Рішення

від 10.11.2021 по справі 640/9984/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року м. Київ № 640/9984/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Деснянський районний ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції, про визнання протиправними та скасування податкових вимог, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просить суд визнати протиправним нарахування в період з 01.01.2017 по 24.04.2020 позивачу єдиного внеску та визнати протиправними та скасувати вимогу прийняту ГУ ДФС у м. Києві від 06 грудня 2018 № Ф-245702-17 про сплату боргу платника єдиного внеску станом на 30 листопада 2018р. на суму 15819,54 грн.; вимогу прийняту ГУ ДФС у м. Києві від 15 травня 2019 № Ф-245702-17 про сплату боргу платника єдиного внеску станом на 30 квітня 2019 на суму 21030,90 грн.; вимогу прийняту ГУ ДПС у м. Києві від 15 травня 2019 № Ф-245702-17 про сплату боргу платника єдиного внеску станом на 18 грудня 2019 на суму 21030,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані вимоги про сплату (боргу) недоїмки були прийняті контролюючим органом безпідставно та з порушенням процедури, адже позивач підприємницьку діяльність не здійснювала, доходу від неї не отримувала та не була зареєстрована у встановленому законом порядку, а також, за цей період за неї сплачував даний внесок роботодавець.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2020 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом, відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Деснянський районний ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції.

12.08.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав на те, що відповідно до інформаційних баз даних, позивач з 27.03.2001 по 24.04.2020 перебував на податковому обліку за основним місцем обліку в ДПІ у Деснянському районі ГУ ДПС у м. Києві, як ФОП на загальній системі оподаткування, а тому, в інтегрованій картці платника податків за кодом платежу 71040000, обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за 2017-2019 роки. За вказаний період сплата єдиного внеску з боку позивача відсутня, а тому, обліковується в картці недоїмка на суму 29293,44 грн.

25.08.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому позивач не погоджується з доводами податкового органу, викладеними у відзиві на позовну заяву, адже вони жодним чином не спростовують наведених у позовній заяві обставин та доводів щодо відсутності у позивача підстав для сплати боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також щодо порушення процедури при нарахуванні єдиного внеску та виставленні оскаржуваних вимог.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається із матеріалів даної справи, ОСОБА_1 на початку квітня 2020 р. дізналась про надходження на її попередню адресу місця проживання ( АДРЕСА_1 ) від Деснянського районного ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції документів про відкриття 03.02.2020 виконавчого провадження № 61128510.

Підставою для відкриття зазначеного виконавчого провадження, як зазначено у супровідному листі та постанові про відкриття ВП є подана ГУ ДПС у м. Києві вимога № Ф-245702-17У від 15.05.2019.

На виконання укладеного договору про надання правничої допомоги, з метою встановлення підстав прийняття ГУ ДПС у м. Києві вимоги № Ф-245702-17У від 15.05.2019р., до контролюючого органу було направлено адвокатський запит.

У адвокатському запиті запитувались наступні документи та інформація, а саме: розрахунок наявної у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як приватного підприємця, заборгованості перед бюджетом з зазначенням періоду за який нараховано такі зобов`язання, а також сум коштів таких нарахувань в кожному періоді (місяць, квартал, рік); надати інформацію та підтверджуючі документи про направлення на адресу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повідомлень про наявність у неї, як приватного підприємця, заборгованості зі сплати податків, зборів та обов`язкових платежів (копії таких повідомлень з зазначенням номеру рекомендованого відправлення та наданням документів, що підтверджують відправлення таких документів на таку адресу, а якщо таке поштове відправлення було повернуто податковому органу - копію конверту з відміткою відділення поштового зв`язку про причини такого повернення); надати копії податкових повідомлень-рішень, що були прийняті і направлені на адресу ОСОБА_1 протягом 2016-2020 років (копії таких повідомлень-рішень з зазначенням номеру рекомендованого відправлення та наданням документів, що підтверджують відправлення таких документів на її адресу, а якщо таке поштове відправлення було повернуто податковому органу - копію конверту з відміткою відділення поштового зв`язку про причини такого повернення); надати копію податкової вимоги №Ф-245702-17 У від 15.05.2019р. та докази її направлення на адресу ОСОБА_1 (з зазначенням номеру рекомендованого відправлення та наданням документів, що підтверджують відправлення його на її адресу, а якщо таке поштове відправлення було повернуто податковому органу - копію конверту з відміткою відділення поштового зв`язку про причини такого повернення); надати інформацію щодо застосування до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) протягом 2016-2020 років інших заходів передбачених ПКУ з метою забезпечення сплати податкових зобов`язань (опис майна у податкову заставу та ін.), і у випадку застосування таких заходів надати копії документів про їх застосування та докази їх направлення на адресу платника; надати інформацію про стан заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як приватного підприємця, станом на 09 квітня 2020р., або станом на день розгляду зазначеного листа, з зазначенням виду податку, збору та обов`язкового платежу та періоду за який така заборгованість була нарахована.

30 квітня 2020р. від ГУ ДПС у м. Києві за вих. №1220/АДВ/26-15-33-07-10 від 21 квітня 2020р. надійшла відповідь на адвокатський запит з копіями витребуваних документів.

Із відповіді ГУ ДПС у м. Києві вбачається наступне: Згідно інформаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві, ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з 27.03.2001 перебуває на податковому обліку за основним місцем обліку в ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДПС у м. Києві, як ФОП на загальній системі оподаткування, у зв`язку з чим, на момент надання відповіді в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб- підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за 2017 рік та щоквартальні нарахування за І квартал 2018 року - IV квартал 2019 року у розмірі мінімального страхового внеску згідно обраної системи оподаткування, а саме: за 2017 рік в сумі 8448,00 грн; за І квартал 2018 в сумі 245 7,18 грн; за II квартал 2018 в сумі 2457,18 грн; за III квартал 2018 в сумі 2457,18 грн; за IV квартал 2018 в сумі 2457,18 грн;

за І квартал 2019 в сумі 2754,18 грн; за II квартал 2019 в сумі 2754,18 грн; за III квартал 2019 в сумі 2754,18 грн; за IV квартал 2019 в сумі 2754,18 гривень.

За вищезазначений період було сплачено єдиний внесок в сумі 0,00 грн., в зв`язку з чим, недоїмка станом на 15.04.2020 в сумі 29293,44 грн. є правомірною.

Таким чином, в автоматичному режимі було сформовано та направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.19р. № Ф-245702-17.

Так, із додатків доданих до листа-відповіді на адвокатський запит від ГУ ДПС у м. Києві за вих. № 1220/АДВ/26-15-33-07-10 від 21 квітня 2020р., слідує, що ГУ ДФС у м. Києві протягом 2017-2020 р.р. було прийняті (винесені) наступні вимоги:

вимога прийнята ГУ ДФС у м. Києві від 06 грудня 2018р. № Ф-245702-17 зі сплати боргу платника єдиного внеску станом на 30 листопада 2018р. на суму 15819,54 грн., яке було направлено платнику на адресу АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення (рекомендований лист 0411626415393), та повернуте ГУ ДФС у м. Києві відділенням поштового зв`язку за закінченням встановленого строку зберігання;

вимога прийнята ГУ ДФС у м. Києві від 15 травня 2019р. №Ф-245702-17 зі сплати боргу платника єдиного внеску станом на ЗО квітня 2019р. на суму 21 030,90 грн., яке було направлено платнику на адресу АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення 0411627842490, та повернуте ГУ ДФС у м. Києві відділенням поштового зв`язку за закінченням встановленого строку зберігання.

вимога прийнята ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу від 15 травня 2019р. №Ф-245702-17 У зі сплати боргу платника єдиного внеску станом на 18 грудня 2019р. на суму 21030,90 грн., яке платнику не направлялось, а було направлено до Деснянського районного ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції, та стало підставою для відкриття 03.02.2020р. виконавчого провадження № 61128510

Тобто, за весь період 2017-2020 р.р., контролюючим органом відносно ОСОБА_1 прийнято три вимоги про сплату боргу з єдиного внеску: від 06 грудня 2018р. №Ф-245702-17;

від 15 травня 2019р. №Ф-245702-17; від 15 травня 2019р. №Ф-245702-17У.

Загальна заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 29293,44 грн.

Позивач наголошує, що оскаржувані вимоги винесені безпідставно, з огляну на що, вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Наведене зумовило звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Так, порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі по тексту також - Закон № 2464-VІ).

Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій ) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 та пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Абзацом першим пункту 1 та пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI, визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення особою підприємницької діяльності в якості фізичної особи-підприємця, яку особа фактично не здійснює (не отримує доходу від її провадження), Законом № 2464-VI не врегульовано.

Тож, з наведеного слідує те, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску.

Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб, шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, суд звертає увагу на те, що інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС (ДПС) і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який контролюючим органом нараховувався єдиний внесок та прийнято оскаржувані рішення, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що зареєстрована як приватний підприємець (ФОП), але фактично не провадить підприємницьку діяльність та не отримує дохід від неї.

Відповідно до вимог пунктів 6, 7 статті 13 Закону №2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону №2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції № 449, визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій .

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Перебування позивача, як найманого працівника, в період з 01.01.2017р. по 24.04.2020р. у трудових відносинах з ТОВ Євролаб (код ЄДРПОУ 33103356) та сплатою (відрахуванням) останнім єдиного внеску за отриману позивачкою в зазначений період заробітної плати, підтверджується наступними документами: копією довідки виданою ТОВ Євролаб за вих. №ЗЕВ00000010 від 27.04.2020р.; копією трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 ; наказом від 01.11.2007р. №179-К (копія); наказом від 03.11.2008р. №152-К (копія)№ наказом від 01.10.2009р. №107-К (копія); наказом від 17.08.2010р. №111-К (копія)

Водночас, також спірним у даній справі є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ, і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 01 січня 2017 року за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.

При цьому, що у позовній заяві позивач вказала на те, що діяльності, визначеної в положеннях ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , не здійснювала, та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація щодо реєстрації або припинення ним здійснення будь-якої діяльності.

Згідно правових висновків, викладених в постанові від 01.07.2020 у справі № 260/81/19, Велика Палата Верховного Суду вважає, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Водночас, зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак, отримання доходу від такої діяльності.

Велика Палата Верховного Суду також підкреслює, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

При цьому, застосовними в цій справі є висновки ЄСПЛ у справі Серков проти України , оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП, шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

ОСОБА_1 26.03.2001р. була зареєстровано суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, на підставі заяви від 21.03.2001р., однак, починаючи з 2003р. підприємницьку діяльність фактично не здійснювала, звітів до податкових та інших органів після припинення здійснення підприємницької діяльності не подавала, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який почав діяти з 01 липня 2004р. в зв`язку із прийняттям 15.05.2003р. Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , своїх даних протягом всього часу, аж до 24.04.2020р. (дня внесення запису про припинення) не подавала.

Згідно з інформацією розміщеною на сайті Міністерства юстиції України за посиланням: https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця - у разі, коли державна реєстрація фізичної особи-підприємця була проведена до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців : дата запису: 24.04.2020, номер запису: 2066 0170000 057145 .

У цей же день, до цього ж реєстру було внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем, та у відповідній графі розміщено наступну інформацію: дата запису: 24.04.2020; номер запису: 20660060002057145; стан суб`єкта: припинено (копія опису додається).

Фактично, враховуючи те, що ОСОБА_1 починаючи з 2003р. підприємницької діяльності не здійснювала, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців своїх даних, як діючого суб`єкта господарювання з 01.07.2004р. по 24.04.2020р. не вносила, а також враховуючи те, що починаючи з 01.01.2007р. до цього часу вона перебуває як найманий працівник у трудових відносинах з ТОВ Євролаб (код ЄДРПОУ 33103356), нарахування податковим органом єдиного (страхового) внеску за період з 01.01.2017р. по 24.04.2020р. (дати внесення запису про припинення) є неправомірним.

Крім цього, ОСОБА_1 14.02.2013р. була знята з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 та починаючи з 19.02.2013р. та по даний час зареєстрована та фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 (копії 10-16 сторінок паспорту додаються), а тому, і не отримувала від податкового органу жодних вимог про сплату боргу.

Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, позивачці нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік, за 1,2,3,4 квартали 2018 року, та 1,2,3,4 квартали 2019 року. Суми заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДФС у Київській області та, в подальшому, його правонаступником ГУ ДПС у Київській області.

Тож, на переконання суду, у дному випадку, позивач не є страхувальником у розумінні Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та не має обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску, а отже, нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску згідно оскаржуваних позивачем вимог, не відповідає вимогам Закону та є неправомірним. Винесені відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши наявні у справі докази, а також проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, суд дійшов до висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних вимог, як необґрунтованих та безпідставних.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255, 263 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Деснянський районний ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції, про визнання протиправними та скасування податкових вимог - задовольнити частково .

Визнати протиправною та скасувати вимогу прийняту ГУ ДФС у м. Києві від 06 грудня 2018р. № Ф-245702-17 про сплату боргу платника єдиного внеску станом на 30 листопада 2018р. на суму 15819,54 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу прийняту ГУ ДФС у м. Києві від 15 травня 2019р. № Ф-245702-17 про сплату боргу платника єдиного внеску станом на 30 квітня 2019р. на суму 21030,90 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу прийняту ГУ ДПС у м. Києві від 15 травня 2019р. № Ф-245702-17 У про сплату боргу платника єдиного внеску станом на 18 грудня 2019р. на суму 21030,90 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити .

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 );

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19);

Третя особа: Деснянський районний ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (02232, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 64).

Суддя В.І. Келеберда