Ухвала

від 15.10.2020 по справі 523/8341/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 5238341/15-ц

провадження № 61-12388ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю РВ-Лізинг , товариства з обмеженою відповідальністю Таксі-Лідер про відшкодування майнової та моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю РВ-Лізинг (далі - ТОВ РВ-Лізинг ), товариства з обмеженою відповідальністю Таксі-Лідер (далі - ТОВ Таксі-Лідер ), у якому з урахуванням уточнених позовних вимоги просив стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ РВ-Лізинг , ТОВ Таксі-Лідер : відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок втрати заробітку за час попереднього лікування та відновлення стану здоров`я у розмірі 380 000,00 грн; відшкодування майнової шкоди внаслідок пошкодження належного йому майна у розмірі 23 156,00 грн; упущену вигоду у вигляді втраченої винагороди, яка могла бути отримана у разі участі у міжнародних гонках на мотоциклах Париж-Дакар , згідно ставок призового фонду у розмірі 2 847 552,00 грн; компенсацію вартості за проведення подальшої медичної операції для відновлення роботи селезінки та підшлункової залози шляхом трансплантації у розмірі 983 675,00 грн; відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн; витрати за проведення судової експертизи у розмірі 23 156,00 грн; зобов`язати відповідачів за власний рахунок усунути механічні пошкодження мотоцикла згідно експертизи в загальному розмірі 198 679,00 грн або прийняти пошкоджений мотоцикл та передати йому новий мотоцикл такої ж самої моделі, або сплатити вартість нового мотоцикла у розмірі 513 960,00 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ТОВ РВ-Лізинг , ТОВ Таксі-Лідер на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 88 607,82 грн та моральну шкоду у розмірі 90 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів першої інстанцїі мотивовано тим, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2 , внаслідок якої ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження і було пошкоджено його майно. Автомобіль, яким керував ОСОБА_2 , належить ТОВ РВ-Лізинг , який за договором оренди від 09 квітня 2014 року був наданий у користування ТОВ Таксі-Лідер . ОСОБА_1 після скоєння дорожньо-транспортної пригоди знаходився на стаціонарному лікуванні, йому запропоновано проходження подальшого лікування. Згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи від 31 березня 2017 року розмір шкоди у зв`язку з пошкодженням належного позивачу мотоцикла становить 65 451,28 грн. Згідно висновку судової товарознавчої експертизи від 20 лютого 2019 року розмір шкоди у зв`язку з пошкодженням особистого майна позивача (шолом, одяг тощо) становить 23 156,00 грн. Внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, належним відшкодуванням якої є стягнення коштів у розмірі 90 000,00 грн. За встановлених по справі обставин, суд першої інстанції вважав, що завдана позивачу матеріальна та моральна шкода підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Постановою Одеського апеляційного суду від 15 липня 2020 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 88 607 ,82 грнта відшкодування моральної шкоди у розмірі150 000 ,00грн. У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вину відповідача ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди доведено. Суд виходив із того, що між сторонам виникли правовідносини щодо відшкодування завданої майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за загальним правилом обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця цього джерела. Суд зробив висновок про те, що виходячи з вищевказаних встановлених фактичних обставин, правильним є висновок про необхідність відшкодування майнової шкоди, яка була завдана майну ОСОБА_1 (мотоциклу та мотоциклетному одягу) у розмірі 88 607,82 грн. Окрім цього, апеляційний суд зробив висновок про те, що виходячи з вимог справедливості, розумності достатнім відшкодуванням завданої ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є стягнення грошової суми у розмірі 150 000 грн. Визначаючи коло осіб, які повинні нести відповідальність за завдання ОСОБА_1 майнової та немайнової шкоди, апеляційний суд виходив з того, що не встановлено знаходження ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ Таксі-Лідер . При відмові у задоволенні інших позовних вимог, апеляційний суд виходив з їх недоведеності.

ОСОБА_1 14 серпня 2020 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 липня 2020 року, у якій просив рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 липня 2020 рокупереглянути та проголосити нове рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема, вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

У вересні 2020 року на виконання ухвали Верховного Суду від 20 серпня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав уточнену касаційну скаргу, у якій просить переглянути постанову суду апеляційної інстанції, визнати її незаконною та проголосити нове рішення. Уточнена касаційна скарга мотивована незгодою з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції. ОСОБА_1 зазначає, що присуджена апеляційним судом грошова сума не відповідає розміру заподіяної моральної та майнової шкоди.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Аналіз касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судових рішень. ОСОБА_1 не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без обґрунтування випадків (випадку), передбачених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Тому ОСОБА_1 не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 липня 2020 року повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат