Постанова

від 21.02.2022 по справі 802/987/17-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/987/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс Михайло Богданович

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

22 лютого 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П.

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

представника позивача: Шевчук О.В.,

представника відповідача: Ременяк С.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке спеціалізоване підприємство "Рембудзв`язок" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке спеціалізоване підприємство "Рембудзв`язок" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування прийнятих 9 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, Головне управління ДФС у Вінницькій області) податкових повідомлень-рішень № 0004561401, № 0004571401, № 0004581401, згідно з якими йому донараховані грошові зобов`язання за платежами: з податку на прибуток у сумі 276333 грн. (230282 грн. - за податковим зобов`язанням та 46051 грн. - за штрафними санкціями), податку на додану вартість у сумі 276881 грн. (184587 грн. - за податковим зобов`язанням, 92294 грн. - за штрафними санкціями), а також зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 71282 грн..

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржені податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі Акта позапланової виїзної перевірки Товариства від 10.05.2017 року № 370/1401/01168173. У спростування висновків Акту перевірки позивач зазначив, що твердження контролюючого органу за результатами проведеної позапланової документальної перевірки про нереальність облікованих ним господарських операцій є безпідставними. Порушення податкової дисципліни контрагентами не спростовують фактів отримання товарів та робіт, які оплачені підприємством та в подальшому реалізовані у власній господарській діяльності. Первинні документи оформлені згідно з вимогами Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податковий кредит сформований згідно з отриманими та зареєстрованими у встановленому законом порядку податковими накладними.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року - без змін. Додатково зазначила, що за даними бухгалтерського обліку позивачем відображено придбання субпідрядних робіт по будівництву каналізаційних мереж у смт. Брюховичі, постачальником яких задокументовано ТОВ «Техногруп-Інжиніринг». Відповідач ставить під сумнів реальне виконання ТОВ «Техногруп-Інжиніринг» вказаних субпідрядних робіт з огляду на відсутність у контрагента трудових та матеріально - технічних ресурсів, сумнівність господарської мети операції, низьку ділову активність контрагента та неналежне виконання ним податкових обов`язків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що У квітні 2017 року Головне управління ДФС у Вінницькій області на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України) провело виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Рембудзв`язок» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, та сплати військового збору за період з 3 серпня 2014 року по 31 грудня 2016 року

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 10 травня 2017 року № 370/1401/01168173 (далі - Акт перевірки), у якому зазначено про допущені Товариством порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, у зв`язку з чим занижений податок на прибуток у загальній сумі 230282 грн (за 2015 рік - 46080 грн, за 2016 рік - 184202 грн);

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України, у зв`язку з чим занижений податок на додану вартість у сумі 184587 грн (за липень 2015 року - 16483 грн, за листопад 2015 року-30850 грн, за грудень 2015 року - 3867 грн, за грудень 2016 року - 133387 грн); і завищений залишок від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2015 року у сумі 71282 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв оспорювані податкові повідомлення-рішення № 0004561401, № 0004571401, № 0004581401, згідно з якими йому донараховані грошові зобов`язання за платежами: з податку на прибуток у сумі 276333 грн (230282 грн - за податковим зобов`язанням та 46051 грн - за штрафними санкціями), податку на додану вартість у сумі 276881 грн (184587 грн - за податковим зобов`язанням, 92294 грн - за штрафними санкціями), а також зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 71282 грн.

В ході перевірки відповідач встановив, що у липні 2015 року Товариство «Рембудзв`язок» відобразило у бухгалтерському обліку оприбуткування та подальше використання мінералу - Бентоніт Bara-Kade Plus North Star (12 тон), отриманого від Малого підприємства «Вікфіл» (далі - МП «Вікфіл»).

Облік господарської операції Товариством здійснювався на підставі договору від 7 липня 2015 року № 07/07-1, видаткової накладної № 7126, оформленою цією ж датою та платіжного доручення про оплату на розрахунковий рахунок постачальника вартості товару у сумі 307199,95 грн.

Проте будь-яких документів на підтвердження факту транспортування (переміщення) зазначеного товару позивач не надав.

Водночас, згідно з отриманою податковою інформацією від контролюючого органу за місцем реєстрації МП «Вікфіл», це підприємство не підтвердило здійснення фінансово - господарських операцій з контрагентами за період квітень-липень 2015 року, зокрема, і поставку Бентоніту Bara-Kade Plus North Star на адресу позивача.

Також в ході проведеної перевірки відповідач встановив, що згідно з даними бухгалтерського обліку у грудні 2016 року ТОВ «Рембудзв`язок» перерахувало на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Техногруп-Інжиніринг» (далі - ТОВ «Техногруп-Інжиніринг») кошти в сумі 871168,79 грн за виконані субпідрядні роботи по будівництву каналізаційної мережі в смт Брюховичі. Заборгованість на кінець року перед виконавцем робіт склала 356844,61 грн.

Облік цієї господарської операції позивач здійснив на підставі договорів про виконання підрядних робіт від 25 листопада 2016 року №№ 033, 034, 035 та датованих 1 грудня 2016 року актів приймання виконаних робіт.

За результатами аналізу господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ «Техногруп-Інжиніринг» контролюючий орган встановив відсутність кадрового, виробничого та технологічного потенціалу для виконання зобов`язань за договорами субпідряду.

Зокрема, відповідно до отриманої інформації, працюючою особою на цьому підприємстві рахується одна особа (директор). Водночас за підрахунками людино-годин, які базувались: на даних актів приймання робіт по будівництву каналізаційної мережі; аналізі виплачених за кошторисами сум заробітної плати працівникам, ТОВ «Техногруп-Інжиніринг» мало залучити до виконання робіт не менше 20 працівників.

Відомості з Єдиного реєстру податкових накладних щодо номенклатури товарів, послуг засвідчили, що у грудні 2016 року ТОВ «Техногруп-Інжиніринг» придбало лише паливно-мастильні матеріали та запчастини до автомобілів.

Податкову звітність з податку на прибуток за 2016 рік підприємство не подавало, а останню податкову звітність з податку на додану вартість подало за лютий 2017 року.

Наведені обставини стали підставою для висновку контролюючого органу про не підтвердження позивачем реальності зазначених господарських операцій, відсутності права формувати показники собівартості реалізованих робіт та послуг у фінансових звітах за 2015, 2016 роках за результатами такої діяльності та включати їх до витрат у податковій звітності, а також формувати податковий кредит та від`ємне значення з податку на додану вартість.

Аналіз аргументів сторін та встановлених судами обставин, дає підстави для висновку, що основне питання цього спору стосується доведеності обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення позивачем господарських операцій із контрагентами ТОВ «Техногруп- Інжиніринг» та МП «Вікфіл», а відтак, і обґрунтованість формування показників податкової звітності на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що спірним у цій справі є питання про реальне здійснення відображених документально господарських операцій та наявність підстав для відображення їх у податковому обліку позивача як об`єкта оподаткування. Водночас Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, яким складено Довідку від 29.09.2017 № 08-30/61-з, не надавалась та не могла надаватися оцінка податковим наслідкам документування операцій позивача із ТОВ «Техногруп-Інжиніринг» із відсутністю ознак їх реального здійснення. Тому Довідка від 29.09.2017 № 08-30/61-з не є належним доказом у спростування висновків акту податкової перевірки.

Підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм правову оцінку, суд погоджується із висновками акта податкової перевірки від 10 травня 2017 року № 370/1401/01168173 в частині порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України та пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України, адже досліджені докази вказують на відсутність реального характеру господарських операцій позивача із його контрагентами МП «Вікфіл» та ТОВ «Техногруп-Інжиніринг». Як наслідок, податкові повідомлення-рішення № 0004561401, № 0004571401, № 0004581401 є правомірними та не підлягають скасуванню у судовому порядку.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Оцінюючи висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в частині сплати податку на прибуток підприємств) та п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 ПК України (щодо формування податкового кредиту та показників від`ємного значення із податку на додану вартість) суд виходить із таких мотивів.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 ПК України, в цілях виконання вказаного вище обов`язку платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 цієї статті передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною другою статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За нормою п.п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Тому, не підлягають включенню до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Застосовуючи процитовані вище норми Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV, Верховний Суд сформував ряд правових позицій, що є релевантними при розгляді цієї справи. До таких висновків слід віднести наступні:

1) формально оформлені (складені) первинні документи та/або сплата грошових коштів не можуть слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту реального придбання відповідних товарів (робіт, послуг);

2) будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та переслідувати дійсну господарську мету. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством;

3) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі;

4) ненадання платником податків до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 ст. 44 ПК України посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, свідчить, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності;

5) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити, зокрема, підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: відсутність господарської (підприємницької) мети господарської операції; облік для цілей оподаткування тільки тих операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди; неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. При цьому документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються, умов перевезення, зберігання товарів тощо .

Узагальнюючи вказане суд зазначає, що визначальним у цій справі є встановлення із урахуванням, в тому числі вказаних вище критеріїв та ознак, реального здійснення позивачем господарських операцій у їх економічному та податковому розумінні, оскільки не доведеність фактичного здійснення операції вказує на відсутність об`єкта оподаткування та позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування показників податкової звітності, а покупця (позивача у справі) - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою документів.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до договорів №032 від 25.11.2016, №033 від 25.11.2016, №034 від 25.11.2016 позивач доручив ТОВ "Техногруп-Інжирінг" виконати роботи по будівництву каналізаційної мережі у смт. Брюховичі Львівської області.

Положеннями п. 1.2 зазначених договорів визначено, що виконавець може залучати субпідрядні організації (укладати договори з третіми особами) для виконання робіт по даним договорам.

Згідно з наявними в матеріалах справи документами, ТОВ "ВСП" "Рембудзв`язок" отримало послуги від ТОВ "Техногруп-Інжирінг", які передані відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт.

В свою чергу, ТОВ "ВСП" "Рембудзв`язок" перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Техногруп-Інжирінг" кошти в сумі 871168,79 грн. в рахунок оплати робіт згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт.

Зазначені послуги формували собівартість реалізованих робіт і послуг та відображені ТОВ "ВСП" "Рембудзв`язок" у звіті про фінансові результати за 2016 рік.

Відповідно до бухгалтерського обліку ТОВ "ВСП" "Рембудзв`язок" в грудні 2016 року відображені проведення щодо оприбуткування робіт по будівництву каналізаційної мережі від ТОВ "Техногруп-Інжирінг".

Послуги в сумі 1023344 грн. (без ПДВ) формували собівартість реалізованих робіт і послуг та відображені ТОВ "ВСП" "Рембудзв`язок" у звіті про фінансові результати за 2016 рік.

Надані позивачем при перевірці первинні документи, а також наявні в матеріалах справи їх копії по взаємовідносинам із вказаним контрагентом підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов`язковою ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також в ході проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВСП "Рембудзв`язок", відповідачем проведено аналіз даних, що містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних, щодо номенклатури товарів і послуг, отриманих ТОВ "Техногруп-Інжиніринг" від постачальників в грудні 2016 року.

Відповідно до проведеного аналізу ГУ ДФС у Вінницькій області встановлено придбання ТОВ "Техногруп-Інжиніринг" в грудні 2016 року лише ПММ та запчастин до автомобілів.

Крім того, станом на дату реєстрації акту перевірки ТОВ "Техногруп-Інжиніринг" подано останню податкову звітність з ПДВ лише за лютий 2017 року. Податкова звітність з податку на прибуток за звітний податковий період 2016 рік - не подано.

На переконання колегії суддів такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, а також відсутність працівників не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка господарської діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди повинно мати значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, враховуючи, що за звичаями ділового обороту визначені можливості залучення ресурсів для виконання робіт (надання послуг), в тому числі на підставі цивільно-правових договорів, що передбачено нормами п. 1.2 зазначених договорів.

На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Техногруп-Інжиніринг" останній був зареєстрований є Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платником з податку на додану вартість, його установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Той факт, що контрагентом не було подано податкової звітності за звітний податковий період по взаємовідносинах з позивачем, жодним чином не спростовують реальності наданих позивачу послуг, а лише вказують на те, що ТОВ "Техногруп-Інжирінг" допустило порушення вимог податкового законодавства, за які, в силу положень ст. 61 Конституції України, позивач не повинен нести відповідальності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки податкового органу стосовно нереальності вчиненої господарської операції між ТОВ "ВСП" "Рембудзв`язок" та ТОВ "Техногруп-Інжирінг", у зв`язку із чим наявні у позивача податкові накладні не дають йому права на податковий кредит спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи.

Стосовно тверджень відповідача про те, що перевіркою встановлено відсутність факту реального вчинення господарської операції ТОВ ВСП "Рембудзв`язок" з МП "Вікфіл" (код ЄДРПОУ 23574672) у зв`язку з відсутністю первинних документів щодо підтвердження факту переміщення Бентоніта Bara-Kade Plus North Star у просторі, колегія суддів враховує наступні обставини справи.

За період з 01.01.2015 по 31.12.2016 за даними бухгалтерського обліку ТОВ "ВСП" "Рембудзв`язок" відображено придбання Бентоніту Bara-Kade Plus North Star, постачальником яким задокументовано суб`єкта господарської діяльності - МП "Вікфіл".

Відповідно до договору №07/07-1 від 07.07.2015 МП "Вікфіл" реалізовано ТОВ "ВСП" "Рембудзв`язок" Бентоніт Bara-Kade Plus North Star.

При здійсненні перевірки, позивачем було надано видаткову накладну №7126 від 07.07.2015 щодо придбання Бентоніт Bara-Kade Plus North Star від МП "Вікфіл".

Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на розрахунковий рахунок МП "Вікфіл" коштів в сумі 307199,95 грн. в рахунок оплати за Бентоніт Bara-Kade Plus North Star.

Так, по бухгалтерському обліку ТОВ "СВП" "Рембудзв`язок" в липні 2015 року відображені проведення щодо оприбуткування та подальшого використання Бентоніту Bara-Kade Plus North Star отриманого від МП "Вікфіл".

Згідно товарно-матеріальних цінностей на суму 256000 грн. (без ПДВ) ТОВ "ВСП" "Рембудзв`язок" сформувало собівартість реалізованих робіт і послуг та відобразило їх у звіті про фінансові результати за 2015 рік.

Відповідно до договору №07/07-1 від 07.07.2015 року, укладеного з МП "Вікфіл" ТОВ "ВСП" "Рембудзв`язок" придбало Бентоніт Bara-Kade Plus North Star, що підтверджується видатковою накладною №7126 від 07.07.2015 року

В свою чергу на виконання договірних зобов`язань позивач перерахував на розрахунковий рахунок МП "Вікфіл" кошти в сумі 307199,95 грн. в рахунок оплати за Бентоніт Bara-Kade Plus North Star.

По бухгалтерському обліку TOB "ВСГІ" "Рембудзв`язок" в липні 2015 року відображені проведення щодо оприбуткування та подальшого використання Бентоніт Bara-Kade Plus North Star отриманого від МП "Вікфіл".

По факту реалізації бентоніту МГ1 "Вікфіл"оформило та зареєструвало в ЄРПН податкову накладну № 126 від 07.07.2015 р.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за наслідками касаційного провадження у справі №802/987/17-а Верховний Суд постановою від 03.06.2021 скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направив на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду, зазначивши, що суди не надали правової оцінки фактам відсутності у позивача документального підтвердження способу поставки придбаного у МП «Вікфіл» Бентоніту Bara-Kade Plus North Star вагою 12 тон, його фактичного отримання відповідальними особами позивача, документального підтвердження його подальшого використання у господарській діяльності.

Тобто, єдиною підставою для висновку Верховного Суду про відсутність господарської операції між позивачем та МП "Вікфіл" стала відсутність інформації про спосіб поставки ( переміщення) бентоніту вагою 12 т та його використання в господарській діяльності.

Зокрема, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2021 р. про прийняття адміністративної справи до провадження суд зобов`язав позивача надати докази, які підтверджують реальний рух товару, робіт по ланцюгу постачання від продавця до покупця; документального підтвердження способу поставки придбаного у МП «Вікфіл» Бентоніту Bara- Kade Plus North Star вагою 12 тон, його фактичного отримання відповідальними особами ТОВ «ВСП «Рембудзв`язок», документального підтвердження його подальшого використання у господарській діяльності.

На виконання ухвали суду позивач на підтвердження способу поставки придбаного у МП «Вікфіл» Бентоніту Bara-Kade Plus North Star вагою 12 тон надав договір поставки № 07/07-1 від 07.07.2015 року, видаткову накладну МП «Вікфіл» № 7126 від 07.07.2015р., податкову накладну МП «Вікфіл» № 126 від 07.07.2015р., наказ про прийняття на роботу водія ОСОБА_1 , який здійснював перевезення бентоніту; наказ про прийняття на роботу відповідального працівника ОСОБА_2 , який підписав накладну та отримав бентоніт, наказ №29/В від 06.07.2015р. про службове відрядження працівників ТОВ "ВСП "Рембудзв`язок", які здійснили отримання та доставку бентоніту, подорожній лист № 15066 від 07.07.2015р. з підтвердженням місця відправлення та прибуття транспортного засобу до місце відвантаження бентоніту, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яким здійснена доставка бентоніту .

На підтвердження використання ТМЦ -бентоніту, отриманого по видатковій накладній від МП «Вікфіл» № 126 від 07.07.2015р. позивачем надано картки рахунку 201-2 шт.; Акти списання ТМЦ на об`єктах будівництва -11 піт.; Договори підряду та акти виконаних робіт, в процесі яких був використаний бентоніт, отриманий від МП «Вікфіл» , зокрема:

1) Договір підряду № 19 від 03.08.2015р. між ТОВ «Будхост» та ТОВ «ВСП «Рембудзв`язок»; - Акт виконаних робіт (ф.КБ-2в, КБ-3) № 01 від 08.09.2015р. між ТОВ «Будхост» та ТОВ «ВСП «Рембудзв`язок»;

2) Договір підряду № 04 від 07.05.2015р. між ТОВ «ЛІМА-БУД» та ТОВ «ВСП «Рембудзв`язок»;- Акт виконаних робіт (ф.КБ-2в, КБ-3) № 04 від 05.11.2015р. між ТОВ «ЛІМА- БУД» та ТОВ «ВСП «Рембудзв`язок»;

3) Договір підряду № ЗО від 12.11.2015р. між ПП «Євродом Комфорт» та ТОВ «ВСП «Рембудзв`язок»; - Акт виконаних робіт (ф.КБ-2в, КБ-3) № 01 від 13.11.2015р. між ПП «Євродом Комфорт» та ТОВ «ВСП «Рембудзв`язок»;

4) Договір підряду № 29 від 10.11.2015р. між ТОВ «Житомиренергобуд» та ТОВ «ВСП «Рембудзв`язок»; - Акт виконаних робіт (ф.КБ-2в, КБ-3) № 1 від 22.11.2015р. між ТОВ «Житомиренергобуд» та ТОВ «ВСП «Рембудзв`язок»;

5) Договір підряду № 01-656/157 від 26.08.2015р. між Департаментом міського господарства Вінницької міської ради та ТОВ «ВСП «Рембудзв`язок»;- Акт виконаних робіт (ф.КБ-2в, КБ-3) № 01-656/151 від 26.08.2015р. між Департаментом міського господарства Вінницької міської ради та ТОВ «ВСП «Рембудзв`язок»;

6) Договір підряду № 21 від 17.08.2015р. між ТОВ «Луцькспецбуд» та ТОВ «ВСП «Рембудзв`язок»; - Акти виконаних робіт (ф.КБ-2в, КБ-3) № 02 від 30.10.2015р.; № 03 від 31.10.2015р.; № 04 від 11.12.2015р. між ТОВ «Луцькспецбуд» та ТОВ «ВСП «Рембудзв`язок»;

7) Договір підряду № 27/11 від 05.11.2015р. між ПП «Аквасервіс» та ТОВ «ВСП «Рембудзв`язок»; - Акт виконаних робіт (ф.КБ-2в, КБ-3) № 01 від 16.11.2015р. між ПП «Аквасервіс» та ТОВ «ВСП «Рембудзв`язок»;

8) Договір підряду № 24/255 від 17.09.2015р. між КП «Вінницяоблводоканал» та ТОВ «ВСП «Рембудзв`язок»; - Акт виконаних робіт (ф.КБ-2в, КБ-3) № 01 від 30.1 1.2015р. між КП «Вінницяоблводоканал» та ТОВ «ВСП «Рембудзв`язок»;

9) Договір підряду № 31 від 17.11.2015р. між ТОВ «Рівнетелекомбуд» та ТОВ «ВСГІ «Рембудзв`язок»; - Акт виконаних робіт (ф.КБ-2в, КБ-3) № 01 від 30.11.2015р. між ТОВ «Рівнетелекомбуд» та ТОВ «ВСП «Рембудзв`язок»;

А тому, висновки суду першої інстанції про те, що позивачем під час проведення податкової перевірки не надано документів, які б підтверджували факт транспортування товару за Договором № 07/07-1 від 07.07.2015, а також вказав, що кадрові документи, на які зіслався позивач не вважаються первинними документами, являються безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, позивачем надано суду всі необхідні та достатні докази поставки бентоніту від МП «Вікфіл» до ТОВ «ВСГІ «Рембудзв`язок» на підтвердження даних податкової накладної, яка дає право на податковий кредит. Всі зазначені документи складені з дотриманням норм чинного законодавства, зокрема в акті перевірки зауваження щодо правильності їх складання відсутні.

Крім наведених документів, позивач, як того вимагав Верховний Суд, додатково обґрунтував належними доказами спосіб переміщення бентоніту у просторі від постачальника до позивача, в т.ч. документами, які підтверджують перебування працівників, які здійснювали прийняття та доставку бентоніту, в трудових відносинах з позивачем. З точки зору бухгалтерського обліку накази про прийняття на роботу не є документами первинного обліку але позивач вжив всіх необхідних заходів щоб довести реальність проведеної господарської операції.

Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що документи про використанні бентоніту Bara-Kade Plus North Star позивачем у його господарській діяльності в підтвердження фактів його транспортування від МП «Вікфіл» до ТОВ «Рембудзв`язок», оскільки є неможливим ідентифікувати вказаний у них бентоніт як такий, що постачався МП «Вікфіл» за договором № 07/07-1 від 07.07.2015. Позивачем не надано документів які б підтверджували складське оприбуткування бентоніту як такого, що постачався контрагентом МП «Вікфіл».

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вказаний висновок не відповідає фактичним обставинам справи, підтвердженим відповідними належними доказами з огляду на наступне.

Згідно із класифікацією підприємств з поділом на мікро-, малі, середні та великі, визначеною ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підприємство ТОВ "Вінницьке Спеціалізоване Підприємство "Рембудзв`язок", відноситься до малих підприємств. Таким чином, підприємство має право вести спрощений облік.

Складський облік позивачем ведеться у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та Інструкції "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій" Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186.

Прибуткування товарів та запасів (ТМЦ) проводиться по прибутковим накладним, згідно заявок, чи розрахунків по кошторисам. В подальшому, за необхідності, документом "Переміщення" відбувається передача запасів між відповідальними особами. Заключний етап - "Акт списання", згідно з яким відбувається списання ТМЦ з відповідальних осіб, по мірі використання. Доцільність та повнота використання ТМЦ затверджується керівником Підприємства.

Як уже зазначалося, бентоніт використовується в господарській діяльності, як матеріал при проведенні проколів. Використовувався на багатьох об`єктах. Станом на 07.07.2015 залишок бентоніту на підприємстві склав 73,82 кг, що зумовило невідкладну потребу в придбанні бентоніту.

Бентоніт обліковується як ваговий матеріал, але, як правило він розфасований в тару, щоб не допустити зайвого набирання вологи. З цієї ж причини для уникнення замокання чи вологи для перевезення бентоніту , використовувались автомобілі типу фургон.

У кожної матеріально відповідальної особи на підприємстві є свій склад, де зберігається ТМЦ, отримані в підзвіт, в т.ч. бентоніт.

Внутрішнє переміщення частини бентоніту в період вересень-листопад 2015 р. підтверджується наступними накладними: №РБ-000017 від 01.09.2015 р., №РБ-000024 від 01.11.2015 р., №РБ-000027 від 02.11.2015 р., №РБ-000028 від 16.11.2015 р., копії містяться в матеріалах справи.

Загальна картина списання з підзвіту відповідальної особи та внутрішнього переміщення наведена у схемі "Бентоніт", яка міститься в матеріалах справи, і з якої чітко вбачається внутрішнє переміщення ТМЦ між відповідальними особами та подальший рух і використання бентоніту в господарській діяльності.

А тому, виходячи з наведеного, позивачем доведено, що господарські операції з його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу та суду про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість .

При цьому, відповідачем не доведено, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і що йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач, останнім також не надано суду доказів наявності вироку щодо посадових осіб ТОВ «ВСП «Рембудзвязок», який би вказував на нереальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом. Висновки акту перевірки не спростовують фактичного руху активів позивача, а відповідно до його змісту оплата за договорами підтверджена, що доводиться і платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій , не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь - кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке спеціалізоване підприємство "Рембудзв`язок" задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке спеціалізоване підприємство "Рембудзв`язок" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень скасувати.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0004561401, №0004581401, №0004571401 від 09.06.2017 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницьке спеціалізоване підприємство "Рембудзв`язок" 23 309,45 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.