УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №291/188/17 Головуючий у 1-й інст. Грек М. М.
Категорія 23 Доповідач Галацевич О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №291/188/17 за позовом ОСОБА_1 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору оренди землі,
за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок ,
на рішення Ружинського районного суду Житомирської області, ухвалене 20 листопада 2018 року суддею Греком М.М. у смт. Ружині, повний текст рішення складено 26 листопада 2018 року,
в с т а н о в и в :
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок (далі - ПСП Агрофірма Світанок , Підприємство) про визнання недійсним договору оренди землі, посилаючись на те, що вона є власником двох земельних ділянок загальною площею 4,2667 га (кадастрові номери 1825284200:01:000:0123, 1825284200:03:000:0149) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області. 12 червня 2015 року від її імені з ПСП Агрофірма Світанок був укладений договір оренди вказаних земельних ділянок. Зазначений договір вона не підписувала і не уповноважувала інших осіб на вчинення таких дій, що свідчить про відсутність її волевиявлення на укладення цього правочину. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір оренди землі, укладений 12 червня 2015 року між нею та ПСП Агрофірма Світанок .
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 12 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок щодо земельних ділянок загальною площею 4,2667 га, кадастрові номери 1825284200:01:000:0123, 1825284200:03:000:0149, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексні номери 31406005, 31401515. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі представник Підприємства, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що експертиза, оформлена висновком експерта №1/3-154 від 22 червня 2018 року, проводилася з порушенням встановленого законом порядку, оскільки експерт ОСОБА_5 , за відсутності відповідних повноважень, взяв на себе функцію виправлення допущених судом помилок при призначенні експертизи, самостійно, а не на підставі належно оформленого процесуального документа суду, визначив вид експертизи, експертну організацію та спеціаліста, якому належало її провести відповідно до ухвали суду від 13 березня 2018 року. Також експерт не досліджував всі інші примірники договору оренди землі від 12 червня 2015 року, а тому висновок експертизи від 22 червня 2018 року, що стосується одного примірника договору оренди, є неналежним доказом. Суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу ПСП Агрофірма Світанок залишено без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2018 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 03 червня 2020 року постанову Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 09.09.2021 залучено до участі у справі як правонаступників померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 229 т.2).
Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, посилаючись на безпідставність її доводів, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші її учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .
Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 14, частиною першою статті 16 Закону № 161-XIV договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 була власником двох земельних ділянок загальною площею 4,2667 га (кадастрові номери 1825284200:01:000:0123, 1825284200:03:000:0149) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області.
За договором оренди землі від 12 червня 2015 року ОСОБА_1 передала, а ПСП Агрофірма Світанок прийняло у платне користування вищевказані земельні ділянки строком на 10 років.
10 вересня 2016 року проведено державну реєстрацію права оренди на спірні об`єкти нерухомості за відповідачем, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що: такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено .
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначила, що вона не підписувала оспорюваний договір оренди землі та не уповноважувала інших осіб на вчинення таких дій, що свідчить про відсутність її волевиявлення на укладення цього правочину. Тому, просила визнати такий договір недійсним.
Оскільки позивачем оспорюється факт укладання правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а при вирішенні спору про захист права, яке позивач вважав порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.
У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).
Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що: реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 1,2056 га, яка розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Отже, реєстрація права оренди ТОВ Міжлісся на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_3 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права. На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації договору оренди (запису про проведену державну реєстрацію), проведеної ДП Центр державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 1,2056 га, яка належить ОСОБА_3 та розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .
З огляду на вищенаведене, слід дійти висновку, що позивачка обрала неправильний спосіб захисту, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Питання про призначення почеркознавчої експертизи сторонами під час нового розгляду справи не заявлялось, тому судом апеляційної інстанції не вирішувалось. Крім того, таке питання буде актуальним у разі пред`явлення правонаступниками ОСОБА_1 негаторного позову.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, п.п. б), в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПСП Агрофірма Світанок підлягають стягненню понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги по 746,67 грн з кожного.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок задовольнити.
Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2018 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок по 746,67 грн судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 15 листопада 2021 року.
Суд | Житомирський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.11.2021 |
Оприлюднено | 16.11.2021 |
Номер документу | 101082079 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Житомирський апеляційний суд
Галацевич О. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні