Рішення

від 20.01.2020 по справі 639/5409/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 639/5409/18

Провадження № 2/639/88/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Труханович В.В.,

за участю секретаря - Лойко (Кричевської) В.М., Єрьоміна А.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_12,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу № 639/5409/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кепітал Естейт , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ліквідатора ОСОБА_5 , третя особа: Товарна біржа Ресурс-Інформ про визнання недійсними відкритих торгів у формі аукціону, визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна,

ВСТАНОВИВ :

27 вересня 2013 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до ТОВ КЕПІТАЛ ЕСТЕЙТ , ліквідатора арбітражного керуючого Бєляєвої О.В., Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_4 , третя особа: Товарна біржа Ресурс-інформ про визнання недійсними відкритих торгів у формі аукціону з продажу нерухомого майна, в якій просив суд визнати свідоцтво про право власності, серія та номер 47987778, видане Харківським міським управлінням юстиції 19.11.2015 року на нежитловий будинок літ. С-2 по АДРЕСА_1 недійсним.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 08.06.2014 року Господарським судом Харківської області було винесено постанову по справі № 922/2459/14 за заявою голови ліквідаційної комісії Бєляєвої О.В. про порушення справи про банкрутство Повного товариства Євтушенко та Ко в порядку, передбаченого ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом . Суд постановив: визнати ПТ Євтушенко та Ко банкротом та відкрити ліквідаційну процедуру.

Постановою Господарського суду Харківської області від 29.09.2014 року було задоволено клопотання ліквідатора про включення в склад ліквідаційної маси банкрота майнових активів учасників ПТ Євтушенко та Ко , а саме майна учасника ПТ Євтушенко та Ко фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , яка є власником будинку АДРЕСА_1 .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року ухвалу господарського суду Харківської області від 29.09.2014 року було залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 25.02.2015 року постанову Господарського суду Харківської області від 29.09.2014 року у справі № 922/2459/14 скасовано та провадження у справі закрито.

Таким чином, рішення Господарського суду Харківської області від 29.09.2014 року не набрало законної сили, а правові дії, які пов`язану з виконанням даного рішення є нікчемні.

Як вбачається з відомостей відносно результатів проведення відкритих торгів в формі аукціону від 24.09.2014 року ТБ Ресурс-інформ відбулися відкриті торги з продажу майна ПТ Євтушенко та Ко , які були призначені на 24.09.2014 року о 15.00 та були визнані такими, що відбулися. Реалізовано майно під лотом № 6: нежитловий будинок літ. С-2 , загальною площею 1 476, 5 кв.м. по АДРЕСА_1 .

На підставі скасованого рішення суду про визнання ПТ Євтушенко та Ко було проведено аукціон та реалізовано майно, а саме будинок АДРЕСА_1 .

Вказане майно було придбане за час шлюбу, зареєстрованого між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18.03.2013 року Харківським районним судом Харківської області було винесено рішення у справі № 635/334/13-ц в якому було вказано поділити майно, яке придбано в період шлюбу за спільні кошти та встановлено за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 звернувся до реєстраційної служби для проведення державної реєстрації права власності Ѕ частини нежитлового будинку літ. С-2 загальною площею 1 476, 5 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в чому йому було відмовлено, на підставі того, що вказане майно зареєстроване за іншою особою.

Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.07.2018 року № 131598156 на підставі рішення державної реєстрації прав та обтяжень Харківського міського управління юстиції № 26297156 від 19.11.2017 року, власником нежитлового будинку літ. С-2 по АДРЕСА_1 є ТОВ КЕПІТАЛ ЕСТЕЙТ .

Таким чином, на думку позивача, неправомірними діями та рішеннями, право на володіння, користування та розпоряджання майном, яке належить ОСОБА_2 на праві загальної сумісної власності було порушено.

УхвалоюЖовтневого районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ТОВ КЕПІТАЛ ЕСТЕЙТ , ліквідатора арбітражного керуючого Бєляєвої О.В., Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_4 , третя особа: Товарна біржа Ресурс-інформ про визнання недійсними відкритих торгів у формі аукціону з продажу нерухомого майна. Призначено підготовче судове засідання.

УхвалоюЖовтневого районного суду м. Харкова від 21 листопада 2018 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено частково.

Оголошено заборону на відчуження на майно, яке належить ТОВ КЕПІТАЛ ЕСТЕЙТ , код ЄДРПОУ: 39076700, та яке складається з нежитлової будови літ. С-2 по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, серії та номер: 47987778, виданого 19.11.2015 року Харківським міським управлінням юстиції Харківської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 466898463101.

УхвалоюЖовтневого районного суду м. Харкова від 21 листопада 2018 року клопотання позивача ОСОБА_2 про витребування доказів - задоволено.

Витребувано з Товарної біржі Ресурс-інформ (61145, м. Харків, вул. Клочківська, б. 11, корп. А, оф. 4, код ЄДРПОУ 35600466) відомості щодо проведення торгів у вигляді аукціону з продажу майна учасника ПТ Євтушенко і Ко ОСОБА_4 , що складається з нежитлового приміщення літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв. м. по АДРЕСА_1 та документи на підставі яких були проведені торги вищевказаного об`єкту.

Витребувано від ліквідатора арбітражного керуючого голови ліквідаційної комісії ОСОБА_5 (АДРЕСА_13 , документи на підставі яких вона діяла та були проведені торги у вигляді аукціону товарною біржею Ресурс-інформ майна учасника ПТ Євтушенко і Ко ОСОБА_4 , що складається з нежитлового приміщення літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв. м. по АДРЕСА_1 .

Витребувано з Харківського міського управління юстиції ( 61022, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, б. 16) копію свідоцтва про право власності, серія та номер: 47987778, виданого 19.11.2015 року Харківським міським управлінням юстиції Харківської області та копію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26297156 від 19.11.2015 року 15:40:40, зареєстроване державним реєстратором Кобиляцькою Анжелікою Анатоліївною та документи на підставі яких було прийнято рішення та видано свідоцтво про право власності.

16 січня 2019 року від представника відповідача ТОВ КЕПІТАЛ ЕСТЕЙТ надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він заперечує проти задоволення позову ОСОБА_2 з наступних підстав.

Позивач та відповідач ОСОБА_4 обидва були засновниками ПТ Євтушенко та Ко про що свідчить додана до позову ухвала Господарського суду Харківської області від 29.04.2014 року у справі № 922/2459/14.

Зазначені факти не свідчать про те, що права позивача були порушені, оскільки він самостійно здійснював дії щодо порушення справи про банкрутство та подальшої реалізації спірного майна.

Крім того, згідно рішення Харківського районного суду Харківської області у справі № 635/334/13-ц встановлювалось лише право користування спірним майном. Питання щодо визнання права власності на спірну нерухомість судом не розглядалось.

Як вбачається з позовної заяви - відчуження спірної нерухомості відбулось 29.04.2014 року, про що позивач був обізнаний як учасник повного товариства.

Позов було пред`явлено 27.09.2018 року. Тобто, позивач пропустив строк позовної давності, який сплинув 23.09.2017 року.

25 січня 2019 року від позивача по справі надійшла уточнена позовна заява до ТОВ КЕПІТАЛ ЕСТЕЙТ , ОСОБА_5 , Головного територіального управління юстиції в Харківській області, ОСОБА_4 , третя особа: Товарна біржа Ресурс-інформ про визнання недійсними відкритих торгів у формі аукціону з продажу нерухомого майна, в якій він уточнив особу відповідача ОСОБА_5 , зазначивши її в якості фізичної особи та правильне найменування відповідача - Головного територіального управління юстиції в Харківській області.

18 лютого 2019 року від представника відповідача Головного територіального управління юстиції в Харківській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначено, що Головне територіальне управління юстиції в Харківській області не може бути відповідачем по вищезазначеній цивільній справі, оскільки жодних позовних вимог до них пред`явлено не було.

Зміст та обсяг повноважень, закріплених чинним законодавством не наділяє Головне територіальне управління юстиції у Харківській області правом на вчинення дій пов`язаних з внесенням записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. З викладеного слідує, що Головне територіальне управління юстиції у Харківській області не є тим органом, до повноважень якого віднесено поновлення порушених прав позивача.

УхвалоюЖовтневого районного суду м. Харкова від 19 лютого 2019 року клопотання позивача про витребування доказів - задоволено.

Витребувано з Товарної біржі Ресурс-інформ (61145, м. Харків, вул. Клочківська, б. 111, корп. А, оф. 407, код ЄДРПОУ 35600466) відомості щодо проведення торгів у вигляді аукціону з продажу майна учасника ПТ Євтушенко і Ко ОСОБА_4 , що складається з нежитлового приміщення літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв. м. по АДРЕСА_1 та документи на підставі яких були проведені торги вищевказаного об`єкту.

Витребувано з Головного територіального управління юстиції в Харківській області (м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) документи на підставі яких діяв ліквідатор-арбітражний керуючий Бєляєва О.В. та були проведені торги у вигляді аукціону товарною біржею Ресурс-інформ майна учасника ПТ Євтушенко і Ко ОСОБА_4 , що складається з нежитлового приміщення літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв. м. по АДРЕСА_1 .

Витребувано з Головного територіального управління юстиції в Харківській області (м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) копію свідоцтва про право власності, серія та номер: 47987778, виданого 19.11.2015 року Харківським міським управлінням юстиції Харківської області та копію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26297156 від 19.11.2015 року 15:40:40, зареєстроване державним реєстратором Кобиляцькою Анжелікою Анатоліївною та документи на підставі яких було прийнято рішення та видано свідоцтво про право власності.

20 березня 2019 року з Головного територіального управління юстиції в Харківській області надійшла відповідь на ухвалу про витребування доказів від 19.02.2019 року, у якій вони зазначають, що на теперішній час ведення реєстраційних справ у паперовій формі щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих на території міста Харкова, забезпечує Департамент реєстрації Харківської міської ради.

УхвалоюЖовтневого районного суду м. Харкова від 02 травня 2019 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Олійник О.М. про витребування доказів - задоволено.

Витребувано в Департаменті реєстрації Харківської міської ради (61200, м. Харків, пл. Конституції, б. 7, 6 поверх) копії усіх документів, на підставі яких Товариству з обмеженою відповідальністю КЕПІТАЛ ЕСТЕЙТ (код 39076700) було видано свідоцтво про право власності та проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. С-2 , загальною площею 1 476, 5 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

23 травня 2019 року від Департаменту реєстрації Харківської міської ради надійшла копія реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 466898463101 - нежитлова будівля, літ. С-2 , загальною площею 1 476, 5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

24 червня 2019 року від позивача по справі надійшла змінена позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю Кепітал Естейт , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ліквідатора ОСОБА_5 , третя особа: Товарна біржа Ресурс-Інформ про визнання недійсними відкритих торгів у формі аукціону, визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна, відповідно до якої він просив суд:

-Визнати недійсними відкриті торги у формі аукціону з продажу майна Повного товариства Євтушенко і Ко , які відбулися 24.09.2014 року на Товарній біржі Ресурс-Інформ , щодо лоту № 6: нежитлової будівлі літ. С-2 , загальною площею 1 476, 5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

-Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ. С-2 , загальною площею 1 476, 5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_3 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В. 01.10.2014 року за реєстровим № 1213.

-Витребувати нежитлову будівлю літ. С-2 , загальною площею 1 476, 5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Кепітал Естейт .

В обґрунтування зміненої позовної заяви позивач посилається на те, що 27 червня 2008 року відповідач ОСОБА_4 придбала за договором купівлі- продажу нежитлову будівлю літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідний договір купівлі-продажу був посвідчений Матковою С.Л., приватним нотаріусом ХМНО, 27.06.2008 року за реєстровим №1851.

Станом на момент укладення договору відповідач перебувала у зареєстрованому шлюбі із позивачем, цей факт підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про шлюб.

За цих обставин вказане майно було набуте у спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_6 (ст. 60 СК України) і позивач набув щодо цього майна такий самий об`єм прав, як і відповідач. У подальшому подружжя припиняло фактичні шлюбні відносини, потім поновлювало їх, але позивач залишався співвласником спірної будівлі.

Між тим, у липні 2014 року було розпочато процедуру банкрутства Повного товариства Євтушенко і Ко , одним із засновником якого являлась ОСОБА_4

08 липня 2014 року господарським судом Харківської області було винесено постанову у справі № 922/2459/14, якою вказане товариство було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Цією ж постановою суд призначив ліквідатором товариства відповідача ОСОБА_5 .

На цій підставі ухвалою від 29.09.2014 року господарський суд Харківської області включив до ліквідаційної маси банкрута - Повного товариства Євтушенко і Ко майнові активи засновників товариства і в тому числі нежитлову будівлю літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

У серпні 2018 року позивачу стало відомо про те, що спірну нежитлову будівлю, - власником якої він являється, було реалізовано в порядку, передбаченому розділом IV Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , 24.09.2014 року на відкритих торгах у формі аукціону через Товарну біржу Ресурс-Інформ .

Як з`ясувалося вже у підготовчому судовому засіданні по даній справі переможцем торгів став гр. ОСОБА_3 .

01.10.2014 року в порядку ст. 75 Закону про банкрутство на ім`я ОСОБА_3 приватним нотаріусом ХМНО Макушевою Н.Б. було видане свідоцтво, згідно якого він явлюється власником нежитлової будівлі літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м. за Ео: АДРЕСА_1 .

В подальшому ОСОБА_3 розпорядився цим майном і на даний час право власності на будівлю зареєстроване за відповідачем - ТОВ КЕПІТАЛ ЕСТЕЙТ .

25 лютого 2015 року Вищим господарським судом України було прийнято постанову, якою суд скасував ухвалу господарського суду Харківської області від 29.09.2014 постанову Харківського апеляційного суду від 26.11.2014 року та припинив провадження у справі № 922/2459/14 про банкрутство Повного товариства Євтушенко і Ко .

Такими є фактичні обставини цієї справи які, на переконання позивача, свідчать наявність підстав для визнання торгів, на яких було реалізовано спірне майно, недійсними, а також наявність підстав для витребування цього майна з володіння відповідача - ТОВ КЕПІТАЛ ЕСТЕЙТ .

Виходячи з викладеного, на торгах могла бути реалізована тільки частка ОСОБА_4 в спірній будівлі, а не вся спірна будівля, яка належала подружжю на праві спільної сумісної власності. Однак частка в спірній будівлі не була виділена в тобто не набула статусу самостійного об`єкта нерухомості в передбаченому м порядку, а тому не могла бути реалізована з торгів.

У постанові від 24.10.2012 року по справі № 6-116цс12 Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод -продажу, а отже така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. ст. 203,215 ЦК України). Відчуження спірної будівлі 24.09.2014 року на відкритих торгах у формі аукціону через товарну біржу Ресурс-Інформ відбулося із порушенням прав позивача та ст. 41 Конституції України, ст. 60 СК України, ст. 321 ЦК України, ст. 42 Закону про банкрутство.

За таких обставин, в силу ч. 1 ст. 215 ЦК України, ці торги мають бути визнані недійсними. Крім того, має бути визнане недійсним свідоцтво про право власності, видане за результатами цих торгів.

На думку позивача існує ще одна підстава для визнання цього правочину недійсним.

Розділом VI Закону про банкрутство передбачені повноваження ліквідатора при продажі майна на аукціоні.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 49 Закону про банкрутство (в редакції від 01.08.2014 року) замовником аукціону є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, до повноважень замовника (ліквідатора) відносяться: визначення організатора аукціону, укладання договору купівлі-продажу, сплата винагороди організатору аукціону, передача майна за передавальним актом покупцю, тощо.

Під час оскаржуваних торгів ліквідатор ОСОБА_5 здійснювала свої повноваження на підставі постанови господарського суду Харківської області від 08 липня 2014 року по справі № 922/2459/14, якою Повне товариство Євтушенко і Ко було визнане банкрутом.

Разом із цим, як вже зазначалося вище, 25.02.2015 року ВГСУ було прийнято постанову, якою встановлено той факт, що процедура банкрутства товариства була порушена незаконно, у зв`язку із чим провадження у цій справі було припинено.

Отже, реалізація спірної будівлі на торгах у формі аукціону відбулася в межах незаконно порушеної процедури. Відповідно і повноваженнями ліквідатора господарський суд Харківської області наділив ОСОБА_5 незаконно. Звідси випливає, що усі дії ліквідатора під час продажу спірного майна на торгах, були незаконними.

Крім того, цією ж постановою ВГСУ скасував ухвалу господарського суду Харківської області від 29.09.2014 року, якою спірна будівля була включена до ліквідаційної маси товариства.

У постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 року по справі № 6-2026цс15 вказано, що у випадку, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Вищенаведене свідчить про те, що спірну будівлю було незаконно включено в ліквідаційну масу Повного товариства Євтушенко і Ко і в подальшому незаконно реалізовано на відкритих торгах у формі аукціону.

УхвалоюЖовтневого районного суду м. Харкова від 10 липня 2019 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Олійник О.М. про витребування доказів - задоволено.

Витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Макушевої Н.С. ( 61003, м. Харків, вул. Кооперативна, б. 30) копію протоколу № 6 про проведення відкритих торгів у формі аукціону, складеного Товарною Біржею РЕСУРС-ІНФОРМ 24.09.2014 року та копію акту передання права власності на куплене нерухоме майно від 24.09.2014 року, на підставі яких 01.10.2014 року (реєстровий номер: 1213) гр. ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ. С-2 , загальною площею 1 476, 5 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

25 липня 2019 року від відповідача по справі ТОВ Кепітал Естейт надійшов відзив на змінену позовну заяву, в якому він зазначає, що презумція щодо рівних часток подружжя на майно, набуте у шлюбі, розповсюджується виключно на спори між подружжям. У випадку спору з третіми особами відповідне право власності на спірне майно та право на розпорядження ним позивач повинен доводити у загальному порядку.

Як вбачається зі змісту рішення апеляційного суду Харківської області від 02.07.2013 року, спірна нерухомість була придбана відповідачем ОСОБА_4 на кредитні кошти та віддана в іпотеки ВТБ банку. Позивач не надав суду доказів того, що придбання спірного нерухомого приміщення відбувалось в інтересах сім`ї. Більш того, відповідач повідомляла банк, що не перебуває у шлюбі.

Як вбачається із договору купівлі-продажу спірної нерухомості від 27.06.2006 року, позивач не надав своєї згоди на придбання спірної нерухомості.

Окрім того, позивач не може заявляти вимогу про витребування усього майна, оскільки він є власником Ѕ частини. Позбавлення відповідача усього майна на вимогу особи, яка не є власником усього спірного майна є порушенням ст. 1 протоколу 1 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

Представник відповідача зазначає, що позивач при зверненні до суду з позовною заявою пропустив строк позовної давності, оскільки, якщо позивач у 2013 році розірвав шлюб та отримав Ѕ частину спірного майна, він мав його утримувати, а тому про те що, про існування його порушених прав він дізнався лише у серпні 2018 року є безпідставними.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 серпня 2019 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 639/5409/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю КЕПІТАЛ ЕСТЕЙТ , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ліквідатора ОСОБА_5 , третя особа: Товарна біржа Ресурс-інформ про визнання недійсними відкритих торгів у формі аукціону з продажу нерухомого майна, визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна. Призначено справу до судового розгляду в судові засідання.

25 листопада 2019 року від відповідача по справі ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення, в яких вона зазначає, що у 2008 році на її ім`я було придбане нерухоме майно, а саме - нежитлова будівля літ. С-2 , площею 1 476, 5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Починаючи з 2008 року відповідач разом з чоловіком займалася підприємницькою діяльністю, а зароблені гроші витрачали на придбання нерухомості, таким чином вони і придбали спірну будівлю.

У 2008 році почалася криза, яка сильно вдарила по бізнесу та в 2014 році була ініційована справа про банкрутство.

Юридичним супроводом справи про банкрутство займалися особи, які були засновниками ТОВ Кепітал-Естейт , яке в подальшому і придбало спірну будівлю.

При цьому слід зазначити, що гроші від продажу на користь кредиторів так і не надійшли.

В подальшому було скасовано рішення про визнання банкротом ПТ Євтушенко і Ко .

На теперішній час відповідач залишилась без майна та з боргами, адже після скасування банкротства усі виконавчі провадженні були поновленні.

Що стосується вимог, заявлених позивачем - її чоловіком, вона вважає вказані вимоги законними та обґрунтованими, оскільки майно є їх спільною сумісною власністю та вона попереджала про це ліквідатора на початку процедури банкротства.

25 листопада 2019 року від представника позивача по справі надійшли додаткові письмові пояснення, у яких вона зазначає, що про те, що його порушені права позивач дізнався у серпні 2016 року, коли звернувся до державного реєстратора із проханням зареєструвати за ним право спільної часткової власності на нежитлову будівлю літ. С-2 , загальною площею 1 476, 5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Про даний факт свідчить наявне у матеріалах справи рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації справ та їх обтяжень. Зокрема з цієї відмови позивач дізнався про те, що право власності на спірну будівлю зареєстроване за ТОВ Кепітал-Естейт . До суду позивач звернувся 27.09.2018 року, тобто у межах строку позовної давності, а відтак цей строк позивачем не було пропущено.

Представник позивача ОСОБА_1 , яка діє на підставі ордеру серія ХВ № 0000131821 від 23.04.2019 року, в судовому засіданні заявлений змінений позов підтримала у повному обсязі, просила суд його задовольнити.

Представник відповідача ТОВ Кепітал Естейт - ОСОБА_12, який діє на підставі Довіреності від 14.12.2018 року, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, просила справу розглянути у її відсутність, просила позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце слухання справи повідомленні належним чином, клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами та долучені до матеріалів справи докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

В судовому засіданні було встановлено, що з 20 лютого 1982 року ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_7 , що підтверджується Свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданий Пісочинською селищною радою Харківського району 11 березня 1983 року. (т. 1, а.с. 43)

27 червня 2008 року ОСОБА_4 було придбано нежитлову будівлю літ. С-2 , загальною площею 1 476, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 27.06.2008 року, посвідченого Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. та зареєстровано в реєстрі за № 1851. (т. 1, а.с. 21)

Рішенням Харківського районного суду м. Харкова від 18 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна та встановлення права користування цим майном - задоволено в повному обсязі.

Шлюб, зареєстрований 20 лютого 1982 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в Виконавчим комітетом Пісочинської селищної ради відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області, про що зроблений актовий запис № 14 - розірвано.

Поділено майно, набуте в період шлюбу за спільні сімейні кошти, та встановлено право користування цим майном, а саме -

За ОСОБА_4 :

1) 1/2 частину нежитлової будівлі літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 27 червня 2008 року.

2) 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , згідно договору купівлі-продажу від 3 листопада 2006 року

3) 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , згідно договору купівлі-продажу від 30 листопада 2007 року.

4) Автомобіль HUNDAI TUCSON, реєстраційний номер НОМЕР_2 від 14. 11. 2007 року.

5) Земельна ділянка, площею 0.134 га., розташована на території Малоданилівській селищної ради, по АДРЕСА_5 , згідно договору купівлі - продажу від 25. 09.2007 року.

За ОСОБА_2 :

1) 1/2 частину нежитлової будівлі літ. С-2 , загальною площею 1 476,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 27 червня 2008 року.

2) Ѕ частини квартири,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , згідно договору купівлі-продажу від 3 листопада 2006 року

3) Ѕ частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , згідно договору купівлі-продажу від 30 листопада 2007 року.

4) 59/100 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , згідно договору купівлі-продажу від 1 лютого 2006 року.

5) 41/100 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , згідно договору купівлі-продажу від 1 лютого 2006 року.

6) Автомобіль HUNDAI SANTA FE, реєстраційний номер НОМЕР_3 від 15. 01. 2008 року. (т. 2, а.с. 2-4)

Вказаним рішенням зокрема було встановлено, що нежитлова будівля літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 27 червня 2008 року належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 02 липня 2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк - задоволено.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна та встановлення права користування цим майном - відмовлено. (т. 2, а.с. 5-8)

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_4 - задоволено.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 02 липня 2013 року скасовано, залишено в силі рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року. (т. 2, а.с. 9-13)

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року набрало законної сили 02 жовтня 2013 року.

Позивач зазначає, що у липні 2014 року було розпочато процедуру банкротства Повного товариства Євтушенко і Ко , одним із засновників якого являлась ОСОБА_4 .

Постановою Господарського суду Харківської області від 08 липня 2014 року у справі № 922/2459/14 визнано повне товариство "Євтушенко і Ко" код 39003831 зареєстроване як юридична особа Реєстраційною службою Харківського районного управління юстиції Харківської області 03.12.2013 р. за № 14801020000057476 за адресою: АДРЕСА_7 , - банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Призначено ліквідатором повного товариства "Євтушенко і Ко" код 39003831 ОСОБА_5 - голова ліквідаційної комісії (паспорт серія НОМЕР_10 , виданий Дніпроруднівським МВМ Василівського РВ УМВС в Запорізькій області, 20.05.1997 року, ідентифікаційний код НОМЕР_5 ). (т. 1, а.с. 7-8)

Згідно до 119 Цивільного Кодексу України повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов`язаннями усім майном, що їм належить.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Цивільного кодексу України у разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов`язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення.

Отже, за своєю суттю повне товариство - це одна із організаційно-правових форм, яка відрізняється тим, що поєднує особисту участь та майнову участь її членів. Учасники повного товариства несуть солідарну відповідальність разом з товариством у разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів в повному обсязі.

За ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб уразі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому законом. Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Як йдеться у ст. 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Стаття 213 Господарського кодексу України встановлює, що до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов`язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника.

У пункті 90 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про банкрутство від 18 грудня 2009 року N 15 зазначено, що відповідно до частини першої статті 26 Закону всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Проте цим визначенням обсяг ліквідаційної маси не обмежується, оскільки згідно з частиною першою статті 213 ГК у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов`язальних прав, а також права інтелектуальної власності.

Пункт 91 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про банкрутство від 18 грудня 2009 року N 15 встановлює, що відповідно до частини другої статті 213 ГК до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов`язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника.

Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України Про господарські товариства якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29 вересня 2014 року у справі № 922/2459/14 включено до ліквідаційної маси банкрута - Повного товариства "ЄВТУШЕНКО І КО", на підставі ст. 124 Цивільного кодексу України, ст. 213 Господарського кодексу України, ст.ст. 38, 41, 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , наступні майнові активи:

майно учасника ПТ "ЄВТУШЕНКО І КО" фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , зокрема:

нежитлову будівлю літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_8 , якою володіє на підставі Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого 27.06.2008 року Машковою С.Л. , ПН ХМНО, за реєстровим №1851. Право власності на приміщення зареєстровано КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації за №19901209, відповідно до витягу №19523680 від 14.07.2008 року. Скасувати наступні обтяження майна: заборона на нерухоме майно, дата реєстрації 27.06.2008, реєстраційний номер обтяження 7474303, іпотека, дата реєстрації 27.06.2008, реєстраційний номер іпотеки 7474142, іпотекодержатель ВАТ ВТБ БАНК , майно нежитлова будівля С-2, площею 1476,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , Іпотечний договір від 25.06.2008 р. № 1855 ПН ХМНО Машкова С.Л.; арешт нерухомого майна, дата реєстрації 22.01.2010, реєстраційний номер обтяження 9442582, обтяжувач Київський ВДВС м. Харкова, майно нежитлова будівля С-2, площею 1476,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 9-13)

Згідно п.1 ст.43 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

Відповідно до п.1 ст.44 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

Згідно п.5 ст.44 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

У відповідності до ч.1 ст.49 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Частиною 10 статті 91 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що продажу підлягає все майно фізичної особи, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.

У відповідності до ч. 1, 2, 4 ст.50 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів. Обов`язковими умовами договору купівлі-продажу майна є: відомості про майно, його склад, характеристика; ціна продажу майна; порядок і строк передачі майна покупцю; відомості про наявність або про відсутність обтяжень стосовно майна; інші умови, передбачені законодавством України. Укладений на аукціоні договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно ч.1 ст.74 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом придбана на аукціоні рухома річ, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни.

Відповідно до ст.75 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передача майна замовником аукціону і прийняття його покупцем здійснюється за передавальним актом, що підписується сторонами і оформлюється відповідно до законодавства. В акті про передання права власності на куплене нерухоме майно зазначаються: ім`я (назва) та місце проживання (місцезнаходження) продавця та покупця, а також організатора аукціону; відомості про продане нерухоме майно; адреса веб-сторінки, на якій розміщено відомості про проведення аукціону. Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про проведення аукціону не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу, а копії акта не пізніше наступного дня разом із відомостями про нотаріуса надсилаються (вручаються) покупцю, замовнику аукціону та продавцю. За невчасне передання акта нотаріусу організатор торгів сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення. Нотаріус видає покупцю свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні в порядку, встановленому законом. Послуги нотаріуса оплачує організатор аукціону.

У відповідності до ст.7 Закону України Про нотаріат нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Статтею 34 Закону України Про нотаріат передбачено, що нотаріуси вчиняють, зокрема, таку нотаріальну дію, як видачу свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).

У відповідності до п.п.4.1,4.2,4.3,4.4 глави 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, якими врегульовано порядок видачі нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в провадженні у справі про банкрутство, зазначено наступне:

Придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажі в провадженні у справі про банкрутство оформлюється нотаріусом відповідно до статті 75 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва за умови надання договору купівлі-продажу, оформленого відповідно до статті 50 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Свідоцтво про придбання майна на аукціоні видається нотаріусом на підставі акта про передання права власності на придбане майно, що підписується сторонами, та протоколу про проведення аукціону, складеного організатором аукціону.

