Ухвала

від 08.11.2021 по справі 523/8341/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

08 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 523/8341/15

провадження № 61-15000ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю РВ-Лізинг , товариства з обмеженою відповідальністю Таксі-Лідер про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимоги, просив стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю РВ-Лізинг (далі - ТОВ РВ-Лізинг ), товариства з обмеженою відповідальністю Таксі-Лідер (далі - ТОВ Таксі-Лідер ), а саме: відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок втрати заробітку за час попереднього лікування та відновлення стану здоров`я у розмірі 380 тис. грн; відшкодування майнової шкоди внаслідок пошкодження належного йому майна у розмірі 23 156 грн; упущену вигоду у вигляді втраченої винагороди, яка могла бути отримана у разі участі у міжнародних гонках на мотоциклах Париж-Дакар , згідно зі ставками призового фонду у розмірі 2 847 552 грн; компенсацію вартості за проведення подальшої медичної операції для відновлення роботи селезінки та підшлункової залози шляхом трансплантації у розмірі 983 675 грн; відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 тис. грн; витрати за проведення судової експертизи у розмірі 23 156 грн; зобов`язати відповідачів за власний рахунок усунути механічні пошкодження мотоцикла згідно експертизи в загальному розмірі 198 679 грн або прийняти пошкоджений мотоцикл та передати йому новий мотоцикл такої ж самої моделі, або сплатити вартість нового мотоцикла у розмірі 513 960 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ТОВ РВ-Лізинг , ТОВ Таксі-Лідер на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 88 607 грн 82 коп. та моральну шкоду у розмірі 90 тис. грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2019 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 88 607 грн 82 коп. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 тис. грн. У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

14 серпня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 липня 2020 року, у якій просив рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 липня 2020 року переглянути й ухвалити нове судове рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, зокрема, указати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав); обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права й надати до суду касаційної інстанції уточнену касаційну скаргу разом з копіями відповідно до кількості учасників справи.

У вересні 2020 року на виконання ухвали Верховного Суду від 20 серпня 2020 року ОСОБА_1 надав уточнену касаційну скаргу, у якій просив переглянути постанову суду апеляційної інстанції, визнати її незаконною та проголосити нове судове рішення, помилково вважаючи, що недоліки касаційної скарги ним усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику.

05 вересня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, що надійшла 08 вересня 2021 року, в якій заявник просить оскаржуване судове рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

На усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 вересня 2021 року заявник направив до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, помилково вважаючи, що вимоги зазначеної ухвали про усунення недоліків касаційної скарги заявником виконано.

Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки ОСОБА_1 не надав суду належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку.

Крім того, заявником не надано жодних доказів на підтвердження факту невиконання судом апеляційної інстанції положень статей 272, 386 ЦПК України щодо не направлення заявнику копії оскаржуваної постанови апеляційного суду.

Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Заявнику надавався строк для усунення недоліків касаційної скарги, однак він не скористалася своїми процесуальними правами, не проявив належної обачності у захисті своїх прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинно знаходити свою реалізацію, у тому числі, й у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Заявник не демонстрував готовність брати участь у розгляді цієї справи.

Так, у кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нешев проти Болгарії від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Дія 97 проти України від 21 жовтня 2010 року).

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти підстави для поновлення строків для оскарження, які мають виправдовувати втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Наведені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення апеляційної інстанції, ухваленого 15 липня 2020 року, оприлюдненого на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) 24 липня 2020 року, не можна визнати поважними з огляду на таке.

Касаційна скарга подана до суду після закінчення строків, установлених законодавством, й підстави наведені у заяві про поновлення строку на оскарження, не можна визнати поважними, оскільки вони не свідчать про існування об`єктивних перешкод у своєчасному поданні заявником касаційної скарги й не виправдовують (понад 1 рік) пропуск процесуального строку на її подання, ураховуючи також, що саме ОСОБА_1 звертався до суду з апеляційною скаргою, а тому мав цікавитися результатами розгляду поданої скарги.

Отже, як убачається із оскаржуваного рішення, що представник ОСОБА_1 був присутнім у судовому засідання й підтримав уточнені позовні вимоги, а відтак достовірно знав про дату та зміст рішення суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлено діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, й так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.

Водночас особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми й змісту скарги, у тому числі й щодо доведення поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до ЄДРСР, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, Верховний Суд констатує, що заявником не надано логічного пояснення, які об`єктивні перешкоди заважали заявнику та/або його представнику, вчасно звернутися з касаційною скаргою.

Відтак, достовірно знаючи про дату та результати ухваленого судового рішення, сторона заявника не вжила заходів та вчасно не звернулася із касаційною скаргою, скориставшись своїми процесуальними правами з суттєвим пропуском місячного строку на касаційне оскарження.

Указана процесуальна поведінка не демонструє добросовісність використання своїх процесуальних прав і готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, в аспекті дотримання принципу правової визначеності, який включає принцип остаточності судового рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Перевіряючи підстави пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд вважає, що зазначені заявником підстави не були зумовлені діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, тому не видаються переконливими й не виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, на застосування якого мають право розраховувати зацікавлені сторони.

Отже, оскільки у відведений судом строк, ухвала суду не виконана, що перешкоджає касаційній інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню заявнику.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 15 липня 2020 року вважати неподаною та повернути заявникові.

Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Осіян