Постанова

від 10.11.2021 по справі 760/7628/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 760/7628/19

провадження № 61-272св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука 0. С.,

учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю АСЕ , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку МАШИНОБУДІВНИК- 2А на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року під головуванням судді Оксюти Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В. у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ІНФОРМАЦІЯ_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АСЕ , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, приведення у первісний стан, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про право власності,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ОСББ ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулося до суду з позовом в якому просило:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02 лютого 2018 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю АСЕ (далі - ТОВ АСЕ ) в особі директора ОСОБА_3. та ОСОБА_1 , предметом якого є нежитлове приміщення (в літ. А) загальною площею 54,8 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (сто п`ятдесят шість), що посвідчений 02 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю. П., зареєстрований в реєстрі за № 102;

- привести рампу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у первісний стан відповідно до плану за поверхами на будівлю літера А на АДРЕСА_2 ;

- витребувати рампу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 у спільну сумісну власність співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 ;

- скасувати запис про право власності № 29036884 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татаріної О. В. від 21 листопада 2018 року на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1467292280000 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач зазначав, що на підставі розпорядження Солом`янської районної державної адміністрації від 04 січня 2018 року в управління ОСББ ІНФОРМАЦІЯ_1 передано житловий будинок АДРЕСА_2 .

Оглянувши технічну документацію на будинок було встановлено, що в плані першого поверху групи приміщень № 150 станом на 2005 рік значиться рампа, яка фактично була забудована ТОВ АСЕ , внаслідок чого було створено нежитлове приміщення № 156.

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 02 лютого 2018 року нежитлове приміщення було відчужене ОСОБА_1 .

Вважає, що рампа (нежитлове приміщення № 156) незаконно стала предметом договору купівлі-продажу від 02 лютого 2018 року, укладеного між ТОВ АСЕ в особі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

У договорі зазначено, що нежитлове приміщення, що відчужується за цим договором, належить продавцю на праві власності на підставі договору поділу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. 19 січня 2007 року за № 139з. Проте, за договором поділу нерухомого майна рампа (нежитлове приміщення №156) у власність ТОВ АСЕ не передавалась.

ТОВ АСЕ надало довідку від ТОВ БЛАГОБУДКОНСАЛТ , яке повідомляє, що після продажу приміщень у групах приміщень № № 150, 151 у власності ТОВ АСЕ залишилось підсобне приміщення (колишній тамбур) площею 2,4 кв. м.

Фактично ж до даного приміщення прилягає рампа, яка не була врахована в загальній площі. Внаслідок засклення прилягаючої рампи із включенням її у загальну площу та закладення додаткового входу утворилася відокремлена група приміщень, якій присвоєно № 156.

Дані зміни відбулися без проведення реконструкції і згідно п. 3.2. розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року № 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773, не відносяться до категорії самочинного будівництва. Тобто, група приміщень № 156 загальною площею 54,8 кв. м не потребує прийняття в експлуатацію.

Відповідно до ДБН України тамбур - це прохідний простір між дверима, призначений для захисту від проникнення холодного повітря, диму і запахів при вході до будинку, у сходову клітку або інші приміщення.

Позивач вказує, що рампа була не засклена, а є повністю забудованою.

Жодних дозвільних документів ТОВ АСЕ також не отримувало, а вищезазначена довідка викликає багато питань.

За відсутності будь-яких дозвільних документів на забудову рампи, ТОВ АСЕ проігнорувало приписи частини другої статті 369 ЦК України щодо письмової згоди на це всіх співвласників будинку.

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу від 02 лютого 2018 року укладений із порушенням норм ЦК України, а також законних прав та інтересів співвласників будинку.

Від імені ТОВ АСЕ діяв ОСОБА_3 , який є батьком покупця ОСОБА_1 та мав знати про незаконність правочину.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 21 листопада 2018 року ОСОБА_1 передав нежитлове приміщення (в літ. А), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 .

При цьому в договорі вказано, що нежитлове приміщення має загальну площу 84,8 кв. м, а не 54,8 кв. м, зазначене нежитлове приміщення належало продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 02 лютого 2018 року.

У довідці про показники об`єкта нерухомого майна від 09 жовтня 2018 року № 1293, вказано, що загальна площа об`єкту збільшилась внаслідок звільнення існуючого приміщення підвалу, проте ОСОБА_1 не був власником підвалу.

ОСОБА_2 мав усі можливості перевірити, чи має ОСОБА_1 право на продаж нежитлового приміщення № 156 площею 84,8 кв. м, а відтак, ОСОБА_2 є недобросовісним набувачем.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Солом`янський районний суд м. Києва рішенням від 23 липня 2021 року у в позові ОСББ ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовив.

Київський апеляційний суд постановою від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСББ ІНФОРМАЦІЯ_1 залишив без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року без змін.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що ОСББ ІНФОРМАЦІЯ_1 не оспорювало договорів, на підставі яких ТОВ АСЕ набуло право на спірні нежитлові приміщення, та правомірності реєстрації права власності на спірні приміщення за ТОВ АСЕ .

В акті приймання-передачі багатоквартирного житлового будинку в управління ОСББ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31 січня 2018 року не було зазначено про передачу такого конструктивного елементу, як рампа.

Відповідно до висновку експерта № 13/08 за результатами будівельно-технічної експертизи від 13 серпня 2019 року, складеного судовим експертом Вець В. В., зміни (роботи) по переплануванню шляхом закладання додаткового входу рампи прилягаючої до групи нежитлових приміщень № 150 будинку АДРЕСА_2 до категорії самочинного будівництва не відноситься, група нежитлових приміщень № 156 будинку АДРЕСА_2 , що виникли внаслідок закладення додаткового входу рампи прилягаючої до групи нежитлових приміщень № 150 будинку АДРЕСА_2 прийняттю в експлуатацію не підлягала.

Використовувати в минулому, до моменту переобладнання в групу нежитлових приміщень № 156 будинку АДРЕСА_2 , та на даний час рампу, що прилягає до групи нежитлових приміщень № 150 будинку АДРЕСА_2 для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 не вбачалося можливим, оскільки дана споруда планувально з житловими приміщенням не поєднана та для їх обслуговування не призначена.

Апеляційний суд також врахував те, що спірні приміщення були передані ТОВ АСЕ за договором підряду від 05 липня 2004 року № 21 та договором дольової участі від 05 січня 2004 року № 22, тобто до здачі будинку в експлуатацію. Право власності на приміщення зареєстровано за ТОВ АСЕ згідно договору поділу нерухомого майна від 19 січня 2007 року, а ОСББ ІНФОРМАЦІЯ_1 будинок переданий лише 31 січня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Представник ОСББ ІНФОРМАЦІЯ_1 - голова правління Демчук В. М. у січні 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі представник заявника вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц де вказано, що для визначення призначення приміщень необхідно керуватись саме архітектурно-плановим завданням на складення проекту будівництва житлового будинку.

Також судами не враховано правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 910/13903/18, у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 725/3829/16-ц, у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 753/7046/17-ц та постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 522/668/13-ц.

Представник заявника також посилається на те, що суди належним чином не дослідили всі зібрані у справі докази, а тому їх висновки суперечливі та не узгоджуються із висновком експертизи від 15 січня 2020 року № 476/01/2020. Крім того суди, при визначенні меж приміщень та їх призначення не взяли до уваги первісну документацію на будинок, що свідчить про порушення ними норм процесуального права.

Також суди не врахували тієї обставини, що договір поділу майна від 19 січня 2007 року не містив приміщення площею 54,8 кв. м, воно утворилось шляхом забудови конструктивних елементів будинку, а тому, на думку представника заявника, договір купівлі-продажу від 02 лютого 2018 року є недійсним, адже приміщення такої площі продавцю не належало.

Аргументом касаційної скарги є також те, що суди попередніх інстанцій помилково обрахували судовий збір. Вказане полягало в тому, що позовні вимоги у цій справі не стосуються передачі позивачу новоствореного приміщення площею 84,8 кв. м, він просив привести навіс у попередній стан, а тому висновок про зобов`язання позивача доплачувати судовий збір у відповідності до довідки про вартість новоствореного приміщення помилковий.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Здоренко В. Є. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу подану ОСББ ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У поданому відзиві представник відповідача просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін, а також просить стягнути з заявника витрати на професійну правничу допомогу.

Посилається на та, що висновки Верховного Суду на які посилається заявник у касаційній скарзі на підставі яких відкрито касаційне провадження стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, а тому є підстави для закриття касаційного провадження.

Серед іншого вказує, що доводи касаційної скарги відносно неповного встановлення фактичних обставин справи необґрунтовані, адже судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено всі фактичні обставини справи, і їм була надана належна оцінка.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Солом`янського районного суду м. Києва.

13 травня 2021 року цивільна справа № 760/7628/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

При будівництві будинку АДРЕСА_2 між ВАТ Більшовик (замовник) та ТОВ АСЕ (підрядником) були укладені договори генерального підряду від 05 липня 2004 року № 21 та дольової участі від 05 січня 2004 року № 22.

Відповідно до додаткової угоди до договору на участь в дольовому (частковому) будівництві від 25 червня 2004 року № 22 ВАТ Більшовик в якості оплати ТОВ АСЕ за виконані роботи по завершенню будівництва житлового будинку зобов`язалося передати у власність ТОВ АСЕ вбудовані приміщення на першому поверсі, вбудовані приміщення цокольного поверху та житлові приміщення об`єкта, загальною площею 1 500 кв. м.

Відповідно до додаткової угоди до договору будівельного підряду від 25 червня 2004 року № 21 ВАТ Більшовик у в якості оплати ТОВ АСЕ за виконані роботи по завершенню будівництва житлового будинку зобов`язалося передати у власність дольовика вбудовані приміщення на першому поверсі, вбудовані приміщення цокольного поверху та житлові приміщення об`єкта, загальною площею 1 500 кв. м.

Із акта уточнення загальної площі вбудованих приміщень від 19 листопада 2004 року встановлено, що ТОВ АСЕ підлягає передачі, зокрема вбудовані приміщення площею 545 кв. м по першому поверху в осях 24-22; П-Г та цокольному поверсі в осях 10-22; П-Г.

19 грудня 2005 року державною приймальною комісією будинок АДРЕСА_2 було прийнято в експлуатацію.

Відповідно до акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 19 грудня 2005 року будівництво будинку здійснено генеральним підрядником ТОВ АСЕ , який виконав будівельно-монтажні, оздоблювальні роботи та прокладку мереж.

Згідно акта здачі-приймання об`єкту незавершеного будівництва від 30 червня 2005 року на виконання зобов`язань, покладених на ВАТ Більшовик умовами договору генерального підряду від 05 липня 2004 року № 21 та договору дольової участі від 05 січня 2004 року № 22, ВАТ Більшовик передало, а ТОВ АСЕ прийняло у власність нежитлові приміщення на першому поверсі площею 545 кв. м, на цокольному - 655 кв. м. Також відповідно до акта здачі-приймання житлових приміщень від 30 грудня 2005 року ВАТ Більшовик передало, а ТОВ АСЕ прийняло у власність житлові приміщення на 11 та 12 поверсі (квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 ), загальна площа яких становить 252,29 кв. м.

Відповідно до технічного паспорту та планів за поверхами станом на 2005 рік вбачається наявність незабудованої рампи, яка не врахована у загальну площу будинку.

Відповідно до договору поділу нерухомого майна від 19 січня 2007 року, укладеного між ТОВ АСЕ в особі директора ОСОБА_3. та ОСОБА_4 , які є співвласниками нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 1 011,8 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , сторони домовились про поділ в натурі нерухомого майна та припинення спільної часткової власності та сумісного користування.

Пунктом 10 договору поділу нерухомого майна визначено, що з моменту укладення та державної реєстрації цього договору припиняється спільна часткова власність на нерухоме майно загальною площею 1 011,8 кв. м, і за кожною із сторін реєструється право власності на окремі виділені в натурі об`єкти нерухомого майна, за ТОВ АСЕ - нежилі приміщення (в літ. А):

групи приміщень № 150 загальною площею 545,7 кв. м; групи приміщень № 151: частина приміщення 7 площею 5,38 кв. м (загальна площа 35,90 кв. м), приміщення № 21 площею 10,9 кв. м, частина приміщення № 22 площею 12,6 кв. м (загальна площа - 28,88 кв. м). Загальна площа - 574,58 кв. м, що знаходяться в АДРЕСА_2 нежилі приміщення (в літ. А).

На підставі договору поділу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. 19 січня 2007 року за № 139з ТОВ АСЕ зареєструвало за собою право власності на нежилі приміщення.

ОСББ ІНФОРМАЦІЯ_1 не оспорювало договорів, на підставі яких ТОВ АСЕ набуло право на спірні нежитлові приміщення, та правомірності реєстрації права власності на спірні приміщення за ТОВ АСЕ .

В акті передачі-приймання багатоквартирного житлового будинку в управління ОСББ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31 січня 2018 року не було зазначено про передачу такого конструктивного елементу як рампа.

02 лютого 2018 року відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення ТОВ АСЕ в особі ОСОБА_3 передало у власність ОСОБА_1 нежитлове приміщення (в літ. А) загальною площею 54,8 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначено у договорі, нежитлове приміщення, що відчужується, належить продавцю на праві власності на підставі договору поділу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. 19 січня 2007 року за № 139з.

Згідно з довідкою № 3, виданою ТОВ АСЕ 30 січня 2018 року, балансова вартість нежитлового приміщення становить 23 040 грн, за якою і відбувся продаж вищезгаданого нерухомого майна.

Згідно довідки про показники об`єкта нерухомого майна від 10 січня 2018 року № 0023, яка видана на замовлення ТОВ АСЕ , ТОВ БЛАГОБУДКОНСАЛТ встановлено, що відповідно до проведеної інвентаризації від 08 січня 2018 року, площа нежитлових приміщень № 156 будинку становить 54,8 кв. м.

Також, ТОВ БЛАГОБУДКОНСАЛТ повідомляє, що після продажу приміщень у групах приміщень 150, 151 у власності ТОВ АСЕ залишилось підсобне приміщення (колишній тамбур) площею 2,4 кв. м. Фактично ж до даного приміщення прилягає рампа, яка не була врахована в загальній площі. Внаслідок засклення прилягаючої рампи із включенням її у загальну площу та закладення додаткового входу утворилася відокремлена група приміщень, якій присвоєно № 156. Дані зміни відбулись без проведення реконструкції і згідно п. 3.2. розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року № 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 (зі змінами та доповненнями) не відносяться до категорії самочинного будівництва. Тобто, група приміщень № 156 загальною площею 54,8 кв. м не потребує прийняття в експлуатацію.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 21 листопада 2018 року ОСОБА_1 продав нежитлове приміщення (в літ. А), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 . В договорі вказано, що нежитлове приміщення має загальну площу 84,8 кв. м, та належало продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 02 лютого 2018 року.

Відповідно до висновку експерта № 13/08 за результатами будівельно-технічної експертизи від 13 серпня 2019 року, складеного судовим експертом Вець В. В., зміни (роботи) по переплануванню шляхом закладання додаткового входу рампи прилягаючої до групи нежитлових приміщень № 150 будинку АДРЕСА_2 до категорії самочинного будівництва не відноситься, група нежитлових приміщень № 156 будинку АДРЕСА_2 , що виникли внаслідок закладення додаткового входу рампи прилягаючої до групи нежитлових приміщень № 150 будинку АДРЕСА_2 прийняттю в експлуатацію не підлягала.

Використовувати в минулому, до моменту переобладнання в групу нежитлових приміщень № 156 будинку АДРЕСА_2 , та на даний час рампу, що прилягає до групи нежитлових приміщень № 150 будинку АДРЕСА_2 для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 не вбачалося можливим, оскільки дана споруда планувально з житловими приміщенням не поєднана та для їх обслуговування не призначена.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вказаних вимог є підставою для визнання правочину недійсним (частина пе6рша статті 215 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України держава гарантує належне забезпечення захисту права власності на нерухоме майно, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За приписами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності як і будь-яке інше суб`єктивне право виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі статтею 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

При цьому частиною другою сттаті 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до договору поділу нерухомого майна від 19 січня 2007 року, укладеного між ТОВ АСЕ в особі директора ОСОБА_3. та ОСОБА_4 , які є співвласниками нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 1 011,80 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , сторони домовились про поділ в натурі нерухомого майна та припинення спільної часткової власності та сумісного користування.

Пунктом 10 договору поділу нерухомого майна визначено, що з моменту укладення та державної реєстрації цього договору припиняється спільна часткова власність на нерухоме майно загальною площею 1 011,80 кв. м і за кожною із сторін реєструється право власності на окремі виділені в натурі об`єкти нерухомого майна, за ТОВ АСЕ - нежилі приміщення (в літ. А): групи приміщень № 150 загальною площею 545,70 кв. м; групи приміщень № 151: частина приміщення 7 площею 5,38 кв. м (загальна площа 35,90 кв. м), приміщення № 21 площею 10,90 кв. м, частина приміщення № 22 площею 12, 6 кв. м (загальна площа - 28,88 кв. м). Загальна площа - 574,58 кв. м, що знаходяться в АДРЕСА_2 нежилі приміщення (в літ. А).

На підставі договору поділу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. 19 січня 2007 року за №139з ТОВ АСЕ зареєструвало за собою право власності на спірні нежилі приміщення.

При цьому суди правильно вказували, що ОСББ ІНФОРМАЦІЯ_1 не оспорювало договорів, на підставі яких ТОВ АСЕ набуло право на спірні нежитлові приміщення, та правомірності реєстрації права власності на спірні приміщення за ТОВ АСЕ .

Як встановлено судами, в акті передачі-приймання багатоквартирного житлового будинку в управління ОСББ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31 січня 2018 року не було зазначено про передачу такого конструктивного елементу як рампа.

Відповідно до висновку експерта № 13/08 за результатами будівельно-технічної експертизи від 13 серпня 2019 року, складеного судовим експертом Вець В. В., на який послався суд першої інстанції, зміни (роботи) по переплануванню шляхом закладання додаткового входу рампи прилягаючої до групи нежитлових приміщень № 150 будинку АДРЕСА_2 до категорії самочинного будівництва не відноситься, група нежитлових приміщень № 156 будинку АДРЕСА_2 , що виникли внаслідок закладення додаткового входу рампи прилягаючої до групи нежитлових приміщень № 150 будинку АДРЕСА_2 прийняттю в експлуатацію не підлягала.

Використовувати в минулому, до моменту переобладнання в групу нежитлових приміщень № 156 будинку АДРЕСА_2 , та на даний час рампу, що прилягає до групи нежитлових приміщень № 150 будинку АДРЕСА_2 для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 не вбачалося можливим, оскільки дана споруда планувально з житловими приміщеннями не поєднана та для їх обслуговування не призначена.

Колегія суддів також зазначає, що апеляційним судом було правильно враховано, що спірні приміщення були передані ТОВ АСЕ за договором підряду № 21 від 05 липня 2004 року та договором дольової участі № 22 від 05 січня 2004 року, тобто до здачі будинку в експлуатацію. Право власності на приміщення зареєстровано за ТОВ АСЕ згідно договору поділу нерухомого майна від 19 січня 2007 року. ОСББ ІНФОРМАЦІЯ_1 будинок переданий лише 31 січня 2018 року.

Таким чином місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСББ ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02 лютого 2018 року, що укладений між ТОВ АСЕ та ОСОБА_1 .

Відповідно, суди також обґрунтовано відмовили у задоволенні решти позовних вимог як похідних.

Аргументи касаційної скарги про те, що судами не враховано правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 910/13903/18, у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 725/3829/16-ц, у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 753/7046/17-ц та постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 522/668/13-ц колегія суддів відхиляє, адже фактичні обставини у справі, яка є предметом касаційного перегляду та у наведених заявником справах не однакові.

Разом із тим, колегія суддів відхиляє посилання на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц, де вказано, що для визначення призначення приміщень необхідно керуватись саме архітектурно-плановим завданням на складення проекту будівництва житлового будинку з огляду на те, що висновки судів попередніх інстанцій наведеній постанові не суперечать.

Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди належним чином не дослідили всі зібрані у справі докази, а тому їх висновки суперечливі та не узгоджуються із висновком експертизи від 15 січня 2020 року № 476/01/2020, що свідчить про порушення ними норм процесуального права, з огляду на таке.

Зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що останній досліджував вказаний експертний висновок та зазначив, що він не приймає його до уваги, оскільки він суперечить іншим матеріалам справи, також суди надали оцінку іншим матеріалам справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Таким чином, оскільки порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Що стосується доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій помилково обрахували судовий збір колегія суддів зазначає таке.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, і питання розподілу судових витрат не вирішувалось заявник не позбавлений можливості звернутись із заявою про повернення надміру сплаченого судового збору в порядку передбаченому Законом України Про судовий збір .

Колегія суддів перевірила інші доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Висновки щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Представником ОСОБА_2 заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 926 грн..

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина друга статті 141 ЦПК України).

За змістом частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.

На підтвердження суми витрат на правничу допомогу суду надано копію договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 15 лютого 2021 року та копію квитанції від 17 лютого 2021 року про сплату коштів в сумі 13 926 грн.

Аналіз змісту вказаного договору свідчить, що сторони домовились, що вартість послуг адвокатського об`єднання з представництва та захисту прав і інтересів клієнта у справі № 760/7628/19 в суді касаційної інстанції за касаційною скаргою ОСББ ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка складає 13 926 грн.

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді касаційної інстанції.

Заява про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від ОСББ ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу Верховного Суду не надходила.

Враховуючи складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та того, що позивач правом на подачу заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не скористався, колегія судів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, в сумі 13 926 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року залишити без змін.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 13 926 (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять шість) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук