Ухвала

від 08.11.2021 по справі 2-518/11

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2-518/11

Провадження № 4-с/643/128/21

УХВАЛА

08.11.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,

представника скаржника: Мирошниченко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за скаргою ОСОБА_1

на бездіяльність Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) під час виконання виконавчого листа від 09.11.2011,

виданого Московським районним судом м. Харкова у справі

№ 2- 518/11

за позовом 1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

до 1. ОСОБА_4

2. ОСОБА_1

про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій просить суд:

- визнати неправомірним бездіяльність Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Харків) щодо не зняття арешту з усього нерухомого майна, йому належного, після повернення стягувачу виконавчого листа від 09.11.2011, виданого Московським районним судом м. Харкова у справі № 2-518/11;

- зобов`язати Зміївський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Харків) вжити заходи по зняттю арешту з усього нерухомого майна, накладеного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Зміївського районного відділу управління юстиції Харківської області згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 30071380 від 28.11.2011 на все майно, що йому належить.

Обґрунтовуючи скаргу скаржник посилається на те, що 29.02.2012 року винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку із чим вважає, що державний виконавець зобов`язаний був скасувати та зняти арешт на майно боржника, накладений постановою від 28.11.2011 року.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08.10.2021 року прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) під час виконання виконавчого листа від 09.11.2011, виданого Московським районним судом м. Харкова у справі № 2-518/11, розгляд скарги призначено на 18.10.2021 року, зобов`язано Зміївський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надати завірені копії матеріалів виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 09.11.2011, виданого Московським районним судом м. Харкова у справі № 2-518/11.

18.10.2021 року розгляд скарги відкладено на 08.11.2021 року у зв`язку з неявкою учасників справи.

23.10.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшов відзив на скаргу про бездіяльність державного виконавця, відповідно до змісту якого Зміївський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) заперечує проти задоволення скарги посилаюсь на ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , крім того повідомив, що виконавче провадження № 30071380 від 28.11.2011 року знищено.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав викладені у скарзі вимоги та просив суд їх задовольнити.

Стягувач та представник Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у судове засідання не з`явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 450 Цивільного процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги не є перешкодою для її розгляду, суд вважає за можливе розглянути скаргу без участі стягувача та представника Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за наявними у справі доказами.

Розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) під час виконання виконавчого листа від 09.11.2011, виданого Московським районним судом м. Харкова у справі № 2-518/11, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Законом України Про виконавче провадження регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 у справі № 910/7221/17 зазначив, що в силу приписів вищевказаної статті Закону виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України Про виконавче провадження , а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується правомірна поведінка виконавця.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 9 статті 2 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Згідно з положеннями Закону України Про виконавче провадження , юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного/приватного виконавця.

У даному випадку судом встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06.10.2011 частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 38 218, 22 грн., стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 382, 18 грн. в іншій частині задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 27.01.2012 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Московського районного суду м. Харкова від 06.10.2011 змінено, зменшено суму стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з 38 218, 22 грн. на 24 931, 66 грн. в решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.11.2012 касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення апеляційного суду Харківської області від 27.01.2012 залишено без змін.

28.11.2011 року Зміївським районним управлінням юстиції Харківської області відкрито виконавче провадження № 30071380 з виконання виконавчого листа № 2-518/11 виданого 09.11.2011 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 38 218, 22 грн.

29.02.2012 року державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , про що свідчить Витяг з АСВП.

Вищезазначене виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_1 було знищено за закінченням строку зберігання.

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 03.08.2021 вбачається, що накладено арешт на все майно ОСОБА_1 відповідно до постанови ВДВС Зміївського РУЮ від 28.11.2011, виконавче провадження № 30071380.

Відповідно до листа Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 19123 від 17.08.2021 року, 29.02.2012 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, станом на 17.08.2021 виконавчі документи, за якими боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконанні у Зміївському районному відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) не перебувають.

Звертаючись до суду зі скаргою, скаржник вказував на те, що державний виконавець повернувши виконавчий лист у виконавчому провадженні № 30071380 стягувачу фактично закінчив виконавче провадження, однак не зняв арешт як того вимагає Закон України Про виконавче провадження .

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За приписами ч. 5 ст. 47 наведеного Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до ст. 49 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених ч. 1 цієї статті випадках. При цьому, даною нормою не передбачено такого випадку закінчення виконавчого провадження, якщо виконавчий лист повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника.

Згідно з частинами першою та другою статті 50 наведеного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

У відповідності до частин третьої - п`ятої статті 60 Закону України Про виконавче провадження з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Крім того, згідно з підпунктом 4.11.1 пункту 4.11 Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 № 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158 (в редакції станом на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження не є закінченим. До того ж, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, державному виконавцю і не надано право на зняття арешту з майна боржника.

Аналогічна позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15-г, в якій зазначено, що державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення .

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 263/1468/17 (провадження № 61-31540св18) зазначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України Про виконавче провадження . Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що у зв`язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі .

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року в справі № 127/2-1421/09 (провадження № 61-22895св19) вказано, що частинами першою та другою статті 50 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаний з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Отже, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав перешкоджання провадженню виконавчих дій або не здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, оскільки відповідно до положень статті 49 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження не є закінченим . При цьому державним виконавцем винесено постанову не про закінчення виконавчого провадження (стаття 49 наведеного вище Закону), а про повернення виконавчого листа стягувачу (стаття 47 вказаного Закону), а не суду .

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18) зазначено, що згідно зі статтею 49 Закону України Про виконавче провадження повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу .

Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження (зняття арешту, накладеного на майно боржника).

Як встановлено судом, державним виконавцем повернуто виконавчий лист стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження .

Приписами статті 49 Закону України Про виконавче провадження , якою врегульовано випадки закінчення виконавчого провадження, визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

З правового аналізу норм, зокрема, статей 47, 49, 50 Закону України Про виконавче провадження вбачається, що державний виконавець зобов`язаний зняти арешт шляхом винесення відповідної постанови лише у випадку закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Однак в даному випадку, державний виконавець не виносив постанови про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

За таких обставин, не є можливим дійти висновку про те, що державний виконавець приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу допустив неправомірної бездіяльності в частині не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, правові підстави для задоволення вимог скаржника відсутні, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) під час виконання виконавчого листа від 09.11.2011, виданого Московським районним судом м. Харкова у справі № 2-518/11 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 447, 448 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) під час виконання виконавчого листа від 09.11.2011, виданого Московським районним судом м. Харкова у справі № 2-518/11 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

2. Відповідно до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили після її проголошення, та може бути оскаржена протягом 15 днів шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 15.11.2021 року.

Суддя Н.В. Новіченко