Постанова

від 03.06.2020 по справі 291/188/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 291/188/17

провадження № 61-7015св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Світанок ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2018 року у складі судді Грека М. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2019 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок (далі - ПСП Агрофірма Світанок , Підприємство) про визнання недійсним договору оренди землі, посилаючись на те, що вона є власником двох земельних ділянок загальною площею 4,2667 га (кадастрові номери 1825284200:01:000:0123, 1825284200:03:000:0149) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області. 12 червня 2015 року від її імені з ПСП Агрофірма Світанок був укладений договір оренди вказаних земельних ділянок. Зазначений договір вона не підписувала і не уповноважувала інших осіб на вчинення таких дій, що свідчить про відсутність її волевиявлення на укладення цього правочину. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір оренди землі, укладений 12 червня 2015 року між нею та ПСП Агрофірма Світанок .

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 12 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок щодо земельних ділянок загальною площею 4,2667 га, кадастрові номери 1825284200:01:000:0123, 1825284200:03:000:0149, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексні номери 31406005, 31401515. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що згідно з висновком судової почеркознавчої експертизиоспорюваний договір оренди земельних ділянок був підписаний ОСОБА_2 . Однак позивач не доручала своєму синові підписувати текст вказаного договорув порядку, передбаченому частиною четвертою статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а відтак цей правочин укладений за відсутності її волевиявлення, що відповідно до частини третьої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу ПСП Агрофірма Світанок залишено без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги про те, що експерту не було надано всіх примірників оспорюваного договору оренди землі є безпідставними, оскільки на експертне дослідження надався оригінал цього договору, який скріплений печаткою ПСП Агрофірма Світанок та підписом директора. Не погоджуючись з експертизою, відповідач не надав інших доказів, які б спростували висновки експерта щодо обставин, які мають суттєве значення для справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У квітні 2019 року ПСП Агрофірма Світанок подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2019 рокуі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що у висновку експертизи не було надано відповіді на всі поставлені місцевим судом питання. Зокрема, експерт дослідив не підпис у графі орендодавець , як про це запитував суд, а інший підпис, виконаний ліворуч від цієї графи. Крім того, експерт досліджував лише один примірник договору оренди землі, який знаходився в орендодавця. Оскільки у сторони відповідача виникли обґрунтовані сумніви щодо повноти та правильності висновку експерта, то ПСП Агрофірма Світанок заявило клопотання про призначення ще однієї почеркознавчої експертизи, яке місцевий суд безпідставно залишив без задоволення. Під час апеляційного перегляду справи Підприємство також просило суд призначити повторну експертизу. Однак Житомирський апеляційний суд своєю ухвалою від 06 березня 2019 року відмовив у задоволенні зазначеного клопотання, посилаючись на те, що через похилий вік ОСОБА_1 не має змоги з`явитися до апеляційного суду для відібрання необхідних зразків її підпису, а сторони у справі не надали таких зразків. Однак той факт, що позивач не з`явилася в судове засідання для відібрання зразків її підпису не може слугувати беззаперечною підставою для відмови у проведенні експертизи. Зазначене вказує на те, що суд апеляційної інстанції не тільки не використав свої повноваження для виправлення допущених місцевим судом недоліків розгляду справи, але й, не навівши достатніх обґрунтувань, сам припустився порушень норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних та несправедливих судових рішень. Відмовивши в задоволенні клопотання про призначення експертизи, суди порушили принцип змагальності сторін, оскільки фактично позбавили відповідача можливості надати докази в обґрунтування своїх заперечень.

У травні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Ружинського районного суду Житомирської області.

14 травня 2019 року справа № 291/188/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ . Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок загальною площею 4,2667 га (кадастрові номери 1825284200:01:000:0123, 1825284200:03:000:0149) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області.

За договором оренди землі від 12 червня 2015 року ОСОБА_1 передала, а ПСП Агрофірма Світанок прийняло у платне користування вищевказані земельні ділянки строком на 10 років.

10 вересня 2016 року проведено державну реєстрацію права оренди на спірні об`єкти нерухомості за відповідачем, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначила, що вона не підписувала оспорюваний договір оренди землі та не уповноважувала інших осіб на вчинення таких дій, що свідчить про відсутність її волевиявлення на укладення цього правочину.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 14, частиною першою статті 16 Закону № 161-XIV договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 207 ЦК України якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі клопотання сторони позивачаухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 13 березня 2018 року у справі була призначена судова почеркознавча експертиза, на вирішення якої поставлено питання: чи виконано підпис у графі орендодавець договору оренди землі від 12 червня 2015 року щодо земельних ділянок загальною площею 4,2667 га, який укладений між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок , ОСОБА_2 (сином позивача).

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 22 червня 2018 року № 1/3-154, складеним експертом Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України,підпис від імені ОСОБА_1 ліворуч від графи Орендодавець на четвертій сторінці договору оренди землі від 12 червня 2015 року щодо земельної ділянки загальною площею 4,2667 га, який укладений між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок , виконаний ОСОБА_2 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_1 ліворуч від графи Орендодавець в договорі оренди землі від 12 червня 2015 року виконаний ОСОБА_2 , а відтак цей правочин укладений за відсутності волевиявлення позивача, що відповідно до частини третьої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Однак такий висновок зроблений судами з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пунктах 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять допредмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, четвертою, п`ятою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Враховуючи предмет і підстави заявленого ОСОБА_1 позову, з`ясування питання ідентифікації виконавця підпису в оспорюваному договорі при проведенні судової почеркознавчої експертизи має визначальне значення для встановлення обставин справи, та є способом реалізації основоположних засад цивільного судочинства - змагальності сторін, доведеності та переконливості їх доводів і доказів перед судом.

Згідно зі статтею 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Однак, відмовляючи в задоволенні заявленого ПСП Агрофірма Світанок клопотання про проведення повторної почеркознавчої експертизи, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог статей 12, 76 ЦПК України фактично позбавив сторону відповідача можливості надати суду докази в обґрунтування своїх заперечень на позов, що є порушенням принципу змагальності цивільного процесу.

При цьому апеляційний суд належним чином не перевірив і не спростував доводів апеляційної скарги про те, що згідно з наявною в матеріалах справи копією паспорта позивач проставляє підпис шляхом написання свого прізвища, а також, що у своєму висновку експерт дослідив не підпис у графі орендодавець , як про це запитував місцевий суд, а інший підпис, виконаний ліворуч від цієї графи.

Судом безпідставно не взято до уваги посилання відповідача на те, що за наявності в наданому позивачем примірнику договору оренди фактично двох підписів виникала необхідність також дослідити й інші примірники оспорюваного правочину, зокрема той, що знаходиться в органі, який провів державну реєстрацію договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтував свою відмову у призначенні експертизи неможливістю отримання експериментальних зразків підписів через неявку позивача в судове засідання. Однак зазначена обставина могла слугувати підставою для не проведення експертом відповідного дослідження, а не для відмови судом у призначенні експертизи на стадії вирішення поданого стороною клопотання.

Зазначивши, що ОСОБА_1 є особою похилого віку і за станом здоров`я не може прибути до міста Житомира, суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості постановити ухвалу, якою доручити місцевому суду вчинити певні процесуальні дії - відібрати у позивача експериментальні зразки підписів.

З огляду на викладене у справі, яка переглядається, апеляційний суд не перевірив належним чином законності та обґрунтованості рішення місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, як того вимагає стаття 367 ЦПК України, не зазначив у судовому рішенні конкретних обставин, що спростовують ці доводи, не тільки не використав своїх повноважень для виправлення допущених судом першої інстанції недоліків розгляду справи, але й сам не забезпечив реалізацію принципу диспозитивності і змагальності сторін, тобто порушив норми процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановив достатньо повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про залишення рішення місцевого суду без змін.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах Серявін та інші проти України , Проніна проти України ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції в достатній мірі не виклав мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді заслухані , тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах Мала проти України ; Суомінен проти Фінляндії ).

В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення в цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщосуд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що внаслідок необґрунтованого відхилення клопотання сторони відповідача про призначення відповідної експертизи, а також - неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Верховний Суд врахував, що суд апеляційної інстанції не усунув усіх порушень, допущених місцевим судом під час розгляду справи, а тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальним законом повноважень апеляційного суду дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотриманняпринципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 06 березня 2019 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов