Рішення

від 03.11.2021 по справі 144/914/16-ц

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/914/16-ц

Провадження № 2/144/77/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2021 р. Теплицький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Германа О.С.,

секретаря - Пігулі А.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Кулинича О.І.,

представника відповідача ТОВ Теплик - Агро - Шандурського Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Теплик цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Теплик - Агро про визнання угоди про внесення змін до договору оренди землі недійсною, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Теплицького районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Теплик - Агро про визнання угоди про внесення змін до договору оренди землі недійсною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 806150 належить земельна ділянка, площею 2,3713 га з кадастровим номером 0523783900:01:000:0012, яка розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

Між позивачем та ТОВ Теплик-Агро 13.02.2012 було укладено договір оренди землі на вищевказану земельну ділянку, терміном на 5 років.

17.05.2012 вказаний договір було зареєстровано у відділ Держкомзему у Теплицькому районі.

24.09.2015 позивач письмово повідомив відповідача, що розриває договір в односторонньому порядку.

Пізніше ОСОБА_1 стало відомо, що 20.03.2015 між ним та ТОВ Теплик-Агро було укладено угоду про внесення змін до вищезазначеного договору оренди землі від 13.02.2012.

Позивач заперечує факт підписання ним угоди про внесення змін до договору оренди землі, оскільки він не підписував її, нікого не уповноважував на її підписання і волевиявлення щодо її укладення у нього не було.

Добровільно погодити припинення дії угоди про внесення змін до договору оренди землі з відповідачем не вдалося.

Враховуючи викладене просить визнати недійсною угоду про внесення змін до договорів оренди землі від 13.02.2012, укладену 20.03.2015 між ним та ТОВ Теплик-Агро .

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Вказав, що він не підписував оспорюваної угоди.

Представник позивача - адвокат Кулинич О.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, вказав, що ОСОБА_1 дійсно було укладено договір оренди землі з відповідачем терміном на 5 років. Проте угоди про внесення змін до договору оренди землі позивач не укладав, та не підписував її, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої та технічної експертизи по матеріалам кримінального провадження № 12014020280000344 від 23.10.2014 № 409-476/16-21 від 29.03.2016, відповідно до якого підпис у вищевказаній угоді виконаний не позивачем а іншою особою, а тому вважає її недійсною.

Представник відповідача ТОВ Теплик-Агро - Шандурський Б.В. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, оскільки вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження не підписання ним оспорюваної угоди, а копія висновку судово-почеркознавчої та технічної експертизи по матеріалам кримінального провадження належним чином не завірена, не зазначено, що даний висновок підготовлений для подання до суду, а тому він не може бути належним та допустимим доказом і не може братися до уваги. Також представник відповідача вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки не повідомляв.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 806150 належить земельна ділянка, площею 2,3713 га з кадастровим номером 0523783900:01:000:0012, яка розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 8).

13 лютого 2012 року ОСОБА_1 та ТОВ Теплик-Агро уклали договір оренди землі на земельну ділянку, кадастровий номер 0523783900:01:000:0012, площею 2,3713 га, терміном на 5 років. 17.05.2012 вказаний договір було зареєстровано у відділ Держкомзему у Теплицькому районі за № 052370004005949 (а.с. 9-12).

Відповідно до угоди про внесення змін до договору оренди землі від 13.02.2012, щодо земельної ділянки кадастровий номер 0523783900:01:000:0012, укладеної 20 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Теплик-Агро , термін дії договору продовжено до 20.03.2025 (а.с. 225).

При цьому, відповідно до змісту висновку судово-почеркознавчої та технічної експертизи по матеріалам кримінального провадження № 12014020280000344 від 23.10.2014 № 409-476/16-21 від 29.03.2016:

Підпис в графі орендодавець угоди від 20.03.2015 про внесення змін до договору оренди землі зареєстрованій у відділі Держкомзему у Теплицькому районі № 052370004005949 та в графі орендодавець у договорі від 24.07.2015 оренди землі за кадастровим номером 0523783900:01:000:0012 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 159).

Вищевказаним висновком експертизи, проведеним на підставі постанови від 09.02.2016 старшого слідчого Черевань Д.А. про призначення почеркознавчої експертизи по матеріалам кримінального провадження № 12014020280000344 від 23.10.2014, встановлено, що підпис у вказаній угоді було виконано не позивачем, а іншою особою.

Твердження представника відповідача щодо недопустимості цього доказу є безпідставним, оскільки відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Разом з тим, вказаний висновок було отримано з дотриманням порядку, встановленого законом.

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки він відповідає положенням ст. 102 ЦПК України, експертиза проведена у кримінальному провадженні містить інформацію щодо предмета доказування у даній справі, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Крім того, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень. Достовірність і достатність таких доказів оцінюється судом з урахуванням обставин конкретної справи. При цьому відповідач не скористався своїм правом призначити іншу експертизу в межах цивільного судочинства, та не надав жодних доказів на спростування вказаного експертного висновку. При вирішення даного питання судом взято до уваги висновки Верховного Суду по справі № 461/3675/17, викладені у постановах від 05.02.2020 та 27.01.2021.

Відповідно до змісту вимог ч. 3 ст. 203 ЦК України - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При вирішенні вказаного спору судом враховано висновок Великої Палати Верховного Суду України в справі №145/2047/16-ц від 16 червня 2020року, де зазначено, що підписи сторін є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, що узгоджується із висновками викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

Позивач ОСОБА_1 звернувся з вимогою про визнання недійсною угоди про внесення змін до договору оренди землі, посилаюсь на те, що даної угоди він не укладав та не підписував.

Та обставина, що позивач спірну угоду про внесення змін до договору оренди землі не підписував та, відповідно, істотних умов цієї угоди не погоджував, знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України - кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу - способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 про визнання угоди про внесення змін до договору оренди землі від 13.02.2012, укладеної 20.03.2015 недійсною, суд відмовляє з тих підстав, що спірна угода є неукладеною, тому не може бути визнана судом недійсною. Тобто у позові суд відмовляє саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. При цьому суд зазначає, що відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення йому земельної ділянки.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 до ТОВ Теплик - Агро про визнання угоди про внесення змін до договору оренди землі недійсною - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12.11.2021.

Суддя