Постанова

від 10.11.2021 по справі 639/5409/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 639/5409/18

провадження № 61-10181 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів : Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю Кепітал Естейт , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ліквідатор - арбітражний керуючий Бєляєва Олена Володимирівна,

третя особа - товарна біржа Ресурс-Інформ ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кепітал Естейт на постанову Харківського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлаки І. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до товариства з обмеженою відповідальністю Кепітал Естейт (далі -

ТОВ Кепітал Естейт ), ліквідатора - арбітражного керуючого Бєляєвої О. В. (далі - ліквідатор Бєляєва О. В., ліквідатор), Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_3 , третя особа - товарна біржа Ресурс-Інформ , про визнання недійсними відкритих торгів у формі аукціону

та свідоцтва про право власності.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2018 року відкрито провадження у вказаній справі.

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої просив суд: визнати недійсними відкриті торги у формі аукціону з продажу майна повного товариства Євтушенко і Ко , які відбулися 24 вересня 2014 року на товарній біржі Ресурс-Інформ , щодо нежитлового будинку літ. С-2 , загальною площею 1 476,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежитловий будинок літ. С-2 , загальною площею 1 476,5 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер: 47987778,

видане 01 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н. В. за реєстровим № 1213; витребувати

з незаконного володіння ТОВ Кепітал Естейт вказане майно. Вимог до Харківського міського управління юстиції не заявляв.

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначав, що з 20 лютого

1982 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . За час перебування у шлюбі ними набуто майно, зокрема, нежитловий будинок

літ. С-2 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який було зареєстровано на неї.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року у справі № 635/334/13-ц шлюб між ними було розірвано

та поділено майно, набуте за час шлюбу, зокрема: за ним визнано право власності на 1/2 частину нежитлового будинку літ. С-2 , розташованого

за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказував, що у липні 2014 року повне товариство ІНФОРМАЦІЯ_1 , одним

із засновників якого була його дружина - ОСОБА_3 , визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29 вересня 2014 року у справі № 922/2459/14, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року, майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , у тому числі, й спірну нежитлову будівлю, включено до ліквідаційної маси банкрута - повного товариства Євтушенко і Ко . Проте постановою Вищого господарського суду України від 25 лютого 2015 року вищевказані судові рішення скасовано

та припинено провадження у справі про банкрутство.

У серпні 2016 року йому стало відомо, що спірну нежитлову будівлю, співвласником якої він є, 24 вересня 2014 року було реалізовано в порядку, передбаченому Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , на відкритих торгах у формі аукціону через товарну біржу, переможцем яких визнано ОСОБА_2 , який у подальшому відчужив спірну будівлю ТОВ Кепітал Естейт .

Позивач зазначав, що частка у спірному майні, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, не була виділена в натурі, а тому не могла бути реалізована на відкритих торгах у формі аукціону, порушено його право власності. Процедура про банкрутство була порушена незаконно, у зв`язку з чим спірна будівля була включена до ліквідаційної маси також незаконно.

Реєстрація права власності на спірне майно за ТОВ Кепітал Естейт порушує його права, як законного власника, на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а тому вказана нежитлова будівля підлягає витребуванню із незаконного володіння товариства на підставі частини першої статті 388 ЦК України.

Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд задовольнити його уточнені позовні вимоги.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 січня 2020 року

у складі судді Труханович В. В. у задоволення позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він є власником спірного нерухомого майна, оскільки преюдиційним рішенням суду про поділ майна подружжя встановлено лише те, що спірне майно дійсно було набуто за час шлюбу за спільні кошти, проте за позивачем право власності на частину майна не визнано, право власності за ним не зареєстровано, він має лише право користування майном. А тому його права проведеними торгами не порушені.

Суд першої інстанції вважав, що доводи ТОВ Кепітал Естейт про застосування наслідків спливу позовної давності безпідставні, так як позивач довідався про його порушене, як він уважав, право у серпні 2016 року, а з позовом до суду звернувся у межах передбаченого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Олійник О. М., задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсними відкриті торги у формі аукціону від 24 вересня

2014 року з продажу на товарній біржі Ресурс-Інформ нежитлового будинку літ. С-2 по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нежитловий будинок літ. С-2 по АДРЕСА_1 , серія та номер: 47987778, видане 01 жовтня

2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н. В. за реєстровим № 1213.

Витребувано із незаконного володіння ТОВ Кепітал Естейт нежитлову будівлю літ. С-2 по АДРЕСА_1 .

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відчуження майна

з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання

в момент її вчинення вимог, визначених статтями 203, 215 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що реалізація на прилюдних торгах нерухомого майна, що належало подружжю на праві спільної сумісної власності, порушує права та законні інтереси позивача, як співвласника спірної нежитлової будівлі на володіння, користування та розпорядження належним йому майном, тому торги визнаються недійсними в цілому. Спірне нерухоме майно набуто подружжям за час шлюбу, а сам лише факт реєстрації майна за одним із подружжя презумпцію спільного майна подружжя не спростовує. Крім того, преюдиційним рішенням суду про поділ майна подружжя за позивачем визнано право власності на Ѕ частину нерухомого майна.

Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_1

не з його волі , воно підлягає витребуванню на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.

Апеляційний суд послався на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Строк позовної давності ОСОБА_1 не пропущено, оскільки

про порушення свого права він дізнався у серпні 2016 року, отримавши відмову державного реєстратора у державній реєстрації права власності

на спірну будівлю, тоді як з позовом до суду звернувся у вересні 2018 року.

Суд зазначив, що ОСОБА_2 не позбавлений права звернутися з позовом до продавця майна у порядку, передбаченому статтею 661 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, яка надійшла у червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ТОВ Кепітал Естейт , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Судуу складі судді Касаційного цивільного суду

від 25 червня 2021 року касаційну скаргу ТОВ Кепітал Естейт залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано надати до суду документ, що підтверджує сплату судового збору. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк товариство надіслало матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі касаційного суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано з Жовтневого районного суду

м. Харкова цивільну справу № 639/5409/18. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ Кепітал Естейт мотивована тим, що апеляційним судом залишено поза увагою подані товариством додаткові пояснення,

в яких зазначено про існування судової справи № 2-3041/2011 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ВАТ ВТБ Банк , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Машкова С. Л., про визнання договору іпотеки недійсним, в якій судами попередніх інстанцій було встановлено, що на момент придбання спірної будівлі шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було розірвано, а спірне нерухоме майно є особистою власністю ОСОБА_3 . Цим обставинам суд узагалі не надав оцінки, що є порушенням статті 82 ЦПК України.

Вказує також на те, що апеляційним судом помилково не застосовано позовну давність до вимог позивача, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, провадження № 12-128гс19, про те, що з моменту розірвання шлюбу та поділу майна подружжя у 2013 році позивач, який вважав себе власником, міг і мав таку можливість довідатися про своє порушене право. Апеляційний суд на такі доводи апеляційної скарги взагалі не відреагував. А зміна у 2016 році власника спірної нерухомості взагалі не доводить неможливості довідатися про своє порушене право.

У зв`язку з цим посилається на порушення апеляційним судом положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтованості судового рішення.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 лютого 1982 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданий Пісочинською селищною радою Харківського району 11 березня 1983 року (а. с. 43, т. 1).

27 червня 2008 року ОСОБА_3 було придбано нежитлову будівлю

літ. С-2 , загальною площею 1 476, 5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С. Л., зареєстрованого в реєстрі за № 1851 (а. с. 21, т. 1).

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року у справі № 635/334/13, яке було скасовано рішенням апеляційного суду Харківської області від 02 липня 2013 року, проте у подальшому залишено буз змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2013 року, яким скасовано рішення апеляційного суду, шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , зареєстрований 20 лютого 1982 року, розірвано й поділено спільне майно подружжя, у тому числі нежитлову будівлю літ. С , що розташована по АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 2-13).

Постановою Господарського суду Харківської області від 08 липня 2014 року у справі № 922/2459/14 визнано повне товариство Євтушенко і Ко банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Призначено ліквідатором повного товариства Євтушенко і Ко код 39003831 ОСОБА_4 - голова ліквідаційної комісії (а. с. 7-8, т. 1).

24 вересня 2014 року відбулися відкриті торги у формі аукціону через товарну біржу Ресурс-Інформ з продажу майна повного товариства Євтушенко і Ко у порядку, визначеному Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , на яких було реалізовано, зокрема, спірну нежитлову будівлю літ. С-2 загальною площею1 476,5 кв. м, розташований за адресою:

АДРЕСА_1 .

01 жовтня 2014 року переможцем торгів став ОСОБА_2 , який

у подальшому відчужив спірну будівлю ТОВ Кепітал Естейт (а. с. 24, т. 1).

Постановою Вищого господарського суду України від 25 лютого 2015 року ухвалу Господарського суду Харківської області від 29 вересня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року у справі № 922/2459/14 про включення майна учасників повного товариства Євтушенко і Ко , у тому числі, й майна дружини позивача ОСОБА_3 , до ліквідаційної маси банкрута було скасовано та припинено провадження у справі про банкрутство цього товариства (а. с. 9-19, т. 1).

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту реєстрації Харківської міської ради з метою реєстрації свого права власності на нерухоме майно, зокрема на Ѕ частину нежитлової будівлі літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м., що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 .

08 серпня 2016 року ОСОБА_1 було відмовлено у проведені державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме на Ѕ частину нежитлової будівлі літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м., що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до отриманих відомостей встановлено актуальну інформацію, щодо права власності на нежитлову будівлю літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м,

що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано за іншою особою -

ТОВ Кепітал Естейт .

Крім того, у вказаному рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень зазначено, що наданим рішенням суду не визнається право власності за заявником на нежитлову будівлю літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тільки визначено право користування (а. с. 23, т.1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ Кепітал Естейт задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржене судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон

або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,

яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Спір у цій справі стосується визнання торгів недійсними.

Правова природа процедури реалізації майна на торгах у формі аукціону

в межах провадження у справі про банкрутство полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника

до покупця - переможця торгів (аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якої є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону

з переможцем торгів, та дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів.

Аналогічні висновки щодо правової природи процедури реалізації майна

на торгах викладено Верховним Судом України у постановах: від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 29 червня 2016 року у справі

№ 6-370цс16 та від 14 грудня 2016 року у справі № 3-1406гс16.

Відповідно до частини другої статті 16, частини першої статті 215

ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьої, п`ятої, шостої статті 203 цього Кодексу.

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, проведення прилюдних торгів з порушенням закону є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює (постанова Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15).

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що права позивача порушені, оскільки з торгів без його згоди як співвласника продано майно, набуте за час шлюбу. З таким висновком Верховний Суд погоджується.

Статтею 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічне положення міститься і в статті 368 ЦК України.

За змістом статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка

є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Наведене свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя

на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція у справі, яка переглядається, не спростована, у тому числі заявником касаційної скарги.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21листопада 2018 року у справі

№ 372/504/17, провадження № 14-325цс18.

Встановлено, що з 20 лютого 1982 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 43, т. 1).

27 червня 2008 року ОСОБА_3 було придбано нежитлову будівлю

літ. С-2 , загальною площею 1 476, 5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С. Л., зареєстрованого в реєстрі за № 1851 (а. с. 21, т. 1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 02 жовтня 2013 року, у справі № 635/334/13-ц якою скасовано рішення апеляційного суду та залишено в силі рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року, встановлено, зокрема, що нежитлова будівля літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв. м, у АДРЕСА_1 належить подружжю ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності (а. с. 2-13, т. 2).

У частині четвертій статті 82 ЦПК України зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд правильно виходив із того,

що спірна нежитлова будівля була об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 . Факт реєстрації майна на ім`я одного

із подружжя не означає, що воно належить лише цій особі, що також узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові

від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18, провадження

№ 61-13422св19. При цьому ОСОБА_3 не заперечувала, що спірна нежитлова будівля була придбана ними за час шлюбу.

Також судами було встановлено, що 24 вересня 2014 року відбулися відкриті торги у формі аукціону через товарну біржу Ресурс-Інформ

з продажу майна повного товариства Євтушенко і Ко у порядку, визначеному Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , на яких було реалізовано, зокрема, спірну нежитлову будівлю літ. С-2 загальною площею

1 476,5 кв. м, розташований за адресою:

АДРЕСА_1 торгів став ОСОБА_2 , який у подальшому відчужив спірну будівлю ТОВ Кепітал Естейт .

Оскільки частка як позивача, так і відповідача - ОСОБА_3 , у спірному майні не була виділена, тобто не набула статусу самостійного об`єкта нерухомості в передбаченому законом порядку, то вона не могла бути реалізована на відкритих торгах. Таким чином реалізація всього майна,

в якому знаходилася і частка позивача, не відповідає вимогам закону

та порушує його права як співвласника цього майна, що є неприпустимим.

Отже, висновки апеляційного суду у цій частині є обґрунтованими

та відповідають нормам матеріального права та обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону.

При цьому висновки суду узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду у подібних справах, яка є сталою.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді спорів про відчуження одним із подружжя спільного майна без згоди іншого з подружжя слід передусім визначитись з об`єктом, тобто

з тим, що відчужується. Предмет правочину є іншою правовою категорією,

а саме - об`єктом, а не його частиною. Відчуження спільного майна відбувається за згодою співвласників, а відчуження частки - лише за її наявності (після зміни правового режиму спільного майна подружжя

зі спільної сумісної на спільну часткову). В такому разі співвласник вправі самостійно розпорядитися своєю часткою, але з додержанням вимог статті 362 ЦК України про переважно право купівлі частки (якщо відчуження частки відбувається на підставі договору купівлі-продажу). Якщо об`єкт належить на праві спільної сумісної власності кільком особам, то право власності кожного із співвласників у спільній сумісній власності поширюється на весь об`єкт, відтак передати у власність можна лише об`єкт в цілому. Договір відчуження спільного сумісного майна подружжя, укладений без згоди іншого з подружжя, є недійсним в цілому (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року

у справі № 430/1281/14-ц, провадження № 61-43510сво18).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно

за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно

у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом зазначених правових норм з`ясуванню підлягають наступні питання: чи вибуло майно з володіння власника або володіння особи, якій воно було передане власником у користування, в силу зазначених обставин, а також чи придбав набувач це майно за відплатним договором і чи не знав та не міг знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

При цьому за змістом статті 388 ЦК Українивипадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце

за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те,

що спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза його волею ,

на підставі відкритих торгів у формі аукціону, які слід визнати недійсними,

а тому наявні правові підстави для витребування із чужого незаконного володіння ТОВ Кепітал Естейт спірної нежитлової будівлі. Суд вірно виходив із того, що майно підлягає витребуванню на користь ОСОБА_1 .

Посилання заявника про неврахування обставин, встановлених у справі

№ 2-3041/2011 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ВАТ ВТБ Банк , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Машкова С. Л., про визнання договору іпотеки недійсним, зокрема, що на момент придбання спірної будівлі (27 червня

2008 року) шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було розірвано,

а тому спірне нерухоме майно є особистою власністю ОСОБА_3 ,

є необґрунтованими, оскільки ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2010 року рішення районного суду від 24 червня

2005 року про розірвання шлюбу між ними було скасовано, провадження

у справі закрито. Свідоцтво про розірвання шлюбу від 18 січня 2006 року

та актовий запис № 26 анульовано.

Зазначене установлено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2013 року у справі

№ 635/334/13-ц (а. с. 9-13, т. 2).

Крім того, у рішенні районного суду від 18 березня 2013 року у справі № 635/334/13 доведено і в резолютивній частині зазначено, що розірвано шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , зареєстрований 20 лютого 1982 року, що спростовує доводи додаткових пояснень представника

ТОВ Кепітал Естейт про розірвання між ними шлюбу 18 січня 2006 року. Цим самим судовим рішенням, яке залишено без змін судом касаційної інстанції, безспірно встановлено, що спірне майно, яке є предметом спору у цій справі, набуто сторонами за спільні кошти за час шлюбу (а. с. 2-4, т.2).

Доказів на спростування наведених обставин матеріали справи не містять.

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду й про те,

що ОСОБА_1 , звернувшись до суду з позовом у вересні 2018 року, строк позовної давності не пропустив, оскільки про порушення свого права він дізнався лише у серпні 2016 року, отримавши відмову державного реєстратора у державній реєстрації права власності на спірну будівлю.

Посилання касаційної скарги про необхідність застосування позовної давності за час поділу майна подружжя відхиляються Верховним Судом, так як вже були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства. При цьому згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про своє порушене право. Після поділу майна подружжя право позивача не порушувалося і тому перебіг позовної давності не розпочався.

У касаційній скарзі заявник вказує, що суд апеляційної інстанцій належно не мотивував своє судове рішення, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, суд залишив поза увагою подані товариством додаткові пояснення, в яких зазначено про існування судової справи № 2-3041/2011 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ВАТ ВТБ Банк , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Машкова С. Л., про визнання договору іпотеки недійсним, в якій судами попередніх інстанцій було встановлено, що на момент придбання спірної будівлі шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було розірвано, а спірне нерухоме майно є особистою власністю ОСОБА_3 й неналежно обґрунтовано доводи щодо позовної давності.

Для забезпечення реалізації права на справедливий суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 наведеної Конвенції, у цій постанові Верховний Суд належно оцінив всі суттєві аргументи заявника у межах питань, які суд мав вирішити. З огляду на те, що недоліки мотивувальної частини судового апеляційної інстанцій Верховний Суд виправив, то відсутні підстави стверджувати, що заявник касаційної скарги зазнає порушення його права на справедливий суд у частині належного обґрунтування судових рішень.

Таким чином, оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України апеляційним судом всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кепітал Естейт залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 13 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець