Рішення

від 09.11.2021 по справі 575/1355/19

ВЕЛИКОПИСАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 575/1355/19

Провадження № 2/575/8/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 р. смт. Велика Писарівка

Великописарівський районний суд Сумської області

в складі: судді В`юник Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Велика Писарівка цивільну справу за позовом Фермерського господарства Апіс до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Кириківське про визнання незаконним та скасування запису у книзі реєстрації договорів оренди землі,

у с т а н о в и в:

Фермерське господарство Апіс звернулось до суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати запис від 24 січня 2007 року за № 040762804128 про реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Кириківське у Книзі державної реєстрації договорів оренди Розділ 4 (4АА 008573), проведений Великописарівським відділенням Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК та стягнути з відповідачів судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 01 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ФГ Апіс укладено договір оренди землі на належні ОСОБА_1 на праві власності земельні ділянки. Право оренди зареєстровано державним реєстратором КП Реєстраційно-інвентаризаційна служба В`язівської сільської ради Сумської області у Державному реєстрі прав на нерухоме майно 22 вересня 2017 року, запис № 22515949.

ТОВ Кириківське звернулось до суду з позовною заявою, в якій зазначає, що на час укладення та реєстрації права оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ Апіс , належна ОСОБА_1 земельна ділянка передана в оренду за договором оренди від 21 вересня 2006 року, який зареєстровано 24 січня 2007 року у Великописарівському віддленні Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК під номером 040762804128, ТОВ Кириківське терміном на 15 років. Договір не розірвано, не скасовано, земельною ділянкою користується ТОВ Кирниківське та виплачує орендну плату. Просить скасувати договір оренди між ФГ Апіс та ОСОБА_1 , оскільки вбачає порушення законодавства при реєстрації договору. При розгляді вищезазначеної цивільної справи стало відомо, що в договорі та в невід`ємних додатках до договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 з ТОВ Кириківське заначений різний строк дії, а саме 5 та 15 років. В книзі реєстрації договорів оренди Розділ 4 (4АА 008573) Великописарівським відділенням Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК зареєстровано договір оренди між ОСОБА_1 та ТОВ Кириківське за № 040762804128 із зазначенням строку дії договору 15 років. Вважає, що при укладенні даного договору були порушені істотні умови договору оренди земельної ділянки, передбачені ст. 15 Закону України Про оренду землі , що є підставою для відмови в реєстрації договору, а тому реєстрація договору проведена з порушення вимог закону. Крім того, вказує, що на спірну земельну ділянку не була відкрита Поземельна книга, дані якої не були внесені до АС ДЗК, вважає, що з цих підстав державна реєстрація договору від 21 вересня 2006 року не відбулась.

Представник Фермерського господарства Апіс в судове засідання не з`явився, але надав заяву про розгляд даної справи без його участі.

У відповіді на відзиві на позовну заяву представник ФГ Апіс зазначає, що при укладенні договору між ТОВ Кириківське та ОСОБА_1 не було досягнуто всіх істотних умов договору, а саме строку його дії, а при проведенні державної ореєстрації порушено законодавство, що регламентувало порядок реєстрації договорів, при цьому посилається на постанови Верховного Суду та Постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі . Крім того, просить врахувати суперечливу поведінку відповідачки ОСОБА_1 , яка після укладання договору оренди землі з ФГ Апіс звертається з позовом до суду про визнання його недійсним. Вважає, що інтереси ФГ Апіс порушено саме існуванням незаконної реєстрації договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ Кириківське , оскільки договір належним чином не зареєстровано, про що свідчить неузгодженість істотних умов договору , а саме строку його дії та складової Державного реєстру земель - Поземельної книги (Т№2 а.с.17-21).

Представник Головного управління Держгеокадастру у Сумській області в судове засідання не з`явився, але надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

У відзиві на позовну заяву ФГ Апіс про визнання незаконним та скасування запису у книзі реєстрації договорів оренди землі, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі , яким затверджено Порядок державної реєстрації договорів оренди землі (втратила чинність 20 липня 2011 року). В п.2 вищезазначеного Порядку зазначено, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельної ділянки, акт приймання -передачі не є обов`язковим при укладенні договору оренди землі, а лише підтверджує виконання орендодавцем умов договору оренди землі.

Договір між ТОВ Кириківське та ОСОБА_1 від 21 вересня 2006 року, який зареєстрований 24 січня 2007 року відповідно до законодавчих актів, які діяли на час його укладення, є чинним та на теперішній час виконується, що стосується договору оренди землі від 01 червня 2017 року між ФГ Апіс та ОСОБА_1 , то при реєстрації даного договору реєстратор під час реєстрації речового права на нерухоме майно обов`язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав. При цьому посилається на постанову Верховного Суду у постанові по адміністративній справі від 12 червня 2018 року, вказує, що одним з обов`язків державного реєстратора є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Просить відмовити позивачу ФГ Апіс в задоволенні позовних вимог (Т№1 а.с.229-230).

Представник ОСОБА_1 просить відмовити у завдоволенні позовних вимог ФГ Апіс , при цьому пояснив, що договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Кириківське строком на 15 років, всі умови договору узгоджені сторонами, зареєстрований на 15 років відповідно чинного на час реєстрації законодавства, належним чином виконується, строк дії договору не закінчився. Сторони наміру визнавати його недійсним або скасовувати не мають. Вважає, що відсутність Поземельної книги не впливає на недійсність договору.

Представник ТОВ Кириківське в судове засідання не з`явилася, але надала заяву про розгляд справи в її відсутність, при цьому посилалась на відзив на позовну заяву, в якому представник ТОВ Кириківське просив відмовити у задоволенні позовних вимог ФГ Апіс (Т№1 а.с.243-249).

У судовому засіданні встановлено, що відповідно Державного акту на право приватної власності на землю серії I-СМ № 033917, виданого Кириківською селищною радою Великописарівського району Сумської області 21 грудня 2001 року, ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 2,84 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області (Т№1 а.с.213/17).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, слідує, що земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_1 за договором оренди 01 червня 2017 року передана в оренду ФГ Апіс терміном на 49 років , строк оренди починається з 22 вересня 2021 року, закінчується 22 вересня 2070 року, зі сплатою орендної плати в розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Реєстрація договору оренди земельної ділянки проведена державним реєстратором Фальченко Ю.Л. Комунального підприємства Реєстраційно-інвентаризаційна служба В`язівської сільської ради Сумської області (Т№1 а.с.213/15-16).

Згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного 21 вересня 2006 року, слідує, що ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ Кириківське земельну ділянку відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії I-СМ № 033917 загальною площею 2,84 га.,в тому числі рілля - 2,46 га., сінокосу - 0,38 га, строком на 15 років зі сплатою орендної плати в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки землі з відміткою про державну реєстрацію (Т№1 а.с.213/13-14).

З акту про визначення та закріплення меж земельної ділянки, переданої орендодавцем ОСОБА_1 , акту приймання-передачі земельної ділянки, та приймання передачі земельної ділянки, що надається в оренду, які надані Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області, зазначено строк дії 5 років (Т№1 а.с.213/29).

З копії книги - записи державної реєстрації договорів оренди землі Розділ 4 - реєстраційний номер 040762804128 від 24 січня 2007 року ОСОБА_1 орендодавець, ТОВ Кириківське - орендар, земельна ділянка розташована на території Кириківської селищної ради - кадастровий номер 5921255400:06:004:0019, розмір земельної ділянки 2,4572 га, та кадастровий номер 5921255400:06:002:0036, площею0,38 га, сільськогосподарське виробництво, строк - 15 років (оригінал було оглянуто в судовому засіданні) (Т№1 а.с.213/23).

З довідки ТОВ Кириківське слідує, що відповідно договору оренди земельної ділянки від 21 вересня 2006 року ОСОБА_1 виплачується орендна плата. Останній платіж здійснено за користування земельною ділянкою у 2020 році (Т№2 а.с.10).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства ( ст. 15 ЦК України )

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ст. 16 ЦК України).

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така позиція викладена в постанові Верховного суду у справі № 6-1512цс16.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст.ст.210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час укладення договору).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства ( ст. 13 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час укладення договору ).

Передання в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем ст.124 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі).

Згідно з ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

В ст.126 ЗК України зазначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (ст.20 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час підписання з позивачем договору оренди землі та його реєстрації).

Відповідно до ст.19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

Ст.27 Закону України Про оренду землі визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними

об`єднаннями та організаціями.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною ( ст.152 ЗК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст.203 ЦК України).

Крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (ст. 215 ЦК України).

Ст.24 Закону України Про оренду землі - орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно зі ст.202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (далі - Книга записів); б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Державна реєстрація договорів оренди земельної ділянки станом на 2006 рік регулювався Порядком державної реєстрації договорів оренди землі , затвердженого постановою Кабінету міністів України 25 грудня 1998 року № 2073 (Редакція даної постанови та Порядку протягом строку дії не змінювалась , втратив чинність у 2011 році) , яким визначено єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок.

Державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

В п. 5. Порядку зазначено , що для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає особисто або надсилає поштою до відповідного державного органу земельних ресурсів: заяву про державну реєстрацію договору оренди; договір оренди (у трьох примірниках); план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду (у трьох примірниках; копію державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб.

У п. 8 Порядку зазначено , що у договорі оренди відповідно до статті 14 Закону України "Про оренду землі" мають бути зазначені такі істотні умови:1) об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) термін договору оренди; 3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); 4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; 5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 6) існуючі обмеження та обтяження щодо використання земельної ділянки; 7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; 8) відповідальність сторін.

За згодою сторін у договорі оренди земельної ділянки можуть бути зазначені й інші умови (якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення договору оренди тощо).

Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених пунктом 8, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 Закону України "Про оренду землі" є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України ( п. 9 Порядку ).

Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом уповноваженої посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди).

Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації ( п. 12, 14 Порядку).

Забезпечення реєстрації договорів оренди покладалося на відповідні державні органи земельних ресурсів - районні відділи земельних ресурсів, управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування.

Указом Президента України від17 лютого 2003 року № 134 Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру покладалися на Державний комітет України по земельних ресурсах.

Держкомзем 02 липня 2003 року видано наказ Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель", у якому функції з реєстрації договорів оренди землі були покладені на реєстраторів Державного реєстру земель - структурні підрозділи Центру Державного земельного кадастру, які вносили відомості до бази даних АС ДЗК, здійснювали видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також вели Книгу реєстрації договорів оренди.Цим документом також була затверджена форма Книги записів реєстрації державних актів власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Договори оренди землі реєструвалися в розділі 4 цієї книги, який мав назву "Записи державної реєстрації договорів оренди землі". Саме в цьому нормативному документі була прописана процедура реєстрації договорів оренди землі, саме цим документом були введені так звані "обмінні файли". Порядок ведення державного реєстру земель був визначений тимчасовим до прийняття закону "Про державний земельний кадастр України".

Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (Абзац 8 підпункту 1.2 пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Наказами Державного комітету по земельних ресурсах №85 від 12.04.2005, №286 від 28.09.2005).

Державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Поземельна книга -це документ Державного земельного кадастру ,який містить відомості про земельну ділянку:кадастровий номер;площу;місце знаходження (адміністративно - територіальна одиниця); склад угідь цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);нормативно грошова оцінка;відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки;дата державної реєстрації земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей;інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;дані про бонітування ґрунтів.Поземельна книга ведеться в паперовій і електронній формах.

Порядків ведення Поземельної книги затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1021 , яка набрала чинності 1 січня 2011 року.

Відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" у розділі 4 Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі реєстратор зазначає:

порядковий номер запису реєстрації., реєстраційний номер договору оренди відповідно до визначеної структури дата реєстрації договору оренди.

Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо така відбулася, відображався у тексті цього договору відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220. У тексті, зокрема, зазначалася інформація про орган, який провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, а також дата вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчував напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності . Отже, реєстраційний напис на договорі оренди земельної ділянки є похідним від запису у Книзі записів. Державний реєстратор не був наділений правом проставити такий напис, поки не зробив відповідний запис у Книзі записів за певним номером.

Представник ФГ Апіс заявила клопотання про призначення судово-технічної експертизи екземпляру договору оренди земельної ділянки від 21 вересня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Кириківське , що знаходиться у Великописарівському відділі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області , для встановлення одночасності проставлення у п. 6 договору (строк дії) цифр 1 та 5, проведення якої доручити експертам Сумської філії Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл.проф. Бокаріуса ( Т№2 а.с. 14-16).

Представник ТОВ Кириківське та представник Сидоренко Н.І. з даним клопотанням не погодились.

Згідно з нормами ст.ст.103,105,106, 110 Цивільного процесуального кодексу України, а також положень Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах висновок експерта є доказом в цивільному процесі. Він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності . При цьому слід зауважити, що призначення даної експертизи не є обов`язковим, а також ФГ Апіс не був позбавлений можливості самостійно замовити експертне дослідження. Також Договір оренди, укладений сторонами 21 вересня 2006 року діє понад 5 років, визнання договору недійсним предметом розгляду не є. Суд вважає, що відсутні підстави для проведення експертизи.

Давши аналіз наданим доказам, їх відповідності законодавству, яке діяло на час укладення договору оренди землі від 21 вересня 2006 року, суд приходить висновку, що договір між ТОВ Кириківське та ОСОБА_1 укладений з додержанням вимог законодавства та зареєстрований у відповідності з законодавством, яке діяло на час його укладення та реєстрації. В Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, з записами щодо ТОВ Кириківське та ОСОБА_1 , містяться дані про земельні ділянки, їх кадастрові номера, цільове призначення та місце їх знаходження, строк дії договору, що надає можливість ідентифікувати об`єкти оренди та свідчить, що державна реєстрація була проведена відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему України 02.07.2003 № 174, відповідно до якого здійснювалась державна реєстрація договорів оренди землі до 2013 року. Договори загалом відповідали формі Типового Договору оренди землі, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220. На договорі оренди є відмітка про його реєстрацію .

Правове значення державної реєстрації полягає в тому, що правочин (договір), який підлягає державній реєстрації, є вчиненим (укладеним) з моменту її проведення). Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17 (провадження 14-338цс19, ЄДРСРУ №87857824).

Твердження представника ФГ Апіс , що акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди є невід`ємною частиною договору, не узгоджуються з висновками Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 227/1099/18 , 17 грудня 2018 року № 138/2657/16-ц, в яких зазначено, що це є окремим документом, що лише підтверджує виконання орендодавцем умов договору оренди землі з передачі її в користування орендаря.

Щодо відсутності Поземельної книги є доречним зауважити, що відповідно до листа Державної служби з питань геодезії та картографії та кадастру Державного підприємства Центр державного земельного кадастру ДП Центр державного земельного кадастру Сумська регіональна філія та його структурні підрозділи надавали послуги у сфері державної реєстрації земельних ділянок та правовстановлюючих документів, починаючи з липня 2003 року, згідно вимог Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Держкомзему України від 02.07.2003 року №174. З 1.01.2011 Центр ДЗК передано фукцію державної реєстрації земельних ділянок та прав на них територіальним органам Деркомзему України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 Про затвердження порядку ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі .

Документи повинні були передавати відповідним територіальним структурним підрозділам Держкомзему України ( на даний час Держкадастру).

Отже, як зазначалось вище, Порядок ведення Поземельної книги визначено Постановою Кабінету Міністрів у 2009 році, тобто після реєстрації договору оренди землі між ТОВ Кириківське та ОСОБА_1 . Крім того, обов`язками сторін договору оренди землі ведення Поземельної книги не передбачено, а свідчить про неналежну організацію роботи відповідних органів, що не може тягти за собою недійсність договору оренди землі.

Крім того, суд вважає, що представником ФГ Апіс не доведено порушень при укладенні та реєстрації договору оренди землі між ТОВ Кириківське з ОСОБА_1

Судом при ухваленні рішення враховується наявність волевиявлення учасника правочину на укладання угоди, саме на зазначених в ній умовах, вільність такого волевиявлення і відповідність його внутрішній волі, що є необхідною умовою дійсності правочину. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, питання про визнання його недійсним не порушує.

Ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Аналогічне положення міститься у п. 2 Порядку реєстрації договорів оренди землі , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 в якому зазначено, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвервердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельної ділянки.

Окремо варто зазначити, що у ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень законодавець також зазначив, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Застосовуючи в практичному аспекті зазначений припис, слід зазначити , що з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.11.2020 р. у справі №154/883/19).

У відповідності до приписів п.п.1 та 9 ч.1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації та рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, записи про реєстрацію скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги ФГ Апіс задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.3, 4, 10, 12, 13, 60, 81, 82, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.15, 15, 203, 210, 215, 638, 792 ЦК України, ст.ст.124, 125, 126, 152, 202 Земельного кодексу України, Законом України Про оренду землі , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог Фермерського господарства Апіс до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Кириківське про визнання незаконним та скасування запису у книзі реєстрації договорів оренди землі, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 15 листопада 2021 року.

Суддя Н.Г. В`юник