Постанова

від 15.07.2020 по справі 523/8341/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1985/20

Номер справи місцевого суду: 523/8341/15-ц

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2020 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 523/8341/15-ц

Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/1985/20

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бикової К.А.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідачі - 1) ОСОБА_2 ; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю РВ-ЛІЗИНГ , Товариство з обмеженою відповідальністю Таксі-Лідер ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю РВ-ЛІЗИНГ , Товариства з обмеженою відповідальністю Таксі-Лідер про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою ОСОБА_3 , діючого в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Аліної С.С. об 11 годині 35 хвилині 04 вересня 2019 року, повний текст рішення складено 09 вересня 2019 року,

встановив:

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним неодноразово уточненим у серпні та грудні 2015 року, червні 2019 року позовом, в якому остаточно просить: 1) стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ РВ-ЛІЗИНГ , ТОВ Таксі-Лідер : 1.1) відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок втрати заробітку за час попереднього лікування та відновлення стану здоров`я у розмірі - 380 000,00 грн.; 1.2) відшкодування матеріальної шкоди внаслідок пошкодження належного йому майна у розмірі - 23 156,00 грн.; 1.3) упущену вигоду у вигляді втраченої винагороди, яка могла бути отримана у разі участі у міжнародних гонках на мотоциклах Париж-Дакар , згідно ставок призового фонду в розмірі - 2 847 552,00 грн.; 1.4) компенсацію вартості за проведення подальшої медичної операції для відновлення роботи селезінки та підшлункової залози шляхом трансплантації у сумі - 983 675,00 грн.; 1.5) відшкодування моральної шкоди у розмірі - 500 000,00 грн.; 1.6) витрати за проведення судової експертизи в розмірі - 23 156,00 грн.; 2) зобов`язати відповідачів за власний рахунок усунути механічні пошкодження мотоцикла згідно експертизи в загальному розмірі - 198 679,00 грн. або прийняти пошкоджений мотоцикл та передати йому новий мотоцикл такої ж самої моделі, або сплатити вартість нового мотоцикла у розмірі - 513 960,00 грн..

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що він є власником мотоцикла КТМ , державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 .

14.05.2015 року з вини ОСОБА_2 , водія автомобіля DACIA LOGAN , державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). Вказаний автомобіль належить ТОВ Таксі-Лідер . Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 03.04.2017 року ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Внаслідок скоєння ДТП:

- завдано шкоди його здоров`ю: - проведено операцію з видалення селезінки, усунення пошкодження надшлункової залози. У зв`язку з хворобливим станом здоров`я він періодично знаходиться на стаціонарному лікуванні. Став інвалідом І групи. У майбутньому йому необхідно провести операцію з відновлення функції селезінки, вартість якої можна визначити за його клопотанням про витребування судом цих відомостей від міжнародних медичних установ;

- пошкоджено належне йому мано - мотоцикл, шолом, одяг. Мотоцикл є дуже пошкодженим, не відповідає технічним умовам експлуатації. На цей час йому потрібний інший новий мотоцикл для пересування;

- йому завдано збитків у вигляді упущеної вигоди - він був відсутній на робочому місці, не міг вести свій бізнес;

- йому завдано моральну шкоду у вигляді: - моральних хвилювань у зв`язку з пошкодженням його здоров`я, настанням каліцтва; - фізичної болі та фізичних страждань; - моральних хвилювань у зв`язку з пошкодженням його майна; - змін у звичному ритмі життя у зв`язку з порушенням здоров`я; - позбавлення психічного спокою у зв`язку з тяжким станом здоров`я.

За наслідками скоєння ДТП є усі підстави для покладення солідарної відповідальності на відповідачів за завдану йому шкоду, як особі, яка постраждала від кримінального злочину, внаслідок спільних умисних дій відповідачів при наданні права керування автомобілем ОСОБА_2 (Т. 1, а. с. 2 - 6, 52 - 57, 115 - 120, Т. 3, а. с. 114 -120).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , представники відповідачів ТОВ РВ-ЛІЗИНГ , ТОВ Таксі Лідер у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 надав письмову заяву (Т. 2, а. с. 7), в якій позовні вимоги визнав, просив розгляд справи провести за його відсутності.

Представник ТОВ РВ-ЛІЗИНГ надав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог до ТОВ РВ-ЛІЗИНГ (Т. 1, а. с. 71 - 73). Посилається на те, що позивачем у позові зазначається про те, що саме з вини відповідача ОСОБА_2 сталося ДТП, однак жодного рішення/вироку до суду надано не було. Як стверджує позивач ОСОБА_1 у позовній заяві, автомобіль DACIA LOGAN , д/н НОМЕР_2 , яким керував відповідач ОСОБА_2 належить відповідачу ТОВ Таксі-Лідер , що не відповідає дійсності. Даний автомобіль є власністю ТОВ РВ-ЛІЗИНГ . Однак, ТОВ РВ-ЛІЗИНГ не надає послуги населенню по перевезенню пасажирів, а лише займається передачею в оренду транспортних засобів.

З договору оренди автомобіля від 09.10.2014 року та Акту прийому від 10.10.2014 року вбачається, що автомобіль DACIA LOGAN2, 2008 року випуску, колір синій, д/н НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , був переданий у користування ТОВ Таксі-Лідер .

Відповідач ОСОБА_2 не знаходиться ні у трудових, ні у цивільно-правових відносинах з ТОВ РВ-ЛІЗИНГ . TOB РВ-ЛІЗИНГ невідомо, на яких підставах ОСОБА_2 керував автомобілем DACIA LOGAN , 2008 року випуску, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04.09.2019 року вищезазначений позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ТОВ РВ-ЛІЗИНГ , ТОВ Таксі-Лідер на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі - 88 607,82 грн., моральну шкоду в розмірі - 90 000,00 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 , ТОВ РВ-ЛІЗИНГ , ТОВ Таксі-Лідер на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі - 243,60 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі - 5 940,00 грн..

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2 , внаслідок якої ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, було пошкоджено його майно.

Автомобіль, яким керував ОСОБА_2 , належить ТОВ РВ-ЛІЗИНГ , який за договором оренди від 09.04.2014 року був наданий у користування ТОВ Таксі-Лідер .

ОСОБА_1 після скоєння ДТП знаходився на стаціонарному лікуванні, йому запропоновано проходження подальшого лікування.

Згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи від 31.03.2017 року розмір шкоди у зв`язку з пошкодженням належного позивачу мотоцикла становить - 65 451,28 грн.. Згідно висновку судової товарознавчої експертизи від 20.02.2019 року розмір шкоди у зв`язку з пошкодженням особистого майна позивача (шолом, одяг тощо) становить - 23 156,00 грн..

Внаслідок скоєння ДТП ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, належним відшкодуванням якої є стягнення коштів у розмірі - 90 000,00 грн..

За встановлених по справі обставин, суд першої інстанції вважав, що завдана позивачу матеріальна та моральна шкода підлягає солідарному стягненню з відповідачів (Т. 3, а. с. 246 - 254).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , діючий в інтересах ОСОБА_1 , в апеляційних скаргах просять рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянти посилаються на те, що по справі не були допитані усі свідки, відповідачі у якості свідків, безпідставно не було призначено судово-медичну експертизу. Суд не прийняв до уваги, заявлені клопотання, задоволення яких сприяло б всебічному розгляду справи. Суд не врахував, що у результаті скоєння ДТП ОСОБА_1 втратив життєво-важливий орган, став інвалідом І групи, періодично потребує лікування. Суд не врахував характер завданої майнової та моральної шкоди. Суд не прийняв до уваги висновки експертних досліджень щодо пошкодження спеціального спортивного мотоциклу та спеціального мотоциклетного одягу. Суд безпідставно забороняв застосування відео-, фотозйомки під час розгляду справи. Суд не звертав ніякої уваги щодо необхідності забезпечення позовних вимог.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

ОСОБА_3 - представник ОСОБА_1 надав суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача. Підтримав надане апеляційному суду клопотання про призначення судово-медичної експертизи.

Від інших учасників справи заяв та клопотань до апеляційного суду не надійшло.

Відзиви на апеляційні скарги не надійшли.

Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.

Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).

Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, зі змінами внесеними згідно із розпорядженнями Голови Одеського апеляційного суду за №3 від 02.04.2020 року та за №4 від 08.04.2020 року Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19 передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.

Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, викладення своєї процесуальної позиції позивачем та його представником у позові та в апеляційних скаргах, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, відсутність обґрунтованих посилань учасниками справи на об`єктивну неможливість здійснення процесуальних прав у зв`язку з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду, колегія суддів ухвалила справу розглянути за відсутності її справи.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди. Висновки суду в цій частині відповідають встановленим фактичним обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 22, 1166, 1167, 1187, 1192 України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо солідарного стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди з усіх трьох відповідачів та в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. Висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 23, 541, 1190 України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права, з огляду на наступне.

На підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

14.04.2015 року приблизно о 11.40 годині водій ОСОБА_2 , допустив порушення вимог п.п. 2.3 б , 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України. Керуючи технічно справним автомобілем марки DACIA LOGAN , державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , здійснював рух по вул. Південна дорога з боку с. Крижанівка в напрямку вул. Дніпропетровська дорога в м. Одесі. На регульованому перехресті вул. Південна дорога вул. Дніпропетровська дорога виїхав в межі перехрестя та виконав поворот ліворуч на вул. Дніпропетровська дорога, після чого почав здійснювати рух прямо. Будучи не уважним, не слідкував за дорожньою обставновкою. Перед початком перестроювання не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Почав виконувати перестроювання на смугу, що знаходиться праворуч від його автомобіля, не надавши при цьому перевагу в русі транспортним засобам, що здійснюють рух в попутному напрямку по смузі, на яку він перестроювався. У результаті чого допустив зіткнення з мотоциклом марки КТМ ADVENTURE 950, державний реєстраційний номер - НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який не мав технічної можливості уникнути ДТП.

У результаті зазначеного зіткнення водій мотоцикла ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: - закрита травма грудної клітки у вигляді забиття поперекової області з розвитком лівостороннього посттравматичного ексудативного плевриту; - закрита травма животу у вигляді розриву селезінки, що супроводжується всередині черевною кровотечею (подальшим видаленням селезінки), посттравматичний панкреатит, який ускладнився розвитком некрозу підшлункової залози; - забита рана області лівого ліктьового суглоба, садно області правого ліктьового суглоба, що підтверджується випискою № 9127 з медичної карти стаціонарного хворого (Т. 1, а. с. 94 - 94 зворотня сторона).

Згідно довідки до акту МСЕК серії 10 ААВ НОМЕР_5 ОСОБА_1 була присвоєна 3 група інвалідності (загальне захворювання).

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 03.04.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, з призначенням додаткового покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів (Т. 2, а. с. 106 - 109).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у с праві про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача ОСОБА_2 у скоєнні ДТП є доведеною.

З листа РЕР ДАІ з обслуговування м. Одеси № 2 підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеської області від 19.08.2015 року, доданої до листа реєстраційної картки вбачається, що автомобіль марки DACIA LOGAN , темно-синього кольору, державний номер - НОМЕР_2 , належить ТОВ РВ-ЛІЗИНГ (Т. 1, а. с. 49, 50,). Вказані обставини ТОВ РВ-ЛІЗИНГ зазначало у відзиві на позов (Т. 1, а. с. 71 - 73).

Згідно договору оренди автомобіля від 09.10.2014 року, укладеного між ТОВ РВ-ЛІЗИНГ та ТОВ Таксі-Лідер , Акту прийому-передачі предмет оренди згідно договору оренди від 09.10.2014 року, складеного 10.10.2014 року, автомобіль DACIA LOGAN , 2008 року випуску, колір синій, державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , був переданий у платне користування для здійснення діяльності таксі, строком з 09.10.2014 року по 31.12.2019 року (п. п. 1.1., 1.2., 1.3. договору оренди) (Т. 1, а. с. 75 - 76 зворотня сторона, 77).

Крім завдання у результаті скоєння ДТП вищевказаних ушкоджень здоров`ю ОСОБА_1 , також було завдано пошкоджень належному ОСОБА_1 майну.

Згідно висновку № СЕ-2511-2-785.16 судової авто-товарознавчої експертизи мотоцикла КТМ ADVENTURE 950, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , від 31.03.2017 року повна вартість матеріального збитку (шкоди), спричиненого власнику вказаного мотоцикла, пошкодженого при ДТП, яке мало місце 14.04.2015 року в м. Одеса, складає - 65 451,82 грн.. Визначення технічного стану мотоцикла (його вузлів, механізмів, деталей) на цей час виходить за межі компетенції експерта авто-товарознавця та відноситься до компетенції транспортно-трасологічної експертизи. КТЗ комплектний, укомплектований згідно даних виробника, не на ходу після ДТП. З точки зору експерта авто-товарознавця експлуатація мотоцикла можлива після проведення відновлювального ремонту щодо усунення пошкоджень, характер і ступень яких викладений в п. 1.3 дослідження (Т. 1, а. с. 221 - 285).

Відповідно з висновком № 18-5232/5234 судової товарознавчої по визначенню вартості майна від 20.02.2019 року Вартість матеріального збитку (шкоди) спричиненого власнику особистого майна водія мотоцикла марки КТМ ADVENTURE 950, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , пошкодженого при ДТП, яка сталася 14.04.2015 року у м. Одеса, по кожному найменуванню, вказана в колонці № 8 таблиці № 1 та складає - 23 156,00 грн. (Т. 2, а. с. 213 - 219).

ОСОБА_1 у результаті скоєння ДТП було завдано моральної шкоди у вигляді: - душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього ; - моральних та фізичних страждань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, настанням інвалідності; - моральних хвилювань у зв`язку з пошкодженням належного йому майна; - вимушених змінах у звичному ритмі життя у зв`язку з інвалідністю, неможливості використовувати майно (мотоцикл) за його призначенням.

Між сторонам виникли правовідносини щодо відшкодування завданої майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема із завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами частин 1, 2 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди.

Статтями 22, 23 ЦПК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована в іншій спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних чи душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За правилами частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що на відповідача покладено обов`язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За загальним правилом обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця цього джерела.

Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.

У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв`язок між даною обставиною і завданою шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.

Вищевказана правова позиція є відображенням правової позиції викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 500/2095/15-ц.

Частиною 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , з подальшими змінами та доповненнями, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоди перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди, необхідно з`ясовувати, коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.

Виходячи з вищевказаних встановлених фактичних обставин по справі, вищевказаних положень діючого законодавства правильним є висновок суду про необхідність відшкодування майнової шкоди, яка була завдана майну ОСОБА_1 (мотоциклу та мотоциклетному одягу), у розмірі - 88 607,82 грн..

Щодо доводів та вимог апелянтів про стягнення відшкодування майнової шкоди у вигляді втраченого заробітку та витрат на лікування у загальному розмірі - 380 000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи містять виписки з медичних карт хворого, план реабілітаційних мір з медичної реабілітації (Т. 1, а. с. 89, 92, 94, Т. 2, а. с. 64 - 66, 67, 68, 69, 85, 86, 87, 88, 89 - 90), разом з тим матеріали справи не містять жодного доказу щодо розміру витрат, пов`язаних з лікуванням, фактично втраченого заробітку позивача.

Відповідно до вимог процесуального законодавства, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення втраченого заробітку та витрат на лікування у загальному розмірі - 380 000,00 грн. є недоведеними.

Щодо доводів та вимог апелянтів про стягнення відшкодування майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди у вигляді втраченого прибутку, який би позивач отримав за участь у міжнародних мотогонках Париж-Дакар у розмірі - 2 847 552,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи містять пояснення ОСОБА_3 щодо спортивної діяльності його довірителя - ОСОБА_1 (Т. 3, а. с. 195 - 205) про те, що останній займався мотоспортом, приймав участь у змаганнях з мотоспорту, ретельного готувався та проводив потрібні тренування, щоб прийняти особисту участь та перемогти у міжнародних комерційних вільних мотогонках Париж - Дакар на належному йому мотоциклі. На підтвердження витрат спортсменів з підготовки та участі у вказаних мотогонках, розміру призового фонду надані відомості з Інтернет мережі.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного доказу щодо майбутньої участі ОСОБА_1 у вказаних міжнародних мотогонках (запрошення, включення до списку спортсменів, які приймають участь у вказаних мотогонках тощо).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення шкоди у вигляді упущеної вигоди у вигляді втраченого прибутку , який би позивач отримав у разі участі у міжнародних мотогонках Париж-Дакар у розмірі - 2 847 552,00 грн., є недоведеними (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Щодо доводів та вимог апелянтів про солідарне стягнення вартості операції у майбутньому з трансплантації селезінки у розмірі - 983 675,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вказувалося вище матеріали справи містять великий об`єм доказів щодо стану здоров`я ОСОБА_1 після скоєння ДТП - виписки з медичних карт хворого, план реабілітаційних мір з медичної реабілітації (Т. 1, а. с. 89, 92, 94, Т. 2, а. с. 64 - 66, 67, 68, 69, 85, 86, 87, 88, 89 - 90).

Матеріали справи містять пояснення ОСОБА_3 щодо лікування та відновлення стану здоров`я його довірителя - ОСОБА_1 (Т. 3, а. с. 206 - 225) про перебування останнього на стаціонарному лікуванні, видалення селезінки. Також вказується про те, що медичною професурою ОСОБА_1 запропоновано проведення повторних операцій з метою трансплантації потрібних органів травлення та відновлення стану організму. Але провести такі потрібні медичні операції позивач не може у зв`язку із тяжким матеріальним становищем, проведенням таких операцій з трансплантації органів тільки в іноземних медичних закладах, вартість яких є дуже високою. На підтвердження вищевказаних доводів надав витяги з Мережі Інтернет щодо їх проведення в іноземних медичних закладах та їх вартості.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного доказу (лікарського висновку тощо) щодо необхідності проведення ОСОБА_1 операції з трансплантації органів, її проведення у конкретному медичному закладі в Україні або за рубежем, вартості такої операції (висновку медиків, запрошення іноземного медичного закладу, рахунку тощо).

Отже, вимоги позивача про стягнення вартості операції у майбутньому з трансплантації селезінки у розмірі - 983 675,00 грн. є недоведеними (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Щодо доводів та вимог апелянтів про зобов`язання відповідачів усунути механічні ушкодження мотоциклу у розмірі - 198 679,00 грн. або зобов`язати їх прийняти пошкоджений мотоцикл у власність та передати ОСОБА_1 новий мотоцикл вартістю - 513 960,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Вищевказані доводи апелянтів спростовуються висновками наявної у справі судової авто-товарознавчої експертизи № СЕ-2511-2-785.16 мотоцикла КТМ ADVENTURE 950, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , від 31.03.2017 року про те, що повна вартість матеріального збитку (шкоди), спричиненого власнику вказаного мотоцикла, пошкодженого при ДТП, яке мало місце 14.04.2015 року в м. Одеса, складає - 65 451,82 грн.. З точки зору експерта авто-товарознавця експлуатація мотоцикла можлива після проведення відновлювального ремонту щодо усунення пошкоджень, характер і ступень яких викладений в п. 1.3 дослідження (Т. 1, а. с. 221 - 285).

Ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано доказів того, що пошкоджений вищевказаний мотоцикл не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, тобто що вказаний мотоцикл є фізично знищеним, а тому його подальша експлуатація неможлива. Тільки у вищевказаних випадках розмір майнової шкоди визначається за ринковою вартістю мотоциклу на момент його пошкодження.

Таким чином, вимоги апелянтів про зобов`язання відповідачів усунути механічні ушкодження мотоциклу у розмірі - 198 679,00 грн. або прийняття ними пошкодженого мотоцикла у власність з передачею ОСОБА_1 нового мотоциклу вартістю - 513 960,00 грн. є недоведеними (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Щодо доводів та вимог апелянтів про солідарне відшкодування моральної шкоди у розмірі - 500 000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розміру відшкодування моральної шкоди у сумі - 90 000,00 грн., як не погоджується з вимогами апелянтів щодо розміру її відшкодування у сумі - 500 000,00 грн..

Визначаючи інший розмір відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд враховує: 1) спосіб скоєння злочину та ступень вини особи, яка його скоїла; 2) суспільне положення потерпілого ОСОБА_1 та його особливості; 3) характер тілесних пошкоджень (тяжкі тілесні ушкодження, які привели до втрати органу); 4) глибину моральних, фізичних страждань у зв`язку із ушкодженням здоров`я та пошкодженням майна, їх тривалість; 5) вимушені зміни у звичному ритмі життя ОСОБА_1 ; 6) погіршення здібностей потерпілого ОСОБА_1 ; 7) поведінку особи, яка повинна відшкодовувати моральну шкоду, після такої шкоди.

Враховуючи вищезазначене, виходячи з вимог справедливості, розумності та виваженості, колегія суддів приходить до висновку що достатнім відшкодуванням завданої ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок скоєння вищезазначеного ДТП є стягнення грошової суми в розмірі - 150 000,00 грн..

Доводи апелянтів про те, що суд не врахував характер завданої моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я ( ОСОБА_1 втратив життєво-важливий орган, став інвалідом, періодично потребує лікування) є частково обґрунтованими.

Визначаючи коло осіб, яки повинні нести відповідальність за завдання ОСОБА_1 вищевказаних майнової та немайнової шкоди, колегія суддів виходить з наступного.

За правилами, визначеними ст. ст. 30, 33, 119 ЦПК України, чинного на час подання позову, ст. ст. 48, 50, 175 ЦПК України, діючого на час розгляду справи апеляційним судом, на позивача покладено обов`язок визначити відповідача у справі.

Як вказувалося вище, ОСОБА_1 у позові пред`явив вимоги про солідарне стягнення відшкодування майнової та немайнової шкоди до ОСОБА_2 , ТОВ РВ-ЛІЗИНГ , ТОВ Таксі-Лідер , обґрунтовуючи завдання шкоди, як на його думку, спільними протиправними, умисними діями з передачі права керування автомобілем ОСОБА_2 , який використовуючи наданий йому транспортний засіб, скоїв злочин.

Суд першої інстанції у рішенні не обґрунтував висновки покладення солідарної відповідальності з відшкодування майнової та немайнової шкоди на трьох відповідачів.

Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

По даній справі обов`язок відшкодування майнової та немайнової шкоди виник з деліктних правовідносин.

Частиною 1 ст. 190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За загальними правилами, передбаченими вищевказаними ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1190 ЦК України, тягар цивільної відповідальності у випадку завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП.

За встановлених по справі обставин щодо укладення між ТОВ РВ-ЛІЗИНГ та ТОВ Таксі-Лідер договору оренди автомобіля від 09.10.2014 року, складення 10.10.2014 року Акту прийому-передачі предмета оренди - автомобіля DACIA LOGAN , державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , згідно яких вказаний автомобіль був переданий ТОВ Таксі-Лідер у платне користування для здійснення діяльності таксі, строком з 09.10.2014 року по 31.12.2019 року (Т. 1, а. с. 75 - 76 зворотня сторона, 77) підстави для покладення відповідальності за завдану ОСОБА_1 майнову та немайнову шкоду, внаслідок скоєної 14.04.2015 року ДТП, відсутні. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ РВ-ЛІЗИНГ необхідно відмовити.

Щодо відповідальності ОСОБА_2 та ТОВ Таксі-Лідер колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 9 ст. 15 Закону України Про дорожній рух , в чинній на час скоєння ДТП редакції, право керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Як вказувалося вище не є володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Матеріали справи на час ухвалення рішення судом першої інстанції не містять доказів, знаходження ОСОБА_2 у трудових правовідносинах з ТОВ Таксі-лідер .

На виконання ухвали апеляційного суду про витребування доказів ГУ ПФУ в Одеській області листом від 04.02.2020 року повідомило апеляційний суд, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості від страхувальника ТОВ Таксі-Лідер , Код ЄДРПОУ 37223577, про застраховану особу ОСОБА_2 , 07.08.2014 року у період з 01.10.2014 року по 30.04.2015 року, як за найманого працівника, відсутні (Т. 4, а. с. 219).

Таким чином, не встановлено знаходження ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ Таксі-Лідер .

Як вказувалося вище вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 03.04.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, з призначенням додаткового покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів (Т. 2, а. с. 106 - 109).

Виходячи із завдання шкоди ОСОБА_1 внаслідок скоєння ОСОБА_2 злочину, відсутності доказів неправомірності володіння останнім транспортним засобом після передачі автомобіля DACIA LOGAN , державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , від ТОВ РВ-ЛІЗИНГ до ТОВ Таксі-Лідер (відсутні відомості про угон автомобіля DACIA LOGAN , державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , на час скоєння ДТП 14.04.2015 року), встановлених по справі обставин щодо відсутності відомостей про знаходження ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ Таксі-Лідер , колегія суддів приходить до висновку, що відповідальним за завдання майнової та немайнової шкоди ОСОБА_1 є - ОСОБА_2 ..

Доводи апелянтів про те, що суд не врахував характер завданої майнової шкоди, не прийняв до уваги висновки експертних досліджень щодо пошкодження спеціального спортивного мотоциклу та спеціального мотоциклетного одягу, не були допитані усі свідки, відповідачі у якості свідків, безпідставно не було призначено судово-медичну експертизу, не прийняв до уваги усі заявлені клопотання, задоволення яких сприяло б всебічному розгляду справи, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянтів з висновками суду щодо їх оцінки, а тому не мають наслідком задоволення апеляційних скарг.

Крім того, колегія приймає до уваги, що у суді першої інстанції не були заявлені позовні вимоги про відшкодування потерпілому заробітку (доходу), втраченого ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, при розгляді яких обов`язково необхідно встановити характер і ступінь ушкодження здоров`я, що можливо встановити тільки за висновками відповідної експертизи (ст. 105 ЦПК України) .

Доводи апелянтів про те, що суд безпідставно забороняв застосування відео-, фотозйомки, не звертав ніякої уваги щодо необхідності забезпечення позовних вимог не є такими, що мають наслідками задоволення апеляційних скарг. Крім того, питання щодо забезпечення позову було вирішено судом першої інстанції за клопотанням представника позивача шляхом накладення арешту на транспортний засіб відповідача (Т. 1, а. с. 63 ).

З урахуванням вищенаведеного, апеляційні скарги є обґрунтованими частково, а тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, вкладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 за вищевказаного обґрунтування.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, необхідно змінити розподіл судових витрат.

Оскільки позивач під час подання позову як інвалід ІІІ групи сплатив за подання позову тільки - 243,60 грн. (Т. 1, а. с. 1), у той час як підлягав сплаті судовий збір за вимоги майнового характеру в сумі - 487,20 грн., за подання апеляційної скарги в частині вимог майнового характеру підлягало сплаті - 730,80 грн., а всього підлягало сплаті - 974,40 грн.. За вимоги немайнового характеру під час подання позову підлягав сплаті судовий збір у сумі - 487,20 грн., а за подання апеляційної скарги - 730,80 грн., а всього - 1 218,00 грн.. У зв`язку з частковою сплатою ОСОБА_1 судового збору за вимоги майнового характеру, а також, що у подальшому ОСОБА_1 ухвалою апеляційного суду був звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, проведенням ним витрат з оплати судових експертиз у сумі - 5 940,00 грн. то з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати: 1) на користь ОСОБА_1 у сумі - 6 183,60 грн. = 243,60 грн. + 5 940,00 грн.; 2) в дохід держави судовий збір у загальній сумі - 1 792,40 грн..

Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження вищевказаних судових рішень зазначені в ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 , діючого в інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2019 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою - АДРЕСА_2 ) відшкодування матеріальної шкоди у розмірі - 88 607 (вісімдесят вісім тисяч шістсот сім) грн. 82 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою - АДРЕСА_2 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі - 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп..

В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (рестраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою - АДРЕСА_2 ) судові витрати на загальну суму - 6 183 (шість тисяч сто вісімдесят три) 60 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір у загальній сумі - 1 792 (одна тисяча сімсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 22 липня 2020 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

О. М. Таварткіладзе