Постанова

від 01.11.2021 по справі 388/202/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2021 року м. Кропивницький

справа № 388/202/19

провадження № 22-ц/4809/1483/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Чельник О. І.,

за участі секретаря - Завітневич О. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , Гурівська сільська рада,

треті особи - Відділ у Долинському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко Володимир Олександрович, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Зоря ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Сааді Рустама Мохаммедовича, який представляє інтереси ОСОБА_2 , на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року у складі судді Баранського Д. М. і

С Т А Н О В И В:

В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Братолюбівської сільської ради та просив:

-встановити факт належності йому державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 000081, виданого 01 квітня 2000 року на підставі рішення Братолюбівської сільської ради від 10 грудня 1999 року за № 42;

-визнати недійсним та скасувати рішення Братолюбівської сільської ради від 12 лютого 2001 року за № 80 в частині видачі ОСОБА_3 державного акта на право приватної власності на землю;

-визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-КР № 026931, виданий 03 квітня 2001 року ОСОБА_3 на земельну ділянку за № 532 та скасувати запис за № 532 в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю;

-визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12 серпня 2003 року, реєстровий № 2338, за яким ОСОБА_4 успадкував після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку площею 6,32 га кадастровий номер: 3521980800:02:000:0024;

-визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії КР № 104668, виданий 30 березня 2004 року ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 6,32 га кадастровий номер: 3521980800:02:000:0024, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 170 та скасувати запис за № 170 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі;

-визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину НАС 467951, реєстрований № 438 на земельну ділянку кадастровий номер: 3521980800:02:000:0024, видане 16 листопада 2015 року ОСОБА_2 приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величком В.О.;

-визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величка В.О., індексний номер: 26173780 від 16 листопада 2015 року про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер: 3521980800:02:000:0024 на ім`я ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 01 квітня 2000 року на підставі рішення Братолюбівської сільської ради від 10 грудня 1999 року йому було видано державний акт на право приватної власності на землю серії КР № 000081.

За цим державний актом позивачу передано у приватну власність земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 6,32 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

04 травня 2014 року Братолюбівською сільською радою позивачеві видано довідку № 207 в якій зазначено, що за даними земельного обліку земельна ділянка (пай) на його ім`я на території сільської ради не значиться, а земельна ділянка № НОМЕР_1 на схемі поділу земельних паїв належить іншій особі.

Згідно з Книгами записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі станом на 29 грудня 2012 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на землю серії І-КР № 026931 від 03 квітня 2001 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 532 на земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 6,32 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цей державний акт виданий на підставі рішення Братолюбівської сільської ради від 12 лютого 2001 року № 80.

30 березня 2004 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 серпня 2003 року, реєстровий № 2338, ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР № 104668 площею 6,32 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради кадастровий номер: 3521980800:02:000:0024.

16 листопада 2015 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величком В.О., ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину НАС 467951, реєстровий № 438 на земельну ділянку кадастровий номер: 3521980800:02:000:0024.

15 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та СТОВ Зоря було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер: 3521980800:02:000:0024 на строк десять років.

Позивач вважає, що державний акт серії КР № 000081, виданий 01 квітня 2000 року та свідоцтво про право на спадщину НАС 467951, реєстровий № 438, видане 16 листопада 2015 року відповідачці, фактично є правовстановлюючими документами на одну й ту саму земельну ділянку.

За наведеного, відносно суб`єктивного земельного права створюється неможливість реалізації позивачем свого права на земельну ділянку (отримання витягу із документації землеустрою, оформлення договору оренди тощо) через дублювання права власності, у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду.

Окрім цього, позивачем було виявлено розбіжності у написанні його прізвища, імені та по батькові за паспортом із зазначеним у державному акті КР № 000081.

Наявність цих розбіжностей пояснюється особливостями транслітерації, тобто перекладу з російської на українську мову та неуважністю посадовців при складанні документів державного зразка.

Внести зміни до правовстановлюючого документа неможливо, оскільки згідно з п. 2.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04 травня 1999 року, що регулювала порядок видачі державних актів, не було передбачено внесення виправлень до державних актів на право власності на земельну ділянку.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2021 року у справі залучено Гурівську сільську раду як правонаступника відповідача Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року позов задоволено частково.

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 000081, виданого 01 квітня 2000 року на підставі рішення Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 10 грудня 1999 року № 42, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 81.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що загальними зборами членів Колективного сільськогосподарського підприємства Зоря не приймалось рішення про виділення ОСОБА_1 земельної частки (паю) як члену колективного сільськогосподарського підприємства у землі цього підприємства під № 24, відповідно є необґрунтованими вимоги позивача про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та, як наслідок, інші похідні вимоги позивача.

Суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 не підтвердив належними та допустимими доказами, що внаслідок видачі оскаржуваних документів порушено його права як власника землі.

Разом з тим, суд першої інстанції, дослідивши сукупність доказів, що свідчать про належність ОСОБА_1 державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 000081 від 01 квітня 2000 року, вважав вимоги про встановлення такого факту, що має юридичне значення, обґрунтованими.

В апеляційній скарзі адвокат Сааді Р. М., який представляє інтереси ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року в частині встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 000081, виданого 01 квітня 2000 року на підставі рішення Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 10 грудня 1999 року № 42, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 81 та ухвали в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні вказаної позовної вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт належності правовстановлюючого докумена, яким посвідчено право, яке у позивача відсутнє і ніколи не виникало, що встановлено судом першої інстанції у зв`язку з чим було відмовлено у його захисті.

Також, в матеріалах справи відсутні докази, що державний акт на право приватної власності на землю серії КР № 000081 виданий 01 квітня 2000 року саме на підставі рішення Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 10 грудня 1999 року № 42.

Наявна в матеріалах справи копія рішення сесії Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 10 грудня 1999 року № 42 не містить відомостей про передачу позивачу у власність земельної ділянки.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину не оскаржується, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в цій частині його не переглядає.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з судовими повістками.

Від відділу № 2 Управління у Кропивницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшло клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами, у зв`язку з неможливістю направлення представника для участі в судовому засіданні.

Від Гурівської сільської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без їх участі, що відповідає положенням статті 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в оскаржуваній частині у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що23 лютого 1996 року головою Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області Колективному сільськогосподарському підприємству Зоря згідно з рішенням цієї ж ради від 25 травня 1995 року № 20, видано державний акт на право колективної власності на землю серії КР000020, за яким передано у колективну власність 4663,4 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КР № 0178977, виданим 24 жовтня 1996 року на підставі рішення Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 17 вересня 1996 року № 518, ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП Зоря розміром 8,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

ОСОБА_3 також включена до списку осіб - членів КСП Зоря , що мають право на земельну частку (пай) у землі цього підприємства, що доданий до Державного акта на право колективної власності на землю серії КР000020 від 23 лютого 1996 року, відділок № 1 під № 55.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-КР № 026931, що виданий 03 квітня 2001 року на підставі рішення Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 12 лютого 2001 року № 80, ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею 6,32 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 532.

Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем вищезазначеної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 серпня 2003 року став ОСОБА_4 , що на підставі нього 30 березня 2004 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР № 104668, кадастровий номер земельної ділянки: 3521980800:02:000:0024.

ОСОБА_2 згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 16 листопада 2015 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величком В.О., зареєстрованим у реєстрі за № 438, є спадкоємцем майна ОСОБА_4 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадщина складається із земельної ділянки площею 6,3198 га в межах згідно з планом.

Земельна ділянка розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії КР № 104668, виданого Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 30 березня 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 170, кадастровий номер земельної ділянки: 3521980800:02:000:0024.

За сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КР № 033969, виданим 12 січня 2000 року на підставі рішення Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 6 червня 1996 року № 310, ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП Зоря розміром 8,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Однак, ОСОБА_1 не був включений до списку осіб - членів КСП Зоря , що мають право на земельну частку (пай) у землі цього підприємства, що доданий до Державного акта на право колективної власності на землю серії КР000020 від 23 лютого 1996 року.

Згідно з довідкою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зоря , що є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства Зоря Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 06 грудня 2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не був членом цього колективного сільськогосподарського підприємства.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії КР000081, що виданий 01 квітня 2000 року на підставі рішення Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 10 грудня 1999 року № 12, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,32 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 81.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пунктом шостим частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

За змістом п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

За ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).

Отже, у судовому порядку встановлюються лише такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, і в судовому порядку встановлення юридичних фактів можливе лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).

Щодо доводів касаційної скарги про те, що справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання слід зазначити таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту, що має юридичне значення, позивач посилався на те, що ним під час підготовки позову було виявлено розбіжності у написанні його прізвища, імені та по батькові за паспортом із зазначеним у державному акті КР № 000081, яка зумовлена особливостями перекладу з російської на українську мову та неуважністю посадовців при складанні документів державного зразка.

Внести зміни до правовстановлюючого документа неможливо, оскільки згідно з п. 2.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 4 травня 1999 року, що регулювала порядок видачі державних актів, не було передбачено внесення виправлень до державних актів на право власності на земельну ділянку.

Матеріалами справи підтверджується, що в лютому 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі, по батькові якої, що зазначене в документі, не збігається з по батькові цієї особи, зазначеним у паспорті, визнання недійсним та скасування рішень, визнання недійсним державних актів на право приватної власності на землю, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину (том 1 а. с. 1-7).

Правильне прізвище, ім`я, по батькові позивача - ОСОБА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України з безконтактним електронним носієм, НОМЕР_2 , орган видачі - 1229, дата оформлення 29.08.2018 (том 1 а. с. 8) та довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера від 22.09.1998 (том 1 а. с. 10).

Разом з тим, в державному акті на право приватної власності не землю серії КР 000081, виданого на підставі рішення сесії Братолюбівської сільської ради від 10 грудня 1999 року № 42, зазначено, що він виданий ОСОБА_1 (том 1 а. с. 11).

З наведеного вбачається розбіжність на написанні прізвища, ім`я та по батькові позивача в документі, що посвідчує особу, та в правовстановлюючому документі, зумовлена особливістю перекладу з російської на українську мову та неуважністю осіб при заповненні документа державного зразка.

Можливість внесення змін чи виправлень до існуючого державного акта на право власності на земельну ділянку чинним законодавством не передбачено.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що встановлення факту належності державного акту на право власності на землю, необхідне було позивачу для вирішення спору про визнання недійсним та скасування рішень, визнання недійсним державних актів на право приватної власності на землю, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, і від його встановлення залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивача, а чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.

За таких обставин, єдиною можливістю позивача реалізувати власне право є звернення до суду з вимогою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції зробив правильний висновок встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 000081, виданого 01 квітня 2000 року на підставі рішення Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 10 грудня 1999 року № 42, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 81.

Доводи апеляційної скарги про те, що правовстановлюючим документом посвідчено право, яке у позивача відсутнє і ніколи не виникало, не заслуговують на увагу суду, з огляду на те, що вони зводяться до оспорювання права позивача на земельну ділянку, що не є предметом розгляду справи, що переглядається.

За змістом частини третьої статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Аналіз відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень свідчить, що в провадженні Кропивницькго апеляційного суду знаходиться цивільна справа № 388/179/20 (провадження № 22-ц/4809/1494/21) за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 10 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Гурівської сільської ради, Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відділ у Долинському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Зоря про визнання недійсними сертифіката на право на земельну частку (пай) та державного акта на право приватної власності на землю.

Вказане свідчить про наявність спору з приводу наявності в ОСОБА_1 права на спірну земельну ділянку, а тому, вказаним в апеляційній скарзі доводам, повинна надаватись оцінка при розгляді зазначеної справи.

Суд також не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що наявна в матеріалах справи копія рішення сесії Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 10 грудня 1999 року № 42, на підставі якого було видано державний акт, не містить відомостей про передачу позивачу у власність земельної ділянки, оскільки вони також зводяться до оспорювання державного акту.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Сааді Рустама Мохаммедовича, який представляє інтереси ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року в оскаржуваній частині без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 08.11.2021.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О. І. Чельник