Рішення

від 15.11.2021 по справі 925/741/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року

м. Черкаси справа № 925/741/21

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І. розглянувши в порядку письмового провадження справу №925/741/21 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» до Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області про стягнення 108190,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2021 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації (далі - Золотоніська РДА) Черкаської області 108190,32 грн. збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2020 рік.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що залізниця безперешкодно надає пільговий проїзд окремій категорії громадян, які мають право на відповідні пільги при користуванні залізничним транспортом.

Позивач зазначив, що механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного або місцевого бюджетів, визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009р. № 1359 Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян .

Позивач наголосив, що перевезення пасажирів на пільгових умовах АТ "Українська залізниця" виконано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

Позивач звернув увагу суду на те, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не виконує свої зобов`язання щодо компенсації пільгового проїзду за 2020 р. та не провів розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян, зобов`язаний відшкодувати понесені позивачем збитки за перевезення пільговиків за 2020 р.

29.06.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю вважаючи заявлені вимоги необґрунтованими посилаючись на те, що:

- відповідно до чинного законодавства України пільги на проїзд повинні відшкодовуватись за рахунок коштів Державного бюджету України, але вони не були передбачені Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік , а також не передбачені районним бюджетом, що не дає відповідачу законних підстав здійснити відповідні виплати;

- договір про здійснення компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом Управління з позивачем не укладало, а тому законні підстави для виникнення цивільних прав та обов`язків між позивачем та відповідачем відсутні;

- позивачем не ведеться належний облік пільгової категорії громадян з врахуванням місця перебування на обліку цього пільговика окремо для кожного органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів , згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року №1359 "Про затвердження порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян", а тому Управління вважає надані розрахунки на відшкодування компенсаційних виплат необгрунтованими.

19.07.2021 позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якому не погодився із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов.

Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвала надіслана учасникам справи у встановленому порядку.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що виробничий підрозділ Шевченківської дирекції залізничних перевезень листом від 07.10.2019 №05-133/309, звернувся до Золотоніської РДА Черкаської області про розрахункову потребу передбачити кошти місцевого бюджету на компенсацію пільгового проїзду пасажирів залізничного транспорту на 2020 рік.

На вище зазначений лист була отримана відповідь від 18.10.2019 №01-01-31/2957 про те, що станом на 15.10.2019 кошти для компенсації за перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом за рахунок коштів місцевого бюджету не передбачалися і не виділялися.

Листом від 25.02.2020 №05-136/71 (з вхідним штампом про отримання), виробничий підрозділ Шевченківської дирекції залізничних перевезень повторно звернувся до Золотоніської РДА Черкаської області про необхідність передбачити кошти місцевого бюджету на компенсацію пільгового проїзду пасажирів залізничного транспорту на 2020 рік.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного або місцевого бюджетів, визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян (далі - Порядок).

Згідно п.3 Порядку облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформленні та видачі пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).

Відповідно облікових форм загальна сума за фактичну кількість перевезених пільговиків по Золотоніському району за 2020 р. склала 108 190,32 грн., згідно наступного розрахунку:

- за січень 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 1063 на суму 25 906,47 грн.;

- за лютий 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 872 на суму 13 431,37 грн.;

- за березень 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 395 на суму 6 171,66 грн.;

- у квітні, травні 2020 року перевезення не здійснювалися у зв`язку з карантинами обмеженнями;

- за червень 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 744 на суму 11 527,74 грн.;

- за липень 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 826 на суму 12 510,74 грн.;

- за серпень 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 588 на суму 9 434,60 грн.; ;

- за вересень 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 616 на суму 9 524,47 грн.;

- за жовтень 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 437 на суму 6 887,48 грн.;

- за листопад 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 378 на суму 5 717,44 грн.;

- за грудень 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 460 на суму 7 078,35 грн.

Таким чином, сума збитків складає 108 190,32 грн. (25 906,47 грн.+ 13 431,37 грн.+ 6 171,66 грн. + 11 527,74 грн.+ 12 510,74 грн.+ 9 434,60 грн.+ 9 524,47 грн.+ 6 887,48 грн.+ 5 717,44 грн.+ 7 078,35 грн.)

Звертаючись до суду позивач зазначив, що відповідач не виконав свій обов`язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти позивачем за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі. При цьому, подання облікових форм за січень - грудень 2020 року відповідає п. 10 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, а тому такі облікові форми повинні бути прийняті відповідачем та оплачені.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтями 11 Цивільного кодексу України , 174 Господарського кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 6 статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Залізниця здійснює перевезення окремих категорій громадян за пільговими тарифами відповідно до чинних законів України, які передбачають такі пільги для конкретних категорій громадян, а не за окремими угодами, а збитки залізничного транспорту від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевого бюджетів.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 затверджено Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян (далі - Порядок), який визначає механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі.

До пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян із знижкою, встановленою законодавством (п.2 Порядку).

Відповідно до п. 3 Порядку облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).

Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг (п. 4 Порядку).

Пунктом 5 Порядку визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.

На підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком (пункт 9 Порядку);

При цьому у відповідності до пункту 7 Порядку, сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Обслуговуючи дану категорію громадян України, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення пільговиків.

У рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 вказано, що з положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України, стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема, і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

За правилами підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст, республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Ст. 102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України і повинні забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування трансфертів.

Згідно пункту 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі - Порядок фінансування), фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

За змістом цього Порядку фінансування, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 наведеного Порядку фінансування визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів у п`ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг, в т.ч. компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян (частина 2 пункту 8 Порядку фінансування).

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії .

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, законами України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам , Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про охорону дитинства , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист .

Частиною шостою статті 9 Закону України Про залізничний транспорт встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Отже , обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Таким чином, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.

За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд бере до уваги, що механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

В абзаці першому пункту 6 Порядку № 256 зазначено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.

Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг у Золотоніському районі Черкаськоїобласті є Управління, а відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Як зазначалося вище, механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Порядком № 1359, пунктом 2 якого визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.

Пунктом 5 Порядку № 1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. При цьому відповідно до пункту 7 Порядку № 1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Як передбачено пунктами 9 - 11 Порядку № 1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Зокрема, суд враховує, що частина друга статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Закон України Про залізничний транспорт та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27 грудня 2006 року № 1196, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Суд, також бере до уваги, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у справі Кечко проти України (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними, та що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду від 03.03.2020 у справі №904/94/19.

Відтак, суд приходить до переконання, що перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано Залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

Аргументи відповідача щодо відсутності укладених договорів на здійснення пільгових перевезень та здійснення компенсації за пільгові перевезення і відповідно не визначені зобов`язання сторін, а також відсутність виділених коштів із державного бюджету на компенсацію за пільгові перевезення окремих категорій громадян, суд вважає безпідставними, оскільки в даному випадку зобов`язання сторін виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх волевиявлення і укладання обов`язкового договору чинним законодавством не передбачено, а також органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Також, посилання відповідача на програму Турбота згідно з якою кошти за пільговий проїзд компенсуються лише за жителів Золотоніського району, то суд звертає увагу на те, що в цій частині вищезазначена програма суперечить вимогам Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359, яка є чинною. Зокрема, відповідно до пункту 7 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира. Тобто, пільгові перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України, і пільгові категорії громадян мають право користуватися послугами залізничного транспорту як приміського, так і міжміського сполучення по всій території України в залежності від пільгової категорії громадян передбаченої законом, і де вони здійснять посадку то там і беруться до звіту.

Твердження відповідача про те, що він не є головним розпорядником бюджетних коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд по відношенню до позивача, суд вважає помилковим, оскільки, відповідач у відзиві на позов сам зазначає, що саме він є головним розпорядником бюджетних коштів згідно програми Турбота на 2014 - 2020 роки, в якій відповідач визначений як головний розпорядник бюджетних коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд відносно до автотранспорту та залізничного транспорту приміського сполучення в межах Золотоніського району.

Доводи відповідача із посиланням на п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України про те, що виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини і між сторонами не було укладено договорів на компенсаційні виплати за пільговий за пільгове перевезення, і тому підстав для виникнення цивільних прав та обов`язків між позивачем і відповідачем відсутні, то суд вважає ці твердження також безпідставними, оскільки відповідно до ст.11Цивільного кодексу України, права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами але за аналогією продовжують цивільні права та обов`язки.

Твердження відповідача на відмову у підписанні актів звіряння розрахунків через неможливий облік пільговиків в базі ЄДАРП, суд оцінює критично узвязку з тим, що надані до суду позивачем щомісячні облікові форми відповідають затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року № 1359 типовій формі і внесення додаткової інформації не передбачено.

За приписами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вище викладені обставини, суд приходить до переконання, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2020 рік є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт надання послуг позивачем і заборгованість відповідача в розмірі 108 190,32 грн підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, такі послуги оплачено не було, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість.

Відповідно до ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.52, 129, ст. ст.232, 233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Золотоніської

районної державної адміністрації Черкаської області (код ЄДРПОУ:03195843, вул.Благовіщенська,2, м.Золотоноша, Черкаська область, 19700) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (код ЄДРПОУ: 40075815; вул.Єжи Гедройця,5, м.Київ, 03150) - 108 190,32 грн. (сто вісім тисяч сто дев`яносто грн. 32 коп.) збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2020 рік та 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн) витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення підписано 15.11. 2021.

Суддя К.І.Довгань