Постанова

від 12.11.2021 по справі 213/775/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 213/775/20

провадження № 61-5756св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Південний гірничо-збагачувальний комбінат ,

третя особа - Міська організація незалежної профспілки гірників України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року в складі судді Попова В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат , третя особа - Міська організація незалежної профспілки гірників України, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат (далі - АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат ), третя особа - Міська організація Незалежної профспілки гірників України, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що з 21 вересня 2010 року вона працювала на підприємстві відповідача, з 02 січня 2019 року займала посаду бухгалтера бюро з обліку допоміжних підрозділів головної бухгалтерії управління.

17 січня 2020 року позивачу було надано наказ Генерального директора АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат від 15 січня 2020 року № 1н Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності , яким позивачу, за порушення 03 січня 2020 року режиму роботи, яке виразилось у самовільному залишенні робочого місця, оголошено догану та зменшено на 50 % розмір виробничої премії за січень 2020 року. З даним наказом вона не погодилась, про що зробила відповідний запис в наказі.

Крім того, 17 січня 2020 року Генеральним директором АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат винесено наказ № 3Н Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності , відповідно до якого за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на бухгалтера бюро з обліку допоміжних підрозділів головної бухгалтерії трудовим договором, правилам внутрішнього трудового розпорядку для працівників АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат бухгалтера бюро обліку допоміжних підрозділів головної бухгалтерії ОСОБА_1 звільнено з 17 січня 2020 року.

17 січня 2020 року директором з персоналу та соціальних питань АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат видано наказ № 17-зв Про припинення трудового договору з бухгалтером бюро з обліку допоміжних підрозділів головної бухгалтерії Управління ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що працює на підприємстві тривалий час, завжди сумлінно ставилась до виконання своїх обов`язків, але будучи членом профспілки, активно відстоювала трудові інтереси колективу та працівників підприємства в цілому, однак відповідні дії не завжди схвально сприймались адміністрацією підприємства, що в свою чергу викликало непорозуміння між ними. Одним з невирішених питань було визначення їй та іншим працівникам конкретного робочого місця.

Зі своїм звільненням позивач не погоджується, вважає, що підстави її звільнення є необґрунтованими, а механізм звільнення - недотриманим. Так, відповідач не забезпечив її належними умовами праці і не визначив її робоче місце. Профспілка, членом якої вона є, не отримувала подання від відповідача на надання згоди щодо її звільнення. Крім того, вона є одинокою матір`ю, тому її звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ від 17 січня 2020 року № 17-зв Про припинення трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків; поновити позивача на роботі на підприємстві АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат на посаді бухгалтера бюро з обліку допоміжних підрозділів головної бухгалтерії Управління; стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за кожен день з моменту звільнення по момент ухвалення рішення по справі.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано незаконними та скасовано накази АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат від 17 січня 2020 року № 3н Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності та № 17-зв Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат на посаді бухгалтера бюро з обліку допоміжних підрозділів головної бухгалтерії управління.

Стягнено з АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням її з роботи, за період з 18 січня 2020 року до дня поновлення на роботі в сумі 46 715,76 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частинах поновлення ОСОБА_1 на роботі та присудження їй виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнено з АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що підставами звільнення позивача в наказі від 17 січня 2020 року № 17-зв зазначено: пункт 3 статтю 40, статтю 43-1 КЗпП України, наказ АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат від 15 січня 2020 року № 1н, наказ АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат від 17 січня 2020 року № 3н. При цьому, відповідач у своєму наказі від 17 січня 2020 року № 3н не навів жодного порушення трудової дисципліни, невиконання чи неналежного виконання позивачем своїх посадових обов`язків після того, як до неї уже були застосовані заходи дисциплінарного стягнення у виді догани, що є підставою для застосування заходу стягнення у виді звільнення. Тому суд дійшов висновку, що наказ від 17 січня 2020 № 17-зв про припинення трудового договору з ОСОБА_1 винесений на підставі наказу, який прийнятий з порушенням вимог статті 43 Конституції України, статей 40, 147 КЗпП України. Крім того з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про скасування наказу від 17 січня 2020 року № 3н Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності . Оскільки, суд дійшов висновку про незаконність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності 17 січня 2020 року та її звільнення, позивач підлягає поновленню на роботі та з відповідача підлягає стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд не взяв до уваги та визнав безпідставними доводи позивача про те, що профспілка, членом якої вона є, не отримувала подання від відповідача на надання згоди щодо її звільнення, а також про те, що позивач є одинокою матір`ю.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат залишено без задоволення, а рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, а також зазначив, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, суд першої інстанції детально проаналізувавши зміст наказів про застосування дисциплінарних стягнень, обґрунтовано встановив, що відповідачем в наказі від 17 січня 2020 року № 3н Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності не наведено жодного порушення трудової дисципліни, невиконання чи неналежного виконання позивачем своїх посадових обов`язків після того, як до неї уже були застосовані заходи дисциплінарного стягнення наказом від 15 січня 2020 року № 1н Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді догани, що є підставою для застосування заходу стягнення у виді звільнення.

На підставі наведеного вище колегія суддів вважала, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки наказ від 17 січня 2020 року № 17-зв про припинення трудового договору з ОСОБА_1 винесений на підставі наказу Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності від 17 січня 2020 року № 3н, який прийнятий з порушенням вимог статті 43 Конституції України, статей 40, 147 КЗпП України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2021 року АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат в особі представника Корнєва М. Ю. подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень зазначає, що:

- є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18, який застосований апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судами попередніх інстанцій не досліджені зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки з 04 січня по 07 січня були вихідні дні, а з 08 січня 2020 року по 11 січня 2020 року позивач перебувала у відпустці, то винести наказ від 15 січня 2020 року № 1Н не виявлялось за можливе, оскільки таке стягнення було б накладене в порушення порядку накладання дисціплінарних стягнень, що стало б в подальшому підставою для оскарження такого стягнення працівником.

Тому посилання апеляційного суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 у цій справі є недоречним, у зв`язку з тим, що у справі № 9901/743/18 не досліджувалось питання винесення наказів у відповідній послідовності, з урахуванням обставин справи (а саме неможливість винесення наказу раніше, через те що особа перебувала в тарифній відпустці, була відсутня на робочому місці та інше), через що відповідний наказ було винесено лише 15 січня 2020 року.

Так, при наданні оцінки правомірності порядку накладання на позивача дисциплінарного стягнення та законності обставин його накладення суди мали виходити із загальних правил притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбачених КЗпП України.

Своїми діями ОСОБА_1 не виконала вимоги пункту 3.2 частини сьомої Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат , а саме порушила режим роботи, самовільно залишила робоче місце, а також не виконала пункти 2.1, 2.2, 2.7, 2.9, 2.10 Посадової інструкції № 40-31-21. Також позивачем неодноразово було допущено втрату первинних документів бухгалтерського обліку (перелік втрачених документів зазначений в наказі АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат від 17 січня 2020 року № 3Н).

Таким чином, враховуючи порушення допущені ОСОБА_1 та враховуючи наказ АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат від 15 січня 2020 року № 1Н за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених на бухгалтера бюро з обліку допоміжних підрозділів головної бухгалтерії трудовим договором, правилам внутрішнього трудового розпорядку для працівників АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат , та з урахуванням вимог КЗпП України було винесено наказ АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат від 17 січня 2020 року № 3н про звільнення ОСОБА_1 з 17 січня 2020 року з посади бухгалтера бюро з обліку допоміжних підрозділів головної бухгалтерії, виробничу премію не нараховувати та не виплачувати.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції не прийнято до уваги, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем були повністю дотримані вимоги закону, в тому числі положення частини третьої статті 149 КЗпП України.

Також зазначає, що суд першої інстанції, скасовуючи наказ від 17 січня 2020 року № 3н, в порушення статті 264 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Справа надійшла до Верховного Суду у червні 2021 року.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 21 вересня 2010 року працювала в АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат на посаді Бухгалтер бюро обліку соціальних підрозділів головної бухгалтерії (т. 1 а. с. 7-10, 120).

Згідно особистої письмової заяви, наказом від 02 січня 2019 року ОСОБА_1 переведена на посаду Бухгалтер бюро обліку допоміжних підрозділів головної бухгалтерії без зміни істотних умов праці (т. 1 а. с. 9).

Розпорядженням т.в.о. головного бухгалтера ОСОБА_3 від 14 червня 2019 року № 40, за бухгалтером ОСОБА_1 закріплений обсяг робіт по структурному підрозділу управління з ремонту технологічного устаткування на період з 18 червня 2019 року до 31 грудня 2019 року (т. 1 а. с. 131).

У зв`язку з закінченням терміну дії розпорядження від 14 червня 2019 року № 40, головним бухгалтером ОСОБА_4 видано розпорядження від 21 грудня 2019 року № 45, згідно якого за бухгалтером ОСОБА_1 закріплений обсяг робіт по структурному підрозділу управління з ремонту технологічного устаткування на період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року (т. 1 а. с. 15).

Розпорядженням директора з персоналу та соціальних питань ОСОБА_1 , з її згоди, встановлено неповний робочий день на період з 01 січня 2020 року з 09.00 години до 14.00 годин (обідня перерва з 12.00 години до 12.45 годин) (т. 1 а. с. 22, 122-123).

15 січня 2020 року Генеральним директором АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат видано наказ Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності № 1н, оскільки 03 січня 2020 року на протязі всього робочого дня, бухгалтер ОСОБА_1 була відсутня без поважних причин на робочому місці у кабінеті головної бухгалтерії, що знаходиться у будівлі управління з ремонту технологічного устаткування, а саме: у період з 9:00 годин до кінця робочого дня. ОСОБА_1 оголошено догану та зменшено на 50 % розмір виробничої премії за січень 2020 року (т. 1 а. с. 16, 17, 124, 125).

17 січня 2020 року Генеральним директором АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат винесено наказ Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності № 3Н, оскільки 13 січня 2020 року на протязі всього робочого дня, бухгалтер ОСОБА_1 була відсутня без поважних причин на робочому місці у кабінеті головної бухгалтерії, що знаходиться у будівлі управління з ремонту технологічного устаткування, а саме у період з 09:00 годин до кінця робочого дня та допустила втрату первинних документів бухгалтерського обліку (а. с. 18, 19, 126-130). Відповідно до даного наказу, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених на бухгалтера бюро з обліку допоміжних підрозділів головної бухгалтерії трудовим договором, правилам внутрішнього трудового розпорядку для працівників АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат бухгалтера бюро обліку допоміжних підрозділів головної бухгалтерії ОСОБА_1 звільнено з 17 січня 2020 року.

17 січня 2020 року директором з персоналу та соціальних питань видано наказ № 1-зв Про припинення трудового договору (т. 1 а. с. 20).

Відповідно до довідки від 02 вересня 2019 року № 11 року ОСОБА_1 знаходиться на профспілковому обліку в Міській організації Незалежної профспілки гірників України із 01 січня 2018 року є представником спілки на ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат (т. 1 а. с. 21).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У відповідності до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України).

Відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Отже, для припинення трудових правовідносин з кожної конкретної підстави існує спеціальний порядок, якого роботодавець зобов`язаний дотримуватись для того, щоб звільнення було законним.

З цієї підстави працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, потрібно з`ясувати, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність у сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним. При визначенні систематичності як ознаки порушення враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи, 15 січня 2020 року Генеральним директором АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат видано наказ Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності № 1н, згідно якого 03 січня 2020 року, протягом всього робочого дня, бухгалтер ОСОБА_1 була відсутня без поважних причин на робочому місці у кабінеті головної бухгалтерії, що знаходиться у будівлі управління з ремонту технологічного устаткування, а саме: у період з 9:00 годин до кінця робочого дня. ОСОБА_1 оголошено догану та зменшено на 50 % розмір виробничої премії за січень 2020 року. При цьому, наказом 17 січня 2020 року Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності № 3Н, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення нею трудові дисципліни, яке мало місце 13 січня 2020 року, тобто до винесення відповідачем наказу № 1н від 15 січня 2020 року Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності .

Отже, фактично відповідачем було звільнено позивача за порушення, які вчинені нею раніше, тобто до 15 січня 2020 року, ніж притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з наказом № 1н від 15 січня 2020 року Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності , що суперечить умовам, передбаченим у пункті 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України для звільнення працівника.

Крім того, відповідач у своєму наказі від 17 січні 2020 року № 3н не навів жодного порушення трудової дисципліни, невиконання чи неналежного виконання позивачем своїх посадових обов`язків після того, як до неї уже були застосовані заходи дисциплінарного стягнення у виді догани , що є підставою для застосування заходу стягнення у виді звільнення.

Тому, встановивши, що догана оголошена позивачу 15 січня 2020 року, а порушення режиму роботи нею були допущені 03 січня 2020 року та 13 січня 2020 року, тобто позивач не порушувала виконання своїх трудових обов`язків після того, як до неї застосовувалися заходи стягнення, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуваний наказ від 17 січня 2020 року № 17-зв про припинення трудового договору з ОСОБА_1 , винесений на підставі наказу Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності від 17 січня 2020 року № 3н, який прийнятий з порушенням вимог статті 43 Конституції України, статей 40, 147 КЗпП України.

На підставі наведеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що підставою для звільнення позивача послугувало порушення трудової дисципліни, що підтверджується наказом відповідача від 15 січня 2020 року № 1Н Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказом відповідача від 17 січня 2020 року № 3Н Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності , які свідчать про систематичність порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, а тому відповідач правомірно звільнив її з займаної посади на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки в даному випадку позивача було звільнено за порушення, які вчинені нею раніше, до 15 січня 2020 року, ніж її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з наказом № 1н від 15 січня 2020 року Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності , що суперечить умовам, передбаченим у пункті 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України для звільнення працівника.

Колегія суддів звертає увагу, що систематичним порушенням вважається таке, яке вчинено після притягнення працівника до відповідальності та полягає у тому, що незважаючи на застосування дисциплінарного стягнення, працівник знову скоїв порушення.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем по справі неодноразово допускалась втрата первинних документів бухгалтерського обліку, є безпідставними, оскільки не містять свого підтвердження.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що скасовуючи наказ АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат від 17 січня 2020 року № 3н Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності , суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позивачем позовних вимог, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки суд першої інстанції, врахувавши, що наказ від 17 січня 2020 року № 17-зв про припинення трудового договору з ОСОБА_1 винесений на підставі наказу від 17 січня 2020 року № 3н, який прийнятий з порушенням вимог статті 43 Конституції України, статей 40, 147 КЗпП України, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, правомірно скасував не тільки наказ № 17-зв, а й наказ № 3н від 17 січня 2020 року.

Аргументи касаційної скарги про те, що позивачем не було оскаржено дисциплінарні стягнення у встановлений строк, чим він фактично визнав систематичність невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, є безпідставними, оскільки при оспоренні до суду наказу про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України суд зобов`язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які увійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому законом порядку. Лише правомірно накладені стягнення можуть ураховуватися і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим, зокрема у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 601/2049/18 (провадження № 61-2181св20).

Доводи касаційної скарги про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18, який застосований апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки касаційна скарга не містить належного обґрунтування із зазначенням підстав для відступлення від таких висновків, а судом касаційної інстанції таких підстав не встановлено. Ухвалені у цій справі рішення не суперечать цим висновкам, крім того стала судова практика при розгляді справ зазначеної категорії слугує однаковому та уніфікованому застосуванню закону, досягненню єдності судової практики, забезпеченню розвитку права і судової практики, здатності адекватно відповідати на зміни в очікуваннях суспільства, дотримання принципу суддівської незалежності.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук