Ухвала

від 10.11.2021 по справі 559/1691/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 559/1691/19

провадження № 61-18065ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Рівненського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Боймиструк С. В., Шимків С. С., у справі за позовом приватного підприємства-фірми Експерт-Рівне до ОСОБА_1 , третя особа - Управління архітектури, будівництва та земельних питань Дубенської міської ради Рівненської області, про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства-фірми Експерт-Рівне , Управління архітектури, будівництва та земельних питань Дубенської міської ради Рівненської області про визнання недійсною угоди з актом здачі-прийняття наданих послуг,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року приватне підприємство-фірма Експерт-Рівне (далі - ППФ Експерт-Рівне ) звернулося з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Управління архітектури, будівництва та земельних питань Дубенської міської ради Рівненської області, про стягнення заборгованості у розмірі 34 000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач не виконала свого обов`язку зі сплати на користь підприємства 34 000,00 грн протягом трьох днів з дати проведення аукціону з оренди земельної ділянки для будівництва і обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 , площею 343 м 2 , кадастровий номер: 5610300000:02:001:2011, а саме до 28 червня 2019 року. Цей обов`язок ОСОБА_1 ґрунтується на пунктах 2.1-2.2. договору №190503/1 від 03 травня 2019 року, пункті 2.13 угоди про умови участі в земельних торгах від 19 червня 2019 року, акті відслідковування процедури земельних торгів від 25 червня 2019 року та додатковій угоді №3-71 (№34747) від 25 червня 2019 року.

ОСОБА_1 подала зустрічний позов до приватного підприємства-фірми Експерт-Рівне , Управління архітектури, будівництва та земельних питань Дубенської міської ради Рівненської області про визнання недійсною угоди з актом здачі-прийняття наданих послуг, який ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 17 вересня 2020 року об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 було уведено в оману через неправильне повідомлення щодо меж забудови земельної ділянки, оскільки вона вважала, що без обмежень, тоді як після проведення аукціону 27 червня 2019 року дізналася про можливість будівництва лише на 100 м 2 , тобто вона помилково сприйняла якісні і функціональні характеристики як наслідок вартості землі. Тому вважає, що організатор торгів не виконав покладених на нього обов`язків щодо виявлення та встановлення наявних і можливих обмежень прав на земельну ділянку, варіантів видів її використання відповідно до проектів землеустрою. 01 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ППФ Експерт-Рівне та Управління архітектури, будівництва та земельних питань Дубенської міської ради, де, зокрема повідомляла, що не має наміру здійснювати державну реєстрацію договору оренди, відкликає свій підпис на договорі, протоколі земельних торгів та акті відслідковування процедури проведення земельних торгів, а також вносити орендну плату за виграний лот.

ОСОБА_1 просила визнати недійсною додаткову угоду №3-Л (№34747) аукц. 18057 з актом здачі-прийняття наданих послуг до договору №190503/1 від 03 травня 2019 року.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 12 травня 2021 року у задоволенні позову ППФ Експерт-Рівне відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено і визнано недійсною додаткову угоду №3-Л (№34747) аукц. 18057 з актом здачі-прийняття наданих послуг до договору №190503/1 від 03 травня 2019 року.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 12 травня 2021 року скасовано. Позов ППФ Експерт-Рівне задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ППФ Експерт-Рівне 34 000,00 грн заборгованості. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

02 листопада 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Рівненського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, у якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що організатор торгів не виконав покладені на нього обов`язки щодо виявлення та встановлення наявних обмежень прав на земельну ділянку, варіантів видів використання ділянки відповідно до проектів землеустрою, що призвело до помилкового сприйняття ОСОБА_1 якісних та функціональних її характеристик, як наслідок, вартості земельної ділянки. Цим самим відповідач порушив і умови основного договору № 190503/1 від 03 травня 2019 року, а саме: пункти 4.1 та 4.2, згідно яких він мав нести відповідальність за достовірність наданих матеріалів та інформації про об`єкт продажу. Таким чином, однією з підстав для визнання судом правочину (договору) недійсним є вчинення його під впливом помилки щодо істотних обставин договору, зокрема щодо властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Відповідно до статті 217 ЦК України недійсною може бути визнана і окрема частина правочину, а саме: додаткова угода до договору, яка була не лише підписана під впливом помилки, а й загалом не відповідає загальним нормам цивільного законодавства, адже не можуть в частині договору (додатковій угоді) бути сторонами інші сторони, ніж це передбачено основним договором. ОСОБА_1 зазначає, що нею повністю доведено той факт, що знаючи дійсні характеристики земельної ділянки, зокрема щодо наявних обмежень щодо її забудови, вона б ніколи не запропонувала такої ціни за неї, як наслідок, не стала б переможцем торгів. Позиція апеляційного суду така, що сам факт розірвання договору оренди землі між ОСОБА_1 і Дубенською міською радою не припиняє обов`язку відповідача сплатити на користь позивача 34 000,00 грн. Разом з тим, саме апеляційною інстанцією допущено помилку при дослідженні матеріалів справи та не ураховано того факту, що розірвання договору оренди землі між ОСОБА_1 і Дубенською міською радою сталося внаслідок неналежного виконання своїх договірних зобов`язань відповідачем, а саме: ненадання інформації з приводу обмежень прав на земельну ділянку, варіантів видів використання ділянки відповідно до проекту землеустрою, що могло зупинити ОСОБА_1 від участі в такому аукціоні. Таким чином, судом не було ураховано порушення ППФ Експерт-Рівне норм частини четвертої статті 137 ЗК України та умов первісного договору, що потягло за собою хибне застосування правових висновків постанови Верховного Суду. Також ОСОБА_1 зазначає, що вбачається необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судового рішенні.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про стягнення заборгованості у розмірі 34 000,00 грн та визнання недійсною додаткової угоди з актом здачі-прийняття наданих послуг.

Отже, справа № 559/1691/19 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 559/1691/19 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Рівненського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року в справі за позовом приватного підприємства-фірми Експерт-Рівне до ОСОБА_1 , третя особа - Управління архітектури, будівництва та земельних питань Дубенської міської ради Рівненської області, про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства-фірми Експерт-Рівне , Управління архітектури, будівництва та земельних питань Дубенської міської ради Рівненської області про визнання недійсною угоди з актом здачі-прийняття наданих послуг.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков