Рішення

від 21.09.2020 по справі 371/1356/17

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.09.2020 Єдиний унікальний № 371/1356/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року м. Миронівка

ЄУН 371/1356/17

Провадження № 2/371/5/20

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участю:

секретаря судових засідань Сахненко О.М.,

представника позивача Поліводського О.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства Мальованого Василя Володимировича до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Комунального підприємства Миронівської районної ради Миронівка - реєстр , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про визнання права постійного користування, визнання недійсними наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та запису про проведену державну реєстрацію права власності, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Голова Селянського фермерського господарства Мальованого Василя Володимировича ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаними позовними вимогами, посилаючись на ті обставини, що ОСОБА_4 31 березня 1993 року було створене та зареєстроване Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_4 .

Рішенням І сесії 22 скликання Миронівської районної ради від 13 жовтня 1994 року № 11 ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства на праві постійного користування виділено земельну ділянку площею 31,0 га, яка розташована в адміністративних межах Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області. Право на постійне користування вказаною земельною ділянкою було посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серії КВ, виданим 05 січня 1995 року та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 11. Відповідно до державного акту на право постійного користування землею цільове призначення земельної ділянки визначено для ведення селянського (фермерського) господарства.

Рішенням № 10 від 10 січня 1995 року ОСОБА_4 , відповідно до ст. 10 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (в редакції від 23 липня 1999 року) та Статуту господарства, передав надану йому земельну ділянку площею 31,0 га, до статутного капіталу Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. СФГ ОСОБА_4 з того часу не припинило свого існування, продовжує здійснювати господарську діяльність, є платником усіх передбачених чинним законодавством України податків і зборів, які встановлені державою для фермерського господарства.

СФГ ОСОБА_4 продовжує обробляти земельну ділянку, користується нею безспірно на підставі Державного акту на право постійного користування серія КВ, виданого 5 січня 1995 року. Також СФГ ОСОБА_4 продовжує сплачувати орендну плату за вказану земельну ділянку у складі плати за землю за весь земельний банк СФГ ОСОБА_4 .

Земельна ділянка, упродовж усього строку діяльності СФГ ОСОБА_4 , використовувалась за цільовим призначенням, кожного року на ній засівалися сільськогосподарські культури, сплачувалися необхідні податки та збори. Будь-які державні органи, органи місцевого самоврядування чи фізичні особи до СФГ ОСОБА_4 з офіційними запитами щодо користування земельною ділянкою не зверталися. Жодна особа не чинила перешкод (юридичного чи фізичного характеру) у користуванні земельною ділянкою, засіванні землі, обробітку агрохімікатами, збиранні врожаю тощо. Позовних заяв, претензій, офіційних повідомлень щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою господарство не отримувало.

На початку квітня 2017 року СФГ ОСОБА_4 з відкритих даних Публічної кадастрової карти стало відомо про те, що земельна ділянка, яку він обробляє, за невідомих йому підстав, без будь-якого його попередження, поділена на 15 окремих земельних ділянок площею по 2 га кожна, яким присвоєні кадастрові номери.

З отриманої відповіді Відділу Держгеокадастру у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області вбачається, що на належну на праві користування СФГ Мальованого В.В. земельну ділянку були видані накази про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, а саме: № 10-23169/15-16-сг від 07 листопада 2016 року; № 10-23168/15-16сг від 7 листопада 2016 року; № 10-23172/15-16-сг від 07 листопада 2016 року; № 10-21264/15-16-сг від 10 жовтня 2016 року; № 10-23173/15-16-сг від 7 листопада 2016 року; № 10-23170/15-16-сг від 07 листопада 2016 року; № 10-23175/15-16-сг від 7 листопада 2016 рок; № 10-23177/15-16-сг від 7 листопада 2016 року; № 10-23174/15-16-сг від 7 листопада 2016 року; № 10-23171/15-16-сг від 7 листопада 2016 року; № 10-21717/15-16-г від 18 жовтня 2016 року; №10-23167/15-16-сг від 7 листопада 2016 року; № 10-23179/15-16-сг від 7 листопада 2016 року; № 10-23181/15-16-сг від 7 листопада 2016 року; № 10-23176/15-16-сг від 7 листопада 2016 року.

Зокрема, на підставі наказів № 10-21264/15-16-сг від 10 жовтня 2016 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та №10-7693/15-17-сг від 10 травня 2017 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , що видані на ім`я ОСОБА_1 , в межах земельної ділянки, якою користується позивач на праві постійного користування, була сформована та зареєстрована окрема земельна ділянка площею 2 га. Вказаній земельній ділянці було присвоєно окремий кадастровий номер 3222985900:02:001:0215 та зареєстровано право власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на ім`я ОСОБА_1 .

На сьогоднішній день невідомими позивачу особами, якими, на думку позивача, є власники земельної ділянки за оспорюваними наказами, було виставлено межі земельної ділянки, засіяно земельну ділянку невідомими культурами, що позбавляє позивача можливості вільно користуватися земельною ділянкою, яка перебуває в постійному користуванні СФГ.

Таким чином, позивач позбавлений можливості володіти та користуватись земельною ділянкою, незважаючи на ті обставини, що державний акт на право постійного користування ніким не скасований і право постійного користування не припинилось.

Вважає, що право постійного користування СФГ Мальованого В.В. спірною земельною ділянкою набуте на законних підставах, ніким не оспорювалося, не припинялось в порядку, визначеному законом.

Виділ земельної ділянки ОСОБА_1 проведений з порушенням чинного законодавства України, оспорювані накази Головного Управління Держгеокадастру у Київській області №10-21264/15-16-сг від 10 жовтня 2016 року та 10-7693/15-17-сг від 10 травня 2017 року порушують право постійного користування земельною ділянкою, що використовувалась СФГ ОСОБА_4 для потреб фермерського господарства. Видані накази, та внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на земельну ділянку є незаконними і підлягають скасуванню, земельна ділянка підлягає поверненню користувачу. Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.

Просив в судовому порядку :

Визнати право постійного користування на земельну ділянку, площею 31 га, яка розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, право на яку посвідчується Державним актом на право постійного користування землею серії КВ від 05.01.1995 за позивачем - Селянським (фермерським) господарством ОСОБА_4 ;

Визнати недійсним Наказ Головного Управління Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою №10-21264/15-16-сг від 10 жовтня 2016 року;

Визнати недійсним Наказ Головного Управління Держгеокадастру у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність №10-7693/15-17-сг від 10 травня 2017 року;

Скасувати державну реєстрацію (запис про реєстрацію) земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру 3222985900:02:001:0215 в Державному земельному кадастрі та скасувати запис у Поземельній книзі про земельну ділянку із вищенаведеним кадастровим номером;

Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3222985900:02:001:0215 на ім`я ОСОБА_1 ;

Витребувати земельну ділянку за кадастровим номером 3222985900:02:001:0215 у ОСОБА_1 та зобов`язати його повернути цю земельну ділянку у постійне користування Селянського (фермерського) господарства Мальованого В.В.;

Зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою.

Процесуальні рішення суду, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. від 26 жовтня 2017 року відкрито провадження в справі.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 27 листопада 2017 року до участі у справі залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 , як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

2 листопада 2018 року відповідно до розпорядження керівника апарату Миронівського районного суду Київської області справу передано для розгляду судді Капшук Л.О. у зв`язку з закінченням повноважень судді Поліщука А.С.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 6 червня 2019 року до участі у справі, як співвідповідача, залучено фізичну особу ОСОБА_2 .

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 29 липня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 30 липня 2019 року частково задоволено заяву представника СФГ Мальованого Василя Володимировича про забезпечення позову, позов забезпечений шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії з відчуження, розпорядження нерухомим майном у виді земельної ділянки з кадастровим номером 3222985900:02:001:0215, заборони ОСОБА_2 здійснювати будь - які дії щодо зміни площі, конфігурації, цільового призначення та інші дії, які можуть привести до зміни первісного тану земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222985900:02:001:0215.

Аргументи учасників справи

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області 27 листопада 2017 року подав до суду заперечення проти позову.

Заперечення обґрунтовані тими обставинами, що позивачем не доведено своє право на майно, а тому ставити будь - які вимоги про усунення перешкод у здійсненні такого права щодо цього майна є безпідставним. Позивачем не надано жодних документів, які посвідчували б його право на зазначену земельну ділянку. Головне управління Держгеокадастру у Київській області неодноразово надавало голові СФГ Мальованого Василя Володимировича роз?яснення з приводу користування вказаною земельною ділянкою, про що свідчать додані до заперечень копії листів ГУ Держгеокадастру в Київській області.

Крім того, зазначив, що ОСОБА_3 вже звертався за вирішенням спору в судовому порядку з позовними вимогами до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Миронівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, селянське (фермерське) господарство Мальованого Василя Володимировича, про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування. Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 12 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено, вказане рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 7 березня 2017 року.

Послався на правила статті 92 Земельного кодексу України, відповідно до якої право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Зазначив, що пунктом 2 статті 92 Земельного кодексу України визначений вичерпний перелік осіб, які набувають земельні ділянки на праві постійного користування, а саме: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об?єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г)публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування ; ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Вказав, що Земельний кодекс України, в редакції від 13 березня 1992 року, закріпив право колективної і приватної власності громадян на землю, зокрема право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6). Громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства із земель, що перебувають у державній власності, земля надавалася у постійне користування (без заздалегідь установленого строку), а для городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства - у тимчасове користування (короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до двадцяти п?яти років) (стаття 7).

Чіткого розмежування випадків, коли земельні ділянки можуть надаватися у користування для ведення селянського (фермерського) господарства, а коли - в оренду, в цьому кодексі не проведено. Вказане свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір, забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому, в будь-якому разі, виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв?язку з непереоформленням правового титулу.

Посилаючись на пункти 4, 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, правила статті 316 , 317 та 387 ЦК України та частини третьої статті 10 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент подання заперечень) вважає, що до позивача не перейшло право користування спірною земельною ділянкою, він не довів своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

4 вересня 2018 року представник позивача надала письмові пояснення у справі щодо обставин, які мають значення для розгляду справи та доводів, якими позивач обґрунтовує свою позицію, в яких вказала, що правовідносини, що виникли на підставі отримання права постійного користування не мали належного регулювання законодавством, що діяло на момент їх виникнення. Звернула увагу на Висновок науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України від 11 серпня 2017 року, який було додано до позовної заяви. У експерт вказує на наявність правового зв`язку між власником (титульним володільцем) земельної ділянки і юридичної особи - фермерського господарства, яке створене внаслідок отримання фізичною особою цієї земельної ділянки. При відповіді на третє питання експерт зазначає, що законодавство України, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року, Закон України Про селянське (фермерське) господарство , а також діючий нині Земельний кодекс України та Закон України Про фермерське господарство не містять положень, які б вказували на припинення права користування та діяльності фермерського господарства внаслідок смерті фізичної особи - засновника.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Паліводський О.М. підтримав заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені у поданій до суду заяві. Додатково суду пояснив, що процедура реєстрації фермерського господарства передбачала отримання земельної ділянки для здійснення фермерської діяльності. Після надання земельної діяльності було зареєстроване СФГ Мальованого В.В. Після смерті засновника фермерське господарство діяльності не припинило, продовжувало обробляти отриману земельну ділянку, сплачувало всі необхідні податки, надавало необхідні для фінансової звітності показники. Звернув увагу, що зміни в законодавстві не можуть призводити до скасування права користування земельною ділянкою чи вилучення майна. На уточнюючі запитання суду пояснив, що на даний час спірна земельна ділянка належить на праві власності і використовується фактично ОСОБА_5 , вчинення перешкод у користуванні земельною ділянкою вбачає в наявності межових знаків. Позовні вимоги підтримав в редакції, викладеній в позовній заяві, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав. Обґрунтовуючи заперечення проти позову, зазначив, що на цей час земельна ділянка відчужена ним відповідачу ОСОБА_5 , який і використовує її фактично. Вважає, що СФГ не набуло права користування на земельну ділянку після смерті ОСОБА_4 , оскільки вказана земельна ділянка після його смерті повинна бути повернута в державне користування.

Представники відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Комунального підприємства Миронівської районної ради Миронівка - реєстр , відповідач ОСОБА_2 та третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подали до суду заяви про розгляд справи в їх відсутності.

Фактичні обставини справи

Судом встановлені такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4 31 березня 1993 року було створене та зареєстроване Селянське (фермерське) господарство Мальованого Василя Володимировича з ідентифікаційним кодом юридичної особи 20595277. Вказана обставина підтверджується даними свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 575968, виданого Миронівською районною державною адміністрацією 25 грудня 2008 року, Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02 жовтня 2017 року (т.1, а.с.19-20, 170-176).

За рішенням 1 сесії 22 скликання Миронівської міської ради народних депутатів Миронівського району Київської області № 11 від 13 жовтня 1994 року, ОСОБА_4 на праві постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства надано земельну ділянку площею 31,0 га, яка розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області.

На підставі вказаного рішення, Миронівською районною радою народних депутатів 05 січня 1995 року ОСОБА_4 було видано Державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 11.

Вказані обставини підтверджуються даними Державного акта на право постійного користування землею серія КВ, виданого Миронівською районною радою народних депутатів 05 січня 1995 року (т. 1, а.с. 16-17).

На підставі рішення № 10 від 10 січня 1995 року, прийнятого ОСОБА_4 , як головою СФГ Мальованого В.В., надану йому для постійного користування земельну ділянку площею 31,0 га, передано до статутного капіталу Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 (т.1, а.с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті ОСОБА_3 став спадкоємцем частки у статутному капіталі Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 , 100% якої становить 1000,00 (одну тисячу) гривень, в тому числі майнові права, що входять до складеного капіталу, та належало померлому, ОСОБА_4 , відповідно до статуту Селянського (фермерського) господарства Мальованого Василя Володимировича, зареєстрованого державним реєстратором Миронівської РДА 25 грудня 2008 року.

На підставі виданого свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_3 було внесено зміни до установчих документів юридичної особи Селянського фермерського господарства Мальованого Василя Володимировича, установчі документи викладено в новій редакції, головою СФГ призначено ОСОБА_3 .

Статутом СФГ Мальованого В.В. (нова редакція від 23 грудня 2008 року), визначено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) може входити право користування землею. Майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до цього Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Вказані обставини підтверджуються даними свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В.В. 18 березня 2016 року за № 984 (т.1,а.с. 21), опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи від 31 березня 2016 року (т.1, а.с.22), Статуту СФГ Мальованого Василя Володимировича в редакції від 31 березня 2016 року (т.1, а.с. 23-29), рішення № 1/2016 Селянського фермерського господарства Мальованого Василя Володимировича від 31 березня 2016 року (т.1, а.с.30-31).

Після внесення змін до установчих документів, СФГ ОСОБА_4 продовжило свою діяльність з виробництва сільськогосподарської продукції. Вказане підтверджується документами, які свідчать про господарську діяльність господарства, зокрема обліковими листами (том 1, а.с.32-56,72-81, 86-158).

Рішенням Миронівського районного суду від 12 січня 2017 року у справі № 371/1204/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, Миронівської районної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, селянське фермерське господарство Мальованого Василя Володимировича, про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом відмовлено. Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 березня 2017 року (том 1, а.с.212-218).

Як вбачається з відповідей Відділу Держгеокадастру у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 6/113-17 від 28 квітня 2017 року та Головного Управління Держгеокадастру у Київській області № 29-10-0.222-8695/2-17 від 15 травня 2017 року, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області були видані накази про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області учасникам АТО, в межах земельної ділянки, що перебувала у користуванні СФГ Мальованого В.В., а саме:

№ 10-23169/15-16-сг від 07 листопада 2016 року;

№ 10-23168/15-16сг від 07 листопада 2016 року;

№ 10-23172/15-16-сг від 07 листопада 2016 року;

№ 10-21264/15-16-сг від 10 жовтня 2016 року;

№ 10-23173/15-16-сг від 07 листопада 2016 року;

№ 10-23170/15-16-сг від 07 листопада 2016 року;

№ 10-23175/15-16-сг від 07 листопада 2016 рок;

№ 10-23177/15-16-сг від 07 листопада 2016 року;

№ 10-23174/15-16-сг від 07 листопада 2016 року;

№ 10-23171/15-16-сг від 07 листопада 2016 року;

№ 10-21717/15-16-сг від 18 жовтня 2016 року;

№10-23167/15-16-сг від 07 листопада 2016 року;

№ 10-23179/15-16-сг від 07 листопада 2016 року;

№ 10-23181/15-16-сг від 07 листопада 2016 року;

№ 10-23176/15-16-сг від 07 листопада 2016 року.

Таке рішення було прийнято в зв?язку з ухваленням Миронівським районним судом Київської області рішення від 08 серпня 2016 року, яким залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Миронівської районної ради, третя особа Селянське фермерське господарство Мальованого Василя Володимировича про визнання права постійного користування земельною ділянкою у порядку спадкування за законом (т.1, а.с.58-61,70-71).

Зокрема, на підставі наказів № 10- 21264/15-16-сг від 10 жовтня 2016 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та №10-7693/15-17-сг від 10 травня 2017 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, орієнтовним розміром 2,0000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та в подальшому затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, надано вказану земельну ділянку (кадастровий номер 3222985900:02:001:0215) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Потіцької сільської ради Миронівського району (т.1, а.с. 84-85).

25 травня 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, кадастровий номер 3222985900:02:001:0215, у розмірі 1 цілої частки на ім?я ОСОБА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1258104732229, запис внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35372905 від 25 травня 2017 року).

Вказана земельна ділянка з 04 липня 2017 року була передана ОСОБА_1 в оренду ФОП ОСОБА_2

17 липня 2018 року ОСОБА_1 продав земельну ділянку (кадастровий номер 3222985900:02:001:0215) ОСОБА_2 . На підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки право власності за вказану земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 липня 2018 року (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1258104732229, номер запису про право власності 27144874).

Вказане підтверджується даними Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна № 92212829 від 18 липня 2017 року (т.1, а.с.82-83), договору купівлі - продажу земельної ділянки, посвідченого 17 липня 2018 року приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу, реєстровий № 1987 (т. 2, а. с. 199), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 131689756 від 21 липня 2018 року (том. 2, а.с.200-202), Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 24 листопада 2017 року(том 2, а.с 1), Витягу № НВ-3209453552017 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (том 1, а.с 206-211).

Допитана в якості свідка ОСОБА_6 суду показала, що працює головним бухгалтером в СФГ ОСОБА_4 з 2004 року. Спірна земельна ділянка площею 31,00 га була в користуванні СФГ з моменту започаткування по 2016 рік. СФГ ОСОБА_4 в цей час обробляло вказану земельну ділянку засобами господарства, яке і несло затрати по її обробітку, на оплату праці працівників, використання сільськогосподарської техніки тощо. Вся бухгалтерська документація велася з врахуванням наявності вказаної земельної ділянки, подавалися відповідні звіти до податкової інспекції, сплачувалася орендна плата. Кожного року перед подачею звіту господарство отримувало в сільській раді довідку про те, що земельна ділянка рахується за СФГ.

У висновку науково-правової експертизи на замовлення СФГ Мальованого В.В. щодо прав СФГ на землю, яка була отримана засновником фермерського господарства відповідно до законодавства, яке діяло на момент виникнення правовідносин (1994), затвердженого Радою Науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України № 126/85-с від 11 серпня 2017 року, експерт вказує на наявність правового зв`язку між власником (титульним володільцем) земельної ділянки і юридичної особи - фермерського господарства, яке створене внаслідок отримання фізичною особою цієї земельної ділянки. Експерт зазначає, що смерть користувача земельної ділянки не є підставою для припинення права користування. Селянське (фермерське)господарство, у разі смерті засновника цього селянського (фермерського) господарства, зберігає за собою право володіння та користування такою земельною ділянкою після його смерті (т.1, а.с. 229-249).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, заслухавши сторони та їх представників, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року, який діяв на час надання засновнику права постійного користування спірною земельною ділянкою, громадяни України мали право на одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства.

Статтею 7 Земельного кодексу України було встановлено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надавалася Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Відповідно до статті 22 вказаного кодексу право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 ЗК України від 18 грудня 1990 року).

Статтею 27 Земельного кодексу України визначено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Пункт 5 частини першої цієї статті не поширюється на право користування землею громадян, які ведуть селянське (фермерське) господарство, протягом трьох років з часу надання земельної ділянки. Право користування землею може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу. Право користування орендованою землею припиняється також при розірванні договору оренди землі. Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки. Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 5-9 частини першої цієї статті, в разі незгоди землекористувача провадиться у судовому порядку. Право тимчасового користування землею припиняється шляхом розірвання договору.

Правовідносини, що пов?язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств на час заснування СФГ ОСОБА_4 регулював Закон України Про селянське (фермерське) господарство (тут і надалі у редакції чинній на момент створення СФГ Мальованого В.В.).

Відповідно до частини першої, четвертої та п?ятої статті 2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , селянське (фермерське) господарство було формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. На його ім'я видавався Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею; з головою селянського (фермерського) господарства укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, складалися інші документи відповідно до законодавства України.

Згідно з частиною 1 статті 4 вказаного Закону, право на створення селянського (фермерського) господарства мав кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, мав документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, і пройшов конкурсний відбір.

Відповідно до частини 2 вказаної статті Закону, земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передавалися у приватну власність і надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надавалися, зокрема, із земель запасу, а також могли надаватися із земель лісового та водного фондів.

За правилами частини першої статті 5 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подавали до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджували їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 29 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , діяльність селянського (фермерського) господарства припинялася у разі припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених статтями 27 і 28 Земельного кодексу України .

За змістом наведених приписів, право користування земельною ділянкою мало припинятися з припиненням діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року), а припинення права користування земельною ділянкою мало наслідком припинення діяльності цього господарства (пункт 2 частини першої статті 29 Закону України Про селянське (фермерське) господарство ).

Таким чином, приписами земельного законодавства було встановлено законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки наданої громадянину у встановленому порядку для ведення селянського (фермерського) господарства, яка повинна була використовуватися не інакше, ніж за її цільовим призначенням для здійснення підприємницької діяльності (пункт 1 частини першої статті 40 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року).

Також особливості надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства свідчать про те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства.

Таким чином, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього, постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство.

Спірна земельна ділянка була отримана ОСОБА_4 на праві постійного користування виключно для ведення селянського (фермерського) господарства. В подальшому вказана земельна ділянка була передана до Селянського фермерського господарства ОСОБА_4 , і використовувалася господарством для здійснення господарської діяльності.

З моменту передачі земельної ділянки до селянського фермерського господарства саме воно як суб?єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто відбулася фактична заміна постійного землекористувача. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб?єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем.

1 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року , згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

У частині другій статті 92 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року було наведено вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування. Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.

Проте Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, визнав неконституційним пункт 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди, зазначивши, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року , оскільки використання у ній терміна набувають (який означає ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь ) вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб?єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов?язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

Відповідно до розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 6 вересня 2012 року № 5245-VI 10 документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними. Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Як вбачається з державного акту на право постійного користування землею, виданого на ім?я ОСОБА_4 , спірна земельна ділянка була сформована (визначено її межі, площу, суміжних земелекористувачів).

В судовому засіданні встановлено, що після смерті засновника СФГ ОСОБА_4 господарство свою діяльність не припинило, продовжувало використовувати отриману в користування земельну ділянку в господарській діяльності.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, яке від засновника перейшло до СФГ ОСОБА_4 не припинилося ані через зміни чи вимоги у земельному законодавстві, ані через смерть засновника.

Аналогічні висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц та від 23 червня 2020 року справі № 179/1043/16-ц.

Вказані висновки, відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів ,підлягають врахуванню при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 щодо необхідності врахування саме останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду.

Відповідачем право позивача СФГ Мальованого Василя Володимировича на постійне користування спірною земельною ділянкою не визнається.

Не визнаючи право позивача СФГ ОСОБА_4 на постійне користування спірною земельною ділянкою, відповідачем ГУ Держгеокадастру у Київській області було видано накази про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для виділення у власність громадянам земельних ділянок, які виділялися в межах земельної ділянки, якою користувався позивач.

Зокрема, на підставі оспорюваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10- 21264/15-16-сг від 10 жовтня 2016 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та №10-7693/15-17-сг від 10 травня 2017 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , що видані на ім`я ОСОБА_1 , в межах земельної ділянки, якою користується позивач на праві постійного користування, була сформована та зареєстрована окрема земельна ділянка площею 2 га. Проведена Державна реєстрація вказаної земельної ділянки та присвоєний кадастровий номер 3222985900:02:001:0215.

Відповідно до частини 1 статті 81 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час видання оспорюваних наказів), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час видання оспорюваних наказів) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. При цьому в частині 5 цієї ж статті визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред?явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За частиною 1 статті 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

Суд наголошує, що право постійного користування земельною ділянкою, якою позивач користувався на законних підставах, у встановленому законодавством порядку припинено не було, підстав, які б слугували причиною припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою СФГ ОСОБА_4 , відповідно до вимог Земельного кодексу України 1990 року чи Закону України Про селянське (фермерське) господарство , а також діючого законодавства у сфері земельних відносин судом не встановлено. Відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області доказів припинення права постійного користування земельною ділянкою з підстав та в порядку встановленому законодавством, не надано.

Обгрунтування відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області про припинення права користування спірною земельною ділянкою в зв?язку зі смертю засновника СФГ Мальованого В.В. судом відхиляються з огляду на те, що сам по собі факт смерті не передбачений у земельному законодавстві, як підстава для припинення права постійного користування земельною ділянкою, отриманою для ведення селянського (фермерського) господарства. Щодо переходу права постійного користування до СФГ судом відповідні висновки викладені вище.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що передача частини вказаної земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_1 , яка відбулася на підставі оспорюваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, без припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою позивачем, порушує право позивача як користувача земельної ділянки, а тому вказані накази підлягають визнанню недійсними, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 10 статті 24 Законом України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Відповідно до пунктів 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Оскільки суд дійшов висновку про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10- 21264/15-16-сг від 10 жовтня 2016 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та №10-7693/15-17-сг від 10 травня 2017 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , підлягають до задоволення позовні вимоги про скасування державної реєстрації (записупро реєстрацію) земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру 3222985900:02:001:0215 в Державному земельному кадастрі та скасуваннязаписуу Поземельній книзі про земельну ділянку із вищенаведеним кадастровим номером .

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб?єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов?язаний з?ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення чи захисту в обраний спосіб.

Зокрема способами захисту цивільних прав, визначених частиною 2 статті 16 ЦК України, являється в тому числі визнання права, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 48 ЦПК України визначено, що позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб?єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб?єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв?язку з позовною вимогою, яка пред?являється до нього. Під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов?язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов?язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред?явленим позовом за наявності даних про те, що обов?язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору, способу захисту є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов?язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Разом з тим, після з?ясування факту переходу права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222985900:02:001:0215 судом було залучено у якості відповідача нового власника вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 , який, як встановлено в судовому засіданн, також фактично користується вказаною земельною ділянкою.

Проте позовні вимоги позивачем в зв?язку з залученням співвідповідача не уточнялися, а залишилися в попередній редакції, вимог до відповідача ОСОБА_2 позивач не заявляв.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не являється власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222985900:02:001:0215, не користується вказаною земельною ділянкою фактично, не утримує її у себе, фактів вчинення ним перешкод позивачу у користуванні земельною ділянкою не встановлено.

Тому ОСОБА_1 не може вважатися особою, що порушила, не визнала чи оспорила суб?єктивні права, свободи чи інтереси позивача, а тому позовні вимоги про витребування земельної ділянки за кадастровим номером 3222985900:02:001:0215 у ОСОБА_1 та зобов`язати ОСОБА_1 , повернути цю земельну ділянку у постійне користування Селянського (фермерського) господарства Мальованого В.В., зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою не підлягають до задоволення.

Також в судовому засіданні встановлено, що 17 липня 2018 року ОСОБА_1 продав земельну ділянку (кадастровий номер 3222985900:02:001:0215) ОСОБА_2 , за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222985900:02:001:0215 зареєстроване 17 липня 2018 року за ОСОБА_2 (номер запису про право власності 27144874).

Відповідно вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки (пункт 4 частини 1 статті 14 Закону), у разі знищення об`єкта нерухомого майна або скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується (частина 2 статті 14 Закону).

Таким чином, вимоги про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3222985900:02:001:0215 на ім?я ОСОБА_1 також не підлягають до задоволення, оскільки запис про право власності на вказану земельну ділянку здійснено на ім?я іншої особи.

Також позивачем не доведено в судовому засіданні факту використання вказаної земельної ділянки, утримання її у себе, або вчинення перешкод позивачу у користуванні земельною ділянкою Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, а тому позовні вимоги в частині зобов?язання не чинити ним перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, право на яку посвідчується Державним актом на право постійного користування землею серії КВ від 5 січня 1995 року, не підлягають до задоволення.

Висновки за результатами розгляду

Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 № 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновкупро доведеність позовних вимог про визнання за Селянським (фермерським) господарством ОСОБА_4 права постійного користування земельною ділянкою площею 31 га, розташованою на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, визнання недійсним наказів Головного Управління Держгеокадастру у Київській області № 10-21264/15-16-сг від 10 жовтня 2016 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та № 10-7693/15-17-сг від 10 травня 2017 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність та скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 3222985900:02:001:0215, площею 2 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, та запису про вказану земельну ділянку у Поземельній книзі.

У задоволенні позовних вимог про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, витребування земельної ділянки кадастровим номером 3222985900:02:001:0215 із чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, заявлених до ОСОБА_1 слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 11200,00 гривень згідно з квитанцією № 82 від 04 жовтня 2017 року (том 1, а.с.1).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила, судовий збір, сплачений позивачем підлягає стягненню пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення чотирьох вимог немайнового характеру із семи заявлених позивачем, то з відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Комунального підприємства Миронівської районної ради Миронівка - реєстр , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Селянського (фермерського) господарства Мальованого Василя Володимировича понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі по 1600 гривень з кожного.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Селянського (фермерського) господарства Мальованого Василя Володимировича до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Комунального підприємства Миронівської районної ради Миронівка - реєстр , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про визнання права постійного користування, визнання недійсними наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та запису про проведену державну реєстрацію права власності, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити частково.

Визнати за Селянським (фермерським) господарством ОСОБА_4 право постійного користування земельною ділянкою площею 31 га, розташованою на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, яка була надана ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії КВ, виданого Миронівською районною радою народних депутатів 5 січня 1995 року на підставі рішення 1 сесії 22 скликання Миронівської районної ради народних депутатів Миронівського району Київської області від 13 жовтня 1994 року № 11.

Визнати недійсним наказ Головного Управління Держгеокадастру у Київській області № 10-21264/15-16-сг від 10 жовтня 2016 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою .

Визнати недійсним наказ Головного Управління Держгеокадастру у Київській області № 10-7693/15-17-сг від 10 травня 2017 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність .

Скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 3222985900:02:001:0215, площею 2 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, та запис про вказану земельну ділянку у Поземельній книзі.

Відмовити у задоволенні вимог про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, витребування земельної ділянки кадастровим номером 3222985900:02:001:0215 із чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, заявлених до ОСОБА_1 .

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Комунального підприємства Миронівської районної ради Миронівка - реєстр , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Селянського (фермерського) господарства Мальованого Василя Володимировича понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі по 1600 гривень з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

Селянське (фермерське) господарство Мальованого Василя Володимировича, код ЄДРПОУ 20595277, адреса місцезнаходження : Київська область, Миронівський район, село Потік, вулиця Преображенська, 61.

Відповідачі:

Головне управління Держгеокадастру у Київській області, код ЄДРПОУ 39817550, адреса місцезнаходження : місто Київ, вулиця Серпова, 3/14.

Комунальне підприємство Миронівської районної ради Миронівка - реєстр , код ЄДРПОУ 40489411, адреса місцезнаходження : Київська область, місто Миронівка, вулиця Соборності, 58.

ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук