Постанова

від 16.11.2021 по справі 569/12840/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 року

м. Рівне

Справа № 569/12840/21

Провадження № 22-ц/4815/1347/21

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Ковальов І.М.

Ухвалу суду першої інстанції постановлено

повним текстом 12 липня 2021 року

в м. Рівне Рівненської області

(Фіксування судового засідання за допомогою

звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось).

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юність-Рівне";

представники учасників справи:

позивача - адвокат Остапенко Денис Ігорович;

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Остапенка Дениса Ігоровича на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 12 липня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юність-Рівне" про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року в суд звернувся ОСОБА_1 із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юність-Рівне" (далі - ОСББ "Юність-Рівне") про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Мотивуючи вимоги, вказувалося, що за придбаною ним квартирою за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено заборгованість, що утворилась до 02 грудня 2020 року, яку відповідач відмовляється виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 . 11 лютого 2021 року ОСОБА_1 набув квартиру підставі договору купівлі-продажу від 11 лютого 2021 року між ним та ОСОБА_2 , який посвідчений нотаріусом Коломис О.В. ОСОБА_2 зареєструвала право власності на дану квартиру 02 грудня 2020 року. Як зазначалося позивачем, нараховані комунальні послуги за період з 02 грудня 2020 року по 11 лютого 2021 року ОСОБА_2 було оплачено повністю, що підтверджується квитанцією №18668-1052-159277130.

З наведених спонукань просив визнати протиправною бездіяльність відповідача у відмові виключення з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованості минулого власника та зобов`язати вчинити певні дії - виключити з особового рахунку № НОМЕР_1 заборгованості попереднього власника, яка утворилась до 02 грудня 2020 року. Також просив стягнути з ОСББ "Юність-Рівне"на його користь судові витрати у розмірі 2 000 гривень.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків, а саме:

1) подати належним чином оформлену позовну заяву з підписом позивача;

2) долучити довідку/вимогу ОСББ "Юність-Рівне" про наявну заборгованість по сплаті за послуги ОСББ "Юність-Рівне", на яку сам же позивач посилається у позовній заяві;

3) долучити квитанцію про сплату судового збору в розмірі 908 гривень. Роз`яснено, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

На виконання зазначеної ухвали 02 липня 2021 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто.

Представником позивача подано апеляційну скаргу, де він покликався на незаконність і необгрунтованість ухвали суду, що полягало в порушення норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

На її обґрунтування вказувалося про безпідставність недоліків вказаних в ухвалі від 24 червня 2021 року про залишення без руху позовної заяви, яка стала причиною постановлення оскаржуваної ухвали. Зокрема представник ОСОБА_1 не погодився із висновками про необхідність сплати судового збору та посилався на практику Верховного Суду, згідно з якою позивачу в справах про захист прав споживачів звільнені від сплати судового збору у всіх судових інстанціях за подання заяв та скарг.

З викладених міркувань просив скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до Рівненського міського суду.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів (далі - Закон), оскільки підставою позову є не порушення відповідачем прав ОСОБА_1 як споживача.

При цьому суд зазначав, що у позовній заяві її автор не зазначає, які саме його права як споживача та яким чином було порушено.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 22 ст. 1 Закону споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пунктом 17 частини першої статті 1 Закону визначено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

У статті 5 Закону України Про судовий збір визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний і комплексний аналіз Закону України Про судовий збір і ст. 22 Закону дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому ст. 5 Закону України Про судовий збір , не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Отже, стаття 5 Закону України Про судовий збір не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що ця пільга надається з метою захисту споживачами їх порушених прав.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Вказаний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач покликався на те, що підставою позову є порушення права нового власника, які виражаються у недостовірному нарахуванні оплати за надані комунальні послуги, оскільки на його особовому рахунку містяться суми боргу, до яких він не має жодного відношення.

Спір, який ініціював позивач, безпосередньо пов`язаний з порушенням прав споживача, а останнім заявлені вимоги про зобов`язання відповідача виключити з особового рахунку № НОМЕР_1 заборгованості попереднього власника, яка утворилась до 02 грудня 2020 року, прямо стосуються відновлення його порушених прав та законних інтересів.

Колегія суддів вважає, що спірні правовідносини сторін поряд з нормами Цивільного кодексу України урегульовані нормами законодавства про захист прав споживачів, адже вимоги ОСОБА_1 до ОСББ "Юність-Рівне" про визнання бездіяльності відповідача протиправною , зобов`язання вчинити певні дії заявлені у зв`язку із нарахуванням на його особовий рахунок суми боргу, до яких він не має жодного відношення, що суперечить його інтересам як споживача таких послуг.

Тому висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача передбаченої ч. 3 ст. 22 Закону гарантованої пільги зі сплати судового збору за подання позовної заяви є помилковим.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі Walchli v. France , від 8 грудня 2016 року у справі ТОВ Фріда проти України ).

Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Тобто оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду попередньої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Остапенка Дениса Ігоровича задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 12 липня 2021 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М. Ковальчук

С.С. Шимків