміщення, зазначеного на викопіюванні поверхового плану під № 9, площею 42,1 кв.м., в будівлі  під магазини, розташованій за вищевказаною адресою.

       Відповідач проти позову заперечив, але письмового відзиву по суті позовних вимог не надав, долучив до матеріалах справи документи згідно із Реєстром № 55 від 07.06.06 р. , а також копії процесуальних документів по справі № 22-5590-2006 р.

       Згідно із ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

       Відповідно до ст. 4-3 зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

       Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

       Згідно із ст. 36 Господарського процесуального Кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

       Відповідно до ст. 34 зазначеного кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

        Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.                                                                                       

        Приймаючи до уваги, що сторонами строк дії Договору не обмежено будь-яким періодом часу, враховуючи, що правовідносини сторін щодо спільної діяльності за Договором виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України та продовжують існувати після набрання ним чинності, до цивільних відносин сторін, що витікають з цього Договору, слід застосовувати норми Цивільного кодексу України в силу приписів Прикінцевих  та перехідних положень зазначеного кодексу.

       Аналіз викладених у Договорі прав та обов'язків сторін, положення про предмет  договору надають суду підстави для висновку про те, що за своїм змістом Договір, що укладений сторонами, є договором про спільну діяльність, а саме – договором простого  товариства.

       Згідно із ст. 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються  спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

       Статтею 1132 зазначеного кодексу передбачено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

       Згідно із ст. 1133 Цивільного кодексу України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

       Відповідно до ст. 1134 Цивільного кодексу України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.               

       Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду.

       Згідно із ст. 3 Закону України „Про власність”, суб”єктами права власності є народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

       Відповідно до ст. 4 зазначеного закону, власник на свій  розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, всім власникам забезпечуються рівні  умови здійснення своїх прав.

       Згідно із ст. 48 Закону України „Про власність”, Україна законодавчо  забезпечує  громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.

       Захист права власності здійснюється  судом або третейським судом.

        Згідно із ст. 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

        Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної  власності.

        Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

        Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

       Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України,  власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

       Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

       Відповідно до ст. 357  зазначеного кодексу, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

       Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.        

       Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на  новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

       Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до  експлуатації.

       До завершення будівництва (створення майна) особа  вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва (створення  майна).

       Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, зокрема - Договір, протокол № 3 від 10.10.97 р., платіжне доручення № 6 від 06.04.99 р. тощо, на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачеві  обумовлену Договором грошову суму та доручив засновнику товариства гр-ну Курдибаха В.М. здійснити будівництво спірного приміщення власними силами та  зі своїх матеріалів.

       Відповідачем даний факт не спростовано, доказів того, що зазначене будівництво здійснювалося громадянином  Курдибахою В.М. самочинно, неправомірно  відповідач як землекористувач  за Договором суду не надав.        

       В наступному право власності на вищезазначені матеріали набув позивач, що підтверджується звітом від  10.01.98 р., актом прийому-передачі майна засновниками  від 15.09.04 р., висновками, викладеними у рішенні  апеляційного суду Донецької області від 04.07.06 р. по справі № 22-5590-2006 р.

        Факт внесення гр-ном Курдибахою В.М. до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю „Василь і К” зазначених будівельних матеріалів підтверджується  й пунктом 4.5 Статуту цього товариства.   

        У письмових поясненнях засновник гр-н Курдибаха В.М. також підтвердив вищевикладене.          

        Наявні в матеріалах справи документи, зокрема - заява на ім'я Шахтарського міського голови із резолюцією від 15.01.98 р. “Для рішення”, заява на ім'я  голови Шахтарського міськвиконкому із резолюцією від 26.11.98 р. “Для рішення”, заява на ім'я начальника інспекції Держпожежнагляду м.Шахтарська із відміткою про розгляд, довідка в.о. головного архітектора м.Шахтарська, акт Шахтарської міської санітарно-епідеміологічної станції від 13.01.98 р., розпорядження Шахтарського міського голови від 18.03.98 р. № 82р, свідчать про те, що позивачем вживалися необхідні заходи із забезпечення у встановленому порядку будівництва та функціонування спірного об'єкту.

       Рішенням виконавчого комітету Шахтарської міської  ради від 18.02.04 р. № 94 затверджено акт державної технічної комісії від 27.12.03 р. про прийняття в експлуатацію об”єкту - будівель першої черги будівництва громадського торгівельного центру за адресою: м.Шахтарськ, вул.Леніна, 24-а, до складу якого увійшов і спірний  об”єкт.

       Зазначене рішення, вищевказаний акт та наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.02.04 р. свідчать  про закінчення робіт з будівництва торгівельного центру  у м.Шахтарську по вул.Леніна, 24-а.

      Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

       Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

       Суду не надано  доказів того, що на час розгляду справи сторонами у встановленому порядку розірвано Договір, або його визнано недійсним, неукладеним тощо.

       Таким чином, виходячи зі змісту Договору, приписів ст.ст. 331, 355, 356, 1130, 1132-1134 Цивільного кодексу України,  позивач поряд з відповідачем є суб”єктом права спільної часткової власності на будівлю під магазини, розташовану у м.Шахтарську по вул.Леніна, 24-а, зазначену у викопіюванні поверхового плану від літерою „В”.

       Оскільки матеріалами справи підтверджено факт внесення позивачем свого вкладу в будівництво будівлі під магазини на виконання умов п.1.4 Договору та приймаючи до уваги приписи ч. 2 ст. 357 Цивільного кодексу України стосовно порядку визначення розміру часток у праві спільної часткової власності у разі, якщо цей розмір не встановлено за домовленістю сторін, суд дійшов висновку про те, що  частка позивача у спільній частковій власності сторін складається з приміщення, зазначеного на викопіюванні  поверхового плану під № 9, площею 42,1 кв.м., в будівлі під магазини, розташованій за вищевказаною адресою.

       Відповідач письмового відзиву на позов не надав, долучені відповідачем до матеріалів справи документи та пояснення представників відповідача обставин, викладених позивачем у позові та його доводів в обґрунтування позовних вимог не спростовують, підстав для відмови у задоволенні  позову не містять.

       За даних обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

       Клопотання позивача про об'єднання  справи № 20/157пн із справою № 6/339 господарського суду Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Василь і К”, м.Шахтарськ, про виділ частки з майна, що знаходиться в спільній частковій власності судом залишено без задоволення у зв'язку з необґрунтованістю.

       Судові витрати покладаються на відповідача.

       На підставі вищевикладеного,  керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.115, 328, 331, 355, 356, 357, 392, 1130, 1132, 1133, 1134 Цивільного кодексу України, ст.ст. 140, 193 Господарського кодексу України, ст. 2, 3, 4, 26, 48 Закону України „Про власність”, суд

                                                В И Р І Ш И В :

Позов – задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Василь і К” (86200, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Капустіна, 46-а; ЄДРПОУ 22003542) право спільної часткової власності на будівлю під магазини, розташовану за адресою: м.Шахтарськ, вул.Леніна, 24-а, визначену під літерою „В”, спільно з Товариством з обмеженою відповідальністю „Лілія” (86211, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Леніна, 24-а, ЄДРПОУ  24312997).

Визначити частку Товариства з обмеженою відповідальністю „Василь і К”    (86200, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Капустіна, 46-а; ЄДРПОУ 22003542) в праві спільної часткової власності на будівлю під магазини, розташовану за адресою: м.Шахтарськ, вул. Леніна, 24-а, зазначену під літерою „В”, у вигляді приміщення, зазначеного на викопіюванні поверхового плану під № 9, площею 42,1 кв.м.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лілія”  (86211, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Леніна, 24-а; р/р 26002301665020 у АК ПІБ м.Шахтарську, МФО 334613; ЄДРПОУ 24312997)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Василь і К” (86200, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Капустіна, 46-а; р/р № 26007301257 у ВОБ № 6687 м.Шахтарську ,МФО 394352; ЄДРПОУ 22003542) 85,00 грн.  держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому законом порядку.

         Вступну та резолютивну частини рішення оголошено  18.08.06 р.

         Повний текст рішення підписано   23.08.06 р.

         Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

         Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів або в касаційному порядку через місцевий чи апеляційний господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Донець О.Є.                               

Надруковано 3 прим.: 1 – позивачу; 1 – відповідачу; 1 – у справу