Постанова

від 08.03.2024 по справі 925/741/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" березня 2024 р. Справа№ 925/741/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

розглянувши без виклику учасників справи апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.11.2021 (повний текст рішення підписано 15.11.2021)

у справі №925/741/21 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області

про стягнення 108 190,32 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою про стягнення з Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації (далі Золотоніська РДА) Черкаської області 108190,32 грн. збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2020 рік.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що залізниця безперешкодно надає пільговий проїзд окремій категорії громадян, які мають право на відповідні пільги при користуванні залізничним транспортом.

Позивач зазначив, що механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного або місцевого бюджетів, визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009р. № 1359 «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян».

Позивач наголосив, що перевезення пасажирів на пільгових умовах АТ "Українська залізниця" виконано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

Позивач звернув увагу суду на те, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не виконує свої зобов`язання щодо компенсації пільгового проїзду за 2020 рік та не провів розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян, зобов`язаний відшкодувати понесені позивачем збитки за перевезення пільговиків за 2020.

Короткий зміст відзиву на позов

Від відповідача (Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області) до Господарського суду Черкаської області надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, вважаючи заявлені вимоги необґрунтованими посилаючись на те, що:

- відповідно до чинного законодавства України пільги на проїзд повинні відшкодовуватись за рахунок коштів Державного бюджету України, але вони не були передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а також не передбачені районним бюджетом, що не дає відповідачу законних підстав здійснити відповідні виплати;

- договір про здійснення компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом Управління з позивачем не укладало, а тому законні підстави для виникнення цивільних прав та обов`язків між позивачем та відповідачем відсутні;

- позивачем не ведеться належний облік пільгової категорії громадян з врахуванням місця перебування на обліку цього пільговика окремо для кожного органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року №1359 "Про затвердження порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян", а тому Управління вважає надані розрахунки на відшкодування компенсаційних виплат необгрунтованими.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.11.2021 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - 108 190,32 грн збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2020 рік та 2270,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ч. 6 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи, збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг, тому норми вказаних законів, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Отже, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Таким чином, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.

За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд першої інстанції взяв до уваги, що механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету»,

Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг у Золотоніському районі Черкаської області є Управління, а відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Закон України «Про залізничний транспорт» та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27 грудня 2006 року № 1196, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Відтак, суд першої інстанції дійшов до висновку, що перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано Залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

При цьому, суд першої інстанції відхилив аргументи відповідача щодо відсутності укладених договорів на здійснення пільгових перевезень та здійснення компенсації за пільгові перевезення і відповідно не визначені зобов`язання сторін, а також відсутність виділених коштів із державного бюджету на компенсацію за пільгові перевезення окремих категорій громадян, оскільки, за висновком суду в даному випадку зобов`язання сторін виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх волевиявлення і укладання обов`язкового договору чинним законодавством не передбачено, а також органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Також, суд першої інстанції вказав, що програма «Турбота» на яку послався відповідач згідно з якою кошти за пільговий проїзд компенсуються лише за жителів Золотоніського району, в цій частині вищезазначена програма суперечить вимогам Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359, яка є чинною. Зокрема, відповідно до пункту 7 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Крім того, місцевий господарський суд вказав на помилковість доводів відповідача, що він не є головним розпорядником бюджетних коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд по відношенню до позивача, оскільки, сам відповідач у відзиві на позов зазначає, що саме він є головним розпорядником бюджетних коштів згідно програми «Турбота» на 2014- 2020 роки, в якій відповідач визначений як головний розпорядник бюджетних коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд відносно до автотранспорту та залізничного транспорту приміського сполучення в межах Золотоніського району.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені її доводи

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області 02.12.2021 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 15.11.2021 у справі №925/741/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову повністю.

Обґрунтовуючи вимоги та доводи апеляційної скарги скаржник посилається, на наступне:

- відповідно до чинного законодавства України пільги на проїзд повинні відшкодовуватись за рахунок коштів Державного бюджету України, але вони не були передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а також не передбачені районним бюджетом, що не дає відповідачу законних підстав здійснити відповідні виплати;

- відшкодування витрат за рахунок місцевих бюджетів можливе лише на договірній основі, так як повинні враховуватись умови, зазначені в місцевих програмі і порядку;

- Договір про здійснення компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом відповідач з позивачем не укладав, а тому законні підстави для виникнення цивільних прав та обов`язків між позивачем та відповідачем - відсутні;

- договір про здійснення компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом не укладений з вини позивача, який не захотів враховувати умови визначені районною комплексною програмою «Турбота» та Порядком здійснення перевезень та компенсації за надані послуги по пільговому проїзду на залізничному транспорті приміського сполучення;

- у рішенні суд першої інстанції безпідставно посилається на статтю 102 Бюджетного кодексу України, яку виключено на підставі Закону № 293-ІХ від 14.11.2019;

- суд першої інстанції безпідставно зазначає у рішенні підпункт "б" пункту 4 частини 1 статті 89, яку виключено на підставі Закону № 293-ІХ від 14.11.2019;

- суд першої інстанції керується постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», яка втратила чинність на підставі постанови КМУ № 1101 від 24.01.2019;

- не підтверджено документами, що вимагаються Порядком та не доведено, що відповідач (Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області) є уповноваженим органом, який повинен взяти на себе зобов`язання відшкодовувати кошти за пільгове перевезення.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

05.01.2022 від позивача (Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця») через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи позивача у відзиві зводяться до наступного, що:

- Посилання скаржника на відсутність виділених коштів із держаного бюджету на компенсацію підприємствам транспорту за надання послуг з пільгового перевезення окремих категорій громадян є безпідставним, оскільки перевезення пасажирів виконано відповідачем не за власною ініціативою, а на виконання імперативних норм, а відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів не виконує свої зобов`язання щодо компенсації пільгового проїзду (аналогічну правову позицію містить постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.01.2018 у справі №904/9488/17).

- Посилання скаржника, що між сторонами не виникало зобов`язання на здійснення компенсації за пільгові перевезення залізничним транспортом, оскільки не було укладено договір між залізницею та головним розпорядником коштів є безпідставними, оскільки залізниця здійснює перевезення окремих категорії громадян за пільговими тарифами відповідно до чинних законів України, які передбачають такі пільги для конкретних категорій громадян, а не за окремими угодами, а збитки залізничного транспорту відшкодовуються за рахунок державного або місцевого бюджетів. У постанові Великої палати Верховного суду від 03.03.2020 №904/94/19 зазначено, що у відносинах щодо розрахунку із залізницею за пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян головні розпорядники бюджетних коштів виступають не як суб`єкти владних повноважень, а як боржники у зобов`язальних господарських правовідносинах.

- Посилання скаржника на унеможливлення визначити кількість осіб (жителів Золотоніського району), що скористались правом на пільговий проїзд залізничним транспортом і відповідно визначити суму збитків, які понесла залізниця від перевезення даних осіб неможливо, є безпідставними, оскільки, виходячи з положень пунктів 3-5, 7,9, 10 Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 облік пільгових категорій на залізничному транспорті здійснюється за виданими безкоштовними (пільговими) проїзними документами, які оформляються на підставі відповідного посвідчення за кожною категорією. Видача проїзних документів здійснюється через автоматизовану систему керування пасажирськими перевезеннями (АСК ПП УЗ) та реєстратори розрахункових операцій «Спекка-00».

- Позивач зазначає, що компенсація коштів буде здійснюватися головним розпорядником коштів на території, де було придбано проїзний документ (квиток), а не в залежності від того чи користувались послугами залізниці жителі Золотоніського району, оскільки це передбачено Порядком затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359, а тому місцеві програми «Турбота» не мають суперечити даній постанові КМУ.

Короткий зміст заперечень на відзив від відповідача

17.01.2022 від відповідача (Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області) через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відзив, який прийнято судом апеляційної інстанції.

У поданих запереченнях відповідач (Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області) звертає увагу суду апеляційної інстанції на ті обставини, що твердження позивача про те, що відсутність виділених коштів із державного бюджету на компенсацію підприємствам за надання послуг з пільгового перевезення окремих категорій громадян, є безпідставними, оскільки якщо у державному бюджеті кошти на зазначені цілі не передбачені, то забезпечення права на пільговий проїзд окремих категорій громадян може здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів на умовах визначених у відповідних районних Програмах, Порядках, затверджених рішенням сесій місцевих рад.

Депутатами районної ради було прийнято рішення про внесення змін до районної комплексної програми «Турбота» на 2014 -2020 роки та Порядку здійснення перевезень та компенсації за надані послуги по пільговому проїзду окремих категорій громадян в Золотоніському районі за рахунок коштів районного бюджету, а саме: Порядок здійснення перевезень та компенсації за надані послуги по пільговому проїзду на залізничному транспорті приміського сполучення.

Цим Порядком передбачено, що для здійснення пільгових перевезень Шевченківська дирекція залізничних перевезень Одеської залізниці повинна укласти договір із замовником перевезень Золотоніською районною державною адміністрацією, проте такого договору укладено не було.

Щодо незгоди позивача стосовно того, що між сторонами не виникало зобов`язання на здійснення компенсації за пільгові перевезення залізничним транспортом, оскільки не було укладено договір між залізницею та головним розпорядником коштів, зазначив наступне.

Золотоніська районна державна адміністрація та управління праці та соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації пропонували відшкодувати витрати на здійснення пільгового перевезення залізничним транспортом в приміському сполучення за умови укладання договору з урахуванням вимог Порядку здійснення перевезень та компенсації за надані послуги по пільговому проїзду окремих категорій громадян у Золотоніському районі за рахунок коштів районного бюджету, затвердженого рішенням районної ради, проте керівництво Шевченківської дирекції залізних перевезень відмовилось від врахування умов зазначених у даному Порядку, таким чином у процесі переддоговірних переговорів сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору.

Щодо доводів про неможливість визначити кількість осіб (жителів Золотоніського району), що скористались правом на пільговий проїзд залізничним транспортом, відповідач зазначає, що Шевченківською дирекцією залізничних перевезень Одеської залізниці щомісячно подавався звіт про персоніфікований облік пільгових перевезень та облікова форма, де були виявлені розбіжності щодо кількості здійснених перевезень та суми відшкодування за надані послуги.

Відповідач зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи, збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг, оскільки визначені законами пільги на проїзд введені державою, тому і компенсація щодо них повинна здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №925/741/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.11.2021 у справі №925/741/21, справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/741/21.

До Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, від відповідача надійшли заперечення на відзив. Крім того, до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №925/741/21.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 13 травня 2024 року.

Відповідно до п. 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» встановлено тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Матеріалами справи підтверджується, що виробничий підрозділ Шевченківської дирекції залізничних перевезень листом від 07.10.2019 №05-133/309, звернувся до Золотоніської РДА Черкаської області про розрахункову потребу передбачити кошти місцевого бюджету на компенсацію пільгового проїзду пасажирів залізничного транспорту на 2020 рік.

На вищезазначений лист була отримана відповідь від 18.10.2019 №01-01-31/2957 про те, що станом на 15.10.2019 кошти для компенсації за перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом за рахунок коштів місцевого бюджету не передбачалися і не виділялися.

Листом від 25.02.2020 №05-136/71 (з вхідним штампом про отримання), виробничий підрозділ Шевченківської дирекції залізничних перевезень повторно звернувся до Золотоніської РДА Черкаської області про необхідність передбачити кошти місцевого бюджету на компенсацію пільгового проїзду пасажирів залізничного транспорту на 2020 рік.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного або місцевого бюджетів, визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян» (далі Порядок).

Згідно п.3 Порядку облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформленні та видачі пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).

Відповідно облікових форм загальна сума за фактичну кількість перевезених пільговиків по Золотоніському району за 2020 року склала 108 190,32 грн., згідно наступного розрахунку:

- за січень 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 1063 на суму 25 906,47 грн.;

- за лютий 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 872 на суму 13 431,37 грн.;

- за березень 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 395 на суму 6 171,66 грн.;

- у квітні, травні 2020 року перевезення не здійснювалися у зв`язку з карантинами обмеженнями;

- за червень 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 744 на суму 11 527,74 грн.;

- за липень 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 826 на суму 12 510,74 грн.;

- за серпень 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 588 на суму 9 434,60 грн.; ;

- за вересень 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 616 на суму 9 524,47 грн.;

- за жовтень 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 437 на суму 6 887,48 грн.;

- за листопад 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 378 на суму 5 717,44 грн.;

- за грудень 2020 року, кількість оформлених пільгових проїзних квитків 460 на суму 7 078,35 грн.

Таким чином за доводами позивача, сума збитків складає 108 190,32 грн. (25 906,47 грн.+ 13 431,37 грн.+ 6 171,66 грн. + 11 527,74 грн.+ 12 510,74 грн.+ 9 434,60 грн.+ 9 524,47 грн.+ 6 887,48 грн.+ 5 717,44 грн.+ 7 078,35 грн.)

Звертаючись до суду позивач зазначив, що відповідач не виконав свій обов`язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти позивачем за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі. При цьому, подання облікових форм за січень - грудень 2020 року відповідає п. 10 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, а тому такі облікові форми повинні бути прийняті відповідачем та оплачені.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача збитків за пільгові перевезення громадян.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993, законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтями 11 Цивільного кодексу України, 174 Господарського кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Таким чином, норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок Держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Відтак, обслуговуючи категорії громадян, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, Держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати збитки, понесені залізничним транспортом, за рахунок державного або місцевого бюджетів у залежності від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Частина шоста статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» діє у редакції із змінами, внесеними згідно із Законом N 4443-VI ( 4443-17) від 23.02.2012 на час виникнення спірних правовідносин.

Ухвалюючи, рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, виходив, з того, що за змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за № 256 затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», у якому визначено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Враховуючи, Порядок №256, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у даному випадку головним розпорядником коштів є Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, а зобов`язаннями щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитися в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач (Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця») просить стягнути збитки за пільгові перевезення громадян у період з січня по грудень 2020 року, таким чином, спірні правовідносини виникли у 2020 році.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Бюджетного кодексу України визначено, що якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у Кодексі, застосовуються відповідні норми Кодексу.

Відповідно до статті 7 Бюджетного кодексу України місцеві бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленими за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Стаття 89 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад. Так до 2017 року, до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, які включають в себе державні програми соціального захисту, серед яких було передбачено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (абзац п`ятий підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України).

Проте, абзац п`ятий підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 виключено на підставі Закону України № 1789-VIII від 20.12.2016.

Статтею 91 Бюджетного кодексу України визначено видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Так, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (підпункт "ґ" пункту 3 частини першої статті 91).

У статтю 102 Бюджетного кодексу України також були внесені зміни на підставі Закону України № 1789-VIII від 20.12.2016. Так, з 01.01.2017 з Бюджетного кодексу України була виключена норма щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту (частину п`яту статті 102 Бюджетного кодексу України виключено на підставі Закону від 20.12.2016 № 1789-VIII).

Таким чином, суд апеляційної інстанції, звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 20.12.2016 №1789-VIII внесені зміни до Бюджетного кодексу України ( даний Закон набрав чинності з 01.01.2017).

Зміни були, зокрема, внесені до статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України, якими частину п`ять статті 102 (щодо субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, до яких віднесено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян) виключено, та з підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 89 виключено абзац 5, яким компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян було віднесено до переліку державних програм соціального захисту.

Порядок №256 був розроблений відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, до якої, як було зазначено, 20.12.2016 були внесені зміни.

Суд має застосовувати законодавство чинне на момент спірних правовідносин, і у даному випадку чинне у 2020 році та яке регулює саме спірні правовідносини.

Суд першої інстанції не врахував даних обставин, не проаналізував зміни законодавстві та не надав оцінки тому, чи розповсюджуються норми Порядку №256 на спірні відносини, у зв`язку з внесеними змінами до статей 89, 102 Бюджетного кодексу України. Вказане призвело до передчасного ухвалення рішення про стягнення з відповідача витрат на перевезення Залізницею визначених категорій громадян.

Таким чином, місцевий господарський суд у своєму рішенні безпідставно послався на статтю 102 Бюджетного кодексу України, підпункт "б" пункту 4 частини 1 статті 89, які виключено на підставі Закону № 293-ІХ від 14.11.2019.

Крім того, суд першої інстанції помилково керувався постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1101 від 24.01.2019.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про необхідність врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 904/94/19, постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 904/9488/17, оскільки у даних постановах правове регулювання спірних правовідносин, схожі з тим, що має місце у справі, проте, вказані рішення та зроблені в них висновки були прийняті відповідно до законодавства яке було чинним на момент розгляду вказаних справ. Тоді як у даній справі № 925/741/21 позовні вимоги про стягнення збитків за пільговий проїзд заявлені за період, коли законодавцем було внесено відповідні зміни. Тобто, приписи закону яким керувався суд касаційної інстанції на час прийняття вказаних постанов, на час подання позову та заявлений у позові період втратили свою чинність, оскільки були виключені.

Стаття 316 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Разом, суд апеляційної інстанції, зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.01.2022 у справі № 904/138/21 вказано, що необхідно звернути увагу на те, що відшкодування витрат на перевезення пільговиків залізничним транспортом можливо за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі. Це узгоджується із вимогами частини першої статті 7 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР «Про залізничний транспорт», відповідно до якої відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.

Частина 6 статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачає, що збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Закон України від 20.12.2016 № 1789-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» доповнив пунктом 204 частину першу статті 91 Бюджетний кодекс України.

Так, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать й, зокрема, пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним пунктом 204 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України.

Стаття 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, які можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, але не обов`язково мають здійснюватись. Тобто кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, зокрема його статті 91.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що відповідно до чинного законодавства України пільги на проїзд повинні відшкодовуватись за рахунок коштів Державного бюджету України, проте такі пільги не були передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», і не передбачені районним бюджетом, що не дає відповідачу законних підстав здійснити відповідні виплати. На переконання колегії суддів, відшкодування витрат за рахунок місцевих бюджетів можливе лише на договірній основі, так як повинні враховуватись умови, зазначені в місцевих програмах і порядку. Однак, договір про здійснення компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом відповідач з позивачем не укладав, а тому відсутні законні підстави для виникнення цивільних прав та обов`язків між позивачем та відповідачем і відповідно, відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків.

Суд першої інстанції, не врахував внесені зміни до законодавства, не встановив, на підставі якої саме бюджетної програми та за рахунок якого бюджету - державного чи місцевого - позивачу (Залізниці) має бути здійснена компенсаційна виплата за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не встановив, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції, що розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг у Золотоніському районі Черкаської області є Управління, а відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц), а суд має самостійно перевірити доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що принцип незворотності дії законів та нормативно-правових актів у часі закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України. Цей принцип треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Судом апеляційної інстанції врахована правова позиція Верховного Суду яка викладена у постанові від 02.03.2021 у справі №640/21817/18. Так, суд касаційної інстанції у вказаній справі за позовом ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" до виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області про визнання протиправною бездіяльності в частині невиділення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд, стягнення коштів за спірний період у 2018 році зазначив, що з 01 січня 2017 року з БК України була виключена норма щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту (ст. 102 БК).

У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що якщо з місцевого бюджету будуть здійснюватися видатки на фінансування пільг з послуг зв`язку, інших передбачених законодавством пільг, то орган місцевого самоврядування обов`язково має прийняти відповідне рішення про здійснення видатків з місцевого бюджету на покриття гарантованих державою пільг з послуг зв`язку та інших пільг, до яких за певними категоріями відносяться й пільги з безкоштовного перевезення залізничним транспортом.

Якщо органом місцевого самоврядування таке рішення не прийнято, підстав на укладання договору з ПАТ "Українська залізниця" (її регіональними відділеннями) немає, як немає й підстав для виплати їй компенсації з місцевого бюджету. Враховуючи зміни у законодавстві, органи місцевого самоврядування можуть передбачати своїм рішенням видатки для осіб, яким право на безкоштовний проїзд залізничним транспортом гарантоване державою виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що договір про здійснення компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом не укладений з вини позивача, який не враховував умови визначені районною комплексною програмою «Турбота» та Порядком здійснення перевезень та компенсації за надані послуги по пільговому проїзду на залізничному транспорті приміського сполучення.

Отже, з аналізу змісту наведених вище постанов Верховного Суду також вбачається, що правильна юридична кваліфікація відносин у цій справі має істотне значення з метою правильного визначення зобов`язаної особи та відповідного бюджету (державного чи місцевого) для відшкодування збитків залізничного транспорту.

Крім того, суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що Золотоніська районна державна адміністрація, враховуючи той факт, що фінансування пільгового перевезення окремих категорій громадян не здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, винесла зазначене питання на розгляд сесії районної ради. Депутатами районної ради було прийнято рішення про внесення змін до районної комплексної програми «Турбота» на 2014 -2020 роки та Порядку здійснення перевезень та компенсації за надані послуги по пільговому проїзду окремих категорій громадян в Золотоніському районі за рахунок коштів районного бюджету, а саме Порядок здійснення перевезень та компенсації за надані послуги по пільговому проїзду на залізничному транспорті приміського сполучення.

Цим Порядком передбачено, що для здійснення пільгових перевезень Шевченківська дирекція залізничних перевезень Одеської залізниці повинна укласти договір із замовником перевезень Золотоніською районною державною адміністрацією. Такого договору укладено не було. Лише після такого алгоритму дій повинен укладатися договір про здійснення компенсації за пільгові перевезення залізничним транспортом Шевченківською дирекцією залізничних перевезень Одеської залізниці та головним розпорядником бюджетних коштів управлінням соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації та виділятися кошти на зазначені цілі. Оскільки договір укладено не було, між сторонами не визначені зобов`язання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що перевізником було надано проект двосторонньої угоди про порядок компенсації за надані послуги по перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом, однак, викладені умови договору суперечили прийнятим рішенням районної ради.

При цьому, Золотоніська районна державна адміністрація та управління праці та соціального захисту населення Золотоніської райдержадміністрації пропонували відшкодовувати витрати на здійснення пільгового перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні за умови укладення договору, з урахуванням усіх вимог Порядку здійснення перевезень та компенсації за надані послуги по пільговому проїзду окремих категорій громадян в Золотоніському районі за рахунок коштів районного бюджету, затвердженого рішенням районної ради, проте такі умови не були прийняті позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про задоволення позову Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення з Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації (далі Золотоніська РДА) Черкаської області 108190,32 грн. збитків за пільгове перевезення пасажирів, а доводи скаржника, викладені в апеляційні скарзі щодо порушення норм матеріального права, є обґрунтованими, отже апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області та скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 15.11.2021 у справі №925/741/21, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача, оскільки вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.11.2021 у справі №925/741/21 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 15.11.2021 у справі №925/741/21 - скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця до Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області про стягнення 108 190,32 грн. - відмовити повністю.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області (19700, Черкаська область, м.Золотоноша, вул.Благовіщенська,2, ідентифікаційний код 03195843) 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи №925/741/21 повернути до Господарському суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік