Рішення

від 07.08.2020 по справі 213/775/20

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/775/20

Номер провадження 2/213/962/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2020 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Стаматової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні /у залі судових засідань №14/, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №213/775/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат , третя особа - Міська організація Незалежної профспілки гірників України, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за участі:

представника відповідача - Акулова Євгена Валерійовича, -

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

25.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з даною позовною заявою, посилаючись на те, що вона з 21.09.2010 року працювала на підприємстві відповідача, з 02.01.2019 року займала посаду бухгалтера бюро з обліку допоміжних підрозділів головної бухгалтерії управління. По приходу на роботу 17.01.2020 року їй було надано Наказ Генерального директора Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності №1н від 15 січня 2020 року, за порушення 03.01.2020 режиму роботи, яке виразилось у самовільному залишенні робочого місця, оголошено догану та зменшено на 50% розмір виробничої премії за січень 2020 року. З даним наказом вона не погодилась, вирішила викласти свої заперечення письмово, проте не встигла у повній мірі зорієнтуватися у ситуації, і отримала ще один Наказ Генерального директора Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності №3Н від 17 січня 2020 року, за порушення 12.01.2020 режиму роботи, яке виразилось у самовільному залишенні робочого місця, та втрату документів. Відповідно до даного наказу її було звільнено із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин покладених обов`язків. Після ознайомлення її з даним наказом, їй було також надано Наказ Про припинення трудового договору №17-зв від 17 січня 2020 року.

Зазначає, що працює на підприємстві тривалий час, завжди сумлінно ставилась до виконання своїх обов`язків, але будучи членом профспілки, активно відстоювала трудові інтереси колективу та працівників підприємства в цілому, однак відповідні дії не завжди схвально сприймались адміністрацією підприємства, що в свою чергу викликало непорозуміння між ними. Одним з невирішених питань було визначення їй та іншим працівникам конкретного робочого місця.

Зі своїм звільненням позивач не погоджується, вважає, що підстави її звільнення є необґрунтованими, а механізм звільнення - недотриманим. Так, відповідач не забезпечив її належними умовами праці і не визначив її робоче місце. Профспілка, членом якої вона є, не отримувала подання від відповідача на надання згоди щодо її звільнення. Крім того, вона є одинокою матір`ю, тому її звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається.

Вважає своє звільнення незаконним та таким, що порушує її права. Крім того, зазначає, що має право на отримання від відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (позовна заява - а.с.1-6).

Стислий виклад заперечень відповідача.

27.03.2020 року судом отриманий відзив на позовну заяву, відповідно до якого АТ ПІВДГЗК вважає вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки підставою для її звільнення послугувало порушення трудової дисципліни, що підтверджується Наказами АТ ПІВДГЗК від 15.01.2020 року №1Н Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності та Наказу АТ ПІВДГЗК від 17.01.2020 року №3Н Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності . Наявність двох наказів свідчить про систематичність порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, тому відповідач правомірно звільнив її з займаної посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.

Крім того, АТ ПІВДГЗК правомірно звільнило ОСОБА_1 без повідомлення виборного органу первинної профспілкової організації, оскільки на АТ ПІВДГЗК діє лише одна первинна профспілкова організація, а саме: ПЕРВИННА ПРОФСПІЛКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА" ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (Код ЄДРПОУ 42726165). На адресу підприємства не надходило жодного документа чи повідомлення від Міської організації Незалежної профспілки гірників України міста Кривого Рогу про легалізацію профспілки, про створення на підприємстві ще однієї первинної профспілки, як і жодного повідомлення чи документа від Позивача про те, що вона є повноправним членом будь-якої профспілкової організації.

При цьому, ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства України не має статусу одинокої матері. Відповідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_3 . При цьому, неповний робочий день їй було встановлено тільки у зв`язку з тим, що вона має дитину віком до чотирнадцяти років. Стаття ст.56 КЗпП України не має посилань на наявність статусу одинокої матері (відзив на позовну заяву - а.с.37-46) .

Стислий виклад пояснень третьої особи.

10.06.2020 року судом отримані пояснення адвоката Морозової О.С., яка діє в інтересах Міської організації Незалежної профспілки гірників України, в яких зазначено, що ОСОБА_1 вже тривалий час є членом профспілки та активно приймає участь у профспілковій діяльності. У своїй роботі вона не допускала систематичних порушень, натомість відповідач не виконав своїх зобов`язань перед нею. При її звільненні він проігнорував вимоги законодавства та не врахував, що ОСОБА_1 є матір`ю одиначкою, тому вважають оскаржуваний наказ про звільнення позивача необґрунтованим (пояснення - а.с.86-98) .

Заяви, клопотання.

Ухвалою суду від 28.02.2020 про відкриття спрощеного провадження було призначено розгляд справи на 26 березня 2020 року і далі розгляд справи, у зв`язку з неявкою позивача, відкладався на наступні дати - 14.04.2020, 13.05.2020, 02.06.2020, 09.07.2020, 28.07.2020 та 06.08.2020 року. Всі відкладання були пов`язані з клопотаннями позивача аналогічного змісту, в яких позивач просила відкласти розгляд справи на іншу дату через карантин в країні. При цьому встановлено, що всі шість клопотань були подані позивачем особисто через канцелярію суду.

Вирішуючи питання по суті зазначеного клопотання позивача суд дійшов до наступних висновків.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.08.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів.

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, як орган судової влади, працював та працює в період карантину.

На виконання вищезазначених постанов Кабінету Міністрів України, в період з 16 березня 2020 року по 31 серпня 2020 року, даним судом:

- припинений особистий прийом громадян керівництвом суду;

- обмежено доступ та перебування в суді осіб, які не є сторонами судових справ, а також з симптомами гострої вірусної інфекції, незалежно від їх процесуального статусу;

- припинено ознайомлення з матеріалами цивільних та кримінальних справ та проваджень, справ про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні суду, окрім справ, що призначені до розгляду у період до 31 серпня 2020 року включно;

-прийом документів здійснюється канцелярією в обмеженому режимі.

Наведене свідчить про відсутність перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В даному випадку, судом встановлено, що:

1)заява подана позивачем безпосередньо до суду 03.08.2020 року, тобто вона вільно пересувається територією Інгулецького району м. Кривого Рогу та безперешкодно користується своїми правами щодо подання заяв та клопотань;

2)загальна кількість безпосередньо поданих позивачем до суду аналогічних заяв за період з 22.05.2020 року - 5 /п`ять/ (а.с.64,72,101,107,145) , що також свідчить про те, що вона не обмежує себе у відвідуванні приміщення суду та контактуванні з його працівниками;

3)відстань між місцем проживання позивача ( АДРЕСА_1 ) та Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг, вул. Груні Романової, 6А) становить 700 метрів (інформація за відомостями загальнодоступного ресурсу Google Карти ) і не потребує використання громадських, міжрайонних чи міжміських транспортних засобів, що могло б ускладнити її явку до суду. При цьому, згідно матеріалів позову є очевидним, що за станом здоров`я позивач не потребує сторонньої допомоги у пересуванні.

За положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Цивільного процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Ураховуючи неодноразові відкладення судових засідань та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача, що відповідає положенням п.2 ч.3 ст.223 ЦПК України , відповідно до якого, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

При цьому, судом враховується, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06.11.1992 року, діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти розгляду справи за відсутності позивача, на підставі наявних у справі матеріалів.

Додатково 28.07.2020 року долучив до матеріалів справи копії документів (а.с.108-135) .

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилась, заявила клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні (а.с.73) .

Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не здійснювались.

Позиція суду.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 з 21 вересня 2010 року працювала в Акціонерному товаристві Південний гірничо-збагачувальний комбінат на посаді Бухгалтер бюро обліку соціальних підрозділів головної бухгалтерії (а.с.7-10,120) .

Згідно особистої письмової заяви, Наказом від 02.01.2019, ОСОБА_1 переведена на посаду Бухгалтер бюро обліку допоміжних підрозділів головної бухгалтерії без зміни істотних умов праці (а.с.9)

Розпорядженням т.в.о. головного бухгалтера Ткаченко Н.В. від 14.06.2019 р. №40, за бухгалтером ОСОБА_1 закріплений обсяг робіт по структурному підрозділу управління з ремонту технологічного устаткування на період з 18.06.2019 по 31.12.2019 (а.с.131) .

У зв`язку з закінченням терміну дії Розпорядження від 14.06.2019 р. №40, головним бухгалтером ОСОБА_4 видано Розпорядження від 21.12.2019 року №45, згідно якого за бухгалтером ОСОБА_1 закріплений обсяг робіт по структурному підрозділу управління з ремонту технологічного устаткування на період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (а.с.15) .

Розпорядженням Директора з персоналу та соціальних питань ОСОБА_1 , з її згоди, встановлено неповний робочий день на період з 01.01.2020 з 09.00 до 14.00 (обідня перерва з 12.00 до 12.45) (а.с.22,122-123) .

15.01.2020 року Генеральним директором АТ ПГЗК видано Наказ Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності №1н, оскільки 03.01.2020 року на протязі всього робочого дня, бухгалтер ОСОБА_1 була відсутня без поважних причин на робочому місці у кабінеті головної бухгалтерії, що знаходиться у будівлі управління з ремонту технологічного устаткування, а саме: у період з 9:00 годин до кінця робочого дня. ОСОБА_1 оголошено догану та зменшено на 50% розмір виробничої премії за січень 2020 року (а.с.16-17,124,125) .

17.01.2020 року Генеральним директором АТ ПІВДГЗК винесено Наказ Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності №3Н, оскільки 13 січня 2020 року на протязі всього робочого дня, бухгалтер ОСОБА_1 була відсутня без поважних причин на робочому місці у кабінеті головної бухгалтерії, що знаходиться у будівлі управління з ремонту технологічного устаткування, а саме у період з 09:00 до кінця робочого дня та допустила втрату первинних документів бухгалтерського обліку (а.с.18-19,126-130) .

Відповідно до даного наказу, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених на бухгалтера бюро з обліку допоміжних підрозділів головної бухгалтерії трудовим договором, правилам внутрішнього трудового розпорядку для працівників АТ ПІВДГЗК бухгалтера бюро обліку допоміжних підрозділів головної бухгалтерії ОСОБА_1 звільнено з 17 січня 2020 року.

17.01.2020 року Директором з персоналу та соціальних питань видано Наказ №1-зв Про припинення трудового договору (а.с.20).

Відповідно до довідки №11 від 02.09.2019 року ОСОБА_1 знаходиться на профспілковому обліку в Міській організації Незалежної профспілки гірників України і з 01.01.2018 року є представником спілки на ПАТ ПГЗК (а.с.21).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з незаконним, на думку позивача, її звільненням.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України та Кодексу законів про працю України.

Так, стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Відповідно до ч.3 ст.149 КЗпП України, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу.

Також, суд враховує норми статей 12 та 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи.

Суд погоджується з аргументами позивача в частині позовних вимог щодо скасування наказу №17-зв від 17 січня 2020 про її звільнення як незаконного виходячи з наступного.

Підставою і правовим обґрунтуванням звільнення позивача з роботи є систематичне невиконання нею своїх трудових обов`язків і порушення вимог своєї посадової інструкції. Відповідач вказує на те, що позивач систематично без поважних причин не виконувала свої обов`язки передбачені трудовим договором, до неї раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у виді догани, а тому ОСОБА_1 правомірно звільнено на підставі п.3 ст.40 КЗпП. Однак, судом не встановлено, що позивач допустила невиконання своїх трудових обов`язків після того, як до неї застосовувалися заходи стягнення: догана їй оголошена 15.01.2020 року, а порушення режиму роботи нею були допущені 03.01.2020 та 13.01.2020.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.92 за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов:

- порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;

- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;

- невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним;

- враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;

- з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше (постанова ВС від 19.12.2018 у справі № 700/63/18, постанова ВС від 03.04.2019 у справі № 520/3689/16-ц).

Важливим є те, що при звільненні працівника відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України підприємство повинно навести у наказі конкретні факти допущеного працівником невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Підставами звільнення позивача в Наказі №17-зв від 17.01.2020 зазначено: ст.40 п.3, ст.43-1 КЗпП України, наказ АТ ПІВДГЗК від 15.01.2020 №1н, наказ АТ ПІВДГЗК№ від 17.01.2020 №3н.

При цьому, відповідач у своєму наказі №3н від 17.01.2020 не навів жодного порушення трудової дисципліни, невиконання чи неналежного виконання позивачем своїх посадових обов`язків після того, як до неї уже були застосовані заходи дисциплінарного стягнення у виді догани, що є підставою для застосування заходу стягнення у виді звільнення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що Наказ №17-зв від 17.01.2020 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 винесений на підставі наказу, який прийнятий з порушенням вимог статті 43 Конституції України, ст.ст.40,147 КЗпП України.

Таким чином, звільнення ОСОБА_1 з посади відбулось через недотримання відповідачем процедури звільнення.

Тому, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, підлягає скасуванню не тільки Наказ №17-зв від 17.01.2020, а й Наказ №3н від 17.01.2020.

При цьому, суд звертає увагу, що за змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру . Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом . Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя . (OLEKSANDR VOLKOV v. UKRAINE, № 21722/11, § 165, ЄСПЛ, від 09 січня 2013 року).

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

У статті восьмій Загальної декларації прав людини зазначено, що кожна людина наділена правом ефективного поновлення у правах компетентними спеціальними національними судами в разі порушення її основних прав та свобод, наданих їй конституцією або законом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини, основоположних свобод визначено право на справедливий суд, відповідно до якого кожен має право на розгляд його справи справедливо і публічно в межах розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановлений законом, що вирішить спір щодо його прав, обов`язків цивільного характеру та встановить обґрунтованість будь-якого наданого суду проти нього обвинувачення.

У Європейській соціальній хартії закріплено право усіх працівників на захист у разі звільнення: у частині 2 статті 24 чітко визначено обов`язок забезпечити кожному працівнику, який вважає себе звільненим без поважної причини, право на оскарження в неупередженому (незалежному) органі. Право на судовий захист має завданням виконати надважливу функцію забезпечення й утвердження цінності кожної особи, зайнятої у сфері праці.

Оскільки, суд прийшов до висновку про незаконність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності 17.01.2020 та її звільнення, позивач підлягає поновленню на роботі.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України, дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України, працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

При цьому, положеннями ч.2 ст.235 КЗпП України передбачено, що при ухваленні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позивачем у позові заявлена вимога про стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але без визначення її розміру. В обґрунтування ОСОБА_1 зазначила, що відповідач на її запит про розмір середнього заробітку відповіді не надав, тому вона має намір в подальшому заявити клопотання про витребування даних доказів та змінити позов.

Станом на 06.08.2020 жодних клопотань від позивача з цього приводу не надійшло, однак відповідна довідка була долучена до матеріалів справи представником відповідача. Тому суд, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, вважає за можливе самостійно визначити розмір середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на її користь.

При визначенні розміру середньоденної заробітної плати необхідної для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд керується положення Постанови КМУ від 08.02.1995 р. № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати .

Оцінивши довідку відповідача про середньоденний заробіток позивача, суд приходиться до висновку, що розмір середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу становить 338,52 грн. (а.с.121).

Як зазначено вище, позивач власного розрахунку не надала, але суд визначив, що час вимушеного прогулу, з урахуванням, що такий відбувався не з вини позивача, становить період з 18.01.2020 по 07.08.2020 р. включно, і це складає 138 (сто тридцять вісім) робочих днів.

Відтак, розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, що повинен бути виплачений позивачу становить 46 715,76 гривень.

Виходячи з вимог п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд вважає за доцільне допустити негайне виконання рішення у даній справі, щодо присудження позивачу виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Щодо неповідомлення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) відповідно до статті 43 Кодексу законів про працю України при розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 43-1 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

На АТ ПІВДГЗК діє лише одна первинна профспілкова організація - ПЕРВИННА ПРОФСПІЛКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ (код ЄДРПОУ 42726165).

Позивач ОСОБА_1 на профспілковому обліку в даній організації не перебуває, а знаходиться на профспілковому обліку в Міській організації Незалежної профспілки гірників України

Міська організація Незалежної профспілки гірників України міста Кривий Ріг, як профспілка підприємства, установи, організації, яка діє на підставі власного статуту, у порядку, визначеному статтею 16 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності легалізована АТ ПІВДГЗК не була.

Тому АТ ПІВДГЗК , відповідно до ст.43 1 КЗпП України, правомірно звільнило ОСОБА_1 без повідомлення виборного органу первинної профспілкової організації.

Щодо порушення відповідачем ч.3 ст.184 КЗпП України та звільнення позивача як одинокої матері при наявності дитини віком до чотирнадцяти років.

Відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року №9, до поняття одинока матір, відносяться: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

Статус одинокої матері позивачем не підтверджений, тому АТ ПІВДГЗК не порушило вимоги статті 184 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 .

Таким чином, суд частково приймає доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву. Так, обґрунтованими є аргументи щодо законності звільнення позивача без погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілкового представника) та відсутності у неї статусу матері одиначки. Однак, доводи відповідача щодо правомірності звільнення ОСОБА_1 в зв`язку з систематичним порушенням трудової дисципліни визнаються судом як необґрунтовані та такі, що не узгоджуються з чинним законодавством.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат , третя особа - Міська організація Незалежної профспілки гірників України, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Визнати незаконними та скасувати Накази Акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат (код ЄДРПОУ 00191000) від 17 січня 2020 року №3н Про порушення трудової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності та №17-зв Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Акціонерному товаристві Південний гірничо-збагачувальний комбінат на посаді бухгалтера бюро з обліку допоміжних підрозділів головної бухгалтерії управління.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням її з роботи, за період з 18.01.2020 до дня поновлення на роботі в сумі 46 715 (сорок шість тисяч сімсот п`ятнадцять) гривень 76 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частинах поновлення ОСОБА_1 на роботі та присудження їй виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду, в зв`язку з оголошенням його вступної та резолютивної частини, подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 .

Відповідач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ , місцезнаходження: м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000.

Третя особа - Міська організація Незалежної профспілки гірників України, місцезнаходження: м. Кривий Ріг. вул. Фадєєва, 5, код ЄДРПОУ 36877271.

Повне судове рішення складено 07 серпня 2020 року.

Головуючий суддя В.В.Попов.