Постанова

від 08.11.2021 по справі 371/1356/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року м. Київ

Унікальний номер справи № 371/1356/17

Апеляційне провадження 22-ц/824/11967/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Махлай Л.Д.,

суддів: Немировської О.В., Ящук Т.І.

при секретарі: Гойденко Д.В.

сторони

позивач Селянське (фермерське) господарства

Мальованого Василя Володимировича

відповідачі Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

Комунальне підприємство

Миронівської районної ради Миронівка - реєстр ,

ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника ОСОБА_3 , на рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року, постановлене під головуванням судді Капшук Л.О., у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства Мальованого Василя Володимировича до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Комунального підприємства Миронівської районної ради Миронівка - реєстр , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про визнання права постійного користування, визнання недійсними наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та запису про проведену державну реєстрацію права власності, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

у жовтні 2017 року голова Селянського фермерського господарства Мальованого Василя Володимировича - Мальований І.А. звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Комунального підприємства Миронівської районної ради Миронівка - реєстр , ОСОБА_1 , в якому просив визнати право постійного користування на земельну ділянку, площею 31 га, яка розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, право на яку посвідчується Державним актом на право постійного користування землею серії КВ від 05.01.1995 за Селянським (фермерським) господарством Мальованого В.В. ;

визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою № 10-21264/15-16-сг від 10.10.2016;

визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність № 10-7693/15-17-сг від 10.05.2017;

скасувати державну реєстрацію (запис про реєстрацію) земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру 3222985900:02:001:0215 в Державному земельному кадастрі та скасувати запис у Поземельній книзі про земельну ділянку із вищенаведеним кадастровим номером;

скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3222985900:02:001:0215 на ім`я ОСОБА_1 ;

витребувати земельну ділянку за кадастровим номером 3222985900:02:001:0215 у ОСОБА_1 та зобов`язати його повернути цю земельну ділянку у постійне користування Селянського (фермерського) господарства Мальованого В.В. ;

зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 , не чинити перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою.

В обґрунтування позову зазначало, що 31.03.1993 було створене та зареєстроване Селянське (фермерське) господарство Мальованого В.В .

Рішенням І сесії 22 скликання Миронівської районної ради від 13.10.1994 № 11 ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства на праві постійного користування виділено земельну ділянку площею 31,0 га, яка розташована в адміністративних межах Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області. Право на постійне користування вказаною земельною ділянкою було посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серії КВ, виданим 05.01.1995 та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 11. Відповідно до державного акту на право постійного користування землею цільове призначення земельної ділянки визначено для ведення селянського (фермерського) господарства.

Рішенням № 10 від 10.01.1995 ОСОБА_4 , відповідно до ст. 10 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (в редакції від 23.07.1999) та Статуту господарства, передав надану йому земельну ділянку площею 31,0 га, до статутного капіталу Селянського (фермерського) господарства Мальованого В.В .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. СФГ Мальованого В.В. з того часу не припинило свого існування, продовжує здійснювати господарську діяльність, є платником усіх передбачених чинним законодавством України податків і зборів, які встановлені державою для фермерського господарства.

СФГ Мальованого В.В. продовжує обробляти земельну ділянку, користується нею безспірно на підставі Державного акту на право постійного користування серія КВ, виданого 05.01.1995. Також СФГ Мальованого В.В. продовжує сплачувати орендну плату за вказану земельну ділянку у складі плати за землю за весь земельний банк СФГ Мальованого В.В .

Земельна ділянка, упродовж усього строку діяльності СФГ Мальованого В.В. , використовувалась за цільовим призначенням, кожного року на ній засівалися сільськогосподарські культури, сплачувалися необхідні податки та збори. Будь-які державні органи, органи місцевого самоврядування чи фізичні особи до СФГ Мальованого В.В. з офіційними запитами щодо користування земельною ділянкою не зверталися. Жодна особа не чинила перешкод (юридичного чи фізичного характеру) у користуванні земельною ділянкою, засіванні землі, обробітку агрохімікатами, збиранні врожаю тощо. Позовних заяв, претензій, офіційних повідомлень щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою господарство не отримувало.

На початку квітня 2017 року СФГ Мальованого В.В. з відкритих даних Публічної кадастрової карти стало відомо про те, що земельна ділянка, яку він обробляє, за невідомих йому підстав, без будь-якого його попередження, поділена на 15 окремих земельних ділянок площею по 2 га кожна, яким присвоєні кадастрові номери.

З отриманої відповіді відділу Держгеокадастру у Миронівському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області вбачається, що на належну на праві користування СФГ Мальованого В.В. земельну ділянку були видані накази про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, а саме: № 10-23169/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-23168/15-16сг від 07.11.2016; № 10-23172/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-21264/15-16-сг від 10.10.2016; № 10-23173/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-23170/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-23175/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-23177/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-23174/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-23171/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-21717/15-16-г від 18.10.2016; №10-23167/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-23179/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-23181/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-23176/15-16-сг від 07.11.2016.

На підставі наказів № 10-21264/15-16-сг від 10.10.2016 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та № 10-7693/15-17-сг від 10.05.2017 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , що видані на ім`я ОСОБА_1 , в межах земельної ділянки, якою користується позивач на праві постійного користування, була сформована та зареєстрована окрема земельна ділянка площею 2 га. Вказаній земельній ділянці присвоєно окремий кадастровий номер 3222985900:02:001:0215 та зареєстровано право власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на ім`я ОСОБА_1 .

Вказував, що невідомими особами, якими є власники земельної ділянки за оспорюваними наказами, було встановлено межі земельної ділянки, засіяно земельну ділянку невідомими культурами, що позбавляє можливості вільно користуватися земельною ділянкою, яка перебуває у постійному користуванні СФГ.

Таким чином, вони позбавлені можливості володіти та користуватись земельною ділянкою, незважаючи на ті обставини, що державний акт на право постійного користування ніким не скасований і право постійного користування не припинилось.

Вважає, що право постійного користування СФГ Мальованого В.В. спірною земельною ділянкою набуте на законних підставах та не припинилося.

Виділ земельної ділянки ОСОБА_1 проведений з порушенням чинного законодавства України, оспорювані накази ГУ Держгеокадастру у Київській області №1 0-21264/15-16-сг від 10.10.2016 та 10-7693/15-17-сг від 10.05.2017 порушують право постійного користування земельною ділянкою, що використовувалась СФГ Мальованого В.В. для потреб фермерського господарства. Видані накази, та внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на земельну ділянку є незаконними і підлягають скасуванню, земельна ділянка підлягає поверненню користувачу.

Ухвалою суду від 27.11.2017 до участі у справі притягнуто як третю особу ФОП ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 06.06.2019 за клопотанням представника позивача до участі у справі як співвідповідача притягнуто ОСОБА_2 .

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 21.09.2020 позов задоволено частково.Визнано за Селянським (фермерським) господарством Мальованого В.В. право постійного користування земельною ділянкою площею 31 га, розташованою на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, яка була надана ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії КВ, виданого Миронівською районною радою народних депутатів 05.01.1995 на підставі рішення 1 сесії 22 скликання Миронівської районної ради народних депутатів Миронівського району Київської області від 13.10.1994 № 11;

визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-21264/15-16-сг від 10.10.2016 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ;

визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-7693/15-17-сг від 10.05.2017 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ;

скасовано державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 3222985900:02:001:0215, площею 2 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, та запис про вказану земельну ділянку у Поземельній книзі.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, вважає висновок суду щодо правомірності набуття права постійного користування на землю фермерським господарством хибним, оскільки воно зареєстроване як юридична особа 31.03.1993, а ОСОБА_4 як фізичною особою зазначена земельна ділянка одержана 05.01.1995. Передача фізичною особою земельної ділянки, яка є державною власністю, на користь третіх осіб суперечило вимогам ст. 9 Закону України Про селянське (фермерське) господарство у чинній на той час редакції. Суд дійшов помилкового висновку, що у користування господарству передається 31 га землі, оскільки у постійному користуванні перебувало 30 га. Згідно змісту державного акта додатковий 1 га землі надано рішенням сесії Миронівської районної ради народних депутатів від 10.03.1995 та додано до користування ділянку № 1. Суд залишив поза увагою невідповідність змісту події, що містяться в державному акті на право постійного користування землею та рішення ОСОБА_4 , що вказує на можливу підробку документів, оскільки останній не міг передати землю у січні 1995 року, яка з`явилась у його користуванні тільки у березні 1995 року. Судом також не враховано, що станом на дату смерті ОСОБА_4 у 2015 році земельна ділянка площею 31 га належним чином у користування господарству не передавалась і господарством у постійне користування оформлена не була. Судом не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.04.2018 у справі № 399/374/16-ц, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16, від 13.03.2019 у справі № 532/1150/17 та від 03.04.2019 у справі № 525/1385/16-ц. Суд не врахував, що саме на вищезазначених правових підставах у 2017 році спадкоємцеві ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні позову про визнання права постійного користування земельною ділянкою у порядку спадкування. Суд не врахував, що в статуті фермерського господарства, який затверджений у 2016 році не міститься відомостей про наявність у господарстві у користуванні землі. Посилання суду на встановлені ним обставини обробітку землі у період 1995 - 2015 роки площею 31 га саме позивачем не підтверджені належними доказами, а надані акти обліку затрат, облікові листи машиністів, тощо не містять інформації загалом. Крім того, такі документи датовані виключно 2017 роком. Вважає, що покази свідка ОСОБА_6 слід сприймати критично, оскільки, вона є заінтересованою особою та перебувала у прямій організаційно - фінансовій залежності від позивача, оскільки працювала бухгалтером. Судом не враховано, а позивачем не повідомлено суд про перебування спору щодо скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва. Крім того, КП Миронівської районної ради Миронівка - реєстр не є належним відповідачем по справі, оскільки питання щодо його прав та обов`язків оскаржуваним рішенням не вирішувалося та таке підприємство перебуває на стадії ліквідації.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Білоголовий Я.О. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін посилаючись на законність та обґрунтованість рішення. Зазначив, що відповідно до судової практики касаційного суду існування державного акта на право користування земельною ділянкою з датою видачі пізніше створення фермерського господарства не спростовує законності користування земельною ділянкою, та відсутність акта про право постійного користування земельною ділянкою не є достатньою підставою для позбавлення права землекористування. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 зі смертю засновника фермерського господарства, якому земельна ділянка була надана на праві постійного користування, право фермерського господарства щодо користування цією земельною ділянкою не припиняється. З 1993 року пройшло багато часу та фермерське господарство не має документів, які передували його створенню, проте таких доказів на противагу не може надати і ОСОБА_2 , який робить лише припущення. Спірна земельна ділянка це єдина земельна ділянка, яка перейшла від ОСОБА_4 до фермерського господарства.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача Варєнікова В.Ю. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.03.1993 створене та зареєстроване Селянське (фермерське) господарство Мальованого В.В. з ідентифікаційним кодом юридичної особи 20595277.

За рішенням 1 сесії 22 скликання Миронівської міської ради народних депутатів Миронівського району Київської області № 11 від 13.10.1994, ОСОБА_4 на праві постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства надано земельну ділянку площею 31,0 га, яка розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області.

На підставі вказаного рішення, Миронівською районною радою народних депутатів 05.01.1995 ОСОБА_4 видано Державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 11.

На підставі рішення № 10 від 10.01.1995, прийнятого ОСОБА_4 , як головою СФГ Мальованого В.В. , надану йому для постійного користування земельну ділянку площею 31,0 га, передано до статутного капіталу Селянського (фермерського) господарства Мальованого Василя Володимировича .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті ОСОБА_5 став спадкоємцем частки у статутному капіталі Селянського (фермерського) господарства Мальованого В.В. , 100 % якої становить 1 000 грн, у тому числі майнові права, що входять до складеного капіталу, та належали померлому, ОСОБА_4 , відповідно до статуту Селянського (фермерського) господарства Мальованого В.В., зареєстрованого державним реєстратором Миронівської РДА від 25.12.2008.

18.03.2016 Приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В.В. на імя ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

На підставі цього свідоцтва внесено зміни до установчих документів юридичної особи Селянського фермерського господарства Мальованого В.В., установчі документи викладено в новій редакції (31.03.2016), головою СФГ призначено ОСОБА_5 .

Статутом СФГ Мальованого В.В. (нова редакція від 23.12.2008), визначено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) може входити право користування землею. Майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до цього статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Після внесення змін до установчих документів, СФГ Мальованого В.В. продовжило свою діяльність з виробництва сільськогосподарської продукції. Вказане підтверджується документами, які свідчать про господарську діяльність господарства, зокрема обліковими листами.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 08.08.2016 позовну заяву ОСОБА_5 до ГУ Держгеокадастру у Київській області, Миронівської районної ради, третя особа Селянське фермерське господарство Мальованого В.В. про визнання права постійного користування земельною ділянкою у порядку спадкування за законом залишено без розгляду.

Згідно відповідей відділу Держгеокадастру у Миронівському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області № 6/113-17 від 28.04.2017 та ГУ Держгеокадастру у Київській області № 29-10-0.222-8695/2-17 від 15.05.2017, ГУ Держгеокадастру у Київській області видано накази про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області учасникам АТО, в межах земельної ділянки, що перебувала у користуванні СФГ Мальованого В.В. , а саме: № 10-23169/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-23168/15-16сг від 07.11.2016; № 10-23172/15-16-сг від 07 11 2016; № 10-21264/15-16-сг від 10.10.2016; № 10-23173/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-23170/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-23175/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-23177/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-23174/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-23171/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-21717/15-16-сг від 18.10.2016; №10-23167/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-23179/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-23181/15-16-сг від 07.11.2016; № 10-23176/15-16-сг від 07.11 2016.

Згідно наказів № 10 - 21264/15-16-сг від 10.10.2016 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та №10-7693/15-17-сг від 10.05.2017 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, орієнтовним розміром 2,0000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та в подальшому затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, надано вказану земельну ділянку (кадастровий номер 3222985900:02:001:0215) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Потіцької сільської ради Миронівського району.

Рішенням Миронівського районного суду від 12.01.2017 у справі № 371/1204/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07.03.2017 у задоволенні позову ОСОБА_5 до ГУ Держгеокадастру в Київській області, Миронівської районної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, селянське фермерське господарство Мальованого В.В. про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом відмовлено.

25.05.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, кадастровий номер 3222985900:02:001:0215, у розмірі 1 цілої частки на ім?я ОСОБА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1258104732229, запис внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35372905 від 25.05.2017).

04.07.2017 зазначена земельна ділянка передана ОСОБА_1 в оренду ФОП ОСОБА_2 .

17.07.2018 ОСОБА_1 продав земельну ділянку (кадастровий номер 3222985900:02:001:0215) ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки за ціною 56 800 грн. Право власності за вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.07.2018 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1258104732229, номер запису про право власності 27144874).

Допитана як свідок ОСОБА_6 , яка працює головним бухгалтером в СФГ Мальованого В.В. з 2004 року надала покази про те, що спірна земельна ділянка площею 31,00 га перебувала у користуванні СФГ з моменту започаткування господарства по 2016 рік. СФГ Мальованого В.В. обробляло вказану земельну ділянку, несло затрати по її обробітку, на оплату праці працівників, використання сільськогосподарської техніки тощо. Вся бухгалтерська документація велася з врахуванням наявності вказаної земельної ділянки, подавалися відповідні звіти до податкової інспекції. Кожного року перед подачею звіту господарство отримувало у сільській раді довідку про те, що земельна ділянка рахується за СФГ.

У висновку науково-правової експертизи на замовлення СФГ Мальованого В.В. щодо прав СФГ на землю, яка була отримана засновником фермерського господарства відповідно до законодавства, яке діяло на момент виникнення правовідносин (1994), затвердженого Радою Науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України № 126/85-с від 11.08.2017, експерт вказує на наявність правового зв`язку між власником (титульним володільцем) земельної ділянки і юридичної особи - фермерського господарства, яке створене внаслідок отримання фізичною особою цієї земельної ділянки. Експерт зазначає, що смерть користувача земельної ділянки не є підставою для припинення права користування. Селянське (фермерське) господарство, у разі смерті засновника цього селянського (фермерського) господарства, зберігає за собою право володіння та користування такою земельною ділянкою після його смерті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 закрито провадження у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства Мальованого Василя Володимировича до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними та скасування наказів з посиланням на те, що спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка після смерті засновника фермерського господарства продовжувала перебувати у постійному користуванні господарства та смерть засновника СФГ не припиняє права постійного користування цією земельною ділянкою СФГ.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з Державного акта на право постійного користування землею від 05.01.1995 ОСОБА_4 на підставі рішенням 1 сесії 22 скликання Миронівської міської ради народних депутатів Миронівського району Київської області № 11 від 13.10.1994, надано земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 30,0 га, яка розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області. Рішенням 3 сесії 22 скликання Миронівської міської ради народних депутатів Миронівського району Київської області від 10.03.1995 ОСОБА_4 надано земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 1,0 га, яка розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області. Дані земельні ділянки відображені в плані зовнішніх меж землекористування Державного акта на право постійного користування землею.

Статтею 7 ЗК України від 18.12.1990, який діяв на час надання у користування ОСОБА_4 спірної земельної ділянки, передбачалося, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надавалася Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Відповідно до ст. 22, 23 цього ж Кодексу право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Статтею 27 ЗК України від 18.12.1990 визначено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки. Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 5-9 частини першої цієї статті, в разі незгоди землекористувача провадиться у судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України, в редакції, яка діє на час розгляду справи, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 141 ЗК України, в редакції чинній на час смерті ОСОБА_4 , підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство від 20.12.1991 № 2009-XII, в редакції, яка діяла на час надання спірної земельної ділянки у користування, cелянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 5 цього Закону громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства, а не будь - якого іншого цільового використання, а ОСОБА_4 був головою СФГ Мальованого Василя Володимировича .

Спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування, а не у довічне успадковування володіння.

Після надання ОСОБА_4 земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства площею 30,0 га та площею 1,0 га, будь - яких рішень щодо припинення права користування цими земельними ділянками ні відносно ОСОБА_4 , ні відносно СФГ Мальованого Василя Володимировича у встановленому законом порядку не приймалося.

01.01.2002 набрав чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

У ч. 2 ст. 92 цього Кодексу наведено вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування.

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення зазначеного Кодексу передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнано неконституційним пункт 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України від 25.10.2001 щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди, зазначивши, що немає підстав визнавати неконституційною ст. 92 цього Кодексу, оскільки використання у ній терміна набувають (який означає ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь ) вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 до його переоформлення.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається внаслідок його не переоформлення користувачем, який за ЗК України від 25.10.2001 не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

Відповідно до розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245-VI10 документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними. Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Виходячи з приписів вищезазначених норм суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що Державний акт на право постійного користування землею від 05.01.1995, виданий ОСОБА_4 є чинним, а земельна ділянка вважається сформованою незважаючи на те, що їй не було присвоєно кадастровий номер.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки. З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство. Право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. У такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

У даній справі ОСОБА_4 отримав спірну земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства як засновник такого господарства.

До смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) спірна земельна ділянка використовувалася СФГ Мальованого Василя Володимировича та у зв`язку із смертю засновника господарства право користування цією ділянкою СФГ не припинилося.

Доводи апеляційної скарги про те, що СФГ Мальованого Василя Володимировича створене до отримання спірної земельної ділянки не спростовують висновків суду щодо правомірності використання цієї ділянки.

За положеннями ст. 2, 5 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , в редакції, яка діяла на час надання спірної земельної ділянки у користування ОСОБА_4 . Державний акт на право постійного користування землею видається на ім`я голови селянського (фермерського) господарства. Заява про надання земельної ділянки також мала бути підписана головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , в редакції, яка діяла на час створення СФГ Мальованого Василя Володимировича , після відведення земельної ділянки в натурі і одержання Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, приватної власності або договору на оренду земельної ділянки та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи; одержує печатку із своїм найменуванням і адресою; відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку; вступає в ділові відносини з іншими підприємствами, установами та організаціями; визнається як самостійний товаровиробник державними і господарськими органами при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Згідно зі Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи СФГ Мальованого Василя Володимировича зареєстроване 31.03.1993, тобто до вирішення питання про надання земельної ділянки. Проте, законність створення і реєстрації СФГ Мальованого Василя Володимировича , як юридичної особи ніким не оспорювалася та це питання не є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

СФГ Мальованого Василя Володимировича як юридична особа не припинялося з часу його створення, а зміна засновника не припиняє право користування СФГ земельною ділянкою, яка надавалася ОСОБА_4 , як засновнику СФГ Мальованого Василя Володимировича .

Відтак висновки суду про те, що спірна земельна ділянка не могла бути передана у користування чи власність іншим особам є правильними.

Наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою № 10-21264/15-16-сг від 10.10.2016 та наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність № 10-7693/15-17-сг від 10.05.2017 видано з порушенням ст. 116 ЗК України, оскільки земельну ділянку, яка перебуває у користуванні СФГ Мальованого Василя Володимировича передано у власність інших осіб без припинення права користування в порядку, визначеному законом.

Задоволення судом вимоги про скасування державної реєстрації (запис про реєстрацію) земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру 3222985900:02:001:0215 в Державному земельному кадастрі та скасування запису у Поземельній книзі про земельну ділянку із вищенаведеним кадастровим номером є похідним від задоволення вимог про скасування вищевказаних наказів.

Доводи апеляційної скарги про те, що скасування державної реєстрації земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_2 , порушує його право як добросовісного набувача цієї земельної ділянки не можна визнати обгрунтованими. Позов було заявлено у грудні 2017 року, серед інших відповідачів і до ОСОБА_1 , який на підставі оспорюваних наказів отримав у власність 2 га земельної ділянки із земельної ділянки, яка перебувала у користуванні СФГ Мальованого Василя Володимировича .

Відчуження земельної ділянки ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відбулося у період розгляду справи (договір купівлі - продажу від 17.07.2018). Останній не позбавлений захистити своє право шляхом стягнення із ОСОБА_1 коштів, отриманих за договором купівлі - продажу, а тому доводи апелянта про те, що рішення суду є свавільним втручанням у право власності ОСОБА_2 є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 не передавав спірну земельну ділянку на підставі рішення № 10 від 10.01.1995, копія якого надана позивачем без надання оригіналу для огляду, колегія суддів також не може визнати обгрунтованими.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 29 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , діяльність селянського (фермерського) господарства припинялася у разі припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених статтями 27 і 28 ЗК України.

За змістом цих норм право користування земельною ділянкою мало припинятися з припиненням діяльності селянського (фермерського) господарства (п. 3 ч. 1 ст. 27 ЗК України від 18.12.1990), а припинення права користування земельною ділянкою мало наслідком припинення діяльності цього господарства (п. 2 ч. 1 ст. 29 Закону України Про селянське (фермерське) господарство ).

Приписами земельного законодавства встановлено законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки наданої громадянину у встановленому порядку для ведення селянського (фермерського) господарства, яка повинна була використовуватися не інакше, ніж за її цільовим призначенням для здійснення підприємницької діяльності (п.1 ч. 1 ст. 40 ЗК України 18.12.1990).

Особливості надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства свідчать про те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства.

Таким чином, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього, постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство.

Не маючи у користуванні земельної ділянки селянське (фермерське) господарство не могло б існувати та мало б бути припинено.

Так само не передання ОСОБА_4 спірної земельної ділянки селянському (фермерському) господарству мало б наслідком припинення права користування ОСОБА_4 цією земельною ділянкою.

Проте, за матеріалами справи встановлено, що СФГ Мальованого Василя Володимировича більше 25 років обробляло спірну земельну ділянку та сплачувало відповідні податки.

Доводи апелянта про те, що на час прийняття рішення голови СФГ Мальованого В.В. від 10.01.1995 земельна ділянка мала площу 30 га, а не 31 га також не є підставою для скасування чи зміни рішення, оскільки відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 05.01.1995 і земельну ділянка 30 га, і земельну ділянка площею 1 га надано для ведення селянського (фермерського) господарства.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням суду, яке набрало законної сили ОСОБА_5 відмовлено у позові до ГУ Держгеокадастру у Київській області про визнання права постійного користування спірною земельною ділянкою не впливають на вирішення даного спору, оскільки рішенням Миронівського районного суду від 12.01.2017 у справі № 371/1204/16-ц ОСОБА_5 відмовлено у позові як фізичній особі спадкоємцю з посиланням на те, що спірна земельна ділянка не увійшла до спадкової маси.

У даному ж спорі позов заявлено СФГ Мальованого Василя Володимировича з підстав порушення його права щодо користування спірною земельною ділянкою.

Доводи апелянта про відсутність у справі доказів про те, що спірна земельна ділянка повністю чи частково співпадає із земельною ділянкою з кадастровим номером 3222985900:02:001:0215, яка належить ОСОБА_2 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ця земельна ділянка була надана ОСОБА_1 на підставі оспорюваних наказів, та була відчужена останнім ОСОБА_2 . Останній не позбавлений права подавати докази про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222985900:02:001:0215 не накладається на земельну ділянку, яка на праві користування належить позивачу, проте таких доказів не надав, та на них не посилався.

Відтак рішення суду в частині визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-21264/15-16-сг від 10.10.2016, № 10-7693/15-17-сг від 10.05.2017 та скасування державної реєстрації є законним і обґрунтованим, та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Разом з тим, задоволення позовної вимоги про визнання за Селянським (фермерським) господарством Мальованого В.В. права постійного користування земельною ділянкою площею 31 га, розташованою на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, яка була надана ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії КВ, виданого Миронівською районною радою народних депутатів 05.01.1995 на підставі рішення 1 сесії 22 скликання Миронівської районної ради народних депутатів Миронівського району Київської області від 13.10.1994 № 11 є помилковим.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач звернувся із позовом про порушення свого права користування спірною земельною ділянкою, яке у нього виникло на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 05.01.1995, який виданий ОСОБА_4 на підставі відповідних рішень Миронівської міської ради народних депутатів Миронівського району Київської області.

Суд визнаючи накази про передачу спірної земельної ділянки у власність інших осіб без припинення права постійного користування цією ділянкою за позивачем, незаконними тим самим, встановив, що позивачу спірна земельна ділянка належить на праві постійного користування та поновив це право у спосіб, визначений позивачем, шляхом визнання недійсними оспорюваних наказів.

Пославшись правильно на положення ч. 1 ст. 116 ЗК України, в редакції чинній на час видання оспорюваних наказів, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, задовольняючи вимоги про визнання права за Селянським (фермерським) господарством Мальованого В.В. права постійного користування спірною земельною ділянкою суд вийшов за межі своїх повноважень.

Відтак рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові щодо визнання за позивачем права користування спірною земельною ділянкою.

Рішення суду в частині позовних вимог, які не задоволені судом першої інстанції не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не перевіряється.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року в частині визнання за Селянським (фермерським) господарством Мальованого В.В. права постійного користування земельною ділянкою площею 31 га, розташованою на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області скасувати та у цій частині позовних вимог відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлений 11.11.2021.

Головуючий Л. Д. Махлай

Судді О. В. Немировська

Т. І. Ящук