Постанова

від 10.11.2021 по справі 923/141/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 923/141/20 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Діброви Г.І.,

Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання - Бебик А.М.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Ткач О.О., за довіреністю;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Херсонської міської ради

на рішення Господарського суду Херсонської області

від 30 червня 2020 року (повний текст складено 01.07.2020)

по справі №923/141/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова лінія 1"

до відповідача: Херсонської міської ради

про визнання договору оренди землі поновленим, -

суддя суду першої інстанції: Закурін М.К.

час та місце винесення рішення: 30.06.2020, м. Херсон, вул. Театральна, 18 Господарський суд Херсонської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 10.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року Приватне акціонерне товариство (ПрАТ) «Нова Лінія» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Херсонської міської ради (далі - відповідач, Міська рада) про визнання поновленим та продовженим договору оренди землі від 21.05.2009 на тих же умовах на строк до 28.04.2029.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 21.05.2009 між ним та Херсонською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,2017 га під будівництво торговельного центру строком на 10 років з переважним правом на його поновлення.

У строк, встановлений договором позивач звернувся до орендодавця із заявою про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки разом з проектом додаткової угоди, однак Херсонська міська рада відповіді на вказану заяву не надала, заперечень щодо поновлення договору оренди ПрАТ Нова Лінія не надіслала, додаткову угоду не підписала.

Разом з тим, Департамент містобудування та землекористування повідомив ПрАТ Нова Лінія про рекомендування постійною депутатською комісією міської ради з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин продовження строку дії спірного договору на 5 років із виконанням рекомендацій по благоустрою прилеглої території.

У свою чергу, позивач продовжив користуватись земельною ділянкою після закінчення договору оренди та виконувати умови цього договору, у тому числі щодо орендної плати.

Позивач вважає, що у відповідності до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» , враховуючи відсутність заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі, спірний договір повинен бути поновленим на тих самих умовах і на той самий строк, а саме: до 28.04.2029.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020 у справі №923/141/20 (суддя Закурін М.К.) позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Нова Лінія» задоволені.

Судове рішення мотивовано тим, що позивач здійснив всі необхідні заходи для продовження строку дії договору оренди землі, проте відповіді від відповідача на свої звернення не отримав. У той же час позивач продовжував користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди. При цьому, відповідачем не надано доказів неналежного виконання позивачем умов договору та доказів направлення позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди. У зв`язку з чим, з урахуванням приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ПрАТ Нова Лінія .

Водночас, місцевий господарський суд зауважив, що враховуючи набуття позивачем права на поновлення договору оренди землі (на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі") на попередніх умовах, то таке набуття не залежить від факту прийняття в подальшому Міською радою рішення (зі спливом значного часу (один рік) після встановленого законом місячного строку на можливу реалізацію власних заперечень стосовно оренди) про поновлення договору на інших умовах (строком на 5 років), оскільки для реалізації відповідного права прийняття рішення міською радою не потребується.

Також, місцевий господарський суд звернув увагу на те, що незважаючи на звернення позивача з вимогою про «визнання договору поновленим і продовженим» (що у відповідності до приписів ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , не відповідає належному способу захисту, оскільки вимоги не містять в собі умов відповідної додаткової угоди), безпосередньо положеннями наведеної статті не визначено, що «визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди із викладенням її змісту» є саме тим способом, який застосовується при захисті відповідного права у випадку поновлення договору.

Враховуючи зазначене, Господарський суд Херсонської області дійшов висновку про наявність можливості відійти від позовних вимог та застосувати відповідний спосіб захисту порушених прав (у відповідності ст. 5 Господарського процесуального кодексу України), шляхом визнання укладеною додаткової угоди, проект якої було запропоновано позивачем.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Херсонська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020 у справі №923/141/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є наступні аргументі: позивачем обрано неефективний та неналежний спосіб захисту; місцевий господарський суд перебрав на себе повноваження позивача, збільшивши позовні вимоги, що порушує принцип диспозитивності господарського судочинства.

Так, Херсонська міська рада зазначає, що звертаючись до суду з позовною заявою орендар повинен був у своїх позовних вимогах обов`язково визначити вимогу про укладання додаткової угоди до спірного договору оренди земельної ділянки, оскільки за приписами ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі укладання додаткової угоди до договору оренди є обов`язковим. Однак, позивач даним правом не скористався та просив суд лише поновити та продовжити договір оренди землі від 21.05.2009 на тих же умовах на строк до 28.04.2029. Таким чином, за твердженням апелянта, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту не є належним способом захисту прав у спірних правовідносинах.

Враховуючи, що вимоги про укладання додаткової угоди до спірного договору не покладалися в основу позовних вимог, Херсонська міська рада, зазначає, що місцевий господарський суд, який самостійно визнав укладеною додаткову угоду №2 до договору оренди земельної ділянки від 21.05.2009 про продовження терміну дії договору оренди землі в редакції, запропонованої ПрАТ «Нова Лінія» , перебрав на себе повноваження позивача, збільшивши позовні вимоги.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 06.12.2018 у справі №902/1592/15, від 19.02.2020 у справі №911/269/19, від 10.12.2019 у справі №910/979/19, апелянт зауважує, що незважаючи на щире бажання суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних юридичних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися саме позивачем, а не судом.

Детальніше доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 21.07.2020 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Херсонської міської ради на рішення Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020 у даній справі.

10.08.2020 від ПрАТ Нова лінія до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач не погоджується з останньою та просить суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Крім того, у п.2 прохальної частини відзиву заявлено позивач просить покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 апеляційне провадження у даній справі було зупинено до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду за результатами перегляду судових рішень у справі №378/596/16-ц (провадження №14-545цс19).

08.02.2021 апеляційне провадження у справі №923/141/20 було поновлено Південно-західним апеляційним господарським судом, у зв`язку з прийняттям постанови Великою Палатою Верховного Суду у справі №378/596/16-ц (провадження №14-545цс19); призначено справу №923/141/20 до розгляду на 17 березня 2021 року.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.03.2021 апеляційне провадження у справі №923/141/20 було зупинено до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду за результатами перегляду справи №903/1030/19 у подібних правовідносинах.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.10.2021 апеляційне провадження у даній справі було поновлено з 10.11.2021; справу призначено до розгляду на 10 листопада 2021 року об 11:30 год.

08.10.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» надійшло клопотання про заміну позивача у справі №923/141/20 його правонаступником, у зв`язку із перетворенням Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" в Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова лінія 1".

Вказане клопотання задоволено ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.11.2021, якою замінено позивача у справі №923/141/20 - Приватне акціонерне товариство Нова Лінія його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю Нова Лінія 1 (далі - позивач, ТОВ Нова Лінія 1 ).

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 та від 08.11.2021 були задоволені заяви представників обох сторін щодо проведення судового засідання, призначеного до розгляду на 10.11.2021 у режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення « EasyCon» .

У судовому засіданні 10.11.2021, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник, ТОВ Нова Лінія 1 підтримав позовні вимоги, заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Херсонської міської ради в судове засідання не з`явився, на відеозв`язок з судом за допомогою програмного забезпечення « EasyCon» не вийшов. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте своїми правами відповідно до ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи №923/141/20 без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 10.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.05.2009 між Херсонською міською радою (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Нова Лінія» (яке на даний час має назву - Товариство з обмеженою відповідальністю Нова Лінія 1 ) (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), у відповідності до умов якого Херсонська міська рада надає ТОВ Нова Лінія 1 в оренду земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 3,2017 га під будівництво торговельного центру. Земельна ділянка розташована у м. Херсоні, по вул. Нафтовиків, б/н, (п.п. 1, 2 Договору) (а.с. 16- 22).

Вказаний Договір зареєстрований у Херсонському міському відділі Херсонської регіональної філії ДП Центр ДЗК, про що в книзі 4АА002457 записів державої реєстрації договорів оренди 29.05.2009 року вчинено запис за № 040971300144.

Згідно із п.8 Договору, він укладений на 10 років, строком до 28.04.2019 року. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

У пункті 43 Договору визначено, що цей Договір набуває чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.05.2010 (а.с. 24) та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26483024 від 22.06.2010 (а.с. 25) позивачу на праві власності належить: торговельний центр, А, А1, 13058,3 кв. м; навіс, Б; навіс, В; навіс, Д; огорожа, № 1, 2; вимощення, № 1; за адресою: м. Херсон, вул. Нафтовиків, 37.

На виконання умов Договору, Орендар звернувся до Херсонської міської ради із заявою про поновлення Договору оренди земельної ділянки строком на 10 років, до якої, згідно опису додатків, було додано проект додаткової угоди. Вказана заява зареєстрована Орендодавцем 23.01.2019 (а.с. 26).

У матеріалах справи наявний лист від лист 05.04.2019 № 8-661-17/15 від 05.04.2019 Департаменту містобудування та землекористування, якім повідомлено позивача про те, що постійна депутатська комісія міської ради з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин рекомендувала поновити Договір оренди земельної ділянки строкам на 5 років, із виконанням рекомендацій по благоустрою прилеглої території (а.с. 27-28).

Згідно з листом позивача за вих. №20 від 10.04.2019 (а.с. 29), адресованим в.о. директора Департаменту містобудування та землекористування міської ради - Ващуку М.В., Товариство просило надати йому чіткий перелік заходів по благоустрою території, із конкретним зазначенням обсягу, виду та місця виконання робіт.

Аналогічне прохання від 15.04.2019 за вих. №23 (а.с. 30) було надано Голові постійної депутатської комісії міської ради з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин - Греку І.А.

Проте, вказані листи залишились без відповіді з боку відповідача.

Водночас, з огляду на матеріали справи вищевказана заява Орендаря щодо поновлення Договору оренди та проект додаткової угоди з боку Міської ради також залишались без задоволення та виконання.

При цьому, позивач продовжив користуватися земельною ділянкою, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою Акціонерного товариства «ОТП Банк» за вих. №70-1-1/1925 від 03.06.2020, відповідно до якої Товариством сплачувалась щомісячно орендна плата у період з 20.08.2019 по 30.03.2020 у сумі 52 577,28 грн. без ПДВ (а.с. 73).

Разом з тим, 06.06.2019 після закінчення строку дії Договору оренди Товариство звернулось до Херсонської міської ради із повторним наданням проекту додаткової угоди (№2) до договору оренди від 21.05.2009 та документам, які були первинно подані 23.01.2019 (а.с. 31-32).

Як вбачається зі змісту проекту додаткової угоди (а.с. 32), орендарем запропоновано продовжити Товариству оренду земельної ділянки строком на 10 (десять) років до « 28» квітня 2029 року.

Інші умови Договору не змінювались.

На вказаний лист Херсонська міська рада знов не відреагувала, проект додаткової угоди не підписано, заперечення щодо продовження строку дії Договору не надано.

Будь-які скарги та зауваження до позивача з боку орендодавця у матеріалах справи відсутні. Жодних повідомлень від відповідача щодо відмови в поновленні Договору або претензій щодо неналежного виконання орендарем умов Договору у матеріалах справи не міститься.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Судова колегія зазначає, що після відкриття судового провадження у справі №923/141/20 щодо розгляду вищевказаних спірних правовідносин, Херсонською міською радою 27.05.2020 було прийняте рішення №2351 «Про поновлення та внесення змін до договорів оренди земельних ділянок та про дозвіл на передачу в суборенду земельної ділянки» (а.с. 71).

За змістом пункту 1.5. цього рішення договір оренди земельної ділянки з Приватним акціонерним товариством «Нова лінія» , площею 3,2017 га, під торговельним центром, по вул. Нафтовиків, 37 поновлено строком на 5 років з моменту закінчення строку його дії шляхом укладення додаткової угоди.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Відносини, пов`язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом, Цивільним кодексом, Законом України "Про оренду землі" та іншими законами України, відповідними нормативно-правовими актами та договором оренди землі.

За змістом частини першої статті 93 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

За визначенням, наведеним у статті 13 Закону України "Про оренду землі", договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються, зокрема, договором оренди землі.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України "Про оренду землі").

За змістом статті 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі як істотна умова договору визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно з частинами першою, третьою статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Частиною першою статті 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з вимогами статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього прав.

Враховуючи умови спірного Договору оренди від 21.05.2009, останній укладений на 10 років, строком до 28.04.2019 року.

Тобто, строк дії Договору оренди протягом 10 років є істотною умовою договору, яка визначається за згодою сторін.

Колегія суддів зауважує, що чинне законодавство не передбачає автоматичного продовження або поновлення договору оренди землі, оскільки існує законодавчо визначений порядок поновлення договору оренди землі та зобов`язання учасників такого договору щодо здійснення певних дій задля продовження або припинення дії договору.

Так, правове регулювання поновлення договору оренди землі визначено у статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з частинами 1- 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до частин 4, 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.ч.1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду в пункті 5.5. своєї постанови від 10.09.2018 у справі №920/739/17 зазначила:

"Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому, необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни".

Таким чином, судова колегія зазначає, що орендодавець, при узгодженні питання щодо поновлення договору оренди, може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі, але відповідна інформація повинна бути надана орендарю протягом місяця із дати отримання орендодавцем проекту додаткової угоди орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, не порушуючи встановленні для відповідного звернення у Договорі оренди строки, завчасно звернувся до Орендодавця з проектом додаткової угоди стосовно поновлення Договору оренди на тих же умовах та той самий строк. Відповідне звернення зареєстроване Виконкомом Херсонської міської ради 23.01.2019 року, а відтак, Орендодавець повинен був відреагувати на це звернення позивача у строк, який не перевищує календарний місяць, тобто - не пізніше 23.02.2019 року.

Проте, відповідно до наявного у матеріалах справи листа №8-661-17/15 Департаменту містобудування та землекористування, який відповідач вважає відповіддю в порядку частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", Департамент повідомив Орендаря про рекомендацію постійної депутатської комісії міської ради з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин щодо поновлення Договору на 5 років лише від 05.04.2019, тобто з пропуском встановленого законодавством строку. При цьому, зі змісту цього повідомлення не вбачається жодного належного обґрунтування щодо зміни істотної умови спірного Договору. Більш того, рекомендація депутатської комісії стосовно поновлення договору оренди землі на 5 років не вказує на пропозицію зміни істотної умови Договору стосовно його строку, оскільки така рекомендація підлягає обов`язковому розгляду органом, якому вона адресована ; за результатом цього розгляду приймається відповідне рішення.

В матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами нових істотних умов Договору.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що безпосередньо Міською радою протягом одного місяця з дати отримання повідомлення Орендаря не було прийняте рішення за результатами його розгляду та не запропоновано власних істотних умов стосовно строку дії Договору, з обґрунтуванням їх зміни, колегія суддів зазначає, що лист від 05.04.2019 №8-661-17/15 не можна вважати відповіддю Орендодавця, яка встановлена законодавством як обов`язкова умова для застосування ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Щодо твердження відповідача, що питання поновлення Договору оренди землі на спірну земельну ділянку можливо було бути розглянутим лише сесії Херсонської міської ради, судова колегія зазначає, що з огляду на матеріали справи, Міською радою протягом одного місяця після закінчення строку Договору (з 28.04.2019) - до 28.05.2019 жодних заперечень, у тому числі прийнятих у формі відповідного рішення сесії органу місцевого самоврядування про відмову у продовженні строку дії спірного Договору оренди землі, Орендарю не надходило.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Тобто, факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме: частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наведений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц і №159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі.

З огляду на відсутність заперечень органу місцевого самоврядування щодо продовження ПрАТ «Нова Лінія» строку користування земельною ділянкою на підставі Договору оренди, позивач продовжив реалізацію свого права оренди та здійснював сплату орендної плати, що підтверджується банківською довідкою та не заперечується відповідачем.

Херсонська міська рада орендні платежі приймала, проти продовження використання земельної ділянки у встановленому чинним законодавством порядку не заперечувала, із вимогою про повернення земельною ділянкою не зверталась.

Отже, приймаючи до уваги, що ПрАТ «Нова Лінія» в межах встановленого Законом України «Про оренду землі» строку звернулось до Міської ради з відповідною заявою про продовження строку Договору землі разом з проектом додаткової угоди, Міська рада на вказану заяву не відреагувала та протягом місяця після закінчення строку дії Договору оренди не направила позивачу повідомлення про заперечення у поновленні Договору оренди землі; з огляду на те, що після закінчення дії Договору оренди, позивач продовжив належним чином (сплачуючи орендну плату) користуватись спірною земельною ділянкою, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав у Орендаря розраховувати на можливість поновлення Договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» .

Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч.11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Отже, позивач у даному випадку, з урахуванням способу, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", мав право на поновлення Договору оренди землі в судовому порядку шляхом укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

Разом з тим, щодо позовних вимог про визнання поновленим договору оренди землі апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом ст. 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту його прав та інтересів. Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а згідно зі ст. 13 Конвенції - право на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Стаття 5 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Верховний Суд, зокрема Велика Палата Верховного Суду, неодноразово звертався у своїх рішеннях до питання способу захисту прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Під способами захисту прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам ((Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 04.06.2019 року у справі №916/3156/17 (провадження №12-304гс18)).

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №908/299/18 (провадження №12-136гс19) викладено такий правовий висновок про належний спосіб захисту при вирішенні спору про поновлення договору оренди: при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена ч.8 ст. 33 Закону України Про оренду землі , належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту .

Таким чином, поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений нормами ч.ч.6 - 11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків (складний фактичний склад), при цьому, право оренди на той самий (новий) строк підлягає обов`язковій державній реєстрації на підставі укладеної додаткової угоди про поновлення договору, оскільки в силу положень ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частити 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.

Додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у рішенні суду, відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У разі звернення орендаря до суду з позовом у порядку ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі належним способом захисту порушеного права буде вимога про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити реального захисту порушеного права, адже договір є поновленим з огляду на імперативний припис про обов`язкове оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Якщо суд установить, що позивач (орендар), звертаючись до суду з такими вимогами, не виклав змісту чи не додав проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди, це виключає можливість задоволення позову , оскільки такий спосіб захисту порушених прав буде неналежним та неефективним.

Аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом Верховного Суду у постановах від 11.12.2018 у справі №921/43/18, від 16.01.2019 у справі №908/127/17, від 19.03.2019 у справі №908/2484/17 тощо.

Таким чином, апеляційна колегія зазначає, що якщо позивач (орендар) не запропонував і не зазначив у позові, в якій саме редакції він просить укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, відповідно, позовна вимога орендаря про зобов`язання орендодавця вжити заходів щодо укладення із позивачем додаткової угоди до договору оренди землі згідно з частиною восьмою статті 33 Закону України Про оренду землі на умовах, визначених сторонами, не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Крім того, обраний позивачем такий спосіб захисту (зобов`язання вжити заходів), який за природою є вимогою про вчинення відповідачем певних дій, не призведе до відновлення порушеного права, а саме: до укладення додаткової угоди в судовому порядку (відповідну правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі №920/69/18).

На зазначені правові висновки суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Окремо, колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 року у справі №378/596/16-ц (провадження № 14-545цс20), до розгляду якої зупинялось апеляційне провадження у даній справі, та у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі №573/629/17-ц (провадження № 61-28536св18) вказано, що визнання договору оренди поновленим фактично є констатацією судом обставин продовження орендних правовідносин, а не зміною правовідношення судом та поновленням договору у судовому порядку у розумінні положень статей 16 та 651 Цивільного кодексу України.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Судова колегія зауважує, що у заявленому позові, зокрема в його прохальній частині, міститься вимога визнати поновленим договір оренди землі, що фактично є констатацією обставин продовження орендних правовідносин, а не зміною правовідношення та поновленням договору в судовому порядку в розумінні статей 16 та 651 Цивільного кодексу. В той час, як належним способом захисту порушеного права є вимога про визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.

Саме така правова позиція застосована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 року при розгляді справи №903/1030/19 у подібних правовідносинах, до розгляду якої зупинялось апеляційне провадження у даній справі.

З урахуванням встановлених вище обставин та наведених положень законодавства колегія суддів вважає, що позивач, права якого на продовження строку дії означеного Договору оренди землі порушив відповідач, обрав неправильний спосіб захисту, що є підставою для відмови в позові.

За приписами ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що під час перегляду цієї справи судом апеляційної інстанції, аргументи, викладені в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення, в якому висновки не відповідають встановленим обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, знайшли свої підтвердження, що відповідно до наведених вище положень статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування такого рішення, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", заява № 63566/00, рішення від 18.07.2006).

На підставі викладеного вище колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга Херсонської міської ради підлягає задоволенню, оскаржене рішення суду першої інстанції - скасуванню, з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Херсонської міської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020 у справі №923/141/20 скасувати, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова лінія 1" відмовити.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений 15.11.2021.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Принцевська Н.М.