Рішення

від 24.06.2021 по справі 388/202/19

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 388/202/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2021 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Гурівської сільської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ у Долинському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко Володимир Олександрович, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Зоря про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі, по батькові якої, що зазначене в документі, не збігається з по батькові цієї особи, зазначеним у паспорті, визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернуся з цим позовом до відповідачів та просить: 1) встановити факт належності йому державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 000081, виданого 1 квітня 2000 року на підставі рішення Братолюбівської сільської ради від 10 грудня 1999 року за № 42; 2) визнати недійсним та скасувати рішення Братолюбівської сільської ради від 12 лютого 2001 року за № 80 в частині видачі ОСОБА_6 державного акта на право приватної власності на землю; 3) визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-КР № 026931, виданий 3 квітня 2001 року ОСОБА_6 на земельну ділянку за № 532 та скасувати запис за № 532 в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю; 4) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12 серпня 2003 року, реєстровий № 2338 за яким ОСОБА_7 успадкував після смерті ОСОБА_6 земельну ділянку площею 6,32 га кадастровий номер: 3521980800:02:000:0024; 5) визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії КР № 104668, виданий 30 березня 2004 року ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 6,32 га кадастровий номер: 3521980800:02:000:0024, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 170 та скасувати запис за № 170 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; 6) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину НАС 467951, реєстрований № 438 на земельну ділянку кадастровий номер: 3521980800:02:000:0024, видане 16 листопада 2015 року Цимбал Г.О. приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величком В.О.; 7) визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величка В.О., індексний номер: 26173780 від 16 листопада 2015 року про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер: 3521980800:02:000:0024 на ім`я ОСОБА_5 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позов мотивує тим, що 1 квітня 2000 року на підставі рішення Братолюбівської сільської ради від 10 грудня 1999 року йому було видано державний акт на право приватної власності на землю серії КР № 000081.

За цим державний актом серії КР № 000081 ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 6,32 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

4 травня 2014 року Братолюбівською сільською радою позивачеві видано довідку № 207 в якій зазначено, що за даними земельного обліку земельна ділянка (пай) на його ім`я на території сільської ради не значиться, а земельна ділянка № НОМЕР_1 на схемі поділу земельних паїв належить іншій особі.

Саме цього дня ОСОБА_4 довідався про порушення свого права.

Згідно з Книгами записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі станом на 29 грудня 2012 року ОСОБА_6 отримала державний акт на право приватної власності на землю серії І-КР № 026931 від 3 квітня 2001 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 532 на земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 6,32 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цей державний акт виданий на підставі рішення Братолюбівської сільської ради від 12 лютого 2001 року № 80.

30 березня 2004 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 серпня 2003 року, реєстровий № 2338, ОСОБА_7 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР № 104668 площею 6,32 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради кадастровий номер: 3521980800:02:000:0024.

16 листопада 2015 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величком В.О., ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину НАС 467951, реєстровий № 438 на земельну ділянку кадастровий номер: 3521980800:02:000:0024.

15 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Зоря було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер: 3521980800:02:000:0024 на строк десять років.

ОСОБА_4 вважає, що державний акт серії КР № 000081, виданий 1 квітня 2000 року та свідоцтво про право на спадщину НАС 467951, реєстровий № 438, видане 16 листопада 2015 року відповідачці, фактично є правовстановлюючими документами на одну й ту саму земельну ділянку.

За наведеного, відносно суб`єктивного земельного права створюється неможливість реалізації позивачем свого права на земельну ділянку (отримання витягу із документації землеустрою, оформлення договору оренди тощо) через дублювання права власності у зв`язку з яким вимушений звернутися до суду.

Окрім цього, позивачем було виявлено розбіжності у написанні його прізвища, імені та по батькові за паспортом із зазначеним у державному акті КР № 000081.

Наявність цих розбіжностей пояснюється особливостями транслітерації, тобто перекладу з російської на українську мову та неуважністю посадовців при складанні документів державного зразка.

Внести зміни до правовстановлюючого документа неможливо, оскільки згідно з п. 2.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 4 травня 1999 року, що регулювала порядок видачі державних актів, не було передбачено внесення виправлень до державних актів на право власності на земельну ділянку.

Відповідачі до суду відзиви на позовну заяву не надіслали.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2021 року до участі у справі залучено Гурівську сільську раду як правонаступника відповідача Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у ньому.

Представник Гурівської сільської ради Філоненко О.О. в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у ньому.

Представник Відділу у Долинському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зоря у судове засідання не з`явився, про причину неявки не повідомив.

Приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко В.О. в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (чч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України).

Судом установлено, що 23 лютого 1996 року головою Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області Колективному сільськогосподарському підприємству Зоря (далі - КСП Зоря) згідно з рішенням цієї ж ради від 25 травня 1995 року № 20, видано Державний акт на право колективної власності на землю серії КР000020, за яким передано у колективну власність 4663,4 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 3 а. с. 59-62).

Згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КР № 0178977, виданим 24 жовтня 1996 року на підставі рішення Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 17 вересня 1996 року № 518, ОСОБА_6 мала право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП Зоря розміром 8,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (т. 3 а. с. 114).

ОСОБА_6 також включена до списку осіб - членів КСП Зоря , що мають право на земельну частку (пай) у землі цього підприємства, що доданий до Державного акта на право колективної власності на землю серії КР000020 від 23 лютого 1996 року, відділок № 1 під № 55 (т. 3 а. с. 45-58).

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-КР № 026931, що виданий 3 квітня 2001 року на підставі рішення Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 12 лютого 2001 року № 80, ОСОБА_6 була власником земельної ділянки площею 6,32 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 532 (т. 1 а. с. 16).

Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцем вищезазначеної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 серпня 2003 року став ОСОБА_7 , що на підставі нього 30 березня 2004 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР № 104668, кадастровий номер земельної ділянки: 3521980800:02:000:0024 (т. 1 а. с. 14).

ОСОБА_5 згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 16 листопада 2015 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величком В.О., зареєстрованим у реєстрі за № 438, є спадкоємцем майна ОСОБА_7 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина складається із земельної ділянки площею 6,3198 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії КР № 104668, виданого Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 30 березня 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 170. Кадастровий номер земельної ділянки: 3521980800:02:000:0024 (т. 2 а. с. 23).

Вищезазначені обставини сторонами також визнаються.

За сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КР № 033969, виданим 12 січня 2000 року на підставі рішення Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 6 червня 1996 року № 310, ОСОБА_4 має право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП Зоря розміром 8,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (т. 2 а. с. 57).

Однак, ОСОБА_4 не був включений до списку осіб - членів КСП Зоря , що мають право на земельну частку (пай) у землі цього підприємства, що доданий до Державного акта на право колективної власності на землю серії КР000020 від 23 лютого 1996 року (т. 3 а. с. 45-58).

Згідно з довідкою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зоря , що є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства Зоря Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 6 грудня 2019 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не був членом цього колективного сільськогосподарського підприємства (т. 2 а. с. 43).

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії КР000081, що виданий 1 квітня 2000 року на підставі рішення Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 10 грудня 1999 року № 12, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 6,32 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 81 (т. 1 а. с. 11).

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЗК України (1990 року) та ч. 1 ст. 10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Частиною 2 ст. 8 Закону було передбачено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Пунктом 1 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва передбачено добровільність передачі земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції, виходячи з того, що земля повинна належати тим, хто її обробляє.

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємства і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктом 2 цього ж Указу передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Аналіз вказаних нормативно-правових актів та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України дає підстави для висновку про те, що право колективної власності на землю та право на земельну частку (пай) мають громадяни України, які являлися членами колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Тобто право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: 1) перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; 2) отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; 3) включення особи до списку, доданого до цього акта.

За ст. 3 ЗК України (1990 року) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

За змістом ст. 5 ЗК України (1990 року) земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

Положеннями ст. 9 ЗК України (1990 року) передбачено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЗК України (1990 року) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється (ст. 22 ЗК (1990 року).

Статтею 23 ЗК України (1990 року) передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом. Порушені права власників земельних ділянок і землекористувачів підлягають поновленню. Поновлення прав власників земельних ділянок і землекористувачів здійснюється Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції, судом, арбітражним судом або третейським судом (ч. 1 ст. 43, ст. 44 ЗК України 1990 року).

Положеннями ст. 47, п. 2 ч. 1 ст. 48 ЗК України (1990 року) передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність і надаються у користування громадянам, радгоспам, колективним та іншим сільськогосподарським підприємствам і організаціям - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтями 316, 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За ч. 2 ст. 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За змістом ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч. 1 ст. 393 ЦК України).

Судом у цій справі встановлено, що позивач ОСОБА_4 ніколи не перебував у членах Колективного сільськогосподарського підприємства Зоря , а також не був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) у землі цього підприємства, що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, який 23 лютого 1996 року виданий головою Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області згідно з рішенням цієї ж ради від 25 травня 1995 року № 20.

Тобто ОСОБА_4 безпідставно отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР № 033969 від 12 січня 2000 року, що дає право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП Зоря розміром 8,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Оскільки ОСОБА_4 ніколи не був членом Колективного сільськогосподарського підприємства Зоря , відповідно не міг брати участі в розпорядженні земельними ділянками, що перебували у колективній власності громадян - членів підприємства, у тому числі й при вирішенні питання щодо розподілу земель колективної власності на земельні частки (паї).

ОСОБА_4 у цій справі не надав жодних доказів, що рішенням загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства Зоря йому було виділено земельну частку (пай) як члену колективного сільськогосподарського підприємства у землі цього підприємства під № 24.

У свою чергу, змістом довідки Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 4 травня 2016 року підтверджується, що земельна ділянка АДРЕСА_1 на схемі поділу земельних часток (паїв) належить не йому (т. 1 а. с. 12).

У зв`язку із цим, ОСОБА_4 не довів, що спірним рішенням Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 12 лютого 2001 року про передачу у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 6,32 гектари, порушено його права.

Суд наголошує на тому, що ОСОБА_6 на відміну від позивача була включена до списку осіб - членів Колективного сільськогосподарського підприємства Зоря , що мають право на земельну частку (пай) у землі цього підприємства, що доданий до Державного акта на право колективної власності на землю серії КР000020 від 23 лютого 1996 року, відділок № 1 під № 55.

Оскільки суд установив, що загальними зборами членів Колективного сільськогосподарського підприємства Зоря не приймалось рішення про виділення ОСОБА_4 земельної частки (паю) як члену колективного сільськогосподарського підприємства у землі цього підприємства під № 24, відповідно є необґрунтованими його вимоги про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю серії І-КР № 026931, що виданий 3 квітня 2001 року на підставі рішення Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 12 лютого 2001 року № 80, за яким ОСОБА_6 набула у власність земельну ділянку площею 6,32 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва під № 24.

За цих самих обставин є необґрунтованими й інші вимоги позивача.

ОСОБА_4 не підтвердив належними та допустимими доказами, що внаслідок видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 серпня 2003 року, державного акта на право власності на земельну ділянку від 30 березня 2004 року, свідоцтва про право на спадщину від 16 листопада 2015 року та рішення про реєстрацію права власності на земельну ділянку від 16 листопада 2015 року, порушено його права як власника землі.

Вищевказане також спростовує доводи позивача про те, що виданий на його ім`я державний акт на право приватної власності на землю серії КР № 000081 від 1 квітня 2000 року та державний акт на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 від 3 квітня 2001 року є державними актами на одну й ту саму земельну ділянку. Саме лише зазначення у цих документах про таке не спростовує встановлених у цій справі обставин та не свідчить про порушення прав позивача.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

За змістом п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

За ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У цій справі суд дослідив сукупність доказів, що свідчать про належність ОСОБА_4 державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 000081 від 1 квітня 2000 року, а відтак його вимоги про встановлення такого факту, що має юридичне значення, суд уважає обґрунтованими.

Позивач, а також інші учасники цієї справи не надали суду доказів понесення судових витрат, а відтак питання про їх розподіл не підлягає вирішенню.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва , п. 1, 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємства і організаціям , ст. ст. 8, 10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , ст. ст. 3, 5, 9, 17, 22, 23, 43, 44, 47, 48, 60 ЗК України (1990 року), ст. ст. 90, 152, 155 ЗК України, ст. ст. 316, 317, 321, 393 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Гурівської сільської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ у Долинському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко Володимир Олександрович, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Зоря про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі, по батькові якої, що зазначене в документі, не збігається з по батькові цієї особи, зазначеним у паспорті, визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним та скасування рішення.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт належності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 000081, виданого 1 квітня 2000 року на підставі рішення Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 10 грудня 1999 року № 42, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 81.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 29 червня 2021 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський