Ухвала

від 15.11.2021 по справі 520/15310/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про зміну способу і порядку виконання судового рішення

15 листопада 2021 року Справа № 520/15310/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду - Полях Н.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (код ЄДРПОУ 26281249, майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050), третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Харківській області (код ЄДРПОУ 23911595, вул. Бакуліна, 18, Харків, 61166) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся заявник із заявою, в якій просив суд:

- вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 року по справі №520/15310/2020 шляхом його зміни на стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (код ЄДРПОУ 26281249, майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050) на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 145918,85 грн.

В обґрунтування заяви зазначив, що з тексту листа боржника вбачається факт невиконання рішення у повному обсязі та наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасне виконання рішення або роблять його неможливим.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Представник заявника надав до суду клопотання, в якому просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом КАС України) зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та подані учасниками справи заяву та пояснення, суд встановив таке.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 року по справі №520/15310/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (код ЄДРПОУ 26281249, майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050), третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Харківській області (код ЄДРПОУ 23911595, вул. Бакуліна, 18, Харків, 61166) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Печенізького районного суду Харківської області ОСОБА_1 , суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно (за винятком днів відпустки) із застуванням щомісячного обмеження її нарахування 10 розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, що становить 47230 грн., передбаченого ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести судді Печенізького районного суду Харківської області ОСОБА_1 , донарахування суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 160357 грн. 33 коп., у тому числі: за квітень 2020 року - 14438 грн. 48 коп., за травень 2020 року - 37901 грн., за червень 2020 року - 36005 грн. 95 коп., за липень 2020 року - 37901 грн. та за серпень 2020 року - 34110 грн. 90 коп., обчисливши її відповідно до положень ст. 130 Конституції України та ч. 2, 3 та 5 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді у 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та встановленої наказом голови Печенізького районного суду Харківської області від 07 лютого 2014 року № 02-05/07 щомісячної доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі 15 % посадового окладу, а також встановленої наказом голови Печенізького районного суду Харківської області від 14 листопада 2018 року №02-05/183 щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 20 % від посадового окладу, та виплатити недоотриману частину за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 160 357 грн. 33 коп., у тому числі: за квітень 2020 року - 14438 грн. 48 коп., за травень 2020 року - 37901 грн., за червень 2020 року - 36005 грн. 95 коп., за липень 2020 року - 37901 грн. та за серпень 2020 року - 34110 грн. 90 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Звернуто до негайного виконання рішення в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2021 року апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківської області залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 року по справі № 520/15310/2020 залишено без змін.

Зазначене рішення набрало законної сили. На виконання вказаного рішення Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

З тексту листа боржника вбачається факт невиконання рішення у повному обсязі та наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасне виконання рішення або роблять його неможливим, а саме: посилення боржника на відсутність бюджетного фінансування.

Згідно листа Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області за вих. 04-49/570 від 22.10.2021 та розрахунку недоотриманої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року, виданого Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, загальний розмір недоотриманої суддівської винагороди становить 145918,85 грн.

Таким чином, рішення суду не виконується вже більше 5 місяців з дня набрання рішення законної сили.

Відповідно до ч.1-3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Положеннями ч. ч. 2 та 3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов`язковість судових рішень).

Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 вказаного Закону виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Так, приписами Закону України "Про виконавче провадження" визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно із до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Також, засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Отже, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).

Враховуючи, що в межах даної справи розглядається питання стосовно порушення прав позивача щодо виплати недоотриманої суддівської винагороди, слід враховувати, що розмір і порядок виплати суддівської винагороди визначається виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Конституційне поняття "закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

Разом з тим у даній справі суд не здійснює вихід за межі позовних вимог та не вирішує питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості.

Встановлення такого способу виконання направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України.

Судом також враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Аналізуючи встановлені судом обставини у поєднанні з наведеними нормативними положеннями, а також враховуючи відсутність доказів повного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 року, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви про зміну способу і порядку виконання рішення відповідно до статті 378 КАС України.

Керуючись положеннями ст. ст. 48, 241-243, 248, 256, 294, 295, 371, 378 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (код ЄДРПОУ 26281249, майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050), третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Харківській області (код ЄДРПОУ 23911595, вул. Бакуліна, 18, Харків, 61166) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 по справі №520/15310/2020 та встановити спосіб виконання вказаного рішення шляхом його зміни на стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (код ЄДРПОУ 26281249, майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050) на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 145918,85 грн. (сто сорок п`ять тисяч дев`ятсот вісімнадцять гривень вісімдесят п`ять копійок).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Полях Н.А.