В акті про передання права власності на куплене нерухоме майно має бути зазначено: ім`я (назва) та місце проживання (місцезнаходження) продавця та покупця, а також організатора аукціону; відомості про продане нерухоме майно; електронну адресу веб-сторінки, на якій розміщено відомості про проведення аукціону.

В протоколі про проведення аукціону має бути зазначено: майно, що запропоноване для продажу, його склад; кількість учасників аукціону; початкову вартість; ціну, запропоновану переможцем аукціону, або відомості про те, що аукціон закінчився без визначення переможця; ціну або частину ціни, сплачену переможцем; найменування і місцезнаходження (для юридичної особи), прізвище, ім`я, по батькові і місце проживання (для фізичної особи) переможця торгів; електронну адресу сторінки веб-сайту, на якій розміщено відомості про проведення аукціону; номер банківського рахунку, на який мають бути перераховані кошти за придбане майно; інші відомості, передбачені законодавством України.

До протоколу обов`язково має бути доданий засвідчений організатором текст договору, вказаний в оголошенні про проведення аукціону.

Так, спірну нежитлову будівлю літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було реалізовано в порядку передбаченому розділом IV Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , 24.09.2014 року на відкритих торгах у формі аукціону через Товарну біржу Ресурс - Інформ . (т. 1, а.с. 22)

01 жовтня 2014 року Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В. було видане Свідоцтво, яке зареєстроване в реєстрі за № 1213, в якому зазначено, що відповідно до ст. 75 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та на підставі акта про передання права власності на куплене майно від 24 вересня 2014 року і протоколу № 6 про проведення відкритих торгів у формі аукціону, складеного Товарною Біржею Реесурс-інформ від 24 вересня 2014 року, посвідчено, що ОСОБА_3 належить на праві власності нерухоме майно, що складається з: нежитлової будівлі літ. С-2 , загальною площею 1 476, 5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . (реєстраційна справа № 466898463101, а.с. 13)

В подальшому нежитлова будівля літ. С-2 , загальною площею 1 476, 5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була відчужена ОСОБА_3 .

Так, на теперішній час власником нежитлової будівлі літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю Кепітал Естейт , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (т. 1, а.с. 24)

В подальшому, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ПАТ "ОТП Факторинг Україна" залишено без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 29.09.14 у справі № 922/2459/14 залишено без змін. (т. 1, а.с. 14-17)

Постановою Вищого Господарського суду України від 25 лютого 2015 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "МегаБанк" задоволено частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 29.09.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 у справі № 922/2459/14 скасовано.

Провадження у справі № 922/2459/14 про банкрутство повного товариства "Євтушенко і Ко" припинено. (т. 1, а.с. 18-19)

У серпні 2016 року позивач звернувся до Департаменту реєстрації Харківської міської ради з метою реєстрації свого права власності на нерухоме майно, зокрема на Ѕ частину нежитлової будівлі літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

08.08.2016 року позивачу було відмовлено у проведені державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме на Ѕ частину нежитлової будівлі літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до отриманих відомостей встановлено актуальну інформацію, щодо права власності на нежитлову будівлю літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано за іншою особою - ТОВ Кепітал Естейт .

Окрім того, у вказаному рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень зазначено, що наданим рішенням суду не визнається право власності за заявником на нежитлову будівлю літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тільки визначено право користування. (а.с. 23)

Позивач вважає, що відкритті торги, які відбулися 24.09.2014 року, на яких було реалізовано нежитлову будівлю літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , повинні бути визнанні недійсними, оскільки частина вказаної будівлі є майном набутим подружжям за час шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю позивача та ОСОБА_4 .

Окрім того, позивач зазначає, що торги є недійсними, оскільки реалізація спірної будівлі на торгах у формі аукціону відбулася в межах незаконно порушеної процедури. Відповідно і повноваженнями ліквідатора господарський суд Харківської області наділив ОСОБА_5 незаконно. Звідси випливає, що усі дії ліквідатора під час продажу спірного майна на торгах, були незаконними.

Суд, надаючи правову оцінку вказаним твердженням позивача, зазначає наступне.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними в постановах у справі №910/856/17 від 05 червня 2018 року та у справі № 725/3212/16-ц (провадження № 14-3цс18) від 21 березня 2018 року, набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу. Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором. Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Враховуючи, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою-шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 24 жовтня 2012 у справі № 6-116цс12 при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити: чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами торгів, то підставами для визнання таких торгів недійсним є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених відповідними нормативними актами.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.06.2015 у справі №907/544/14, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Після скасування ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і відмови в порушенні провадження у справі про банкрутство, всі судові рішення та процесуальні дії, які були прийняті та вчинені внаслідок передчасного прийняття місцевим господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, не є діючими, не мають будь-якої юридичної сили та не тягнуть будь-яких правових наслідків. (Постанова Верховного суду від 05.06.2018 у справі № 922/1667/17)

За змістом ч. 1 ст. 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Відповідно приписам ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Так, дійсно, судом було встановлено, що Постановою Вищого Господарського суду України від 25 лютого 2015 року ухвалу господарського суду Харківської області від 29.09.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 у справі № 922/2459/14 скасовано, провадження у справі № 922/2459/14 про банкрутство повного товариства "Євтушенко і Ко" припинено.

А отже, всі судові рішення та процесуальні дії, які були прийняті та вчинені внаслідок передчасного прийняття місцевим господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, не є діючими, не мають будь-якої юридичної сили та не тягнуть будь-яких правових наслідків.

Однак, при вирішенні судом питання щодо визнання правочину недійсним по даній справі, визнання недійсними відкритих торгів, суд враховує чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

Так, частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Зазначені принципи сформулювано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Спорронг і Лоннрот проти Швеції (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини - стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах Іммобіліаре Саффі проти Італії (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року). Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі Антріш проти Франції , від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льон рот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, Шмалько проти України (Shmalko v. Ukraine) від 20 липня 2004 року, Бурдов проти Росії (Burdov v. Russia) від 7 травня 2002 року - одні із ключових рішень ЄСПЛ, де формулюється класична і усталена позиція ЄСПЛ щодо оцінки виконання судових рішень як невід`ємної частини судового розгляду у контексті втручання у право власності.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов`язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, як вказано в ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

В той же час, частина 1 статті 69 СК України визначає право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Рішенням Харківського районного суду м. Харкова від 18 березня 2013 року було зокрема встановлено, що за період подружнього життя за спільні сімейні кошти було придбане майно, зокрема, нежитлова будівля літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 5 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вказаним рішенням було поділено майно, набуте в період шлюбу за спільні сімейні кошти, та встановлено право користування цим майном, зокрема -

За ОСОБА_4 :

1) 1/2 частину нежитлової будівлі літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 27 червня 2008 року.

За ОСОБА_2 :

1) 1/2 частину нежитлової будівлі літ. С-2 , загальною площею 1 476,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 27 червня 2008 року. (т. 1, а.с. 2-4)

Згідно статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлюється, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Відповідно до статті 4 3акону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Також, згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав зокрема проводиться на підставі рішення суду, що набрала законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, хоча рішенням Харківського районного суду м. Харкова від 18 березня 2013 року і було встановлено, що нежитлова будівля літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 була придбана за період подружнього життя за спільні сімейні кошти, однак вказаним рішенням не було визнано право власності за позивачем на відповідну частину спірного нерухомого майна.

Враховуючи те, що позивач по справі мав лише право користування спірним нерухомим майном, та не оформив і не зареєстрував у встановленому законом порядку право власності на нього, то суд приходить до висновку, що позивач по справі не може вважатися власником Ѕ частини нежитлової будівлі літ. С-2 , загальною площею 1 476,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами,

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Всупереч вказаним вимогам закону, позивачем по справі не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, на підтвердження того, що він є власником спірного нерухомого майна та належним чином зареєстрував своє право власності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що права позивача, як особи, яка оспорює результати відкритих торгів ніяким чином порушені не були, а отже, суд не знаходить підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кепітал Естейт , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ліквідатора ОСОБА_5 , третя особа: Товарна біржа Ресурс-Інформ про визнання недійсними відкритих торгів у формі аукціону, як і не знаходить підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Що стосується посилання представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Кепітал Естейт на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з позовом, то суд зазначає наступне.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, про існування свого порушеного права позивач дізнався 08 серпня 2016 року, коли отримав відмову у проведені державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме на Ѕ частину нежитлової будівлі літ. С-2 , загальною площею 1476,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи те, що з позовною заявою позивач звернувся до суду 27 вересня 2018 року, то суд приходить до висновку, що трирічний строк для звернення до суду з позовною заявою ним не було пропущено.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем по справі.

На підставі викладеного та керуючись 2, 12, 13, 15, 76-82, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 15, 119, 124, 203, 204, 215, 216, 317, 328, 368, 388 ЦК України, ст. 213 ГК України, ст. ст. 60, 61, 69 СК України, ст. ст. 41, 42, 44, 49, 50, 74, 75 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , ст. ст. 2, 4, 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. ст. 7, 34 Закону України Про нотаріат , ст. 74 Закону України Про господарські товариства , суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кепітал Естейт , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ліквідатора ОСОБА_5 , третя особа: Товарна біржа Ресурс-Інформ про визнання недійсними відкритих торгів у формі аукціону, визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна - відмовити .

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , паспорт НОМЕР_7 , виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, який проживає за адресою: АДРЕСА_9 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Кепітал Естейт , код ЄДРПОУ 39076700, місцезнаходження: м. Харків, вул. Героїв праці, б. 14.

Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_10 .

Відповідач - ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_9 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_11 .

Відповідач - ліквідатор ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_12 , літ . А-5 .

Третя особа - Товарна біржа Ресурс-Інформ , місцезнаходження: м. Харків, вул. Клочківська, б. 111.

Повний текст рішення складено 20.01.2020 року.

Суддя В. В. Труханович