Постанова

від 03.05.2022 по справі 371/1356/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 травня 2022 року

м. Київ

справа № 371/1356/17

провадження № 61-19986св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Селянське (фермерське) господарство Мальованого Василя Володимировича,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Комунальне підприємство Миронівської районної ради «Миронівка - реєстр», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Збіглей Ігорем Володимировичем, на рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року у складі судді Капшук Л. О. та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року Селянське (фермерське) господарство Мальованого Василя Володимировича (далі - СФГ ОСОБА_3.) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Комунального підприємства Миронівської районної ради «Миронівка - реєстр», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , у якому просило:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області) від 10 жовтня 2016 року № 10-21264/15-16-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»;

- визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 10 травня 2017 року № 10-7693/15-17-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»;

- скасувати державну реєстрацію (запис про реєстрацію) земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру 3222985900:02:001:0215 в Державному земельному кадастрі та скасувати запис у Поземельній книзі про земельну ділянку із вищенаведеним кадастровим номером;

- скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222985900:02:001:0215 на ім`я ОСОБА_1 ;

- витребувати земельну ділянку за кадастровим номером 3222985900:02:001:0215 у ОСОБА_1 та зобов`язати його повернути цю земельну ділянку у постійне користування Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 ;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 31 березня 1993 було створене та зареєстроване Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_3 й рішенням І сесії 22 скликання Миронівської районної ради від 13 жовтня 1994 року № 11 ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства на праві постійного користування виділено земельну ділянку площею 31,0 га, яка розташована в адміністративних межах Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області. Право на постійне користування вказаною земельною ділянкою було посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії КВ, виданим 05 січня 1995 та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 11. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення селянського (фермерського) господарства.

Рішенням від 10 січня 1995 року № 10 ОСОБА_3 , відповідно до статті 10 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції від 23 липня 1999 року) та Статуту господарства, передав надану йому земельну ділянку площею 31,0 га до статутного капіталу Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Після його смерті СФГ ОСОБА_3 продовжує здійснювати господарську діяльність, обробляти земельну ділянку, є платником податків і зборів, які встановлені державою для фермерського господарства.

Зазначав, що земельна ділянка впродовж усього строку діяльності СФГ ОСОБА_3 використовувалась за цільовим призначенням, державні органи, органи місцевого самоврядування чи фізичні особи до СФГ претензії щодо користування земельною ділянкою не заявляли.

Проте на початку квітня 2017 року з відкритих даних Публічної кадастрової карти стало відомо про те, що земельна ділянка, яку обробляє СФГ ОСОБА_3 , без будь-якого попередження поділена на 15 окремих земельних ділянок площею по 2 га кожна, яким присвоєні окремі кадастрові номери.

Відповідно до листа відділу Держгеокадастру у Миронівському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області на належну на праві користування СФГ ОСОБА_3 земельну ділянку були видані накази про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області.

На підставі наказів від 10 жовтня 2016 року № 10-21264/15-16-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та від 10 травня 2017 року № 10-7693/15-17-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», що видані на ім`я ОСОБА_1 , в межах земельної ділянки, якою користується фермерське господарство на праві постійного користування, була сформована та зареєстрована окрема земельна ділянка площею 2 га, якій присвоєно окремий кадастровий номер 3222985900:02:001:0215. Зареєстровано право власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на ім`я ОСОБА_1 .

У подальшому встановлено межі земельної ділянки та засіяно її невідомими культурами, що позбавляє можливості СФГ можливості володіти та користуватись нею, незважаючи на ті обставини, що державний акт на право постійного користування ніким не скасований і право постійного користування не припинилось.

Посилаючись на те, що виділ земельної ділянки ОСОБА_1 проведений із порушенням чинного законодавства України, оспорювані накази ГУ Держгеокадастру у Київській області порушують право постійного користування земельною ділянкою, що використовувалась СФГ ОСОБА_3 для потреб фермерського господарства, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року закрито провадження у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства Мальованого Василя Володимировича до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними та скасування наказів з посиланням на те, що спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 позов СФГ ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за СФГ ОСОБА_3 право постійного користування земельною ділянкою площею 31 га, розташованою на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області.

Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 10 жовтня 2016 року № 10-21264/15-16-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 10 травня 2017 року № 10-7693/15-17-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

Скасовано державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 3222985900:02:001:0215, площею 2 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, та запис про вказану земельну ділянку у Поземельній книзі.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка після смерті засновника фермерського господарства продовжувала перебувати у постійному користуванні господарства й смерть засновника СФГ не припиняє права постійного користування цією земельною ділянкою фермерським господарством. Суд зазначив, що державний акт на право постійного користування землею від 05 січня 1995 року, виданий ОСОБА_3 , є чинним, а земельна ділянка вважається сформованою, незважаючи на те, що їй не було присвоєно кадастровий номер.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року в частині визнання за СФГ ОСОБА_3 права постійного користування земельною ділянкою площею 31 га, розташованою на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, скасовано та у цій частині позовних вимог відмовлено.

В решті рішення залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання за СФГ ОСОБА_3 права постійного користування земельною ділянкою, апеляційний суд виходив із того, що, задовольняючи вимоги в цій частині, місцевий суд вийшов за межі своїх повноважень.

У решті апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В грудні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Збіглей І. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 399/374/16-ц, від 11 лютого 2019 року в справі № 183/4638/16, від 13 березня 2019 року в справі № 532/1150/17 та від 03 квітня 2019 року в справі № 525/1385/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також, заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування оригіналів доказів, а також встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та запису про проведену державну реєстрацію права власності, в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа у березні 1993 року, не могло набути на законних підставах у постійне користування землю, яка одержана фізичною особою у січні 1995 року, оскільки, це прямо суперечило вимогам статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (у чинній на час передачі землі редакції). Прийняття такого рішення фізичною особою про передачу державної власності на користь третіх осіб не було передбачено діючою редакцією Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» та було неможливим. Крім того, відповідно до рішення у користування господарству передаються З1 га землі, у той же час як у ОСОБА_3 у постійному користуванні, на момент винесення такого рішення, було у користуванні 30 га. Як свідчить зміст самого державного акту, додатковий 1 га землі до цього акту було надано ОСОБА_3 рішенням сесії Миронівської районної ради народних депутатів від 10 березня 1995 року та додано до користування ділянку № 1.

Суди залишили поза увагою ту обставину, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

Представник СФГ ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Миронівського районного суду Київської області цивільну справу № 371/1356/17 за позовом Селянського (фермерського) господарства Мальованого Василя Володимировича до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Комунального підприємства Миронівської районної ради «Миронівка - реєстр», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про визнання права постійного користування, визнання недійсними наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та запису про проведену державну реєстрацію права власності, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Обставини справи

Суди встановили, що 31 березня 1993 створене та зареєстроване Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_3. з ідентифікаційним кодом юридичної особи 20595277.

Рішенням 1 сесії 22 скликання Миронівської міської ради народних депутатів Миронівського району Київської області від 13 жовтня 1994 року № 11 ОСОБА_3 на праві постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства надано земельну ділянку площею 31,0 га, яка розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області.

На підставі вказаного рішення Миронівською районною радою народних депутатів 05 січня 1995 року ОСОБА_3 видано державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 11.

На підставі рішення від 10 січня 1995 року № 10, прийнятого ОСОБА_3 , як головою СФГ ОСОБА_3 , надану йому для постійного користування земельну ділянку площею 31,0 га передано до статутного капіталу Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Після його смерті спадкоємцем частки у статутному капіталі Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 , є ОСОБА_5 , якому 18 березня 2016 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

На підставі цього свідоцтва внесено зміни до установчих документів юридичної особи Селянського фермерського господарства ОСОБА_3., установчі документи викладено в новій редакції (31 березня 2016 року), головою СФГ призначено ОСОБА_5 .

Статутом СФГ ОСОБА_3 (нова редакція від 23 грудня 2008 року), визначено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) може входити право користування землею. Майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до цього статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Після внесення змін до установчих документів СФГ ОСОБА_3 продовжило свою діяльність з виробництва сільськогосподарської продукції.

Також установлено, що ГУ Держгеокадастру у Київській області видано накази про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області учасникам АТО, в межах земельної ділянки, що перебувала у користуванні СФГ ОСОБА_3 , а саме: від 07 листопада 2016 року № 10-23169/15-16-сг; від 07 листопада 2016 року № 10-23168/15-16сг; від 07 листопада 2016 року № 10-23172/15-16-сг; від 10 жовтня 2016 року № 10-21264/15-16-сг; від 07 листопада 2016 року № 10-23173/15-16-сг; від 07 листопада 2016 року № 10-23170/15-16-сг; від 07 листопада 2016 року № 10-23175/15-16-сг; від 07 листопада 2016 року № 10-23177/15-16-сг; від 07 листопада 2016 року № 10-23174/15-16-сг; від 07 листопада 2016 року № 10-23171/15-16-сг; від 18 жовтня 2016 року № 10-21717/15-16-сг; від 07 листопада 2016 року №10-23167/15-16-сг; від 07 листопада 2016 року № 10-23179/15-16-сг; від 07 листопада 2016 року № 10-23181/15-16-сг; від 07 листопада 2016 року № 10-23176/15-16-сг.

Згідно наказів від 10 жовтня 2016 року № 10 - 21264/15-16-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та від 10 травня 2017 року №10-7693/15-17-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, орієнтовним розміром 2,0 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, та в подальшому затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Вказану земельну ділянку (кадастровий номер 3222985900:02:001:0215) надано із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Потіцької сільської ради Миронівського району.

Рішенням Миронівського районного суду від 12 січня 2017 року у справі № 371/1204/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 березня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ГУ Держгеокадастру в Київській області, Миронівської районної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - селянське фермерське господарство ОСОБА_3., про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом.

25 травня 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, кадастровий номер 3222985900:02:001:0215, у розмірі 1 цілої частки на ім?я ОСОБА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1258104732229, запис внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 травня 2017 року, індексний номер 35372905).

04 липня 2017 року зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 передав в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , а 17 липня 2018 року - продав її ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки за ціною 56 800,00 грн. Право власності за вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 липня 2018 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1258104732229, номер запису про право власності 27144874).

Відповідно до висновку науково-правової експертизи від 11 серпня 2017 року, проведеної на замовлення СФГ ОСОБА_3 щодо прав СФГ на землю, яка була отримана засновником фермерського господарства відповідно до законодавства, яке діяло на момент виникнення правовідносин (1994 рік), смерть користувача земельної ділянки не є підставою для припинення права користування. Селянське (фермерське) господарство, у разі смерті засновника цього селянського (фермерського) господарства, зберігає за собою право володіння та користування такою земельною ділянкою після його смерті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року закрито провадження у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства Мальованого Василя Володимировича до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними та скасування наказів з посиланням на те, що спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 399/374/16-ц, від 11 лютого 2019 року в справі № 183/4638/16, від 13 березня 2019 року в справі № 532/1150/17 та від 03 квітня 2019 року в справі № 525/1385/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування оригіналів доказів, а також встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Обґрунтовуючи підстави даного позову, позивач посилався на те, що надання земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні фермерського господарства, у власність фізичної особи без припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерським господарством суперечить вимогам закону, у зв`язку з чим просив визнати недійсним оспорювані накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Порядок надання громадянам земельних ділянок у користування, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, на час створення СФГ ОСОБА_3 регулювалось положеннями статей 50, 51 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ та Законом України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (тут і далі - у редакції, чинній на момент створення СФГ) селянське (фермерське) господарство визнавалось формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Згідно із частиною першою статті 51 ЗК України (у редакції, чинній на час створення фермерського господарства) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 ЗК України (у редакції, чинній на час створення фермерського господарства) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з частиною першою статті 22, частиною першою статті 23 ЗК України (у редакції, чинній на час створення фермерського господарства) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» після одержання державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Сільська, селищна, міська рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства. Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 зазначила, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника. У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено, що у користуванні СФГ ОСОБА_3 перебували земельні ділянки, площею 30 гектарів та 1 гектар (загалом 31 га), що знаходяться на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, цільове призначення яких - ведення селянського (фермерського) господарства.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з підстав, закріплених у законі.

Статтею 27 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грантів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки. Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 5-9 частини першої цієї статті, в разі незгоди землекористувача провадиться у судовому порядку.

Відповідно до статті 141 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Суди під час розгляду даної справи встановили, що державний акт на право постійного користування землею від 05 січня 1995 року виданий ОСОБА_3 , є чинним, будь - яких рішень щодо припинення права користування цими земельними ділянками ні відносно ОСОБА_3 , ні відносно СФГ ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не приймалося.

Виходячи з того, що оспорювані накази видано з порушенням статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки земельну ділянку, яка перебуває у користуванні СФГ ОСОБА_3 , передано у власність інших осіб без припинення права користування в порядку, визначеному законом, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про скасування цих наказів та скасування державної реєстрації (запис про реєстрацію) земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру 3222985900:02:001:0215 в Державному земельному кадастрі.

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допущено порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень.

Висновок судів попередніх інстанцій не суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі.

Земельну ділянку загальною площею 31,0 га, яка розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, ОСОБА_3 надано саме для ведення селянського (фермерського) господарства, тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з цього приводу.

Наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, ґрунтуються на власному тлумаченні ним норм матеріального права.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди неповно дослідили докази, зводиться до необхідності їх переоцінки та встановлення обставин. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують.

Щодо клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Збіглей І. В., про участь у судовому засіданні

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Збіглей І. В. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Згідно статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу в оскарженій частині залишити без задоволення, оскаржені судові рішення в цій частині - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 , поданого адвокатом Збіглей Ігорем Володимировичем, про участь у судовому засіданні відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Збіглей Ігорем Володимировичем, залишити без задоволення.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року в частині позовних вимог Селянського (фермерського) господарства Мальованого Василя Володимировича до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Комунального підприємства Миронівської районної ради «Миронівка - реєстр», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , визнання недійсними наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та запису про проведену державну реєстрацію права власності залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун