Постанова

від 29.10.2021 по справі 280/5215/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 280/5215/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі №280/5215/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та вихідної допомоги при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації, в якому просила:

- стягнути з Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 , вихідну допомогу при звільненні відповідно до статті 44 КЗпП України у розмірі середнього місячного заробітку - у розмірі 17433,29 грн.

- стягнути з Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2020 року по 27 липня 2020 року включно у розмірі 74 837,20 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року позов задоволено. Стягнуто з Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 , вихідну допомогу при звільненні відповідно до статті 44 КЗпП України у розмірі середнього місячного заробітку - у розмірі 17433,29 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2020 року по 27 лютого 2020 року включно у розмірі 74 837,20 грн., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 922,72 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позов в повному обсязі.

Дана справа розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено письмовими доказами наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 наказом Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації від 30 січня 2020 року №36-к, відповідно до статті 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації , пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1-1 частини першої статті 87, статті 89 Закону України Про державну службу , пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, розпорядження голови обласної державної адміністрації від 28 листопада 2019 року Про зміну штатної чисельності структурних підрозділів обласної державної адміністрації (зі змінами), 31 січня 2020 року звільнено ОСОБА_1 з займаної посади у зв`язку з ліквідацією державного органу - Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації.

У пункті 2 наказу визначено згідно статті 83 КЗпП України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані щорічні основну та додаткову оплачувані відпустки, а саме: щорічну основну відпустку за період з 01 червня 2019 року по 31 січня 2020 року.

Відповідно до довідки Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації від 03 липня 2020 року №121 про середній заробіток ОСОБА_1 у листопаді 2019 року нарахована заробітна у розмірі 14876,82 грн., кількість робочих днів згідно графіка роботи склала 21 день, фактично відпрацьованих - 21 день; у грудні 2019 року нарахована зарплатня - 19989,76 грн., кількість робочих днів - 21, фактично відпрацьованих - 21.

Позивач, вважаючи, що при звільнення з посади їй не виплачена вихідна допомога при звільненні відповідно до статті 44 КЗпП України у розмірі середнього місячного заробітку - у розмірі 17433,29 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2020 року по 27 липня 2020 року включно у розмірі 74 837,20 грн., звернулась до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 10 грудня 2015 року Про державну службу №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно з частинами 2, 3 статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Таким чином, приписи Закону № 889-VIII передбачають можливість поширення на службові відносини трудового законодавства.

Відповідно до статті 87, 87-1 Закону № 889-VIII підстави для припинення державної служби визначені у статті 83 Закону №889-VIII, відповідно до пункту 4 частини першої якої державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.

Згідно пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є ліквідація державного органу.

Відповідно до частини 4 статті 87 Закону 889-VIII (у редакції, чинній на час винесення наказу про звільнення позивача, а саме 30.01.2020 року) передбачено, що у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації №36-к від 30 січня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу оцінки впливу на довкілля та моніторингу управління дозвільної діяльності, оцінки впливу па довкілля та моніторингу Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації у зв`язку з ліквідацією державного органу - Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу та пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною 4 статті 40 КЗпП України, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Приписами статті 44 КЗпП України визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Таким чином, пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України, на підставі якого позивача звільнено із займаної посади, гарантує працівнику право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 Кодексу законів про працю України, тоді як частина четверта статті 40 цього ж Кодексу не встановлює особливостей застосування положень статті 44 КЗпП України до звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 даного Кодексу.

Колегія суддів враховуючи вищевикладене зазначає, що оскільки приймаючи наказ №36-к від 30 січня 2020 року про звільнення позивача з посади, державний орган самостійно визначився та застосував пункт 1 статті 40 КЗпП України, звільнення на підставі якого гарантує працівнику право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 КЗпП України, тому є безпідставними доводи відповідача стосовно відсутності правової підстави для виплати гарантованих наведеною нормою виплат.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачка мала законні сподівання на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 КЗпП України.

Розмір середнього місячного заробітку позивача підтверджується довідкою Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації від 03 липня 2020 року № 121 та складає 17433,29 грн. (а.с.19).

Крім того, колегія суддів вважає правильним розрахунок середнього заробітку за весь час затримки, здійснений судом першої інстанції з урахуванням довідки про середній заробіток № 121 від 03.07.2020 року, положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року.

Крім того, колегія суддів враховує, що апеляційна скарга не містить доводів стосовно невідповідності розрахованої суми вимогам Постанови Кабінета Міністрів України №100 від 0802.1995 року.

Водночас, колегія суддів критично розцінює доводи апеляційної скарги стосовно того, що Департамент захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації не є правонаступником Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, з огляду на наступне.

Так, відповідно до відомостей з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинено Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації відповідно до відомостей з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата запису 01 вересня 2020 року, номер запису 1001031110011034378.

18 вересня 2020 року Розпорядженням Голови Запорізької обласної державної адміністрації № 402 визначено, утворити з 01 жовтня 2020 року Департамент захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації як юридичну особу публічного права.

Вказаним розпорядженням визначено, що Департаментом захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації здійснюються функції зокрема, щодо:

- забезпечення реалізації на території області державної політики у сферах охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, поверхневі та підземні води, атмосферне повітря, ліси, тваринний і рослинний світ, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної безпеки, заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі;

- здійснення регулювання у сферах охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, формування, збереження та використання екологічної мережі.

Вказані функції аналогічні функціям ліквідованого Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації та функціям які були передані відповідачу відповідно до розпорядження Голови Запорізької обласної державної адміністрації № 588 від 28 листопада 2019 року Про зміну штатної чисельності структурних підрозділів обласної державної адміністрації .

Необхідно зауважити, що особливим видом правонаступництва державних органів є публічне правонаступництво, за якими права та обов`язки одного суб`єкта права переходять до іншого у випадках та у порядку встановлених законом та підзаконними актами. Відповідно на правонаступника (як органу, наділеного законодавством переданою повною або частковою адміністративною компетенцією) покладається обов`язок відновити права особи, які було порушено його попередником.

Така позиція узгоджена з правовою позицією Верховного суду викладеної у постанові від 11 жовтня 2019 року (справа №812/1408/16).

Внаслідок чого, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року здійснено заміну відповідача по справі - Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації його правонаступником - Департаментом захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації (проспект Соборний. 164. м.Запоріжжя, 69107, ЄДРПОУ 43847544), яка не оскаржена відповідачем у встановленому КАС України порядку.

Також колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта стосовно того, що сума витрат на правничу допомогу є не співмірною із проведеною роботою, з огляду на те, що приписами статті 139 КАС України врегульовано питання розподілу судових витрат.

Так, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір в сумі 840, 80 грн. (а.с. 1).

Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, в сумі 3000,00 грн., з яких: аналіз законодавства з питань звільнення з державної служби та положень Кодексу законів про працю України (4 години, 1200,00 грн.); підготовка позовної заяви (6 годин, 1800,00 грн.).

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано:

- копію Договору про надання правової допомоги №12/20 від 13 липня 2020 року із додатками;

- копію Акту прийняття-передачі наданих послуг від 15 липня 2020 року;

- копію Квитанції АТ КБ ПриватБанк №0.0.1768176647.1 від 15 липня 2020 року на суму 3000,00 грн.

Отже, враховуючи надані докази, колегія суддів вважає понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу співмірними з складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

За таких обставин, з огляду на правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін.

Оскільки справа є справою незначної складності відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі №280/5215/20 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко