Рішення

від 10.11.2021 по справі 474/347/21

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 474/347/21

Провадження № 2/474/163/21

РІШЕННЯ

Іменем України

10.11.21р. смт.Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Тодосьєвої А.С.

прокурорки Яворської І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступниці керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Врадіївської селищної ради Миколаївської області до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки, -

встановив:

24.05.2021р. заступниця керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (далі - прокурорка) звернулася до суду із позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - позивач 1), Врадіївської селищної ради Миколаївської області (далі - позивач 2) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- розірвати достроково договір оренди землі, укладений 20.05.2014р. між Головним управління Держземагенства у Миколаївській області та відповідачем щодо земельної ділянки площею 44,2252 га з кадастровим номером 4822382600:02:000:0556, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 6044862;

- зобов`язати відповідача повернути у розпорядження територіальної громади в особі Врадіївської селищної ради земельну ділянку площею 44,2252 га з кадастровим номером 4822382600:02:000:0556, вартістю 2 095 390 грн., розташовану на території Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

Позов обґрунтований тим, що розпорядженням голови Врадіївської районної державної адміністрації № 255-р від 19.06.2012р. затверджено проект землеустрою та надано в оренду відповідачу земельну ділянку площею 44,2252га для сінокосіння та випасання худоби в межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

На виконання даного розпорядження 20.05.2014р. між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди землі), за п. 7 якого останньому передано в оренду на 10 років для сінокосіння та випасання худоби земельну ділянку з кадастровим номером: 4822382600:02:000:0556 площею 44,2252га, розташовану в межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області. Право оренди на зазначену земельну ділянку 18.06.2014р. зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 6044862.

Згідно з вихідною земельно-кадастровою інформацією, умовами відведення земельної ділянки, погодженням комісії від 28.04.2012р. № 13, висновку Держаного управління охорони навколишнього природного середовища в області від 18.04.2012р. № 01-04/1867-05, які містяться в проекті землеустрою, щодо вказаної земельної ділянки встановлені обмеження прав користування - ділянку використовувати виключно за цільовим призначенням та заборона зміни цільового призначення.

Однак згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №140-ДК/329/АП/09/01/-19 від 30.05.2019р. складеного фахівцем Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, відповідач використовує надану в оренду земельну ділянку не за цільовим призначенням. На момент перевірки на земельній ділянці вирощувалась сільськогосподарська культура - кукурудза, що є порушенням правил використання земель.

Вказаний факт підтверджується актом обстеження земельної ділянки №140-ДК/121/АО/10/01/-19 від 30.05.2019р.

Таким чином, на думку прокурорки, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язків, встановлених договором оренди землі і порушенням вимог чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, а саме використанням орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, договір оренди землі, підлягає достроковому розірванню, а земельна ділянка - поверненню у розпорядження власника.

Також прокурорка зазначає, що оціночна (ринкова) вартість земельної ділянки згідно висновку про вартість об`єкта оцінки становить 2 095 390 грн. 00 коп.

Відповідно до договору оренди землі відповідачем сплачується орендна плата за використання земельної ділянки в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки, яка для пасовищ складає 3 115 грн. 63 коп. на рік.

Разом з тим, у разі використання такої земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва її нормативна грошова оцінка становила б 1 195 760 грн. 96 коп., оскільки нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Миколаївській області з врахуванням коефіцієнта індексації складає 27 038 грн., а отже відповідач мав би сплачувати орендну плату за використання цієї земельної ділянки в розмірі 47 830 грн. 43 коп. на рік.

Таким чином, як зазначає прокурорка, внаслідок використання цієї землі не за цільовим призначенням не забезпечується надходження до місцевих бюджетів відповідних орендних платежів.

В судовому засіданні прокурорка Яворська І.В. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі, а також просила розгляду справу по суті за відсутності представників позивачів та відповідача.

Представник позивача 1 в судові засідання, призначені на 04.10.2021р. та 10.11.2021р., не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача 2 в судові засідання, призначені на 04.10.2021р. та 10.11.2021р., не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Водночас 25.10.2021р. до суду від представника позивача 2 Москаленка М.Л. надійшла заява, в якій останній підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити, а також просить розглянути справу за відсутності представника позивача 2 у зв`язку з виробничою необхідністю (завантаженістю в роботі).

Відповідач у судові засідання, призначені на 04.10.2021р. та 10.11.2021р., не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації місця проживання останнього та адресою зазначеною у позовній заяві, а також розміщенням оголошень на веб-сайті судової влади України про виклик відповідача в судові засідання. При цьому відповідач про причини неявки суд не повідомив та не забезпечив явки до суду свого представника, а також не подав відзиву на позов та не звернувся до суду із заявами про відкладення розгляду справи чи проведення судового засідання без його участі.

З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі представників позивачів та відповідача за наявними у справі доказами.

Заслухавши доводи прокурорки Яворської І.В. та дослідивши докази, суд вважає встановленим таке.

Розпорядженням заступника голови Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області від 21.12.2010р. № 464-р відповідачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами 29,0 та 44,0 га пасовищ в оренду терміном на 49 років для сінокосіння та випасання худоби із земель запасу в межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

18.04.2012р. Відділом Держземагенства у Врадіївської районні Миколаївській області за № 13 погоджено проект землеустрою щодо відведення відповідачу земельних ділянок в оренду терміном на 49 років площами 29, 00 га та 44,00 га - пасовищ для сінокосіння та випасання худоби із земель запасу в межах території Краснопільської сільської ради Миколаївської області та рекомендовано дану проектну документацію затвердити розпорядженням райдержадміністрації.

Розпорядженням голови Врадіївської районної державної адміністрації № 255-р від 19.06.2012р. затверджено проект землеустрою та надано відповідачу в оренду терміном на 49 років земельні ділянки площами 28,7748, 44,2252 га пасовищ для сінокосіння та випасання худоби в межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

20.05.2014р. на підставі зазначеного вище розпорядження між Головним управлінням Держземагенства у Миколаївській області правонаступником якого є позивач 1, та відповідачем було укладено договір оренди землі, з кадастровим номером: 4822382600:02:000:0556, загальною площею 44,2252га пасовищ, строком на 10 років для сінокосіння та випасання худоби. Цільове призначення землі - землі сільськогосподарського призначення (п.п. 1, 2, 7, 14). Договір зареєстрований Врадіївським районним управлінням юстиції Миколаївської області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 18.06.2014р. № 6044862, що підтверджується інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 199470587 від 07.02.2020р.

Відповідно до п. 15 договору оренди землі умовами збереження стану об`єкта оренди є використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а п. 26 договору оренди землі закріплено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Пунктом 36 договору оренди землі визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимоги однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з підстав, визначених законом.

Згідно п. 19 договору оренди землі після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Водночас, на виконання п.п. 1 п. 1 Указу Президента України № 449/2020 від 15.10.2020р. "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" та п.п. 2 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1113 від "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", наказу Держгеокадастру України № 485 від 17.11.2020р. та наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 39-ОТГ від 10.12.2020р. у комунальну власність територіальній громаді Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області (наданий час Врадіївська селищна рада Первомайського району Миколаївської області) передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 4822382600:02:000:0556, що підтверджується інформацією відділу у Врадіївському районі Головного управління Держгеокадастру в області № 19/111-21 від 09.04.2021. та актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020р.

З наданого висновку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГЗЕМСЕРВІС" вбачається, що станом на 25.03.2021р. ринкова вартість земельної ділянки площею 44,2252га, кадастровий номер: 4822382600:02:000:0556, становить 2 095 390 грн. 00 коп.

Відносини найму (оренди) врегульовані главою 58 Цивільного кодексу України.

В той же час, частина 2 ст. 759 ЦК України відсилає до інших законів, якими можуть бути встановлені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Зокрема, ч. 8 ст. 93 ЗК України передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV від 06.10.1998р., далі - Закон)

Згідно із положеннями ст. 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 96 ЗК землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Згідно п. "ґ" ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 37 Закону України "Про охорону земель" власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

В силу приписів ч. 1 ст. 24 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (ч. 1 ст. 25 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст.19 ЗК України).

Відповідно до п.п. 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України з земельних ресурсів від 23.07.2010р. № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.07.2010р. за № 1011/18306 (далі - Класифікація), код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Частиною 5 ст. 20 ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення зокрема, належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до положень ст. 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації.

Підстави та умови розірвання договору регулюється такими нормами законодавства.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з п. "ґ" ч. 1 ст. 141, ст. 143 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

У відповідності до частин 3, 4 ст. 31 Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Як передбачено ч. 1 ст. 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно ст. 34 Закону у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Судом встановлено, що згідно умов п. 13 договору оренди землі земельна ділянка передана відповідачу в оренду для сінокосіння та випасання худоби.

З даних проекту землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби в межах Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області та листа відділу у Врадіївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області за вих. № 19/111-21 від 09.04.2021р. вбачається, що земельна ділянка, площею 44,2252га, з кадастровим номером 4822382600:02:000:0556, розташована в межах території Краснопільської сільської Врадіївського району Миколаївської області, належить до земель державної власності та має сільськогосподарське призначення, вид використання - для сінокосіння і випасання худоби.

Отже, за приписами ч. 5 ст. 20, ст. 34 ЗК України, земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах вказаного виду використання, тобто відповідач зобов`язаний був використовувати земельну ділянку виключно як пасовище, тобто в межах виду користування, передбаченого умовами договору.

В той же час, з акту обстеження земельної ділянки № 140-ДК/121/АО/10/01-19 та акту перевірки дотримання вимог законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 140-ДК/329/АП/09/01/-19 від 30.05.2019р., складених державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області без участі відповідача, вбачається, що земельна ділянка, площею 44,2252га, з кадастровим номером 4822382600:02:000:0556, розорана та зростає культура (кукурудза), що є порушенням п "ґ" ст. 211 ЗК України.

Відповідні акти, клопотання про надання документів, матеріалів та іншої інформації, з вимогою прибути для надання пояснень та складання відповідних адміністративних матеріалів, направлено на адресу відповідача рекомендованим листом та 12.07.2019р. вручено під підпис.

По даному факту за порушення вимог земельного законодавства відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП України з накладенням штрафу у розмірі 170 грн. 00 коп. та шкоду у розмірі 12 840 грн. 00 коп. не сплатив, що підтверджується листами Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області за вих. № 10-14-0.164-2361/2-21 від 06.04.2021р. та вих. № 10-14-0.164-3126/2-21 від 05.05.2021р.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В матеріалах справи відсутні дані щодо оскарження відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності чи актів обстеження земельної ділянки та перевірки дотримання вимог законодавства.

При цьому слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 28.01.2019р. у справі № 473/4413/17 вказав, що при істотному порушенні умов договору оренди землі (а саме нецільовому використанню земельної ділянки), для дострокового його розірвання за рішенням суду достатньо встановлення самого факту такого істотного порушення, а подальше його усунення не позбавляє орендодавця права вимагати розірвання договору у зв`язку із невиконанням його умов.

Крім того, відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 010-14-0.63-8387/2-19 від 06.12.2019р. земельна ділянка, площею 44,2252га, з кадастровим номером 4822382600:02:000:0556, використовується відповідачем не за цільовим призначенням, а для вирощування сільськогосподарських культур (кукурудзи).

У відповідності до листа Миколаївського національного аграрного університету від 19.02.2019р. кукурудза та озимі культури згідно класифікації вирощується на землях для ведення товарного сільськогосподарського призначення.

Вказане свідчить про те, що земельна ділянка використовувалася відповідачем як рілля, шляхом розорювання та засівання сільськогосподарською культурою у 2019р., тобто без зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, однак з порушенням (зміною) виду її цільового використання в межах однієї категорії.

Тобто, відповідачем допущено порушення умов п. 13 договору, яким обумовлено використання земельної ділянки за орендарем виключно як сінокосіння та випасання худоби, а також умови п. 29 договору, який кореспондується з приписами ст. 25 Закону та закріплює обов`язок орендаря земельної ділянки виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження в обсязі, передбаченому законом та договором.

Пунктом 36 договору оренди землі сторони узгодили, що підставою припинення договору шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Так, відповідно до приписів ст. 651 ЦК України істотним є таке порушення умов договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона позбавляється значною мірою того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З матеріалів справи вбачається, що орендар без погодження з орендодавцем фактично змінив вид використання сільськогосподарських земель, тим самим порушив вимоги раціонального землекористування та одного з основних принципів державної політики у сфері охорони земель, передбаченого ст. 3 Закону України "Про охорону земель" - забезпечення охорони земель, як основного національного багатства Українського народу.

Саме цим, перш за все, завдано шкоди власнику землі і саме за цим критерієм порушення договору є істотним.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що відповідач використовував орендовану земельну ділянку не за цільовим призначенням, тобто замість сінокосіння та випасання худоби використовував земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур, здійснюючи ведення товарного сільськогосподарського виробництва, чим істотно порушив умови укладеного договору оренди, що є підставою для задоволення позовних вимог прокурора про дострокове розірвання вказаного договору оренди землі з поверненням земельної ділянки у розпорядження органу, уповноваженому розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, є яким є Врадіївська селищна рада Первомайського району Миколаївської області.

Вказаний висновок узгоджується із висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 02.09.2019р. у справі № 623/2421/16-ц (провадження № 61-24009св18), від 28.01.2019р. у справі № 473/4413/17 (провадження 61-40320св18), від 22.01.2020р. у справі № 468/1498/17-ц (провадження № 61-36544св18), від 06.04.2020р. у справі № 707/658/17 (провадження № 61-17009св18).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 540 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов заступниці керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Врадіївської селищної ради Миколаївської області до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки - задовольнити.

Розірвати достроково договір оренди землі, укладений 20.05.2014р. між Головним управління Держземагенства у Миколаївській області та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо земельної ділянки площею 44,2252 га з кадастровим номером 4822382600:02:000:0556, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 6044862.

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути у розпорядження територіальної громади в особі Врадіївської селищної ради земельну ділянку площею 44,2252 га з кадастровим номером 4822382600:02:000:0556, вартістю 2 095 390 грн. 00 коп., розташовану на території Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, р/р UA748201720343150001000000340) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано "15" листопада 2021 року.

Суддя Ф.Г. Сокол