Ухвала

від 03.11.2021 по справі 920/748/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 920/748/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

позивача - Литвинець В. М. (адвокат),

відповідача - Сєдєлєва Т. А. (самопредставництво),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 (судді: Іоннікова І. А. - головуючий, Разіна Т. І., Шаптала Є. Ю.)

за позовом Приватного підприємства "Карла Маркса-2"

до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області

про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Карла Маркса-2" (далі - ПП "Карла Маркса-2", Позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - Головне управління, Відповідач) про визнання поновленим договору оренди землі від 24.03.2010 на тих самих умовах на наступні 7 років, а саме до 01.04.2024.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи, 02.04.2019, Позивач подав до суду першої інстанції заяву про зміну предмета позову, в якій зазначив, що спірна земельна ділянка була поділена на дві нові. Тому, Позивач просив суд першої інстанції визнати поновленим договір оренди землі від 24.03.2010 (зареєстрований 01.04.2010 за №041063300531), вважаючи укладеною угоду про його поновлення на той самий строк, на тих самих умовах, в редакції, запропонованій Позивачем, з урахування зазначених вище обставин.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.04.2019 заяву Позивача про зміну предмета позову прийнято до розгляду.

Зазначені позовні вимоги було обґрунтовано тим, що оскільки Відповідач протягом місяця після закінчення строку спірного договору не повідомив Позивача про заперечення у його поновленні, то, на думку ПП "Карла Маркса-2", вказаний договір продовжив свою дію на тих самих умовах і на той самий строк, в порядку частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Сумської області від 25.04.2019 відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент розгляду справи Позивач фактично повернув спірну земельну ділянку Відповідачу (орендодавцю) за актом приймання-передачі, тобто орендар не продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії спірного договору оренди, що, з урахуванням норм статті 33 Закону України "Про оренду землі", унеможливлює його поновлення, оскільки користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди є обов`язковою умовою для можливого продовження між сторонами орендних правовідносин.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 скасовано рішення Господарського суду Сумської області від 25.04.2019 у справі №920/748/17 та прийнято нове, яким повністю задоволено позовні вимоги та визнано поновленим договір оренди землі б/н від 24.03.2010, що зареєстрований 01.04.2010 за № 041063300531, вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк, на тих самих умовах в редакції, викладеній в резолютивні частині постанови.

Зазначене судове рішення обґрунтовано тим, що Позивач належним чином продовжує виконувати свої обов`язки за спірним договором оренди землі після закінчення строку його дії. При цьому ПП "Карла Маркса-2" у встановлені законодавством строки звернулося до Відповідача з листом-повідомленням про поновлення строку дії вказаного договору оренди, додавши проект додаткової угоди. У свою чергу в матеріалах справи відсутні докази відмови орендодавця в поновленні зазначеного договору у встановлений законодавством місячний строк.

У касаційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Сумській області просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

У якості підстави подання зазначеної скарги заявник посилається на неврахування апеляційним судом при прийнятті оскаржуваної постанови висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм: статті 33 Закону України "Про оренду землі", викладених в постановах Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №917/130/19, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18; норм статті 16 Цивільного кодексу України, викладених у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12.

У відзиві на касаційну скаргу ПП "Карла Маркса-2" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

18.10.2021 від ПП "Карла Маркса-2" через електронний суд надійшли додаткові пояснення у справі.

20.10.2021 та 29.10.2021 від Головного управління надійшли додаткові пояснення в яких Відповідач, зокрема, зазначає, що у зв`язку зі змінами у чинному законодавстві розпорядником спірної земельної ділянки на даний момент є територіальна громада, а не Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, у зв`язку з чим рішення суду у випадку задоволення позову не можливо буде виконати. Крім того, Відповідач просить залучити у якості співвідповідача Путивльську територіальну громаду Конотопського району Сумської області.

Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Сумській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі №920/748/17 та призначено її розгляд у судовому засіданні в режимі відеоконференції на 18.03.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2021 зупинено провадження у справі №920/748/17 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №903/1030/19.

Ухвалою Верховного Суду від 06.10.2021 поновлено провадження у справі №920/748/17 у зв`язку з тим, що 31.08.2021 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі № 903/1030/19, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 28.09.2021, та визначено дату і час судового засідання з розгляду касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру в Сумській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 на 03.11.2021.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони та представника сторони, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, тому касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою у справі № 920/748/17 підлягає закриттю з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції є запорукою дотримання принципу правової визначеності.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, у справі № 917/130/19 розглядались позовні вимоги про: визнання поновленим договору оренди земельної ділянки з моменту набрання законної сили рішенням суду у вказаній справі; визнання укладеною з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі додаткової угоди до договору оренди землі, на умовах визначених позивачем у зазначеній справі. При цьому наведені позовні вимоги було аргументовано тим, що позивачем вжито всіх необхідних та можливих заходів для поновлення договору оренди землі, у той же час відповідач безпідставно ігнорує процедуру поновлення цього договору та ухиляється від укладення додаткової угоди щодо продовження його дії на нових погоджених умовах.

З наведеного вбачається, що у справі № 917/130/19 предметом позовних вимог було визнання поновленим договору оренди на нових умовах на підставі частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі". Водночас, у справі №920/748/17 ПП "Карла Маркса-2" звернулося із позовом щодо поновлення договору на тих самих умовах на підставі частини шостої статті 33 вказаного Закону, що, очевидно, свідчить про відмінні підстави, зміст позовних вимог та правове регулювання спірних правовідносин.

У справі № 159/5756/18 розглядались позовні вимоги про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки.

При цьому у вказаній справі суди встановили, що позивач не дотрималась вимог частини третьої статті 33 Закону України "Про оренду землі", не надавши до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проєкт додаткової угоди. Невиконання зазначених вимог і стало підставою для скасування постановою Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №159/5756/18 рішень судів попередніх інстанцій і прийняття нового рішення про відмову у позові.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі вирішила не відступати від правового висновку, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17 (відповідно до якого частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах у разі користування земельною ділянкою орендарем після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування), оскільки у справі № 920/739/17 установлено, що орендар земельної ділянки виконав свій обов`язок щодо завчасного повідомлення орендодавця до закінчення строку дії договору про намір його поновити та надіслав проект відповідної додаткової угоди. І саме з належним виконанням орендарем обов`язків за договором та вимог частин першої - третьої статті 33 Закону України "Про оренду землі" й недотриманням орендодавцем вимог частини п`ятої статті 33 цього Закону суд касаційної інстанції пов`язував виникнення в орендаря права на поновлення договору оренди на підставі частини шостої статті 33 зазначеного Закону.

Натомість, у справі, що переглядається (№ 920/748/17) Позивач навпаки більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі направив до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області лист-повідомлення про поновлення цього договору разом із проєктом відповідної додаткової угоди.

Отже, правовідносини у справах № 159/5756/18 та № 920/748/17 також неподібні, зважаючи на різні фактичні обставини, встановлені судами, що має наслідком відмінне правове застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".

У справі № 6-110цс12 розглядались позовні вимоги про зобов`язання укласти договір про надання послуг за утримання будинку та прибудинкової території, які обґрунтовано тим, що позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг житлового будинку, квартира у якому належить на праві власності відповідачу На його адресу було надіслано проєкт договору про надання послуг за утримання будинку та прибудинкової території, однак від підпису відповідач відмовилася, мотивуючи свою відмову невідповідністю договору нормам Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Оскільки в процесі переговорів сторони не досягли згоди щодо умов договору, позивач просив на підставі статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ухвалити рішення про зобов`язання відповідача укласти договір.

Таким чином, правовідносини у вказаній справі та у справі, що переглядається відрізняються предметом та підставами позову, а відтак і правовим регулюванням, що свідчить про їх неподібність.

Що ж до посилань скаржника на висновки Верховного Суду України, зазначені у постанові від 23.10.2017 у справі № 920/1300/16, то колегія суддів звертає увагу, що у вказаній справі постанова від 23.10.2017 була прийнята Вищим господарським судом України, а не Верховним Судом України.

У зв`язку із цим, такі доводи заявника є безпідставними, оскільки пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачає обов`язкове врахування судами висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові саме Верховного Суду, а не постанові Вищого господарського суду України, на яку помилково посилається скаржник.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Узагальнюючи доводи скаржника з урахуванням наведеного аналізу зазначених правових позицій, викладених в постановах суду касаційної інстанції від 22.09.2020 у справі № 917/130/19, від 22.09.2020 у справі №159/5756/18, від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12, колегія суддів дійшла висновку про неподібність правовідносин у вказаних справах та у справі, що переглядається.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 920/748/17.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова