Рішення

від 09.11.2021 по справі 802/987/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 листопада 2021 р. Справа № 802/987/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Богоноса М.Б.,

за участю

секретаря судового засідання Панасюк В.В.

представника позивача Шевчук О.В.

відповідача Кухрівського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вінницьке спеціалізоване підприємство Рембудзв`язок до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

УСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Вінницьке спеціалізоване підприємство Рембудзв`язок (далі - позивач, ТОВ Рембудзв`язок ) звернулось до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування прийнятих 9 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, Головне управління ДФС у Вінницькій області) податкових повідомлень-рішень № 0004561401, № 0004571401, № 0004581401, згідно з якими йому донараховані грошові зобов`язання за платежами: з податку на прибуток у сумі 276333 грн (230282 грн - за податковим зобов`язанням та 46051 грн - за штрафними санкціями), податку на додану вартість у сумі 276881 грн (184587 грн - за податковим зобов`язанням, 92294 грн - за штрафними санкціями), а також зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 71282 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржені податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі Акта позапланової виїзної перевірки Товариства від 10.05.2017 року № 370/1401/01168173. Актом задокументовано порушення Товариством норм Податкового кодексу України при формуванні показників податкових зобов`язань із податку на прибуток та податку на додану вартість при відображенні у податковому обліку операцій із ТОВ Техногруп-Інжиніринг та МП Вікфіл . Суть виявлених перевіркою порушень полягали у формуванні Товариством податкового кредиту та витрат із операцій з вказаними контрагентами, які на думку контролюючого органу, не мають реального характеру.

У спростування висновків Акту перевірки позивач зазначив, що твердження контролюючого органу за результатами проведеної позапланової документальної перевірки про нереальність облікованих ним господарських операцій є безпідставними. Порушення податкової дисципліни контрагентами не спростовують фактів отримання товарів та робіт, які оплачені підприємством та в подальшому реалізовані у власній господарській діяльності. Первинні документи оформлені згідно з вимогами Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податковий кредит сформований згідно з отриманими та зареєстрованими у встановленому законом порядку податковими накладними.

15.08.2017 відповідач подав письмові заперечення на адміністративний позов у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с. 221-223, т.1). Мотивуючи підстави заперечень акцентував увагу на дефектах господарських операцій позивача із ТОВ Техногруп-Інжиніринг та МП Вікфіл . Контролюючий орган просив врахувати, що за даними бухгалтерського обліку позивачем відображено придбання субпідрядних робіт по будівництву каналізаційних мереж у смт. Брюховичі, постачальником яких задокументовано ТОВ Техногруп-Інжиніринг . Відповідач ставить під сумнів реальне виконання ТОВ Техногруп-Інжиніринг вказаних субпідрядних робіт з огляду на відсутність у контрагента трудових та матеріально - технічних ресурсів, сумнівність господарської мети операції, низьку ділову активність контрагента та неналежне виконання ним податкових обов`язків.

Щодо операцій із МП Вікфіл , то на їх дефектність вказує відсутність у позивача документів, які б підтверджували переміщення придбаних товарів (бентоніту) від продавця до покупця та подальше їх використання у господарській діяльності Товариства.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року, позов задоволено повністю (а.с. 231-234, т.1, 51-53, т.2).

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачем надано достатньо документів (договори, платіжні документи, акти виконаних робіт, податкові накладні), які у своїй сукупності спростовують аргументи податкового органу про фіктивний характер господарських операцій позивача. Щодо ймовірних порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, то суди зіславшись на принцип персональної відповідальності платника податків, не взяли їх до уваги.

Постановою Верховного Суду від 03.06.2021 задоволено касаційну скаргу відповідача скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду (а.с. 107-117, т. 2).

Підставою для скасування постанов від 30.08.2017 та від 18.01.2018 стало порушення судами норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частина друга статті 353 КАС України).

Суд касаційної інстанції зазначив, що під час нового розгляду справи судам слід відповідно до положень частини четвертої статті 9 КАС України вжити заходи, направлені на з`ясування всіх обставин у справі, дослідити докази, на підставі яких позивачем здійснювався бухгалтерський облік господарських операцій з ТОВ Техногруп-Інжиніринг та МП Вікфіл , надати правову оцінку фактичним обставинам, встановленим відповідачем під час документальної перевірки, оцінити всі докази у справі у їх сукупності та вирішити справу з дотриманням принципу верховенства права.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2021 справу № 802/987/17-а прийнято до провадження суду та вирішено її розглядати у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 14.09.2021 (а.с. 120-121, т.2).

Крім цього, судом замінено відповідача у справі - Головне управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150) та із урахуванням висновків Верховного Суду про необхідність вжиття заходів, направлених на з`ясування всіх обставин у справі та дослідження доказів, вирішено процесуальне питання про витребування додаткових доказів.

27.08.2021 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (а.с. 131-250, т.2, 1-102, т.3).

13.09.2021 позивачем подано додаткові пояснення щодо господарських операцій із ТОВ Техногруп-Інжиніринг та МП Вікфіл (а.с. 103-112, т.3).

14.09.2021 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (а.с. 113-114, т.3). Усною ухвалою суду від 14.09.2021 клопотання задоволено та відкладено розгляд справи на 07.10.2021.

14.09.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 125-133, т. 3). У відзиві відповідач обґрунтовує правомірність оскаржених податкових повідомлень рішень акцентуючи увагу на безтоварному характері господарських операцій позивача із ТОВ Техногруп-Інжиніринг та МП Вікфіл .

За словами представника відповідача, відображення Товариством у податковому обліку операцій, які реально не вчинялися, спричинило порушення норм ст. 135, 137, 138, 198 ПК України, що і є достатньою підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень які стали предметом оскарження.

07.10.2021 представником позивача подано відповідь на відзив де висловлено повну незгоду із аргументами відзиву (а.с. 134-137а, т.3).

07.10.2021 у судовому засіданні сторони виступили із усними поясненнями. Усною ухвалою від 07.10.2021 судом оголошено перерву у розгляді справи у зв`язку із витребуванням додаткових доказів. Дата наступного судового засідання призначена на 28.10.2021.

13.10.2021 відповідачем подано заперечення у яких наведено спростування мотивів відповіді на відзив (а.с. 144-147, т.3).

25.10.2021 відповідачем на виконання ухвали суду надано додаткові докази (а.с. 148-156, т.3).

27.10.2021 представником позивача подано додаткові пояснення разом із доказами в їх обґрунтування (а.с. 157-200, т.3).

У судовому засіданні 28.10.2021 судом заслухано усні пояснення представників сторін та постановлено ухвалу про витребування у відповідача додаткових доказів та оголошення перерви до 09.11.2021.

09.11.2021 судом завершено з`ясування обставин у справі та перевірку їх доказами.

У своїх усних поясненнях представник позивача звернула увагу суду на те, що господарські відносини позивача з ТОВ Техногруп-Інжиніринг та ТОВ Вікфіл оформлені належними первинними документами, матеріальні цінності фактично були поставлені, розрахунки проведені. Відповідно господарські операції були реальними і такими, що узгоджуються із видами діяльності позивача та відповідають вимогам чинного законодавства. Отримані товаро матеріальні цінності в подальшому використовувалися ТОВ Рембудзв`язок у власній господарській діяльності.

Відповідач у своїх усних поясненнях зазначив, що податковою перевіркою достовірно та повно встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ Рембудзв`язок з ТОВ Техногруп- Інжиніринг та МП Вікфіл .

Просив врахувати такі обставини: неможливість виконання ТОВ Техногруп-Інжиніринг робіт по будівництву каналізаційної мережі (смт. Брюховичі) в силу відсутності необхідних ресурсів; відсутність кваліфікованого персоналу; відсутність доказів забезпечення ТОВ Рембудзв`язок допуску працівників ТОВ Техногруп-Інжиніринг до об`єктів, на яких виконувалися відповідні підрядні роботи; відсутність підтвердження фактичного переміщення у просторі ТМЦ придбаних МП Вікфіл .

Заслухавши усні пояснення представників сторін, надавши оцінку аргументам, що наведені сторонами у заявах по суті справи та письмовим доказам, суд встановив таке.

У квітні 2017 року Головне управління ДФС у Вінницькій області на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України) провело виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ Рембудзв`язок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, та сплати військового збору за період з 3 серпня 2014 року по 31 грудня 2016 року

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 10 травня 2017 року № 370/1401/01168173 (далі - Акт перевірки), у якому зазначено про допущені Товариством порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, у зв`язку з чим занижений податок на прибуток у загальній сумі 230282 грн (за 2015 рік - 46080 грн, за 2016 рік - 184202 грн);

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України, у зв`язку з чим занижений податок на додану вартість у сумі 184587 грн (за липень 2015 року - 16483 грн, за листопад 2015 року-30850 грн, за грудень 2015 року - 3867 грн, за грудень 2016 року - 133387 грн); і завищений залишок від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2015 року у сумі 71282 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв оспорювані податкові повідомлення-рішення № 0004561401, № 0004571401, № 0004581401, згідно з якими йому донараховані грошові зобов`язання за платежами: з податку на прибуток у сумі 276333 грн (230282 грн - за податковим зобов`язанням та 46051 грн - за штрафними санкціями), податку на додану вартість у сумі 276881 грн (184587 грн - за податковим зобов`язанням, 92294 грн - за штрафними санкціями), а також зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 71282 грн.

В ході перевірки відповідач встановив, що у липні 2015 року Товариство Рембудзв`язок відобразило у бухгалтерському обліку оприбуткування та подальше використання мінералу - Бентоніт Bara-Kade Plus North Star (12 тон), отриманого від Малого підприємства Вікфіл (далі - МП Вікфіл ).

Облік господарської операції Товариством здійснювався на підставі договору від 7 липня 2015 року № 07/07-1, видаткової накладної № 7126, оформленою цією ж датою та платіжного доручення про оплату на розрахунковий рахунок постачальника вартості товару у сумі 307199,95 грн.

Проте будь-яких документів на підтвердження факту транспортування (переміщення) зазначеного товару позивач не надав.

Водночас, згідно з отриманою податковою інформацією від контролюючого органу за місцем реєстрації МП Вікфіл , це підприємство не підтвердило здійснення фінансово - господарських операцій з контрагентами за період квітень-липень 2015 року, зокрема, і поставку Бентоніту Bara-Kade Plus North Star на адресу позивача.

Також в ході проведеної перевірки відповідач встановив, що згідно з даними бухгалтерського обліку у грудні 2016 року ТОВ Рембудзв`язок перерахувало на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Техногруп-Інжиніринг (далі - ТОВ Техногруп-Інжиніринг ) кошти в сумі 871168,79 грн за виконані субпідрядні роботи по будівництву каналізаційної мережі в смт Брюховичі. Заборгованість на кінець року перед виконавцем робіт склала 356844,61 грн.

Облік цієї господарської операції позивач здійснив на підставі договорів про виконання підрядних робіт від 25 листопада 2016 року №№ 033, 034, 035 та датованих 1 грудня 2016 року актів приймання виконаних робіт.

За результатами аналізу господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ Техногруп-Інжиніринг контролюючий орган встановив відсутність кадрового, виробничого та технологічного потенціалу для виконання зобов`язань за договорами субпідряду.

Зокрема, відповідно до отриманої інформації, працюючою особою на цьому підприємстві рахується одна особа (директор). Водночас за підрахунками людино-годин, які базувались: на даних актів приймання робіт по будівництву каналізаційної мережі; аналізі виплачених за кошторисами сум заробітної плати працівникам, ТОВ Техногруп-Інжиніринг мало залучити до виконання робіт не менше 20 працівників.

Відомості з Єдиного реєстру податкових накладних щодо номенклатури товарів, послуг засвідчили, що у грудні 2016 року ТОВ Техногруп-Інжиніринг придбало лише паливно-мастильні матеріали та запчастини до автомобілів.

Податкову звітність з податку на прибуток за 2016 рік підприємство не подавало, а останню податкову звітність з податку на додану вартість подало за лютий 2017 року.

Наведені обставини стали підставою для висновку контролюючого органу про не підтвердження позивачем реальності зазначених господарських операцій, відсутності права формувати показники собівартості реалізованих робіт та послуг у фінансових звітах за 2015, 2016 роках за результатами такої діяльності та включати їх до витрат у податковій звітності, а також формувати податковий кредит та від`ємне значення з податку на додану вартість.

Аналіз аргументів сторін та встановлених судами обставин, дає підстави для висновку, що основне питання цього спору стосується доведеності обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення позивачем господарських операцій із контрагентами ТОВ Техногруп- Інжиніринг та МП Вікфіл , а відтак, і обґрунтованість формування показників податкової звітності на підставі даних бухгалтерського обліку.

Оцінюючи висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в частині сплати податку на прибуток підприємств) та п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 ПК України (щодо формування податкового кредиту та показників від`ємного значення із податку на додану вартість) суд виходить із таких мотивів.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 ПК України, в цілях виконання вказаного вище обов`язку платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 цієї статті передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною другою статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За нормою п.п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Тому, не підлягають включенню до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Застосовуючи процитовані вище норми Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року N 996-XIV, Верховний Суд сформував ряд правових позицій, що є релевантними при розгляді цієї справи. До таких висновків слід віднести наступні:

1) формально оформлені (складені) первинні документи та/або сплата грошових коштів не можуть слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту реального придбання відповідних товарів (робіт, послуг);

2) будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та переслідувати дійсну господарську мету. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством;

3) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі;

4) ненадання платником податків до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 ст. 44 ПК України посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, свідчить, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності;

5) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити, зокрема, підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: відсутність господарської (підприємницької) мети господарської операції; облік для цілей оподаткування тільки тих операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди; неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. При цьому документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються, умов перевезення, зберігання товарів тощо .

Узагальнюючи вказане суд зазначає, що визначальним у цій справі є встановлення із урахуванням, в тому числі вказаних вище критеріїв та ознак, реального здійснення позивачем господарських операцій у їх економічному та податковому розумінні, оскільки не доведеність фактичного здійснення операції вказує на відсутність об`єкта оподаткування та позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування показників податкової звітності, а покупця (позивача у справі) - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою документів.

Надаючи оцінку операціям позивача із його контрагентами МП Вікфіл та ТОВ Техногруп- Інжиніринг , суд встановив таке.

В ході перевірки відповідач встановив, що у липні 2015 року ТОВ Рембудзв`язок відобразило у бухгалтерському обліку оприбуткування та подальше використання мінералу - Бентоніт Bara-Kade Plus North Star (12 тон), отриманого від МП Вікфіл .

Підставою для відображення у податковому обліку вказаної операції та формування на її підставі показників, що впливали на податкові зобов`язання із податку на прибуток підприємства та податок на додану вартість став договір від 07.07.2015 № 07/07-1, видаткова накладна № 7126 від 07.07.2015 та платіжне доручення про сплату на розрахунковий рахунок постачальника коштів у сумі 307199,95 грн.

При первинному розгляді цієї справи суди першої та апеляційної інстанції дослідили вказані документи та дійшли висновку про їх достатність в цілях формування позивачем показників податкової звітності із урахуванням вказаної операції.

Ухвалюючи у цій справі постанову від 03.06.2021 Верховний Суд зазначив, що позивач не надав та суди не дослідили будь - яких документів на підтвердження факту транспортування (переміщення) придбаного позивачем товару у просторі. Також Суд касаційної інстанції зазначив про неналежну оцінку податкової інформації від контролюючого органу за місцем реєстрації МП Вікфіл , відповідно до якої підприємство не підтвердило здійснення фінансово - господарських операцій з контрагентами за період квітень-липень 2015 року, зокрема, і поставку Бентоніту Bara-Kade Plus North Star на адресу позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Досліджуючи фактичні обставини задокументованих договірних відносин позивача та МП Вікфіл із урахуванням висновків та мотивів зазначених в постанові Верховного Суду від 03.06.2021, суд встановив, що між ТОВ Рембудзв`язок (замовник) та МП Вікфіл (постачальник) укладено договір поставки № 07/07-1 від 07.07.2015 (а.с. 130-131, т.1). Місцем укладення договору зазначено місто Вишневе Київської області.

Пунктом 1.1. Договору № 07/07-1 від 07.07.2015 передбачено, що постачальник бере на себе зобов`язання передати у власність замовника товар, перелік якого надається в додатку № 01 (протокол погодження цін), який являється невід`ємною частиною договору.

Замовник проводить оплату за поставлений товар згідно виставленого від постачальника рахунку (п. 2.2 Договору)

Розділ 4 Договору № 07/07-1 від 07.07.2015 врегульовує обов`язки сторін та передбачає такі умови: постачальник зобов`язаний поставити за власний рахунок замовлений товар згідно додатку № 1 до даного договору в обумовлений цим договором термін та передати замовникові всі необхідні документи на поставлений товар (п.п. 4.1.1. - 4.1.2); замовник зобов`язаний забезпечити приймання замовленого товару, здійснити перевірку при прийманні по кількості та якості і в разі відсутності претензій - здійснити оплату згідно умов договору (п. 4.2.1). Підписантом Договору від імені замовника зазначено директора Турчанінова О.В.

Додатком № 01 до Договору № 07/07-1 від 07.07.2015 оформлено протокол погодження цін (а.с. 132, т. 1). У ньому передбачено назву товару Бентоніт Bara-Kade Plus North Star та його вартість разом із ПДВ в сумі 307199,95 грн. Підписантом Додатку № 01 від імені замовника зазначено директора ОСОБА_1 .

Також постачальником на підставі Договору № 07/07-1 від 07.07.2015 оформлено видаткову накладну № 7126 від 07.07.2015 (місце оформлення місто Вишневе) яка підписана від імені позивача начальником будівельної дільниці Фастом В.А. за довіреністю № 100 від 07.07.2015 (а.с. 133, т.1), податкову накладну від 07.07.2015 № 126 (а.с. 134, т.1).

Проведені розрахунки підтверджуються платіжним дорученням № 402 від 17.07.2015, випискою із рахунку позивача від 17.07.2015 та актом звірки взаємних розрахунків підписаним бухгалтером позивача та його контрагента (а.с. 135, 139-140, т. 1).

Згідно висновку Верховного Суду у цій справі, вказані вище документи є недостатніми письмовими доказами реальності господарської операції позивача та його контрагента МП Вікфіл адже не відображають переміщення товару у просторі (а.с. 110, т.2).

При дослідженні обставин щодо переміщення товару від МП Вікфіл до позивача суд враховує, що згідно з п.п 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 85.2 статті 85 ПКУ визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Вказаний обов`язок обумовлений тим, що платник податків в першу чергу зацікавлений в повноті та об`єктивності проведеної перевірки з метою уникнення негативних наслідків за результатом її проведення.

Про один із таких наслідків йдеться у п. 44.6 ст. 44 ПК України, нормами якого передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Із акту податкової перевірки від 10.05.2017 № 370/1401/01168173 встановлено, що позивачем під час її проведення не надано документів, які б підтверджували факт транспортування товару за Договором № 07/07-1 від 07.07.2015 (а.с. 38-39, т. 1).

При вирішенні цього спору щодо правомірності формування платником податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, сформував податковий кредит містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати та своєчасно надавати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Судом встановлено, що не лише під час проведеної податкової перевірки, але й при первинному розгляді цієї справи у суді ТОВ Рембудзв`язок жодних документів щодо транспортування Бентоніту Bara-Kade Plus North Star не надавалося.

Щодо тих документів які подані під час нового розгляду цієї справи у суді після скасування Верховним Судом рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд то при їх дослідженні суд встановив наступне.

В цілях доведення факту транспортування Бентоніту Bara-Kade Plus North Star (товар за договором № 07/07-1 від 07.07.2015) від МП Вікфіл до ТОВ Рембудзв`язок позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи наказу (розпорядження) № 15/к від 29.04.2003 про прийом на роботу ОСОБА_2 , наказ про службове відрядження № 29/В від 06.07.2015, подорожній лист № 15066 від 07.07.2015, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яким за словами представника позивача здійснена доставка бентоніту та документи про використанні бентоніту у власній господарській діяльності позивача (а.с. 131, 141-146, 151-250, т.2; а.с. 1-50, т.3).

Відносно транспортування бентоніту, суд зазначає, що відповідно до п. 2.1 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 8, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відтак, кадрові документи на які зіслався позивач не вважаються первинними документами.

Ці документи можуть вважатися лише такими, що встановлюють проміжні факти, за допомогою яких на підставі аналізу й зіставлення можна встановити обставину яка входить у предмет доказування (наявність у штаті підприємства ОСОБА_2 - працівника, що міг залучатися до транспортування, наявність на праві власності зареєстрованого транспортного засобу яким товар може перевозитися та його експлуатації).

Однак при перевірці їх достовірності, суд повинен дослідити такі документи у сукупності із прямими доказами ймовірної господарської операції до числа яких належать первинні документи бухгалтерського обліку.

При досліджені наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності суд встановив, що за умовами п.п. 4.1.1. - 4.1.2 Договору № 07/07-1 від 07.07.2015 саме постачальник зобов`язувався забезпечити поставку за власний рахунок замовленого товару (Бентоніту Bara-Kade Plus North Star) на склад покупця (ТОВ Рембудзв`язок ), тоді як із посиланням на подані до суду документи представник позивача намагається довести факт перевезення товару самим позивачем. При цьому суд вважає мало ймовірним факт зміни умов договору за домовленістю сторін, адже виходячи із проставленої на ньому дати (07.07.2015), його підписано директором позивача у день, коли і мала бути здійснена поставка товару.

Відтак, з огляду на правову природу поданих позивачем документів (наказ про відрядження, подорожній лист, тощо), не надання цих документів під час податкової перевірки та при первинному розгляді цієї справи, суперечність документів із раніше поданими позивачем доказами, відсутність у податковому обліку контрагента операцій із позивачем, суд зазначає, що такі могли бути оформлені істотно пізніше документування самих договірних відносин та подані до суду з метою уникнення позивачем відповідальності згідно оскаржених податкових повідомлень - рішень.

Документи про використанні бентоніту Bara-Kade Plus North Star позивачем у його господарській діяльності до уваги судом не беруться в підтвердження фактів його транспортування від МП Вікфіл до ТОВ Рембудзв`язок , адже із урахуванням встановлених судом обставин є неможливим ідентифікувати вказаний у них бентоніт як такий, що постачався МП Вікфіл за договором № 07/07-1 від 07.07.2015. Позивачем не надано документів які б підтверджували складське оприбуткування бентоніту як такого, що постачався контрагентом МП Вікфіл .

Отже, за встановлених при розгляді справи обставин, суд погоджується із висновком контролюючого органу про відсутність ознак реальності господарської операції, що задокументована договором № 07/07-1 від 07.07.2015, а тому така не може створювати жодні наслідки у податковому обліку позивача.

Що ж до операцій позивача із його контрагентом ТОВ Техногруп- Інжиніринг , суд встановив наступне.

За даними податкової перевірки виявлено, що у грудні 2016 року ТОВ Рембудзв`язок перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ Техногруп-Інжиніринг кошти в сумі 871168,79 грн за виконані субпідрядні роботи по будівництву каналізаційної мережі в смт Брюховичі. Заборгованість на кінець року перед виконавцем робіт склала 356844,61 грн.

Облік цієї господарської операції позивач здійснив на підставі договорів про виконання підрядних робіт від 25 листопада 2016 року №№ 033, 034, 035 (предмет договорів - роботи по будівництву каналізаційних мереж у смт. Брюховичі Львівської області) та датованих 1 грудня 2016 року актів приймання виконаних робіт.

За результатами аналізу господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ Техногруп-Інжиніринг контролюючий орган встановив відсутність кадрового, виробничого та технологічного потенціалу для виконання зобов`язань за договорами субпідряду, відсутність фактів придбання необхідного для виконання договорів обладнання та матеріалів, неподання Товариством податкової звітності. На підставі цього відповідач дійшов висновку, що ТОВ Техногруп-Інжиніринг не могло у реальності виконати роботи за договорами, а тому зазначив, що ця операція не має дійсного змісту і спрямована лише на формування податкової вигоди позивачем.

При первинному розгляді цієї справи суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про неправомірність висновків контролюючого органу з огляду на те, що придбання позивачем послуг підтверджується договорами № 032 від 25.11.2016 року, № 033 від 25.11.2016 року, № 034 від 25.11.2016 року, актами приймання виконаних будівельних робіт та платіжними документами про перерахунок на розрахунковий рахунок ТОВ Техногруп-Інжиніринг коштів в сумі 871168,79 грн., а залишок неоплачених послуг на суму 356844,61 грн. числиться у кредиторській заборгованості позивача. Щодо відсутності у контрагента трудових ресурсів для виконання робіт зазначено, що працівники ТОВ Техногруп-Інжиніринг могли бути залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами.

У постанові Верховного Суду про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції у цій справі та направлення справи на новий розгляд зазначено, що матеріали справи не містять жодного двостороннього акта приймання виконаних робіт, підписаного між позивачем та ТОВ Техногруп-Інжиніринг . Проте згідно з умовами укладених договорів прийняття виконаних робіт мало здійснюватися саме на підставі двосторонніх актів (пункт 5 договорів).

Акти форми КБ-3 та КБ- 2, підписані позивачем та Брюховецькою сільською радою, як підрядником та замовником відповідно, не слугують підтвердженням факту виконання цих робіт ТОВ Техногруп-Інжиніринг .

Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Податковий кодекс України та Закон № 996-XIV не ставлять в пряму залежність право платника податку формувати податкові показники від виконання податкового обов`язку іншими платниками податку (його контрагентами). Проте така позиція не поширюється на випадки, коли об`єктивні факти вказують на участь платника податків у господарських операціях, реальність яких не доведена, а метою їх обліку є штучне формування фінансових результатів звітності та зменшення грошового вираження об`єкта оподаткування.

Надаючи правову оцінку обставинам операцій задокументованих між позивачем та ТОВ Техногруп-Інжиніринг суд керується такими мотивами.

29.07.2016 між позивачем (виконавець) та Брюховицькою селищною радою (замовник) укладено договори на виконання робіт (будівництво) № 1-к, № 2-к та № 3-к (а.с. 162, 168, 171, т.3).

За умовами пунктів 1.1. трьох договорів замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконати роботи із будівництва каналізаційних мереж по вулицях Прилуцька, Мальова та Лісна у смт. Брюховичі Львівської області.

Початок виконання робіт - з дня підписання договору (п.4.1).

Термін виконання першого етапу робіт 31.12.2016 ( п. 4.2).

Виконану за договором роботу виконавець здає за двостороннім приймально - здавальним актом (п. 5.1).

01.12.2016 між позивачем (виконавцем) та Брюховицькою селищною радою (замовником) підписано Акти приймання - виконання будівельних робіт № 01-02 за вказаними договорами.

В подальшому між позивачем та ТОВ Техногруп-Інжиніринг підписано такі господарські договори:

№ 032 від 25.11.2016 (а.с. 142-143, т.1), за умовами якого позивач (замовник) доручає ТОВ Техногруп-Інжиніринг (виконавцю) виконати будівництво каналізаційної мережі по вул. Мальова в смт. Брюховичі Львівської області (п.1.1).

Виконавець виконує роботи згідно погодженої договірної ціни, що є невід`ємною частиною договору (п.2.1).

Розрахунок здійснюється після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт в термін 5 робочих днів.

Початок виконання робіт - з дня підписання договору (п. 4.1).

Термін виконання робіт - до 31.12.2016 (п. 4.2).

Виконану згідно з цим договором роботу виконавець передає замовнику за двостороннім приймально - здавальним актом (п. 5.1).

25.11.2016 сторонами оформлено та підписано документ Договірна ціна на будівництво, яка є додатком до вказаного договору (а.с. 144-149, т.1).

За іншим договором № 033 від 25.11.2016 предметом стали роботи по будівництву каналізаційної мережі по вул. Лісна в смт. Брюховичі (п. 1.1) (а.с. 150-151, т.1). Інші умови договору аналогічні вказаним вище умовам договору № 032 від 25.11.2016.

25.11.2016 сторонами оформлено та підписано документ Договірна ціна на будівництво, яка є додатком до вказаного договору (а.с. 152-157, т.1).

За договором № 034 від 25.11.2016 предметом стали роботи по будівництву каналізаційної мережі по вул. Прилуцька в смт. Брюховичі (п. 1.1). Інші умови договору аналогічні вказаним вище умовам договору № 032 від 25.11.2016 (а.с. 158-159, т.1).

25.11.2016 сторонами оформлено та підписано документ Договірна ціна на будівництво, яка є додатком до вказаного договору (а.с. 160-164, т.1).

01.12.2016 між позивачем та ТОВ Техногруп-Інжиніринг підписано Акти приймання виконаних будівельних робіт за договорами № 032 від 25.11.2016, № 033 від 25.11.2016, № 034 від 25.11.2016 (а.с. 60-63, 77-80, 95-98 т.3).

Аналізуючи вказані вище обставини документування взаємовідносин між Брюховицькою селищною радою, позивачем та ТОВ Техногруп-Інжиніринг суд встановив, що зобов`язання позивача перед Радою на будівництво каналізаційної мережі по вулицях Прилуцька, Мальова та Лісна у смт. Брюховичі Львівської області виникли 29.07.2016 і саме з цієї дати позивач зобов`язався розпочати виконання робіт, дата завершення яких (01.12.2016) задокументована підписаними Актами від 01.12.2016.

Натомість 25.11.2016 між позивачем та ТОВ Техногруп-Інжиніринг укладаються договори на підставі яких позивач передає у субпідряд виконання будівельних робіт на вказаних вище об`єктах. Обов`язок ТОВ Техногруп-Інжиніринг розпочати роботи за договорами виник з дня їх підписання - 25.11.2016.

Однак вже на шостий день - 01.12.2016 між позивачем та ТОВ Техногруп-Інжиніринг підписуються акти про приймання - виконання робіт за договорами. Роботи що відображені у цих актах за своїм обсягом та змістом відповідають тим, що задокументовані у актах підписаних між позивачем та Брюховицькою селищною радою.

За таких обставин, виникають обґрунтовані сумніви у можливості реального виконання Товариством Техногруп-Інжиніринг значного обсягу будівельних робіт за шестиденний термін.

Крім цього, у підписаних між позивачем та ТОВ Техногруп-Інжиніринг кошторисній документації на виконання будівельних робіт однією із статей видатків вказано оплату праці працівників ТОВ Техногруп-Інжиніринг , однак судом беззаперечно встановлено, що вказане товариство за даними податкового обліку не використовує працю найманих працівників.

Позивач аргументував позов у цій частині із посиланням на те, що ТОВ Техногруп-Інжиніринг з метою виконання будівельних робіт могло використовувати працю фізичних осіб на підставі цивільно - правових договорів.

З метою перевірки вказаних доводів судом у відповідача витребувано звіти ТОВ Техногруп-Інжиніринг про сплату єдиного внеску за листопад-грудень 2016 року.

За результатом дослідження поданих відповідачем документів встановлено, що кількість працівників які перебувають у трудових відносинах із Товариством - 1 (директор), а кількість осіб, які виконують роботи за договорами цивільно - правового характеру - 0.

Відтак суд погоджується із висновками контролюючого органу про неможливість виконання ТОВ Техногруп-Інжиніринг договорів № 032 від 25.11.2016, № 033 від 25.11.2016, № 034 від 25.11.2016 про будівництво каналізаційних мереж по вулицях Прилуцька, Мальова та Лісна у смт. Брюховичі Львівської області у зв`язку із відсутністю у Товариства матеріально - технічних та трудових ресурсів.

До того ж при дослідженні операцій із будівництва каналізаційних мереж суд установив і відсутність господарської ділової мети у задокументованих взаємовідносинах позивача із ТОВ Техногруп-Інжиніринг , оскільки документально відображені позивачем операції із цим контрагентом на зумовили приріст активів платника податків.

Суд зазначає, що необґрунтована податкова вигода характеризується як відсутністю фактичного виконання господарських операцій так і здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення податкової вигоди.

Про відповідність господарської операції діловій меті може свідчити економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, що є необхідною умовою для реалізації платником податку права на податковий кредит. Це відповідає самому змісту норм Податкового кодексу України, які надають платнику податку право зменшити податкові зобов`язання на суму податку, сплаченого ним у зв`язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презюмує здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту чи формування витрат, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту та витрат.

При розгляді цієї справи встановлено, що у взаємовідносинах позивача із Брюховицькою селищною радою вартість виконаних позивачем першої черги робіт по будівництву каналізаційних мереж по вулицях Прилуцька, Мальова та Лісна у смт. Брюховичі Львівської області Брюховицькою селищною радою Львівської області станом на грудень 2016 року (місяць підписання актів приймання - виконання робіт першої черги) становить 833880,41 грн.

У свою чергу, під час податкової перевірки та розгляду цієї адміністративної справи в суді встановлено, що позивачем з метою придбання тих же послуг по будівництву каналізаційних мереж по вулицях Прилуцька, Мальова та Лісна у ТОВ Техногруп-Інжиніринг у податковому обліку їх вартість відображена у загальній сумі 1228013,40 грн. із яких на момент перевірки оплачено 871168,79 грн., а залишок неоплачених послуг на суму 356844,61 грн. числиться у кредиторській заборгованості позивача.

Підсумовуючи суд зазначає, що виконання позивачем (виконавець) будівельних робіт на замовлення Брюховицької селищної ради за договорами № 1-к, № 2-к та № 3-к від 29.07.2016 вартістю 833880,41 грн. та подальше придбання позивачем аналогічних за змістом та обсягом послуг у ТОВ Техногруп-Інжиніринг (фактичного субпідрядника) за договорами № 032, № 033 та № 034 від 25.11.2016 вартістю 1228013,40 грн. очевидно свідчить про відсутність ділової мети задокументованих позивачем та ТОВ Техногруп-Інжиніринг господарських операцій, та відображення їх у податковому обліку ТОВ Рембудзв`язок без мети реального здійснення, а лише в цілях формування податкової вигоди.

Посилання позивача на Довідку зустрічної звірки з питань документального та фактичного підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків, що здійснювалися між Брюховицькою селищною радою та ТОВ Вінницьке спеціалізоване підприємство Рембудзв`язок за період з 01.01.2015 по 31.08.2017 від 29.09.2017 № 08-30/61-з не впливає на висновки суду про відсутність реального характеру господарських операцій позивача із ТОВ Техногруп-Інжиніринг . Зокрема із Довідки від 29.09.2017 № 08-30/61-з встановлено, що предметом зустрічної звірки були договори № 032, № 033 та № 034 від 25.11.2016, акти приймання - виконання робіт та платіжні документи (а.с. 191-194, т. 3). Про оформлення цих документів зазначено і в акті податкової перевірки на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення - рішення та спору щодо фактичного документування цих правовідносин не виникало.

Спірним у цій справі є питання про реальне здійснення відображених документально господарських операцій та наявність підстав для відображення їх у податковому обліку позивача як об`єкта оподаткування. Водночас Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, яким складено Довідку від 29.09.2017 № 08-30/61-з, не надавалась та не могла надаватися оцінка податковим наслідкам документування операцій позивача із ТОВ Техногруп-Інжиніринг із відсутністю ознак їх реального здійснення. Тому Довідка від 29.09.2017 № 08-30/61-з не є належним доказом у спростування висновків акту податкової перевірки.

Підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм правову оцінку, суд погоджується із висновками акта податкової перевірки від 10 травня 2017 року № 370/1401/01168173 в частині порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України та пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України, адже досліджені докази вказують на відсутність реального характеру господарських операцій позивача із його контрагентами МП Вікфіл та ТОВ Техногруп-Інжиніринг .

Як наслідок, податкові повідомлення-рішення № 0004561401, № 0004571401, № 0004581401 є правомірними та не підлягають скасуванню у судовому порядку. Тому, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

В такому випадку підстави для присудження в користь позивача сплаченого при зверненні до суду судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Вінницьке спеціалізоване підприємство Рембудзв`язок - вул. Сабарівська, 11, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 01168173;

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області - вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ ВП 44069150.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.11.2021.

Суддя Богоніс Михайло Богданович