Постанова

від 09.11.2021 по справі 810/4474/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/4474/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Шевченко Е.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року, суддя Щавінський В.Р., у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Броварське шляхово-будівельне управління №50" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И Л А:

Приватне акціонерне товариство "Броварське шляхово-будівельне управління № 50" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0043721401 від 30.11.2017, №0043711401 від 30.11.2017 та №0043681401 від 30.11.2017, прийняті на підставі акту перевірки №855/10-36-14-01/05408668 від 06.11.2017.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки не є обґрунтуваними, зокрема, в частині нереальності господарських операцій із придбання бітуму марки БНД 60/90 у ТОВ "Маркет-Премьєр", оскільки господарські операції з ТОВ "Маркет-Премьєр" були реальними, підтверджені належним чином оформленими первинними документами, спричиними реальні зміни в структурі активів.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року замінено відповідача Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника - відокремлений підрозділ Головного управління ДПС у Київській області.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 30.11.2017 №0043721401. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 30.11.2017 №0043711401. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 30.11.2017 №0043681401.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, Приватне акціонерне товариство "Броварське шляхово-будівельне управління № 50" зареєстроване як юридична особа від 15.02.1994 (дата запису: 01.03.2005, номер запису: 13551200000000516), за адресою: 07403, Київська область, м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, 2-А

Видами господарської діяльності за кодом КВЕД є: 42.11 будівництво доріг та автострад (основний); 23.63 виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 23.99 виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у.; 43.11. Знесення; 43.12. Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 71.12 Діяльність у сфері інженірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

На підставі наказу від 13.10.2016 №1892 працівниками Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Броварське шляхово-будівельне управління № 50" з питань правильності нарахування повнот и і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість і податку на прибуток підприємства при проведенні фінансового - господарських операцій з Комунальною корпорацією "КИЇВАВТОДОР" (код ЄДРПОУ 3359026), а також фінансово-господарських операцій з підприємствами , які здійснюють постачання товарів, робіт та послуг по вказаних господжарських операціях за період з 01.01.2015 по 10.04.2017 роки.

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт від 06.11.2017 №855/10-36-14-01/05408668 висновками якого встановлено порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, абзацу 8 ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" п.5 П(С)БО №15 "Дохід", п.5 П(С)БО №11 "Зобов`язання", п.7 П(С)БО №3 "Звіт про фінансові результати", в результаті чого заниженоподаток на прибуток на загальну суму 6 715 370 грн, а саме по періодам:за 9 місяців 2016 року на 2 00 105 грн, за рік 2016 на 6 715 370 грн;

- п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 6 357 397 грн та завищення від`ємного значення у розмірі 1 104 125 грн.

На підставі матеріалів зазначеної перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення:

- податкове повідомлення рішення форми "Р" від 30.11.2017 №0043721401, яким платнику визначене зобов`язання із податку на додану вартість в сумі 9 536 095,05 грн в т.ч. за основним платежем - 6 357 397,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 3 178 698,05 грн;

- податкове повідомлення рішення форми "Р" від 30.11.2017 №0043681401, яким платнику визначене зобов`язання із податку на прибуток в сумі 10 073 055,00 грн. в т.ч. за основним платежем - 6 715 370,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 3 357 685,00 грн;

- податкове повідомлення рішення форми "В4" від 30.11.2017 №001220511, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1 104 125 грн.

Правовою підставою для визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість стало встановлення контролюючим органом в ході перевірки факту нереальності госопдарських операцій позивача з ТОВ "Маркет-Премьєр".

Вказані обставини, на думку контролюючого органу, підтверджуються наступними обставинами:

- відсутністю документів щодо фактичного транспортування продукції від ТОВ "Маркет-Премьєр" до позивача;

- позивач (відповідно до даних інформаційних систем ДФС) самостійно ввозив з території Російської Федерації бітум марки 60/90 від виробників - ТОВ "Газпромнефть-Логистика" та ТОВ "Нефтегазова компания "Славнефть";

- надані до перевірки залізничні накладні підтверджуються власний імпорт бітуму позивачем;

- відсутністю імпортних операцій (згідно із даними інформаційних систем ДФС) щодо ввезення на митну територію України бітуму марки 60/90 ТОВ "Маркет-Премьєр" та його постачальниками, зокрема, ТОВ "Інтербіт Індастрі" та ТОВ "Інгус Ойл";

- неможливістю виконання ТОВ "Маркет-Премьєр" спірних договорів з урахуванням відсутності у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу п. 198.6 ст. 198 ПК).

За змістом п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За визначенням абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Отже, з вищезазначеної норм закону слідує, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у формі виникнення права платника податку на формування фінансового результату до оподаткування та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Як убачається із матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством "Броварське шляхово-будівельне управління № 50" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркет-Прем`єр" укладений Договір купівлі-продажу 2016- 2018 р.р. № 11 від 01.07.2016 на купівлю бітуму нафтового дорожнього в`язкого марки БНД 60/90, БНД 90/130, мазут, пічне паливо для виробничих потреб Позивача.

Відповідно до п. 4.1. Договору, ТОВ "Маркет-Прем`єр" за період вересень-грудень 2016 року виписав видаткові накладні на загальну суму 44 769 134,90 грн:

- видаткова накладна №1 від 05.09.2016, податкова накладна №1 від 05.09.2016, акт приймання-передачі товару від 05.09.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 497,396 т., рахунок №1 від 05.09.2016, залізнична накладна №20182744 з відомістю вагонів, паспорт якості № 2405, залізнична накладна №22017370 з відомістю вагонів, паспорт якості № 2403, залізнична накладна № 22026569 з відомістю вагонів, паспорт якості № 2432, лист ТОВ "Інтербіт Індастрі" від 02.09.2016 № 01/137;

- видаткова накладна №4 від 07.09.2016, податкова накладна №4 від 07.09.2016, акт приймання-передачі товару від 07.09.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 119,832 т., рахунок №4 від 07.09.2016, залізнична накладна №22031334, паспорт якості №2439;

- видаткова накладна №5 від 07.09.2016, податкова накладна №5 від 07.09.2016, акт приймання-передачі товару від 07.09.2016 на отримання залишку кубового (палива котельного) в кількості 20,80 т., рахунок №5 від 07.09.2016, товарно-транспортна накладна №5 від 07.09.2016;

- видаткова накладна №6 від 08.09.2016, податкова накладна №7 від 08.09.2016, акт приймання-передачі товару від 08.09.2016 на отримання залишку кубового (палива котельного) в кількості 20,140 т., рахунок №6 від 08.09.2016, товарно-транспортна накладна №6 від 08.09.2016;

- видаткова накладна №8 від 12.09.2016, податкова накладна №9 від 12.09.2016, акт приймання-передачі товару від 12.09.2016 на масла (налив) в кількості 4,250 т., рахунок №8 від 12.09.2016, товарно-транспортна накладна №8 від 12.09.2016;

- видаткова накладна №10 від 20.09.2016, податкова накладна №13 від 20.09.2016, акт приймання-передачі товару від 20.09.2016 на отримання залишку кубового (палива котельного) в кількості 24,30 т., рахунок №10 від 20.09.2016, товарно-транспортна накладна №10 від 20.09.2016;.

- видаткова накладна №11 від 21.09.2016, податкова накладна №14 від 21.09.2016, акт приймання-передачі товару від 21.09.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 24,500 т., рахунок №11 від 21.09.2016, товарно-транспортна накладна №11 від 21.09.2016;

- видаткова накладна №13 від 16.09.2016, податкова накладна №11 від 16.09.2016, податкова накладна №6 від 07.09.2016, акт приймання-передачі товару від 16.09.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 128,052 т., рахунок №13 від 16.09.2016, залізнична накладна № 22073797 з відомістю вагонів, паспорт якості № 2575;

- видаткова накладна №14 від 17.09.2016, податкова накладна №12 від 17.09.2016, акт приймання-передачі товару від 17.09.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 187,874 т., рахунок №14 від 17.09.2016, залізничні накладна №22080273 з відомістю вагонів, паспорт якості №2598, залізнична накладна 22081673, паспорт якості №2602;

- видаткова накладна №15 від 22.09.2016, податкова накладна №16 від 22.09.2016, акт приймання-передачі товару від 22.09.2016 на отримання залишку кубового (паливо котельне) в кількості 24,56 т., рахунок №15 від 22.09.2016, товарно-транспортна накладна №18 від 22.09.2016;

- видаткова накладна №19 від 27.09.2016, податкова накладна №21 від 27.09.2016, акт приймання-передачі товару від 27.09.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 24,52 т., рахунок №19 від 27.09.2016, товарно-транспортна накладна №19 від 27.09.2016;

- видаткова накладна №20 від 27.09.2016, податкова накладна №21 від 27.09.2016, акт приймання-передачі товару від 27.09.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 23,00 т., рахунок №20 від 27.09.2016, товарно-транспортна накладна №20 від 27.09.2016, (податкова накладна №21 від 27.09.2016 сформована під дві видаткові накладні №19 та №20 від 27.09.2016) ;

- видаткова накладна №21 від 29.09.2016, податкова накладна №22 від 29.09.2016, рахунок №21 від 22.09.2016, акт приймання-передачі товару від 29.09.2016 на отримання залишку кубового (паливо котельне) в кількості 22,23 т., товарно-транспортна накладна №21 від 29.09.2016;

- видаткова накладна №22 від 30.09.2016, податкова накладна №23 від 30.09.2016, акт приймання-передачі товару від 30.09.2016 на отримання залишку кубового (паливо котельне) в кількості 24,80 т., рахунок №22 від 30.09.2016, товарно-транспортна накладна №22 від 30.09.2016;

- видаткова накладна №24 від 30.09.2016, податкова накладна №24 від 30.09.2016, акт приймання-передачі товару від 30.09.2016 на отримання залишку кубового (паливо котельне) в кількості 28,15 т., рахунок №24 від 30.09.2016, товарно-транспортна накладна №24 від 30.09.2016;

- видаткова накладна №30 від 03.10.2016, податкова накладна №25 від 03.10.2016, акт приймання-передачі товару від 03.10.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 61,32 т., рахунок №30 від 03.10.2016, залізничні накладна з ідентифікацією відправки №44400679;

- видаткова накладна №31 від 06.10.2016, податкова накладна №27 від 06.10.2016, акт приймання-передачі товару від 06.10.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 57,94 т., рахунок №31 від 06.10.2016, залізнична накладна № 22183454;

- видаткова накладна №23 від 08.10.2016, податкова накладна №28 від 08.10.2016, акт приймання-передачі товару від 08.10.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 380,050 т., рахунок №23 від 05.10.2016, залізнична накладна з ідентифікацією відправки № 44421899 з відомістю вагонів;

- видаткова накладна №32 від 11.10.2016, податкова накладна №30 від 11.10.2017, акт приймання-передачі товару від 11.10.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 259,250 т., рахунок №32 від 11.10.2016, залізнична накладна з ідентифікацією відправки №44487775 з відомістю вагонів;

- видаткова накладна №33 від 10.10.2016, податкова накладна №29 від 10.10.2017, акт приймання-передачі товару від 10.10.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90, рахунок № 33 від 10.10.2016, залізнична накладна №22169521, залізнична накладна №22169467;

- видаткова накладна №34 від 17.10.2016, податкова накладна №38 від 17.10.2017, акт приймання-передачі товару від 10.10.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 126,210 т., рахунок №34 від 17.10.2016, залізнична накладна №22214949, залізнична накладна №22215043;

- видаткова накладна №36 від 12.10.2016, податкова накладна №33 від 12.10.2016, акт приймання-передачі товару від 12.10.2016 на отримання залишку кубового (паливо котельне) в кількості 2,24 т., рахунок №36 від 12.10.2016, товарно-транспортна накладна №36 від 12.10.2016;

- видаткова накладна №41 від 19.10.2016, податкова накладна №39 від 19.10.2016, акт приймання-передачі товару від 19.10.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 246,456 т., рахунок №41 від 19.10.2016, залізничні накладна №22227261 з відомістю вагонів, паспорт якості №2981, залізнична накладна 22229948 з відомістю вагонів, паспорт якості №2984;

- видаткова накладна №44 від 26.10.2016, податкова накладна №46 від 26.10.2016, акт приймання-передачі товару від 26.10.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 176,22 т., рахунок №44 від 26.10.2016, залізничні накладна №22271548, залізнична накладна 22271555, паспорт якості №1528, залізнична накладна №22266379, паспорт якості №1521;

- видаткова накладна №46 від 26.10.2016, податкова накладна №47 від 26.10.2016, акт приймання-передачі товару від 26.10.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 118,64 т., рахунок №46 від 26.10.2016, залізничні накладна №22275579, залізнична накладна 22275572, паспорт якості №1532;

- видаткова накладна №49 від 03.11.2016, податкова накладна №50 від 03.11.2016, акт приймання-передачі товару від 03.11.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 243,281 т., рахунок №49 від 03.11.2016, залізничні накладна №22308906 із відомістю вагонів, паспорт якості №3195, залізнична накладна 22312623, паспорт якості №3203, залізнична накладна №22304973 із відомістю вагонів, паспорт якості №3188;

- видаткова накладна №51 від 16.11.2016, податкова накладна №52 від 16.11.2016, акт приймання-передачі товару від 16.11.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 118,12 т., рахунок №51 від 16.11.2016, залізничні накладна №22370958, залізнична накладна №22370962, паспорт якості №1632;

-видаткова накладна №54 від 18.11.2016, податкова накладна №54 від 18.11.2016, акт приймання-передачі товару від 18.11.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 111,98 т., рахунок №54 від 18.11.2016, залізничні накладна №22375904, залізнична накладна №22375908, паспорт якості №1635;

- видаткова накладна №55 від 19.11.2016, податкова накладна №55 від 19.11.2016, акт приймання-передачі товару від 19.11.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 59,04 т., рахунок №55 від 19.11.2016, залізничні накладна №22391331, паспорт якості №1651;

- видаткова накладна №58 від 23.11.2016, податкова накладна №58 від 23.11.2016, акт приймання-передачі товару від 23.11.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 115,020 т., рахунок №58 від 23.11.2016, залізничні накладна №22401684, залізничні накладна №22401690 , паспорт якості №1658;

- видаткова накладна №59 від 28.11.2016, податкова накладна №60 від 28.11.2016, акт приймання-передачі товару від 28.11.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 185,136 т., рахунок №59 від 28.11.2016, залізничні накладна №22413638, паспорт якості №3340, залізничні накладна №22396369, залізнична накладна № 22396370, паспорт якості №3325;

- видаткова накладна №60 від 30.11.2016, податкова накладна №61 від 30.11.2016, акт приймання-передачі товару від 30.11.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 125,745 т., рахунок №60 від 30.11.2016, залізничні накладна №22430369, залізнична накладна №22430339;

- видаткова накладна №61 від 01.12.2016, податкова накладна №62 від 01.12.2016, акт приймання-передачі товару від 01.12.2016 на отримання бітуму дорожнього 60/90 в кількості 364,878 т., рахунок №61 від 01.12.2016, залізничні накладна №22419760, залізнична накладна №22425163 із відомістю вагонів, залізнична накладна №22429829 із відомістю вагонів.

Товар був отриманий по залізниці безпосередньо матеріально відповідальним працівником підприємства Позивача, начальником виробничої ділянки №1-е (асфальтобетонний завод Позивача в м. Бровари) - Реусом О.О., що підтверджується договіром про матеріальну відповідальність від 25.12.2014 та наказ по підприємству №25-к від 18.05.2015.

Крім того, відповідно до частини 4 Договору № 11 купівлі - продажу на 2016-2018 роки від 01.09.2016, за період з 05.09.2016 по 28.12.2016 ПАТ "Броварське шляхово-будівельне управління № 50" сплатило за поставлений товар 31 114 693,45 грн з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями:

- №2554 від 05.09.2016 - 3 809 000,00 грн;

- №2634 від 07.09.2016 - 3 600 000,00 грн;

- №2721 від 12.09.2016 - 229 840,00 грн;

- №2792 від 15.09.2016 - 439 794,00 грн;

- №2722 від 12.09.2016 - 222 547,00 грн;

- №2897 від 22.09.2016 - 299 757,50 грн;

- №2896 від 22.09.2016 - 268 515,00 грн;

- №2939 від 23.09.2016 - 300 000,00 грн;

- №2937 від 23.09.2016 - 371 380,00 грн;

- №3089 від 03.10.2016 - 300 002,20 грн;

- №3088 від 03.10.2016 - 271 405,00 грн;

- №3086 від 03.10.2016 - 254 200,00 грн;

- №3087 від 03.10.2016 - 227 857,50 грн;

- №3101 від 04.10.2016 - 19 840,00 грн;

- №3102 від 04.10.2016 - 17 784,00 грн;

- №3159 від 06.10.2016 - 311 057,50 грн;

- №3230 від.11.10.2016 - 2 734 459,75 грн;

- №3255 від 12.10.2016 - 4 300 000,00 грн;

- №3431 від 25.10.2016 - 1 850 000,00 грн;

- №3432 від 25.10.2016 - 970 000,00 грн;

- №3430 від 25.10.2016 - 100 000,00 грн;

- №3495 від 27.10.2016 - 130 000,00 грн;

- №3494 від 27.10.2016 - 24 752,00 грн;

- №3620 від 04.11.2016 - 294 536,00 грн;

- №3733 від 11.11.2016 - 1 790 000,00 грн;

- №3825 від 17.11.2016 - 870 000,00 грн;

- №3889 від 22.11.2016 - 810 500,00 грн.;

- №3890 від 22.11.2016 - 430 000,00 грн;

- №4022 від 02.12.2016 - 1 440 000,00 грн;

- №4021 від 02.12.2016 - 850 000,00 грн;

- №4035 від 05.12.2016 - 910 000,00 грн;

- №4168 від 14.12.2016 - 2 640 500,00 грн;

- №4329 від 28.12.2016 - 116 958,00 грн.

Якість товару підтверджена паспортами якості.

Щодо посилання контролюючого органу на відсутність ТОВ "Маркет-Прем`єр" в залізничних накладних колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом транспорту України 21.11.2000 №644 встановлена єдина та обов`язкова форма залізничної накладної.

За п. 1.2. наведених вище Правил, залізнична накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення, Технічні характеристики паперу, призначеного для оформлення накладної, повинні забезпечувати придатність для роздруківки на принтері, а також якісне проставлення відміток залізниці на всьому шляху перевезення.

Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов`язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.

Накладна в електронному вигляді (далі - електронна накладна) складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних, повинні відповідати вимогам законодавства.

Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Таким чином, як вірно зауважив суд першої інстанції, зазначення ТОВ "Маркет-Прем`єр" в залізничній накладній не передбачено чинним законодавством.

Окрім того, контролюючим органом не досліджувався дійсний рух активів між виробником бітуму на шляху до позивача. Зокрема, не аналізувалися існування договірних відносин щодо придбання ТОВ "Маркет-Прем`єр" бітуму, а висновки акту перевірки в цій частині ґрунтуєтсья виключно на припущеннях.

Щодо правильності заповнення первинної документації, в розрізі посилання на Інструкцію № 281/171/578/155 та зауваження податкового органу щодо відсутності актів прийняття ПММ матеріально-відповідальною особою, журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП та актів за формою 5-НП слід зазначити наступне:

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція № 281/171/578/155).

Згідно з розділом 1 вищевказаної інструкції її вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - Підприємства).

Наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. № 457 затверджений Національний класифікатор України "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010" (далі-КВЕД 2010).

У розділі 4 КВЕД 2010 дані наступні визначення: економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції;

Виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності.

Термін "виробництво" призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництда вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному виражені.

Водночас, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами господарської діяльності позивача за кодом КВЕД є: 42.11 будівництво доріг та автострад (основний); 23.63 виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 23.99 виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у.; 43.11. Знесення; 43.12. Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 71.12 Діяльність у сфері інженірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ПрАТ "Броварське ШБУ № 50" є кінцевим споживачем бітуму дорожнього, і як наслідок не здійснює економічну діяльність із закупівлі, транспортування, зберігання і реалізації нафти і нафтопродуктів. Позивач не здійснює надання послуг третім особам щодо закупівлі, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів, а тому вимоги Інструкції № 281/171/578/155 щодо складання документів фіксуючих зберігання бітуму дорожнього за формами, встановленими вказаною Інструкцією, не поширюється на позивача як кінцевого споживача.

Щодо поставок бітуму нафтового дорожнього в`язкого БНД 60/90 від ТОВ "Маркет- Прем`єр" колегія суддів зазначає, що Головне управління ДФС у Київській області, не ставлячи під сумнів реальність поставки товару, дійшов хибного висновку, що бітум нафтовий дорожній в`язкий БНД 60/90 є нафтопродуктом і його поставка повинна відповідати вимогам Інструкції № 281/171/578/155.

Необхідно зазначити, що матеріали "Бітуми нафтові дорожні в`язкі" ДСТУ Б В.2.7.-81-98 (затверджений наказом Держбуду України від 03.12.1998 №279 та ДСТУ 4044-2001, затверджений наказом Держстандарту України від 27.07.2001 №369) віднесені до будівельних матеріалів.

Наведене підтверджує і Стандарт організації України СОУ 45.2-00018112-069:2011 "Будівельні матеріали "Бітуми нафтові дорожні в`язкі дистиляційні" Технічні умови".

Як наслідок, бухгалтерський облік будівельних матеріалів, у тому числі бітум дорожній БНД 60/90, ведеться на загальних підставах відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" без використання безпідставно вказаної контролюючим органом Інструкції № 281/171/578/155.

Щодо твердження ГУ ДФС у Київській області щодо власного імпорту бітуму дорожнього ПрАТ "Броварське ШБУ № 50", то за п. 20 ст. 4 Митного кодексу України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Згідно з п. 21 ст. 4 Митного кодексу України митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.

Пунктом 187.8. ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У відповідності до пункту 201.12. ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що контролюючим органом не досліджувалися митні декларації, на підставі яких відбувалося ввезення на митну територію України бітуму від виробників - ТОВ "Газпромнефть-Логистика" та ТОВ "Нефтегазова компания "Славнефть".

Таким чином, висновок про те, що саме позивач здійснював імпорт є припущенням та не підтверджується належними доказами.

Щодо посилання відповідача на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі № 821/1308/17, то колегія суддів не приймає його до уваги, оскільки предметом розгляду у вказаній справі було питання правомірності формування саме ТОВ "Маркет-Прем`єр" даних податкового обліку.

Окрім того, як правильно зазначено судом першої інстнції, питання вчинення господарських операцій між ТОВ "Маркет-Прем`єр" та позивачем у справі № 821/1308/17 розглядалося з урахуванням наявних у справі доказів.

Разом з тим, ч. 7. ст. 78 КАС України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Також, є безпідставними посилання податкового органу на наявність кримінальних проваджень, у яких фігурантами є посадові особи контрагентів позивача, оскільки факт наявності кримінального провадження, без ухвалення судового рішення, яким би було встановлено певні обставини, не може свідчити про фіктивну діяльність підприємства. Більш того, за відсутності доказів щодо непричетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та дослідження їх судом, не є достатнім лише посилання відповідача на наявність розслідування та/або відкритого кримінального провадження, оскільки вказане не містить у собі встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме за господарськими відносинами з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої палати Верховного Суду, від 23.06.2021 у справі №160/3364/19.

Отже, невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 у справі №809/2918/13-а.

Посилання скаржника на відсутність у контрагентів позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань за укладеними ним договорам.

Доводи відповідача про неможливість реального виконання контрагентом позивача -ТОВ "Маркет-Премьєр" договірних зобов`язань через відсутність у останнього необхідних умов для ведення господарської діяльності не беруться судом до уваги, з огляду на те, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його постачальниками.

Такий висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі №818/1504/17, від 17.12.2018 року у справі №810/1753/17, від 30.06.2020 у справі № 440/426/19, від 21.10.2020 року у справі № 620/846/19.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел.

Отже, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, акта перевірки, довідки зустрічної звірки або акта про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.

Таким чином, висновок відповідача щодо нібито порушення позивачем п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України та п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України є помилковими, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до принципу презумпції правомірності рішень платника, встановленого в п. 4.1.4 та 56.21 ПК України, виходячи з загальної презумпції невинуватості особи, яка закріплена в ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 62 Конституції України, відповідач зобов`язаний довести наявність порушення, якщо вважає, що таке наявне, належними доказами, а не обґрунтовувати свої висновки припущеннями.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Київській області від 30.11.2017 №0043721401, №0043711401 та №0043681401.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Повний текст виготовлено: 11 листопада 2021 року.