Постанова

від 10.11.2021 по справі 278/1993/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/1993/17 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 47 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Ляшук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 278/1993/17 за позовом першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 , Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Житомирське лісове господарство, Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» в особі Шепетівського військового лісгоспу про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, про витребування земельної ділянки

за апеляційною скаргою Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Зубчук І.В. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року перший заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом, в якому просив:

-визнати незаконним та скасувати рішення 23 сесії 5 скликання Буківської сільської ради Житомирського району від 30.05.2008, яким надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1822080600:03:002:0015 загальною площею 0,6738 га для ведення особистого селянського господарства;

-визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 554463, що зареєстрований за № 010820900397 від 09.01.2009 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та внести відповідний запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку;

-витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира земельну ділянку загальною площею 0,6738 га, з кадастровим номером 1822080600:03:002:0015, що розташована в межах Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що Житомирською місцевою прокуратурою забезпечується процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42014060010000006 від 26.11.2014 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України відносно посадових осіб Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області. З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 30 травня 2008 року надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,6738 га для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 554463, а згодом відчужено вказану земельну ділянку ОСОБА_2 . Прокурор зазначив, що земельна ділянка вибула з державної форми власності з порушенням норм чинного законодавства, питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку не розглядалось та відповідне рішення не приймалось. 30 травня 2008 року пленарні засідання сесії взагалі не проводились, пленарне засідання 23 сесії сільської ради відбулося 22 квітня 2008 року. Посилаючись на вказані обставини, прокурор зазначив, що ОСОБА_1 отримав земельну ділянку без прийняття будь-якого рішення органу місцевого самоврядування чи державної влади, що є порушенням норм чинного земельного законодавства.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Житомирська обласна прокуратура, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що спірна земельна ділянка набута відповідачами на підставі рішення сільської ради, яке відносно ОСОБА_1 не приймалося. Сільською радою від імені територіальної громади не вчинено жодних дій щодо розпорядження комунальним майном на підставі і у спосіб, що передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» шляхом прийняття відповідного рішення на пленарному засіданні. Крім цього вказує, що судом не враховано доводи прокурора щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та оборони, що виключає можливість набуття її приватну власність.

В суді апеляційної інстанції прокурор Рудченко Михайло Миколайович, представник Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира Кур`янова Надія Михайлівна, представники Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" Бивалькевич Віталій Петрович та ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеному в ній.

Представник Тетерівської сільської ради Вандяєв Олександр Олександрович проти доводів апеляційної скарги заперечив, пояснив, що не існує беззаперечних доказів того, що сільською радою не приймалось рішення про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки.

Інші учасники справи належним чином повідомлялися про дату час та місце проведення судового засідання, однак в судове засідання не з`явились, що не є перешкодою для розгляду справи у їх відсутність (ч.2 ст. 372 ЦПК України).

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 06 листопада 2008 року на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯД №554483 на право власності на земельну ділянку площею 0,6738 га, яка розташована на території с. Тригір`я Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер 1822080600:03:002:0015, на підставі рішення 23-ої сесії 5-го скликання Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 30 травня 2008 року, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а. с. 37 т.1).

Відповідно до протоколу 23-ої сесії 5-го скликання від 22 квітня 2008 року Буківською сільською радою приймалось ряд рішень, однак рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_1 не приймалось і технічна документація на земельну ділянку загальною площею 0,6738 га не затверджувалась (а.с. 38 - 59 т.1).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дослідивши протокол сесії та рішення прийняті на 23-тій сесії 5-го скликання Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області 22 квітня 2008 року встановив, що будь-які рішення відносно ОСОБА_1 не приймались, однак вважав, що неприйняття рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_1 22 квітня 2008 року, не може безперечно свідчити про те, що рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_1 не приймалось 30 квітня 2008 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно стандарту доведення «поза розумним сумнівом» наявність факту має ґрунтуватися не на припущеннях чи ймовірностях, а на сукупності достатніх належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні ст. 76 ЦПК України, що в цілому вимагається за змістом загальних засад цивільного законодавства, справедливості, добросовісності та розумності, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України (на час звернення ст.3 ЦПК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Однією з вимог, з якими позивач звернувся до суду за захистом, є визнання незаконним та скасування рішень 23 сесії 5 скликання Буківської сільської ради Житомирського району від 30 травня 2008 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки безоплатно у власність.

За змістом ст. 12 Земельного Кодексу України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України).

Статтею 118 ЗК України було врегульовано механізм дії відповідних органів влади в частині надання земельних ділянок громадянам.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки (ч. 1).

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (ч. 2).

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель (ч. 4).

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання (ч. 6).

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення (ч. 7).

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч. 8).

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування (ч. 9).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність (ч. 10).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 цього Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

За змістом частин першої, шістнадцятої статті 46 Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради, за результатами розгляду питань віднесених до її компетенції рада приймає рішення, які фіксуються у протоколі сесії.

Матеріли справи не містять доказів того, що 30 квітня 2008 року (як припустив суд першої інстанції) та 30 травня 2008 року (відповідно до даних оспорюваного державного акту) Буківською сільською радою проводились пленарні засідання та відповідно приймалися рішення щодо виділення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

Натомість, 07 листопада 2014 року Буківська сільська рада надала відповідь на запит Житомирської міжрайонної прокуратури №349/02-20, зі змісту якої вбачається, що заява ОСОБА_1 в сільську раду не надходила, зареєстрована не була, рішення щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки не видавалось.

З досліджених судом першої інстанції оригіналів протоколів сесій, рішень, прийнятих радою, та документів до них від 18 січня 2008 року по 21 листопада 2008 року вбачається, що рішення 23 сесії 5 скликання від 30 травня 2008 року не існувало, що означає, що рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок безоплатно у власність ОСОБА_1 . Буківською сільською радою Житомирського району не приймалось.

Відповідно до наданих документів наступна, 24 сесія 5 скликання сільської ради відбулась вже 11 липня 2008 року.

Отже, зазначеною хронологією прийняття рішень встановлено, що на 23 сесії 5 скликання відповідне рішення Буківською сільською радою не приймалось ні 22.04.2008, ні 30.04.2008.

З огляду на наведене дійсно відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про скасування рішення 23 сесії 5 скликання Буківської сільської ради Житомирського району від 30.05.2008, яким надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1822080600:03:002:0015 загальною площею 0,6738 га для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з тим, що таке рішення взагалі не приймалося, а отже не було підставою для виникнення права власності відповідача ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень визначених цим Кодексом. Набуття цих прав громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1 Інструкції право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю, на право постійного користування землею.

Державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Розробку технічної документації зі складання державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею здійснюють державні та інші землевпорядні організації на підставі технічного завдання, яке видається районним (міським) відділом (управлінням) земельних ресурсів Держкомзему України.

Технічна документаціязі складаннядержавного актана правоприватної власностіна землю,на правоколективної власностіна землю,на правовласності наземлю абона правопостійного користуванняземлею включає:виписку зрішення відповідної ради або державної адміністрації про надання в користування або передачу у власність земельної ділянки; заяву власника землі або землекористувача про складання державного акта; технічне завдання на складання державного акта; висновок державного органу земельних ресурсів про права третіх осіб на використання земельної ділянки; висновок органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки; абрис зйомки земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки; збірний кадастровий план землевласників і землекористувачів; відомість обчислення площі земельної ділянки; відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки з прив`язкою до пунктів геодезичної мережі; експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

Вищевказаної документації стороною відповідача не надано і такої матеріали не містять, а тому висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_1 для отримання земельної ділянки мав не лише звернутися до органу самоврядування та подати ряд документів, а й серед іншого звернутись до компанії, що є виконавцем робіт із землеустрою з метою розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та виконати ряд інших дій, у зв`язку з чим вважав спірний державний акт на земельну ділянку законним, не ґрунтуються на матеріалах справи та є припущенням суду.

Разом з тим, оскільки судом достовірно встановлено відсутність прийнятого щодо ОСОБА_1 рішення сільської ради, то колегія суддів може лише погодитись із висновком суду першої інстанції про неможливість визнання його незаконним.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що місцевий суд необґрунтовано в цілому відмовив у задоволенні позову, оскільки відповідач ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку без наявності на те законних підстав з порушенням встановленої законодавством процедури, що суттєво порушує суспільний інтерес і справедливу рівновагу між приватними інтересами та інтересами територіальної громади.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до положень ч.1 ст. 116 ЗК України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною першою ст. 125 ЗК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами (ч.1 ст. 126 ЗК України в ред. на час отримання ОСОБА_1 державного акта).

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчували право власності й видавались на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, у справі, що розглядається, взагалі не приймалось рішення Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 30.05.2008 року, яким би надавалась у власність ОСОБА_1 земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0, 6738 га, про що зазначено в державному акті на право власності на земельну ділянку ЯД 554463 від 6 листопада 2008 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 , а тому й відсутня можливість для визнання недійсним неіснуючого рішення органу місцевого самоврядування.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у цій конкретній справі визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 , є ефективним способом захисту для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для витребування цієї земельної ділянки власником та для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Судом також встановлено, що 31 березня 2010 року ОСОБА_1 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки (а. с. 24 т.1).

ОСОБА_2 17 вересня 2010 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,6738 га, яка розташована на території с. Тригір`я Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер 1822080600:03:002:0015, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №1193 від 31 березня 2010 року (а. с. 112 т. 1).

В 2010 році на замовлення ОСОБА_2 виготовлялась технічна документація на земельну ділянку 0,6738 га на території Буківської сільської ради для ведення особистого селянського господарства (а.с.20-37 т.1).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Крім того, главою 29 ЦК України визначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

ЦК України передбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Відповідні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові 28 листопада 2018 року у справа № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18).

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами Так, предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Позовні вимоги про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 є обґрунтованими, а втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом.

Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Зазначена правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 29 травня 2019 року у справі№ 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19).

Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Покупець, у якого вилучається земельна ділянка, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі ст.661 ЦК України, яка передбачає, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Оскільки колегіясуддів дійшлависновку пронезаконність виданогона ім`я ОСОБА_1 державного актуна правовласності наземельну ділянкусерії ЯД№ 554463,що зареєстрованийза №010820900397від 09.01.2009в Книзізаписів реєстраціїдержавних актівна правовласності наземлю,то задоволеннюпідлягають іпохідні вимогипозову провнесення записупро скасуваннядержавної реєстраціїправа власності ОСОБА_2 ,як останньогонабувача,на вказануземельну ділянкута витребування з володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира зазначеної земельної ділянки.

З огляду на наведене відповідно до положень ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним державного акту, внесення запису про скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення у цій частині про задоволення позову.

В решті рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним державного акту, внесення запису про скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 554463, що зареєстрований за № 010820900397 від 09.01.2009 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та внести відповідний запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку.

Витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира земельну ділянку загальною площею 0,6738 га, з кадастровим номером 1822080600:03:002:0015, що розташована в межах Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12.11.2021.

Головуючий Судді