Рішення

від 10.11.2021 по справі 325/983/21

ПРИАЗОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 325/983/21

провадження № 2/325/308/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Діденко Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Краснової Ю.С.,

представника позивача - адвоката Дуди С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення юридичного факту оренди земельної ділянки,

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить встановити юридичний факт того, що належна відповідачу земельна ділянка з кадастровим номером 2324586500:01:002:0016, площею 11,44 га, розташована на території Федорівської сільської ради Приазовського району знаходилась в оренді у позивача ОСОБА_1 в період часу з січня 2014 року по липень 2021 року, який є її орендарем.

Позов обґрунтований тим, що позивач є головою ФГ Фенікс . Для обробки використовував земельні паї мешканців с.Федорівка. На підставі Договору оренди землі від 01.03.2006 р., укладеного з ОСОБА_3 , орендував земельну ділянку з кадастровим номером 2324586500:01:002:0016 , площею 11.44 га, розташовану на території Федорівської селищної ради. Строк дії договору був на 5 років з правом поновлення його на новий строк. Приблизно на початку 2009 р. він довідався про факт смерті ОСОБА_3 . В квітні 2010 р. її спадкоємиця за заповітом - онучка ОСОБА_4 , оформила свідоцтво про спадщину. Стверджує, що з 2010 року пропонував офіційно укласти відповідачу Договір оренди, на що чув лише обіцянки та продовжував фактично використовувати її земельну ділянку. Єдиними документами про передачу землі в оренду та отримання орендної плати були письмові розписки, копії яких долучені до позову. Крім того, сплативши орендну плату за 2021 р., він перерахував до державного бюджету податок на доходи в сумі 2265 грн., та суму військового збору в розмірі 189 грн. Також позивачем сплачений земельний податок за 2021 р., що підтверджується долученими документами. На теперішній час, ОСОБА_4 , відмовила йому в продажу земельної ділянки та узаконенні орендних договірних відносин. Приймаючи до уваги, що з 01.07.2021 р. дозволений продаж землі сільськогосподарського призначення, є висока вірогідність що відповідачка може здійснити продаж своєї земельної ділянки. А її земельна ділянка знаходиться посеред поля, загальною площею 137 га, яке знаходиться в оренді саме в позивача. Це суттєво впливає на ускладнення самої обробки поля, та підтримання сівообороту. Звернувшись за консультацією до Мелітопольської міської нотаріальної контори, він отримав інформацію, про те, що йому необхідно документально довести факт оренди земельної ділянки з січня 2014 р по липень 2021 р., а тому змушений звернутись до суду за встановленням вказаного юридичного факту. Встановлення факту оренди має для нього юридичне значення, оскільки породжує для нього юридичні наслідки, а саме можливість володіти переважним правом купівлі цієї земельної ділянки, в розумінні норм Земельного Кодексу України.

Ухвалою судді від 20 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2324586500:01:002:0016, площею 11,44 га, розташованої на території Федорівської селищної ради Приазовського району Запорізької області, яка належить ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 01 вересня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників справи та призначено справу до розгляду на 01 жовтня 2021 року.

01 жовтня 2021 року розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник адвокат Дуда С.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, не заперечував проти заочного вирішення справи. Суду пояснив, що земельна ділянка, належна ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 01.03.2006 року була в оренді у фермерського господарства Фенікс , головою якого є ОСОБА_1 . Вказаний договір оренди був укладений на п`ять років, закінчився 09.02.2012 року (п`ять років з моменту реєстрації), і сторонами не продовжувався. На даний час ОСОБА_1 як фізична особа фактично орендує земельну ділянку у відповідачки без договору, але за розписками сплачує їй орендну плату і податки. Відповідачка не бажає укладати з ним договір оренди.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, відзив на позовну заяву не надіслала, судова повістка направлялась їй за зареєстрованим місцем проживання, і була повернута до суду без вручення з відміткою підприємства Укрпошти, що адресат відсутній. На підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, суд вважає відповідача належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

З метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи без участі відповідача, на підставі ст. 280 ЦПК України за наявними у справі доказами.

Заслухавши представника позивача та дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з такого.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 81 ЦПК України).

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно копії договору оренди земельної ділянки № 377 від 01.03.2006 року ОСОБА_3 передала в оренду ФГ Фенікс в особі голови ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 11,4441 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Федорівської сільської ради. Договір укладений на 5 років та зареєстрований у Державному реєстрі земель, про що 09.02.2007 року вчинено запис №040727700034.

Пунктом 8 вказаного договору передбачено, що орендар має право на поновлення договору оренди на новий строк, для цього він повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №270300189 від 12.08.2021 року право власності на земельну ділянку площею 11,4441 га з кадастровим номером 2324586500:01:002:0016 належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №757 від 19.04.2010 року. Відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні.

До позову долучено копії розписок.

Так, з двох розписок від 16.09.2012 р. вбачається, що ОСОБА_2 передає в оренду ОСОБА_1 свою земельну ділянку площею 11,44 га, розташовану на території Федорівської сільської ради на 2014 та 2015 роки. При цьому зазначено про отримання ОСОБА_2 орендної плати.

Згідно розписки від 20.11.2015 року ОСОБА_2 передає в оренду ОСОБА_1 свою земельну ділянку площею 11,44 га, розташовану на території Федорівської сільської ради Приазовського району. Отримала орендну плату за 2016, 2017 роки.

З копій розписок від 24.07.2017 року та 21.07.2019 року, вбачається, що ОСОБА_2 передає в оренду ОСОБА_1 свою земельну ділянку, успадковану від ОСОБА_3 , площею 11,44 га, розташовану на території Федорівської сільської ради Приазовського району. При цьому у розписках зазначено про отримання ОСОБА_2 орендної плати за 2018-2021 роки.

На підтвердження того, що позивачем у 2021 році було сплачено податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та земельний податок за ОСОБА_2 , до позову додані дублікати квитанцій про здійснення вказаних платежів. Проте з їх змісту не вбачається, що платежі здійснені ОСОБА_1 .

Відповідно до встановлених правовідносин, суд керується такими нормами права.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 року у справі № 910/10011/19 роз`яснено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно зі ст. 3 ЦК України, свобода договору є однією із головних засад цивільного законодавства.

Частиною першою статті 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до частини першої статті 78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На підставі ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 5 Закону України Про оренду землі , орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтями 13, 14 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі…

Відповідно до статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ч. 1 ст. 130-1 Земельного кодексу України переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають такі суб`єкти: а) у першу чергу - особа, яка має спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин загальнодержавного значення (металічні руди кольорових металів, металічні руди благородних металів, металічні руди рідкіснометалевих та рідкісноземельних металів, радіоактивних металів, електро- та радіотехнічна сировина), якщо відповідно до інформації, отриманої з Державного земельного кадастру, така земельна ділянка знаходиться в межах ділянки надр, наданої такій особі у користування, крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності особи, яка використовує земельну ділянку на праві власності, оренди, емфітевзису, суперфіцію, а також крім земельних ділянок для садівництва; б) у другу чергу - орендар земельної ділянки.

У відповідності до абзаці 4 частини 3 цієї ж статті, суб`єкти переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення другої черги встановлюються шляхом отримання відомостей із Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Надаючи оцінку встановленим у справі обставинам у співставленні з положеннями законодавства, суд зазначає, що між позивачем і відповідачкою відсутній договір оренди земельної ділянки. Позивач фактично сплачує кошти за використання земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 .

Договір оренди з ФГ Фенікс припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку договору, і сторонами в установленому порядку не продовжувався.

Заявляючи цей позов, ОСОБА_1 фактично просить суд легалізувати відносини з використання ним земельної ділянки в орендні відносини, шляхом ухвалення відповідного судового рішення.

Суд враховує, що коло юридичних фактів, які можуть бути встановлені в судовому порядку, законом не обмежено.

Проте, суд звертає увагу, що встановлення юридичного факту у судовому порядку не може підміняти собою ті правовідносини, підстави для виникнення яких чітко передбачені діючим законодавством.

Так, спеціальним Законом України Про оренду землі передбачено, що відносини оренди виникають лише на підставі письмового договору , зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Чинним законодавством не передбачено, що відносини оренди можуть виникати на підставі усного договору, розписки про отримання орендної плати, фактичного користування чи судового рішення.

Крім того, на переконання суду, відмова відповідачки укладати договір оренди з позивачем з урахуванням принципу свободи договору, не може бути підставою для встановлення такого юридичного факту.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані та не доведені, не засновані на законі, а тому не підлягають задоволенню.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, відповідно до ст.141 ЦПК України відсутні правові підстави для стягнення судових витрат з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Приазовський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення суду складено 15.11.2021 року.

Суддя Є.В. Діденко