Постанова

від 12.11.2021 по справі 161/13888/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/13888/20 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф. Провадження № 22-ц/802/1251/21 Категорія: 32 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс-Віт Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-Баїв , ОСОБА_1 про стягнення збитків за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-Баїв на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року ТзОВ Кріс-Віт Україна звернулося в суд із позовом до ТзОВ Україна-Баїв , ОСОБА_1 про стягнення збитків.

Вимоги обґрунтовані тим, що позивач ТзОВ Кріс-Віт Україна з 11 березня 2011 року орендує у відповідача ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,4793 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1508. На початку 2016 року позивачу стало відомо, що 17 лютого 2015 року відповідач ОСОБА_1 уклала з відповідачем ТзОВ Україна-Баїв ще один договір оренди цієї ж земельної ділянки, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості користуватися нею та здійснювати свою основну господарську діяльність. За 2016-2017 роки позивач зазнав збитків у формі упущеної вигоди у розмірі 14980,32 грн., що підтверджується відповідним висновком судового експерта. Просить суд стягнути з відповідачів солідарно 14980,32 грн. збитків та судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-Баїв , ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс-Віт Україна збитки у розмірі 14980,32 грн (чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят грн 32 коп.).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-Баїв на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс-Віт Україна 1051,00 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня) в рахунок відшкодування судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс-Віт Україна 1051,00 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня) в рахунок відшкодування судового збору.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду від 26 липня 2021 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-Баїв на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс-Віт Україна 1500 грн. на відшкодування понесених судових витрат у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс-Віт Україна 1500 грн. на відшкодування судових витрат у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ТзОВ Україна-Баїв подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просив його скасувати та у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТзОВ Кріс-Віт Україна вказує, що ТзОВ Україна-Баїв не проявило розумної обачності та не перевірило чи договори оренди дійсні, не перевірило факт їх розірвання, не звернулось до ТзОВ Кріс-Віт Україна задля підтвердження чи спростування чинності договорів. ТзОВ Кріс-Віт Україна у 2017 році не мало змоги використовувати земельну ділянку, оскільки повторний договір оренди на той час був чинним, а державна реєстрація речових прав оренди на земельну ділянку була проведена за ТзОВ Україна-Баїв . Вважає рішення суду законним і обґрунтованим та просить відмовити у задоволенні скарги.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна відповідно до норм ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був позбавлений можливості користуватися орендованою земельною ділянкою з вини відповідачів, які неправомірно уклали між собою новий договір оренди земельної ділянки, а тому з них у солідарному порядку підлягають стягненню збитки, у формі упущеної вигоди, розмір якої підтверджується висновком судової-економічної експертизи.

Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна.

Встановлено, що 11 березня 2011 року в с. Одеради Луцького району Волинської області між позивачем ТзОВ Кріс-Віт Україна та відповідачем ОСОБА_1 (орендодавець) був укладений договір оренди землі № 42, відповідно до умов якого, орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва, площею 2,4793 га., кадастровий номер 0722884300:04:000:1508. Вказаний договір у встановленому порядку був зареєстрований 11 липня 2011 року у Луцькому районному відділі ДП Центр ДЗК , номер запису 072280004000251. Відповідно до пунктів 37-39, 42 та 43 цього договору дія договору припиняєть у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідація юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється достроково шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішення суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов цього договору. Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань та обов`язків, передбачених цим договором. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати на судове провадження, якщо таке має місце. Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних; доходи які орендар міг би реально отримати в разі неналежного виконання умов Договору; уразі дострокового розірванні Договору через порушення його умов Орендодавцем, останній має відшкодувати Орендарю комерційні збитки, які розраховуються на підставі бухгалтерського обліку/розміру родючості ґрунту. Орендар передає ділянку тільки після отримання відшкодування.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 липня 2017 року у цивільній справі №161/2206/16-ц, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 16 квітня 2018 року, визнано недійсним договір оренди землі № 905, укладений 17.02.2015 (щодо земельної ділянки площею 2,4793 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1508, адреса с. Одеради Луцького р-ну Волинської обл.), сторонами якого є ОСОБА_1 , як орендодавець і ТзОВ Україна-Баїв , як орендар, та скасовано державну реєстрацію цього договору (запис про речове право №8927724 від 03.03.2015) (т.1 а.с.16-46).

З тексту цього судового рішення слідує, що відповідач ОСОБА_1 повторно передала ту саму земельну ділянку з кадастровим номером 0722884300:04:000:1508 в оренду відповідачу-1, що і стало підставою для визнання недійсним відповідного договору, адже вона вже перебувала в оренді позивача.

З висновку судово-економічної експертизи від 31 липня 2020 року, який підготовлений судовим експертом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області Кочетовою І. Ю., слідує, що розмір збитків (упущеної вигоди) ТзОВ Кріс-Віт Україна за 2016-2017 роки, заподіяних незаконною передачею орендованої товариством земельної ділянки площею 2,4793 га, кадастровий номер 0722884300:04:000:1508, власником якої є ОСОБА_1 , ТзОВ Україна-Баїв , становить 14980,32 грн.

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідачів лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам.

Згідно із пунктом 3 зазначеного Порядку, відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з моменту укладенням між відповідачами ОСОБА_1 як орендодавцем і ТзОВ Україна-Баїв як орендарем нового договору оренди земельної ділянки та до моменту визнання його недійсним первинному орендарю - позивачу ТзОВ Кріс-Віт Україна було завдано збитки у вигляді упущеної вигоди.

Згідно ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Спільною вважається шкода, як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльність двох або більше осіб.

Причинний зв`язок між кожною дією і наслідком повинен бути прямим, а не опосередкованим.

Суд першої інстанції, визначаючи вину відповідачів орендодавця ОСОБА_1 та орендаря ТзОВ Україна-Баїв , дійшов помилкового висновку про їх солідарну відповідальність за завдані позивачу укладенням нового договору оренди земельної ділянки збитки. Так суд першої інстанції не врахував, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідачів у солідарному порядку лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

З матеріалів справи встановлено, що реєстрація права ТзОВ Україна-Баїв на користування спірною земельною ділянкою було проведено на підставі договору оренди землі № 905, укладеного 17 лютого 2015 року між відповідачем ОСОБА_1 та товариством. ОСОБА_1 , порушуючи умови попереднього договору оренди землі укладеного з позивачем ТзОВ Кріс-Віт Україна , не припинивши його дію, повторно уклала договір з новим орендарем ТзОВ Україна-Баїв на цю ж саму земельну ділянку, чим безпідставно позбавила права позивача на користування орендованою земельною ділянкою, тим самим завдала йому збитки у вигляді упущеної вигоди.

Матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження винних дій Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-Баїв , його обізнаності у тому, що земельна ділянка уже перебувала в оренді ТзОВ Кріс-Віт Україна на підставі укладеного договору між ОСОБА_1 та ТзОВ Кріс-Віт Україна .

Апеляційний суд приходить до висновку про наявність у діях відповідача ОСОБА_1 всіх елементів цивільного правопорушення: протиправної поведінки, завданих збитків та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відповідач ОСОБА_1 не довела відсутності вини у своїх діях.

З а вище наведених обставин, висновок суду про солідарну відповідальність відповідачів ТзОВ Україна-Баїв та ОСОБА_1 перед позивачем за заподіяну шкоду є неправильним, оскільки в даному випадку шкода заподіяна лише винними діями орендодавця спірної земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 , а тому підлягає відшкодування останньою.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі укладення та належного виконання договору і тільки неправомірні дії відповідача ОСОБА_1 стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості позивача отримати прибуток. Такий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 13 січня 2021 року в справі № 925/1525/19.

Суд першої інстанції підставно погодився з використаною судовим експертом методологією визначення збитків у формі упущеної вигоди, яка полягає у визначенні наступних показників: зокрема наказ № 4 від 05 січня 2017 року Про затвердження посівів в розрізі сільськогосподарських культур на полях у 2017 р. , адже позивач користувався цією земельною ділянкою і до його незаконної передачі в оренду відповідачу ТзОВ Україна-Баїв , а тому у своїй діловій практиці та господарській діяльності обґрунтовано міг виробити відповідну структуру посівів. В даному випадку у 2017 році на земельній ділянці відповідача ОСОБА_1 планувалося засівання соєю. Для розрахунку ймовірних витрат на вирощування 1 тонни бобів сої у 2017 році експерт посилається на Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , а також первинні документи позивача звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду ТОВ Кріс-Віт Україна станом на 01 грудня 2017 року та визначає прямі матеріальні витрати на 1 т бобів сої у розмірі 2782,31 грн. на тонну. Аналогічно експертом шляхом дослідження первинних документів позивача було визначено прямі витрати на оплату праці, витрати на соціальне відрахування, орендну плату, оплату послуг сторонніх організацій, амортизація необоротних активів, решта загальновиробничих витрат та визначено виробничу собівартість 1 т бобів сої за 2017 рік у розмірі 6281,95 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується із способом визначення судовим експертом урожайності бобів сої в розрахунку на 1 га, а також визначення її закупівельної ціни, з використанням даних про ціни станом на 2017 року від Волинської торгово-промислової палати, ТОВ Волинь-зерно-продукт , ТОВ Традекс . Внаслідок визначення вищенаведених показників, враховуючи площу земельної ділянки ОСОБА_1 , судовий експерт обґрунтовано визначив розмір збитків у формі упущеної вигоди внаслідок неможливості у 2017 році використання земельної ділянки у розмірі 14980,32 грн, а саме як чистий дохід, яке підприємство могло отримати внаслідок збору та реалізації урожаю 2017 року.

Доводи про несплату у 2017 році позивачем на користь ОСОБА_2 орендної плати не впливають на обґрунтованість висновку судового експерта, оскільки у ньому використовувалися не реальні значення прямих витрат на оренду плату, а розрахункові.

Суд першої інстанції підставно не застосував Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 оскільки у ній йдеться мова про орієнтований порядок визначення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, який не враховує випадки, коли така ділянка вже використовувалася у виробничій діяльності потерпілої особи і вибула з її володіння, тим самим спричинивши збитки у формі упущеної вигоди. Таку методику доцільно було б використати, якщо земельна ділянка не використовувалася власником (державою, територіальною громадою, особою) за призначенням, адже в такому випадку неможливо визначити ймовірну упущену вигоду, бо відсутні вихідні дані у вигляді показників господарської діяльності власника землі. Правові позиції, які викладені у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року №3-463гс17, постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року № 127/27155/16-ц, полягають у тому, що норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов`язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Методики.

Ураховуючи наведене та вимоги п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене з допущенням невідповідності викладених у рішенні суду висновків обставинам справи і неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс-Віт Україна збитків у розмірі 14980,32 грн.

У зв`язку зі скасуванням основного рішення підлягає до скасування додаткове рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу, які слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог п. 12 ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з ТзОВ Кріс-Віт Україна на користь ТзОВ Україна-Баїв 3153,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-Баїв задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2021 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс-Віт Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-Баїв , ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс-Віт Україна збитки у розмірі 14980 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень 32 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс-Віт Україна 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) в рахунок відшкодування судового збору за подання позовної заяви, а також 3000 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс-Віт Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-Баїв про відшкодування шкоди відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кріс-Віт Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-Баїв 3153,00 грн (три тисячі сто п`ятдесят три гривні 00 копійок) в рахунок відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді